Постанова

від 11.09.2024 по справі 910/16438/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа№ 910/16438/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вовка І.В.

суддів: Палія В.В.

Сибіги О.М.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024

у справі № 910/16438/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Тайм"

про стягнення 127 910,89 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» (ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ТАЙЛ» (ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ») про стягнення 95 613,70 грн попередньої оплати, 27 479,83 грн інфляційних втрат та 4 817,36 грн 3% річних, а всього- 127 910,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором Договору поставки, укладеного між сторонами у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку-фактури (оферти), щодо поставки товару, тому позивач просить стягнути спірну суму передоплати, з урахування відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 910/16438/23 в позові відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідачем не прострочено свої зобов`язання, обумовлені зазначеним договором поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, а тому позивач не вправі вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, передбаченого ст. 693 ЦК України, оскільки відповідач не отримав повну суму попередньої оплати, необхідну для виконання поставки товару.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними рішенням суду, ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 910/16438/23 та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом без з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. ст. 612, 625, 638, 640, 693, 712 ЦК України та з порушенням норм процесуального права ст. ст. 76-79 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо заяви позивача про закриття провадження у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД Компані" у судовій справі № 910/16438/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Палій В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/16438/23.

20.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/16438/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі № 910/16438/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позиції учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке що прийнято з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Порядок розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 08.02.2022 ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» (постачальник) було виставлено ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» (покупець) рахунок-фактуру № OS-000654 на суму 318 712,32 грн з ПДВ на оплату товару: плитка Crema Marfil (Н51900), вид прод. Підлога, в кількості 864 м2 / 20 191,68 кг.

Із матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» частково оплатило рахунок-фактуру № OS-000654 від 08.02.2022 на суму 95 613,70 грн, що підтверджується платіжної інструкції № 232 від 09.02.2022.

В подальшому, заявою № 06/23 від 06.06.2023 ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» звернулось до ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» із вимогою повернути грошові кошти у розмірі 95 613,70 грн, сплачені платіжною інструкцією № 232 від 09.02.2022, посилаючись на не актуальність замовлення із за збройної агресії Росії і початку війни, зазначена заява отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№ 0210514365770/№ 0405353383469) та роздруківкою трекінгу з сайту Укрпошта https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, проте залишена без задоволення.

Претензією № 1 від 07.07.2023 ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» просило ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» повернути сплачені згідно рахунку-фактури № OS-000654 від 08.02.2022 кошти (попередньої оплати) у розмірі 95 613,70 грн протягом 7 (семи) днів, посилаючись на те, що постачальником в порушення взятих на себе зобов`язань не було поставлено товар, а тому у покупця виникло правом, передбачене ч. 2 ст. 693 ЦК України, вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, зазначена претензія направлена відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною Укрпошта № 0315075992670 від 10.07.2023, фіскальним чеком від 10.07.2023 та роздруківкою трекінгу № 0315075992670 з сайту Укрпошта https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html (рекомендоване повідомлення про вручення ф. 119: 0306709517734).

На зазначену претензію відповідач не надав відповіді позивачу.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача - покупця до відповідача - постачальника про стягнення 95 613,70 грн попередньої оплати, 27 479,83 грн інфляційних втрат та 4 817,36 грн 3% річних у зв`язку з тим, що відповідач не виконав умови договору поставки, який було укладено між сторонами у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку-фактури (оферти) № OS-000654 від 08.02.2022 щодо поставки товару, за який було сплачено передоплату.

Як встановлено судом та із матеріалів справи вбачається, між ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» (постачальник) та ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» (покупець) було укладено договір поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, за умовами якого постачальник зобов`язується передати плитку керамічну у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити зазначений товар на умовах цього договору. Для уникнення будь-яких розбіжностей або неоднозначних трактувань умов цього договору, сторони домовились, що під терміном «товар» слід розуміти ту чи іншу партію товару.

Згідно з п. 2.2. цього договору, постачальник здійснює поставку товару відповідно до специфікацій, погоджених сторонами, що додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною. Кількість товару визначається шляхом його вказівки покупцем у заявці і акцептування останньої постачальником.

