Рішення

від 02.04.2024 по справі 925/1654/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1654/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача Бурбели А.С. за довіреністю (в режимі відеоконференції), відповідача не з`явився, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «е-Кард ЮА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін Поінт» про стягнення 206758 грн. 19 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «е-Кард ЮА» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін Поінт» (далі-відповідач), про стягнення, на підставі договору №85-22/14 від 01.06.2021 року, 138119 грн. 82 коп. боргу, 34098 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 34539 грн. 54 коп. 15 % річних, що разом становить 206758 грн. 19 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару та наданих послуг за договором №85-22/14 від 01.06.2021 року.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 13.12.2023 року, 01.02.2024 року,15.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке в подальшому відкладено на 14.03.2024 року; забезпечено проведення судового засідання для Бурбели А.С. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотаннями.

Відповідач в особі свого представника подав суду 14.02.2024 року відзив на позовну заяву (вх. № 2852/24, а.с. 66-68), в якому визнав вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, просив відмовити у стягненні інфляційних витрат, 15% річних, як безпідставно нараховані позивачем, враховуючи п. 7.1. договору.

Представник позивача 07.03.2024 року через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив (вх. № 4189/24), в якій зауважив на визнанні відповідачем основного боргу, заперечив твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 14.03.2024 року оголошено перерву до 02.04.2024 року.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідно до довідок суду про доставку ухвал до його електронного кабінету.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.04.2024 року представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у позові та просив задовольнити їх у заявленому розмірі повністю.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 02.04.2024 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

01.06.2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «е-Кард ЮА», як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ін Поінт», як покупець, уклали договір № 85-22/14 (далі Договір, а.с. 10-17), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався забезпечити покупцеві поставку товарів та послуг в мережі станцій, через систему Е100, з використанням карток , а покупець зобов`язався прийняти товари та послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах даного договору.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

Погодили наступні терміни:

Товари бензин , дизельне паливо AdBlu, зріджений нафтовий газ-паливо, інші види нафтопродуктів та продуктів нафтопереробки;

Послуги мийка, стоянка, використання платних доріг, послуг Сoll-center, послуги автосервісу, конвою, інші послуги, які надаються з використанням картки або її ідентифікаційних даних;

Система Е100 учасники (суб`єкти господарювання та/або їх уповноважені представники), які можуть вести облік угод покупця та/або здійснювати відпуск товарів/надання послуг, з використанням карток. Перелік учасників вказаний за адресою: https//e100.eu в особистому кабінеті;

Розрахунковий період - проміжок часу, протягом якого покупець здійснює Угоди з використанням Карток, а Постачальник веде облік цих Угод. Даним договором встановлюється 2 розрахункових періоди: перший - з 1 числа по 15 число поточного місяця, та другий - з 16 числа по останній день місяця;

п. 1.2. найменування, асортимент товару та послуг, які постачальник повинен поставити покупцю визначаються усною заявкою пред`явника картки;

п. 1.3. умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються сторонами в додатках (специфікаціях ) до цього договору, які є його невід`ємною частиною;

п. 3.4. по завершенні розрахункового періоду постачальник відправляє на електронну адресу покупця наступні документи: видаткову накладну, акт прийому- передачі товарів; акт наданих послуг та рахунок на оплату з деталізованими розшифруваннями (де зазначені номери Карток за якими здійснювались Угоди, дати Угод, назви станцій на яких здійснені Угоди; кількість отриманих Товарів та Послуг). Сторони можуть вести документообіг первинних облікових документів за даним договором, в тому числі рахунків на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, актів прийому передачі товару, актів прийому передачі послуг, специфікацій (додатків), актів звірки взаєморозрахунків та інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій за даним договором, та застосовуються у бухгалтерському обліку в електронній формі. Первинні облікові документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визнаються сторонами як оригінали;

п. 4.2. покупець здійснює оплату на підставі рахунку на оплату на умовах відстрочпаеня платежу також покупець має право вносити авансовані платежі . Датою оплати є дата зарахування коштів па поточний рахунок постачальника;

п.4.3. оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 календарних днів з моменту виникнення у покупця обов`язку щодо оплати, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату;

п.7.2. у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов`язку по оплаті придбаних Товарів та/або послуг у встановлені цим Договором строки покупець зобов`язаний заплати ти суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня. наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата;

п. 8.1. - сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо воно є наслідком дії непереборної сили (форс-мажорних обставин), що виникли після укладення цього договору поза волею сторін, які сторони не могли передбачити та відвернути власними силами;

п.п. 9.1 договір набуває чинності з моменту підписання та укладений на невизначений строк.

Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.

01.06.2021 року сторонами складено акт прийому передачі карт: 6 карт (номери 0005885220098, 000588220106, 000588220114, 0005885220122, 0005885220130, 00058852204148) (а.с. 18).

За твердженнями позивача та наявних у справі: специфікацій від 01.01.2022 року на суму 226246 грн. 29 коп., від 01.02.2022 року на суму 146587 грн. 79 коп. (а.с. 21,31), видаткових накладних № 58704 від 15.01.2022 року,№ 62702 від 31.01.2022 року,№ 67330 від 15.02.2022 року (а.с. 24, 28, 34), актів прийому-передачі товару № 58704 від 15.01.2022 року, № 62702 від 31.01.2022 року, № 67330 від 15.02.2022 року, № 71615 від 28.02.2022 року (а.с. 25, 29, 35, 38), рахунків на оплату: № 58704 від 15.01.2022 року, № 62702 від 31.01.2022 року;№ 67330 від 15.02.2022 року, № 71615 від 28.02.2022 року (а.с. 26, 32,36) вбачається, що за замовленням відповідача позивач поставив відповідачу товар та надав послуги за Договором на загальну суму 372834 грн. 08 коп., які відповідач отримав без зауважень, визнав у актах звірки розрахунків станом на лютий 2022 року, березень 2022 року, липень 2022 року, жовтень 2022 року (а.с. 39,40,41,42). Зазначені документи підписані сторонами у сервісі "Вчасно" з використанням електронного підпису та електронної печатки сторони договору.

