Рішення

від 03.04.2024 по справі 910/18874/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2024Справа № 910/18874/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ"

бульв. Лесі Українки, 21, прим. 201, м. Київ, 01133

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" просп. Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065

про стягнення 3 020 500,00 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі-відповідач) про стягнення 3 020 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.01.2024.

04.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

10.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

15.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" подано заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 17.01.2024 відкладено підготовче засідання на 07.02.2024.

07.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Протокольною ухвалою суду від 07.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.2024.

06.03.2024 у засіданні з розгляду справи по суті судом оголошено перерву до 03.04.2024

У судовому засіданні 03.04.2024 суд заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 03.04.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» (далі - Підрядник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (далі - Замовник, Відповідач) укладено Договір про закупівлю №2110000110 (далі - Договір), відповідно до якого Підрядник за завданням Замовника, зобов`язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Рівненської обл.), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток №2) становить: 60 410 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 10 068 333,33 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до пункту 4.2 Договору строки виконання Робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадах, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 10.9.1 Договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Рівненської обл.)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі №UA-2021-07-16-002039-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу « 16» липня 2021 року, Підрядник зобов`язується надати Замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 3 020 500,00 грн. (три мільйони двадцять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.), що становить 5% ціни цього Договору.

Термін дії Гарантії - до « 15» грудня 2022 року включно (п.10.9.3. Договору).

06.10.2021 року, на виконання вимог п. 10.9.1 Договору, Позивачем (Принципалом) укладено з AT «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО - ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (Гарант) Договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-13490, відповідно до якого Гарант за дорученням Принципала надає на користь ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» забезпечення виконання договору на суму 3020500,00 грн.

За умовами Договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-13490 року, гарантія є безумовною, безвідкличною.

11 листопада 2022 року між Сторонами було укладено Додаткову угоду №1 за якою було збільшено строки виконання робіт, а саме викладено п. 10.9.3. Договору у такій редакції: «Термін дії Гарантії - до 01 липня 2023 року включно». Викладено п. 11.1. Договору в такій редакції: « 11.1. Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до 595 календарних днів з дати підписання. В частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання».

Продовження терміну дії Банківської гарантії відбулося 09.11.2022 року після підписання Додаткового договору №1 від 09.11.2022 року до Договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-13490 від 06.10.2021 року.

31 травня 2023 року між Сторонами було укладено Додаткову угоду №2, якою було змінено п. 3.1. Договору та викладено його в такій редакції: « 3.1. Загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно з Договірною ціною (Додаток №2) становить: 60 326 674,07 грн., в тому числі ПДВ 20% - 10 054 445,68 грн.)». Також було викладено у новій редакції Додаток 1 та Додаток 2 до Договору.

В подальшому на адресу Позивача надійшло Повідомлення від AT «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО - ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» №4680/03-2 від 28.06.2023 року про те, що до AT «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО - ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» надійшла SWIFT-ВИМОГА про сплату Гарантом 3 020 500,00 грн. (гривня (UAH/980) за Банківською гарантією №BGV/UA/03-2-13490 від 06.10.2021 року (зі змінами 09.11.2022 року), наданої у відповідності до Договору BGV/UA/03-2-13490 про надання гарантії від 06.10.2021 року (зі змінами від 09.11.2022 року).

Згідно Платіжного доручення №110537885 від 05.07.2023 року Гарант здійснив перерахування суми гарантійного платежу на користь Бенефіціара.

Позивач згідно п. 2.2.6 Договору про надання гарантії Принципал зобов`язується протягом 2 (двох) банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги Бенефіціара разом з доданими до неї документам, перерахувати Гаранту належну до сплати Бенефіціару за умовами Гарантії суму, згідно з реквізитами, вказаними Гарантом у повідомленні про настання гарантійного випадку.

Звертаючись до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ" вказує, що внаслідок дій Відповідача Позивач набув обов`язку відшкодувати Банку-Гаранту суму Гарантійного платежу у розмірі 3 020 500,00 грн.

04 липня 2023 року між AT «Український будівельно-інвестиційний банк» та ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» було укладено Додатковий договір №2 до Договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-13490 від 06 жовтня 2021 року Сторони домовились про встановлення строку сплати заборгованості в сумі 3 020 500,00 строком до 20.12.2023 року, включно, згідно з графіком.

Вказані грошові кошти були перераховані Позивачем на користь Банка-Гаранта згідно Платіжною інструкцією №2749 від 04.07.2023 року у сумі 906 150,00 грн., Платіжною інструкцією №2780 від 28.07.2023 року у сумі 355 000,00 грн.

