Рішення

від 10.04.2024 по справі 493/54/24

БАЛТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 493/54/24

Провадження № 2/493/157/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі

ГОЛОВУЮЧОГО СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ СИРОТА О.В.

ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА ОСОБА_1 .

ВІДПОВІДАЧА ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балті цивільну справу за позовною заявою Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: КЗ «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

В С Т А Н О В И В:

11.01.2024 року Подільська окружна прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернулася до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: КЗ «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Свою вимогу позивач мотивує тим, що ОСОБА_3 будучи службовою особою та наділений повноваженнями щодо отримання, збереження та використання майна КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів», усвідомлюючи покладені на нього службові обов`язки, у період часу з 12.05.2014 року по 13.11.2017 року, у невстановлений слідством день, час та спосіб, всупереч покладених на нього функціональних обов`язків через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість виконання своїх функцій, як заступник директора з господарської роботи, не забезпечив належний контроль за кількістю отриманого вугілля КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» від ПРАТ ВО «Облпаливо» та не контролював раціональні витрати вугілля під час його видачі на потреби навчального закладу. Таким чином, не вжив заходів щодо забезпечення збереження ввіреного йому вугілля, отриманого ним від ПРАТ ВО «Облпаливо», та допустив втрату вугілля марки АМ (13-25) в кількості 106471 кг на суму 317900, 49 грн. та вугілля марки ДГ (25-200) в кількості 35024 кг на суму 131340 грн., чим спричинив КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» збитки у розмірі 449240.49 гри., що станом на 13.11.2017 року в 250 і більше разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, (449240,49/800), тобто спричинив тяжкі наслідки державним інтересам.

Вироком Балтського районного суду Одеської області від 10.02.2022 року колишнього заступника директора Комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» Скріпніка М.В., який усупереч функціональним обов`язкам не забезпечив належний контроль за збереженням та використанням майна навчального закладу, визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні та інші посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки з додатковим покаранням у вигляді штрафу у розмірі 4250 грн. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а також стягнуто з нього на користь комунального закладу матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в сумі 449240,49 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.12.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, вирок Балтського районного суду Одеської області від 10.02.2022 року скасовано, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, тобто за нереабілітуючими обставинами. Кваліфікація дій обвинуваченого не змінювалась, ухвала суду не оскаржувалась та набрала законної сили 14.12.2022 року.

Закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. Таким чином питання відшкодування збитків завданих ОСОБА_3 залишається не вирішеним.

Підставами звернення до суду є необхідність захисту інтересів держави шляхом відшкодування шкоди, завданої їй неправомірними діями відповідача.

Оскільки засновником спеціальної школи та власником її майна є територіальна громада Одеської області в особі відповідної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання спеціальною школою коштів цього бюджету та комунального майна за договорами про закупівлю товарів, Одеська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету та розпорядження комунальним майном, а тому є належним позивачем у цій справі.

Починаючи з 14.12.2022 року по теперішній час Одеською обласною радою не вживалося заходів для стягнення відповідних коштів в судовому порядку. Поряд з цим, спливають строки звернення з відповідним позовом до суду.

При цьому бездіяльність позивача щодо звернення до суду з відповідним позовом, є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді (подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі № 924/1222/18 та від 28.08.2020 року у справі №914/1000/19.) Тому Подільською окружною прокуратурою прийнято рішення про звернення до суду із вказаним позовом в інтересах Одеської обласної ради, про що повідомлено позивача листом за № 61-115вих-23 від 04.01.2024 в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

З моменту повідомлення про підозру ОСОБА_3 (13.11.2017 року) до часу звернення до суду з первинним позовом (29.03.2019 року) пройшло 1 рік, 7 місяців та 16 днів. Позивач вважає, що перебіг строку позовної давності продовжився з 14.12.2022 року та на даний час не закінчився, так як у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 року№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан.

29.01.2024 року від ОСОБА_3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку із спливом позовної давності, неправильним обранням Подільською окружною прокуратурою Одеської області способу захисту інтересів держави, так як він вважає, що Одеська обласна рада сама мала звернутись до суду, а також посилався на те, що в Подільської окружної прокуратури Одеської області відсутні підстави для представництва інтересів держави в даній цивільній справі.

21.02.2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області зазначив, що з метою представництва держави прокурор має право в порядку передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами. Представництво інтересів держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність. В даному випадку підставами звернення до суду із вказаним позовом є необхідність захисту інтересів держави шляхом відшкодування шкоди, завданої їй неправомірними діями відповідача - ОСОБА_3 , який допустив втрату кам`яного вугілля на загальну суму 449240,49 грн., при відсутності здійснення такого захисту відповідним органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Оскільки засновником спеціальної школи та власником її майна є територіальна громада Одеської області в особі відповідної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання спеціальною школою коштів цього бюджету та комунального майна за договорами про закупівлю товарів, Одеська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету та розпорядження комунальним майном, а тому є належним позивачем у цій справі. Щодо строків позовної давності керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області зазначив, що з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_3 (13.11.2017 року) до часу звернення до суду з первинним позовом (29.03.2019 року) пройшло 1 рік, 7 місяців та 16 днів. Враховуючи положення ч. 2 ст. 265 ЦК України перебіг строку позовної давності продовжився з 14.12.2022 та на даний час не закінчився у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан.

Прокурор Подільської окружної прокуратури Одеської області в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник Одеської обласної ради в судове засідання не з`явилася, але надіслала на адресу суду клопотання, в якому просила справу розглядати за відсутності представника Одеської обласної ради, а також просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, на підставах зазначених у його відзиві.