Пунктом 4.1. вказаного договору передбачено, що покупець зобов`язаний здійснити передоплату у розмірі 100% ціни товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 днів (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку або з моменту отримання повідомлення про акцепт заявки, як це передбачено п. 6.4. даного договору нижче (залежно від того, яким чином постачальник підтвердить факт акцептування заявки).

За п. 4.2. зазначеного договору визначено, що днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, зараховується на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.1. договору, поставка товару за цим договором здійснюється за умови наявності у постачальника асортименту товару на наступних умовах:

І. EXW (склад Постачальника) відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2010. Зобов`язання Постачальника передати Товар Покупцю вважається виконаним у момент, коли Постачальник надав такий Товар у розпорядження Покупця або перевізника Покупця на території свого підприємства/складу (склад Постачальника).

ІІ. СРТ (адреса Покупця Київ) відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2010, за умови, що Товар (партія) буде замовлений у кількості, кратній 10 (десяти) тоннам. При цьому, Сторони погоджуються з тим, що Постачальник звільняється від обов`язку щодо укладання договору (-ів) на перевезення Товару, якщо такий (-i) договір (-н) укладено або буде укладено виробником Товару. Зобов`язання Постачальника передати Товар Покупцю вважається виконаним у момент передачі Товару перевізнику, а якщо перевезення Товару здійснюється декількома перевізниками, то першому з них.

Пунктом 6.3. цього договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити товар у строк, зазначений у відповідній акцептованій постачальником заявці, за умови виконання покупцем його обов`язку по оплаті товару.

Відповідно до п. 6.4. договору, поставка товару за цим договором здійснюється партіями на підставі отриманих та акцентованих постачальником заявок під покупця. Факт акцепту заявки постачальником підтверджується відповідним рахунком або повідомленням покупця за допомогою факсимільного зв`язку чи електронної пошти або виставленням постачальником для покупця рахунків на оплату товару. Постачальник має право на відмову від виконання заявки, про що покупець повідомляється за допомогою факсимільного зв`язку чи електронної пошти протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання заявки постачальником.

За п. 13.1. вказаного договору передбачено, що цей договір укладено на невизначений термін. Він набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір складений за обставин повного розуміння сторонами його умов термінології українською мовою у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін. Цей договір підлягає розірванню на вимогу однієї зі сторін на підставі її письмового повідомлення, яке має бути спрямоване іншій стороні не пізніше ніж за 2 (два) календарні місяці до дати такого розірвання.

Згідно з п. 13.4. договору, копії документів, отримані шляхом факсимільного зв`язку, мають юридичну силу до моменту отримання стороною/обома сторонами (залежно від призначення) їх оригіналів, за умови здійснення сторонами дій, що підтверджують виконання зобов`язань за цими документами.

Після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що тик чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу (п. 13.4. Договору).

За ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя ст. 180 ГК України).

Положеннями ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (ч. 2 ст. 184 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина друга ст. 205 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 205 ЦК України, у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206 ЦК України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина друга ст. 207 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами (п. 1 частини першої ст. 208 ЦК України).

Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксовані в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Аналогійний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 922/1403/21.

При цьому, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої ст. 181 ГК України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 29.10.2019 у справі № 904/3713/18, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19 та постанові Верховного Суду України від 01.06.2020 у справі № 906/355/19.

Судом першої інстанції встановлено, що договір поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, підписаний зі сторони ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» - директором Тимощенко В.В., що діяв на підставі Статуту, зі сторони ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» - головою правління Д.О. Салімонов, та цей договір скріплений печатками підприємств обох сторін.

Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, керівником ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» був ОСОБА_1 , згідно виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, позивач не заперечує проти автентичності підписів уповноважених осіб сторін, зокрема директора Тимощенко В.В., та відтиску печатки ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ», здійсненого на договорі поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, а також не надає належних доказів, які б свідчили про те, що позивач до звернення з ним позов в суд звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч його волі, належної ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ».