Також, між AT «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» ТА ТОВ «ГАЗСЕРВІСТРЕЙД» було укладено Договір поруки №BGV/UA/03-2-13490/P2 від 06 жовтня 2021 року за яким Поручитель ТОВ «ГАЗСЕРВІСТРЕЙД» зобов`язується перед Гарантом в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання Принципалом зобов`язань, що випливають з договору гарантії, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому), а саме: - погашення основної суми гарантії у розмірі 3020500,00 грн. у строк до 29.12.2022 року включно відповідно до умов договору гарантії; - погашення процентів у розмірі 28,0% річних, у порядку та строки, що визначені договором гарантії; - погашення комісії у розмірах, порядку та строки, що визначені договором гарантії; - погашення штрафних санкцій, передбачених договором гарантії та витрат пов`язаних зі стягненням заборгованості за договором гарантії (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 4.7. Договору поруки у разі виконання Поручителем Зобов`язань Принципала за договором гарантії Поручитель має право на відшкодування від Принципала в повному розмірі всієї суми грошових коштів, фактично сплачених Поручителем Гаранту у виконання взятих зобов`язань за цим Договором.

Отже, грошові кошти були перераховані поручителем ТОВ «ГАЗСЕРВІСТРЕЙД» на користь Банка-Гаранта згідно Платіжною інструкцією №4653 від 29.08.2023 року у сумі 397 419,91 грн. (з яких 355 000,00 грн. в рахунок погашення боргу, а 42 419,91 грн. відсоток за платіж за Гарантією), Платіжною інструкцією №4706 від 29.09.2023 року у сумі 387 768,17 грн. (з яких 355 000,00 грн. в рахунок погашення боргу, а 32 768,17 грн. відсоток за платіж за Гарантією), Платіжною інструкцією №4777 від 31.10.2023 року у сумі 380 024,88 грн. (з яких 355 000,00 грн. в рахунок погашення боргу, а 25 024,88 грн. відсоток за платіж за Гарантією), Платіжною інструкцією №4856 від 30.11.2023 року у сумі 371 201,50 грн. (з яких 355 000,00 грн. в рахунок погашення боргу, а 16 201,50 грн. відсоток за платіж за Гарантією) у відповідності до Клопотань, які подані ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» до ТОВ «ГАЗСЕРВІСТРЕЙД».

Відтак, внаслідок дій Відповідача Позивач набув обов`язку відшкодувати Поручителю суму Гарантійного платежу у розмірі, яка перерахована ним Банку-гаранту.

Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ" зазначає, що право Відповідача на звернення до Банку-Гаранта із вимогою про сплату гарантійного платежу не виникло з огляду на положення пункту 8.1 Договору за яким жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

На переконання Позивача, Відповідач реалізував своє право, яке передбачене п. 10.9.5 Договору без достатніх правових підстав, та будучи достовірно обізнаним про наявність обставин непереборної сили, що зумовило необхідність звернення до суду з позовною заявою.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із тим, що за переконанням Позивача, сума сплаченого гарантійного платежу підлягає стягненню з Відповідача на підставі приписів статті 1212 ЦК України як безпідставно набуте Відповідачем майном за рахунок Позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ст. 560 ЦК України).

Частина 1 ст.563 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Частиною 2 ст. 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Таким чином, для вирішення спору сторін по суті слід встановити, чи були порушені позивачем умови договору №2110000110, зокрема, в частині своєчасного виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У відповідності до Графіку виконання Робіт (Додаток № 3 до Договору), передбачено III етапи виконання робіт.

Граничний термін виконання робіт по II етапу «Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно - монтажні роботи, електромонтажні роботи» складає 300 календарних днів з дати підписання Договору.

Таким чином, судом встановлено, що Підрядник мав завершити роботи по II етапу до 09.08.2022 року.

31.08.2022 Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2022 року на суму 38 703,30 грн. Також у цей день Сторонами підписаний Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 27 720 000,00 грн. Таким чином, Підрядник прострочив виконання Робіт по II етапу на 21 день.

31.08.2022 Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за серпень 2022 року на суму 40 717,10 грн. Також у цей день Сторонами підписаний Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 6 696 000,00 грн. Таким чином, Підрядник прострочив виконання Робіт по II етапу на 21 день.