Представник третьої особи КЗ «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради» в судове засідання не з`явилася, але надіслала на адресу суду клопотання, в якому просила справу розглядати за відсутності представника КЗ «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради» за наявними матеріалами.

Розглянувши позов в межах заявлених вимог, заслухавши думку представника позивача, заперечення відповідача, вивчивши матеріали справи, надавши належну оцінку представленим доказам, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Балтського районного суду Одеської області від 10.02.2022 року колишнього заступника директора Комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» Скріпніка М.В., який усупереч функціональним обов`язкам не забезпечив належний контроль за збереженням та використанням майна навчального закладу, визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні та інші посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки з додатковим покаранням у вигляді штрафу у розмірі 4250 грн. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а також стягнуто з нього на користь комунального закладу матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в сумі 449240,49 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.12.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, вирок Балтського районного суду Одеської області від 10.02.2022 року скасовано, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, тобто за нереабілітуючими обставинами.

Подільською окружною прокуратурою Одеської області на виконання приписів ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», на адресу Одеської обласної ради направлено лист від 30.06.2023 року за № 61-5660вих-23 щодо вжиття заходів до відшкодування ОСОБА_3 , заподіяної шкоди, а також листом № 61-8527вих-23 від 27.09.2023 року повідомлено Департамент освіти та науки Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо необхідності вжиття заходів із стягнення шкоди.

Одеською обласною радою листом від 17.07.2023 року № 2946/0/03-14/23/1861 повідомлено про направлення листа до Одеської обласної військової адміністрації, яка, в свою чергу, заходів щодо усунення порушень та стягнення коштів не вжила та зазначила, у своєму листі № 8070/1/01/46 8510/2-23 від 18.08.2023 року про підтримання ініціативи окружної прокуратури у представництві інтересів держави в особі Одеської обласної ради у вказаному питанні.

Департаментом освіти і науки Одеської обласної державної (військової) адміністрації листом № 5568/01-23/2-23/6016 від 24.11.2023 року повідомлено, що жодних заходів із звернення до суду з позовною заявою щодо стягнення збитків зі ОСОБА_3 не здійснювалося.

Відповідно до ст.131-1Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст.56ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 цього Кодексу.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є ЗУ «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст.23цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2Арбітражного процесуальногокодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17.

У вищевказаному рішенні Конституційного Суду України визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження» визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Враховуючи наведене вище, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 лютого 2019 року у справі № 915/20/18.

Згідно з ч. 5 ст.175ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Як випливає з позовної заяви, прокурором згідно з вимогами ч. 4 ст. 56 ЦПК України, абзацу 1 ч. 3, абзацу 1 ч. 4 ст.23ЗУ «Пропрокуратуру» у тексті позовної заяви обґрунтовано неналежне здійснення захисту державних інтересів уповноваженим органом у спірних правовідносинах (тобто, наведено підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтовано, у чому, з його погляду, полягає порушення цих інтересів (тобто наведено підстави позову).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема, повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

До подібних висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19); Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 495/10988/17 (провадження № 61-29св19).

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) перед Великою Палатою Верховного Суду постали такі питання: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, та зазначила, що: «Відповідно до ч. 3 ст.23ЗУ «Пропрокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Ч. 4 ст.23ЗУ «Пропрокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва».

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Відповідно до ч. 1 ст.9ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Оскільки за позовом прокурора ОСОБА_3 має відшкодувати шкоду, завдану державі в особі, у тому числі, органу, в якому відповідач працював, то він має нести, у разі доведення, відповідальність за шкоду, завдану при виконанні трудових обов`язків.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків (ст. 130 КЗпП України).

За ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Ч. 3 ст. 233 КЗпП України передбачено, що для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений ч.3 цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.

Відповідно до ст.234КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України.

При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої діями працівника, суд перевіряє, чи додержався власник або уповноважений ним орган установленого ст.233КЗпП України річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду з позовом про її відшкодування.

Цей строк застосовується і в разі звернення із заявою прокурора.

Днем виявлення шкоди необхідно вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником.

Отже, ухвалення судом вироку чи іншого рішення в межах КК України, яким відповідача визнано винним, не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого ч. 3 ст.233КЗпП України строку звернення до суду.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 132/2083/16-ц (провадження № 61-14825св19)

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, але сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Так, теорією та практикою вироблені правила, згідно з якими причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, під час воєнного стану поновленню підлягають лише процесуальні строки, порушені з поважних причин, основними з яких є такі: повітряна тривога, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання транспорту, ракетне чи інше збройне ураження території, де знаходиться адвокат та/або відповідний орган, а також окупація вказаної території тощо.

Позивачем не надано суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження перешкод у зверненні до суду, пов`язаних з введенням у країні воєнного стану (його евакуація чи внутрішнє переміщення по країні, поранення, лікування тощо), розташування Подільської окружної прокуратури не є окупованою територією чи територією ведення військових дій, зоною бойових дій, а навпаки місто живе своїм життям, де функціонують всі органи влади, в тому числі і суди, працюють комунальні служби та міський транспорт, магазини, аптеки тощо, що в свою чергу свідчить про наявність безперешкодного доступу позивача до правосуддя та реальною можливості звернутися із вказаним позовом до суду у встановлені ст.233КЗпП України строки, враховуючи законодавчо передбачену можливість звернення до суду, в тому числі, і шляхом надіслання позову засобами поштового зв`язку, електронною поштою чи через підсистему «Електронний суд». Із заявою про поновлення процесуального строку на звернення до суду із позовною заявою позивач не звертався до суду, а відповідач навпаки заявив клопотання про відмову у позові у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а тому і у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставівикладеного,керуючись ст. ст. 3, 134, 233, 234 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: КЗ «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судоверішення складене12.04.2024 року.

СУДДЯ