Суд першої інстанції встановивши, що виставлений відповідачем рахунок-фактура № OS-000654 від 08.02.2022 на оплату обумовленого товару, саме на підставі договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, був частково оплачений позивачем, що підтверджується копією платіжної інструкції № 232 від 09.02.2022, дійшов висновку про те, що цими діями позивач підтвердив виконання зазначеного договору поставки, та спростовує посилання останнього на те, що між сторонами виникли договірні відносини з поставки товару у спрощений спосіб.

Крім того, судом встановлено, що на підтвердження надання позивачем відповідних документів для укладення вказаного договору поставки були надані Виписка з ЄДР, сформована 23.11.2021, Витяг ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» з реєстру платників ПДВ та скріншот електронного листування з вкладенням відкритої сканованої копії Договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022 за підписом директора позивача, скріпленого печаткою ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ», які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що договір поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022 містить всі істотні умови договору, а також докази, які підтверджують вчинення сторонами дій (виставлення рахунку-фактури та його часткова оплата) відповідно до вказаних умов договору, що виключає висновок про його неукладеність.

За ч. 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 91 ГПК України передбачено, що електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Згідно з ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 зазначив наступне:

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя ст. 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 частини другої ст. 73 ГПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, договір поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022 отримано відповідачем електронною поштою, візуально являє собою відскановану копію з оригіналу у паперовій формі, підписаного уповноваженими представниками сторін та завіреного печатками підприємств, що виключає віднесення вказаного документа до електронних доказів, у зв`язку з чим заперечення про те, що даний договір не був підписаний електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відсутність якого на електронному доказі свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації, також спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що, сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, позивач не звертався з вимогою розірвати цей договір поставки та в односторонньому порядку не відмовлявся від його виконання, і зворотного належним чином не доведено.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відносини сторін щодо поставки товару виникли на підставі договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022 та його умови цього договору застосовуються до відносин між ними.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, за п. 4.1. зазначеного договору поставки визначено, що позивач - покупець зобов`язаний здійснити передоплату у розмірі 100% ціни товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача - постачальника протягом 3 днів (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку або з моменту отримання повідомлення про акцепт заявки, як це передбачено п. 6.4. даного договору нижче (залежно від того, яким чином постачальник підтвердить факт акцептування заявки).

При цьому, як визначено в п. 6.4. вказаного договору поставки, поставка товару за цим договором здійснюється партіями на підставі отриманих та акцентованих відповідачем - постачальником заявок під позивача -покупця. Факт акцепту заявки постачальником підтверджується відповідним рахунком або повідомленням покупця за допомогою факсимільного зв`язку чи електронної пошти або виставленням постачальником для покупця рахунків на оплату товару.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № OS-000654 від 08.02.2022 на суму 318 712,32 грн з ПДВ, проте позивач лише здійснено частково оплатив це рахунок-фактуру на суму 95 613,70 грн, згідно платіжної інструкції № 232 від 09.02.2022, а інших доказів оплати решти вартості товару не надано.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. ст. 626, 627, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).

Статтею712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За ч. 1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу ( ст.663 ЦК України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене, суд першої інстанції врахувавши те, що за умовами зазначеного договору поставки обов`язок відповідача поставити товар виникає після здійснення позивачем 100 % попередньої оплати вартості товару, а оскільки в даному випадку позивачем неналежним чином виконано умови договору поставки та лише частково оплачено виставлений йому рахунок-фактуру за товар, що підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, дійшов правильного висновку щодо відсутності у відповідача прострочення зобов`язання з поставки товару, а тому позивач не вправі вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, передбаченого ч. 2 ст. 693 ЦК України, і підстав для задоволення даного позову не має, з таким висновком погоджується апеляційний господарський суд.

Відтак, місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 95 613,70 грн попередньої оплати, 27 479,83 грн інфляційних втрат та 4 817,36 грн 3% річних за недоведеності заявлених вимог, належним чином.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 910/16438/23, при ухваленні якого, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду зроблені на підставі повно та належно досліджених доказів із встановленням всіх необхідних обставин.

Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД Компані" відсутні.

Відтак, подана позивачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД Компані"- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 910/16438/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/16438/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.В. Вовк

Судді В.В. Палій

О.М. Сибіга