31.08.2022 Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за серпень 2022 року на суму 53 362,02 грн. Також у цей день Сторонами підписаний Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 13 408 800,00 грн. Таким чином, Підрядник прострочив виконання Робіт по II етапу на 21 день.

30.09.2022 Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за вересень 2022 року на суму 66 098,33 грн. Також у цей день Сторонами підписаний Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 679 354,74 грн. Таким чином, Підрядник прострочив виконання Робіт по II етапу на 51 день.

Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за жовтень 2022 року на суму 92 526,88 грн. Таким чином, Підрядник прострочив виконання Робіт по II етапу на 82 дні.

Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за жовтень 2022 року на суму 402 776,82 грн. Таким чином. Підрядник прострочив виконання Робіт по II етапу на 82 дні.

Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2022 року на суму 306 805,46 грн. Таким чином, Підрядник прострочив виконання Робіт по II етапу на 112 днів.

Згідно з Графіком виконання Робіт (Додаток № 3 до Договору), граничний термін виконання робіт по III етапу «Пусконалагоджувальні роботи» складає 365 календарних днів з дати підписання Договору.

Отже, Підрядник мав завершити роботи III етапу до 13.10.2022.

Разом із тим, 30.12.2022 Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2022 року на суму 64 939,62 грн з яких роботи II етапу було виконано на загальну суму 7 676,54 грн, а роботи III етапу на 57 263,08 грн. Також у цей день Сторонами підписаний Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 103 618,50 грн. Таким чином, Підрядник прострочив виконання Робіт II етапу на 142 дня. Виконання Робіт III етапу було прострочено Підрядником на 77 днів.

Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2022 року на загальну суму 61 423,32 грн з яких роботи II етапу булс/ виконано на загальну суму 4 160,24 грн, а роботи III етапу на 57 263,08 грн. Також у цей день Сторонами було підписано Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 7 650,44 грн. Таким чином, Підрядник прострочив виконання Робіт II етапу на 142 дня. Виконання Робіт III етапу було прострочено Підрядником на 77 днів.

31.08.2023 Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за серпень 2023 року на загальну суму 2 557 712,48 грн з яких роботи II етапу було виконано на суму 2 421 886,41 грн, а роботи III етапу на 135 826,07 грн. Також у цей день Сторонами було підписано Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 8 742,44 грн. Таким чином, Підрядник прострочив виконання Робіт II етапу на 184 дня. Виконання Робіт III етапу було прострочено Підрядником на 77 днів.

31.08.2023 Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2023 року на суму 302 233,96 грн. Також у цей день Сторонами підписаний Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 852,00 грн. Таким чином, Підрядник прострочив виконання Робіт II етапу на 184 дня.

31.08.2023 Сторонами підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за серпень 2023 року на суму 584 874,76 грн. Також у цей день Сторонами підписаний Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 1 092,00 грн. Таким чином, Підрядник прострочив виконання Робіт II етапу на 184 дня.

Отже, суд приходить до висновку, що наявний факт порушення Позивачем умов Договору в частині строків виконання робіт, як наслідок наявний гарантійний випадок та правові підстави для стягнення гарантії.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо неможливості своєчасно здійснити виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач посилається на те, що право відповідача на звернення до Банку-Гаранта із вимогою про сплату гарантійного платежу не виникло з огляду на положення пункту 8.1 договору, за яким жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разi настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

Так, позивач зазначає, що не мав можливості виконати роботи у визначений графіком термін внаслідок настання форс-мажорних обставин, а саме ракетні обстріли енергетичної інфраструктури та аварійне відключення електроенергії.

Розділом 8 договору визначено, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військово мобілізація, військовi дiп, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантськоп години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропрiацiя, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквiзицiя, громадська демонстрацiя, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентованi умовами вiдповiдних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемiя, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повiнь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

За умовами п. 8.2. договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс - мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс - мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звiльняє вiд відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 8.3. договору).

Пунктом 8.4. договору сторони дійшли згоди, що при настані обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин. Якщо обставини непереборної сили безперервно триватимуть понад 90 (дев`яносто) календарних днів, то кожна з сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати ніж за 20 (двадцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та наразі триває.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем надано лист від 18.05.2023 вих.№17/49 та Сертифікат №3200-22-1628 від 02.12.2022 виданий Київською обласною торгово- промисловою палатою, начебто на підтвердження факту повідомлення Відповідача в порядку та у строки, передбачені п. 8.2 Договору про наявність форс-мажорних обставин.