Отриманий товар/надані послуги відповідач в порушення умов Договору оплатив частково на суму 441842 грн. 33 коп., з яких: 207128 грн. 07 коп. зараховано позивачем в погашення заборгованості, яка існувала станом на 01.01.2022 року, яка визнана сторонами у акті звірки взаєморозрахунків станом на січень 2022 року (а.с. 30), та 234 714 грн. 26 коп. зараховано позивачем, в погашення зобов`язань, які виникли після 01.01. 2022 року,борг у розмірі 138119 грн. 82 коп. відповідач не оплатив, визнав у відзиві на позов, вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

Борг відповідачем за Договором на момент звернення до суду не сплачено, також за порушення строків оплати товару позивач нарахував до стягнення 34098 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 34539 грн. 54 коп. 15% річних.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору №85-22/14 від 01.06.2021 року, вимоги позивача, заперечення відповідача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, послуг, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов`язання у виді поруки параграфом 3 глави 49, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Норми глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);

особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);

у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (ст. 615).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638).

Главою 54 врегульовано загальні положення купівлі-продажу, поставки, зокрема:

за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655);

покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692);

за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК).

Главою 63 врегульовано загальні положення про послуги, зокрема:

за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901);

якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає, що 01.06.2021 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «е-Кард ЮА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін Поінт» укладено договір №85-22/14, який сторонами виконувався. Товар товар/надані послуги за Договором були отримані відповідачем на суму 372834 грн. 08 коп. без зауважень відповідно до даних видаткових накладних № 58704 від 15.01.2022 року,№ 62702 від 31.01.2022 року,№ 67330 від 15.02.2022 року, актів прийому-передачі товару № 58704 від 15.01.2022 року, № 62702 від 31.01.2022 року, № 67330 від 15.02.2022 року, № 71615 від 28.02.2022 року, однак оплачені частково з урахуванням зобов`язань наявних станом на 01.01.2022 року, борг у розмірі 138119 грн. 82 коп. відповідачем не оплачено, але визнано в актах звірки розрахунків станом на лютий 2022 року, березень 2022 року, липень 2022 року, жовтень 2022 року та в наданому до суду 14.02.2024 року відзиві.

Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 138119 грн. 82 коп. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, відповідачем визнана в повному обсязі, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача з урахуванням здійснених поставок, обумовлених строків оплати, фактичних оплат на підставі п. 7.2. Договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України 34098 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 34539 грн. 54 коп. 15% річних, нарахованих за видатковими накладними:

№ 67330 від 15.02.2022 року на суму боргу 61807 грн.27 коп. інфляційних втрат 17137 грн. 16 коп. нарахованих за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року; відповідно 15722 грн. 75 коп. 15 % річних нарахованих за період з 12.03.2022 року по 20.11.2023 року;

№ 71615 від 28.02.2022 року на суму боргу 76312 грн.55 коп. інфляційних втрат - 16961грн. 67 коп. нарахованих за період з квітня 2022 року по жовтень 2022 року; відповідно 18816 грн. 79 коп. 15 % річних нарахованих за період з 31.03.2022 року по 20.11.2023 року.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум 15 % річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 536, 625 ЦК України, умовами пункту 7.2. Договору, їх розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо посилань відповідача викладених у відзиві на позовну заяву на п. 7.1. Договору та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, суд зауважує наступне.

Частиною 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, на який у відзиві на позов посилається відповідач не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 року у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 року у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до ст.86 ГПК України.

Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.

Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідачем на адресу позивача про форс-мажорні обставини, а також доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України настання для відповідача форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання ним зобов`язань за Договором шляхом видачі відповідного сертифіката. При цьому, сам лише факт неспровокованої військової агресії рф проти України не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають виконати конкретний обов`язок за договором, про що, як вже зазначалося, мають бути наявні відповідні докази.

Тому суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності заявлених позивачем до стягнення 15% річних, інфляційних втрат, оскільки всі вимоги позовної заяви відповідають умовам погодженого та підписаного сторонами договору №85-22/14 від 01.06.2021 року та узгоджуються з нормами діючого законодавства України.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором №85-22/14 від 01.06.2021 року у розмірі 138119 грн. 82 коп., інфляційних втрат у розмірі 34098 грн. 83 коп., 15 % річних у розмірі 34539 грн. 54 коп. є доказаними, обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3101 грн. 37 коп.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Поінт", ідентифікаційний код юридичної особи 38031056, місцезнаходження: 18021, Черкаська обл., м. Черкаси, вул.Сержанта Жужоми, буд. 6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА", ідентифікаційний код юридичної особи 43246932, місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп.Бандери Степана, буд. 9, корп.2, оф.2-301 - 138119 грн. 82 коп. боргу, 34098 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 34539 грн. 54 коп. 15 % річних, 3101 грн. 37 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 11.04.2024 року.

СуддяВ.М. Грачов