Відповідно до зазначеного Сертифікату №3200-22-1628 Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання зобов`язання у зазначений термін у період з 24.02.2022 року.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин, згідно вказаного сертифікату, є введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації, а не обставини, пов`язані з неможливістю контрагентів Позивача вчасно виконати свої зобов`язання, як це вказано в довідках від 18.11.2022 вих.№38, та від 24.06.2022 вих.№127-22 (тобто підстави різні).

Крім того, період початку дії форс-мажорних обставин у сертифікаті №3200-22-1628 від 02.12.2022 вказано - 24.02.2022, а дата закінчення - 02.12.2022.

Разом з тим, матеріали справи не містять повідомлень Позивача в порядку ст. 8.2 Договору про настання форс-мажорних обставин з чітким зазначенням дати з якої такі обставини настали.

Таким чином, ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» належним чином та у строки, передбачені п. 8.2 не повідомило ТОВ «Оператор ГТС України» про настання форс- мажорних обставин та неможливість виконання зобов`язання, з огляду на що Позивач позбавляється права посилатися на будь-яку з зазначених в п. 8.1. Договору обставин, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Крім того, відповідно до пункту 8.2 Договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Як доказ наявності форс-мажорних обставин Відповідач посилається на Сертифікат №3200-22-1628 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.12.2022, виданий Київською обласною торгово-промисловою палатою.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач вважає, що Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність форс-мажорних та звільняли б його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за Договором.

Пунктом 8.3 Договору визначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

При цьому з пунктів 8.2, 8.3 Договору вбачається, що для уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажор) відповідна сторона повинна не лише повідомити іншу сторону про існування таких обставин, однак і надати докази їх існування - сертифікат Торгово-промислової палати України, а не регіонального відділення.

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів- господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно з ч.1 ст.14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні- ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом..

Відповідно до ст. 4.1 Регламенту Торгово-промислова палата України здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України, норм законодавства, відомчих нормативних актів, а також умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У п. 8.3 Договору чітко визначено, що на підтвердження наявності обставин непереборної сили Сторона повинна надати саме сертифікат ТПП України, а не сертифікат, виданий регіональною ТПП.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та І чи іншим зобов`язанням І обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, за висновками суду, Позивач в порушення пп.8.2-8.3 Договору не надав доказів на підтвердження наявності обставин непереборної сили, а саме сертифікату Торгово- промислової палати України (наданий лише сертифікат регіональної ТПП, а не ТПП України як це обумовлено Договором). Вказане є свідченням того, що Позивач не довів наявність форс-мажорних, як наслідок відсутні підстави для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за Договором.

У пункті п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, Суд касаційної інстанції зазначив, що «Ключовим є те, що непереборна сила, робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним».

Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок.

Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені І невиконані та причину такого невиконання.

Верховний суд у своїй Постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Поряд з цим, згідно з висновками Верховного Суду викладеними у Ппостанові від 25.01.2022 у справі № 905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини щодо неможливості виконання контрагентом Позивача своїх зобов`язань перед ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» не є свідченням як наявності обставин непереборної сили у Позивача, так і не може бути підставою для продовження строку виконання зобов`язань за Договором, укладеним між Позивачем та Відповідачем, оскільки будь-які взаємовідносин (правочини) ТОВ «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» з його контрагентом не впливають на виконання договору №2110000110 від 13.10.2021 року. Тобто, між вказаною обставиною (неможливість виконання зобов`язань перед Позивачем його контрагентом) та простроченням виконання робіт Позивачем за Договором відсутній причинно-наслідковий зв`язок, відповідно відсутній будь-який вплив на кваліфікації спірних правовідносин у даній справі. В даному випадку наявне прострочення виконання зобов`язання саме! Позивача і саме за укладеним з Відповідачем правочином.

Отже, ті обставини, на які посилається Позивач (з огляду на фактичні обставини у даній справі) не є свідченням наявності форс-мажорних обставин та як наслідок не є підставою для продовження строку виконання зобов`язання в порядку, передбаченому п. 8.4 Договору.

За таких обставин, враховуючи настання гарантійного випадку, суд дійшов висновку, що у позивача виник обов`язок зі сплати гарантійних зобов`язань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перерахування банком на користь замовника коштів у сумі 3 020 500,00 грн. відбулось у зв`язку з настанням гарантійного випадку, на підставі домовленостей, передбачених договором та гарантією, тому підстави для стягнення цих коштів з відповідача, на підставі статті 1212 ЦК України, відсутні.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2024

Суддя М.О. Лиськов