Постанова

від 21.11.2024 по справі 493/54/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5680/24

Справа № 493/54/24

Головуючий у першій інстанції Тітова Т.П.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Крупської М.Г.,А.,

учасники справи:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року,

за позовом Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за участю третьої особи: КЗ «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради»

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Подільська окружна прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в обґрунтування якого зазначила, що відповідач будучі службовою особою та наділений повноваженнями щодо отримання, збереження та використання майна КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів», усвідомлюючи покладені на нього службові обов`язки, у період часу з 12.05.2014 року по 13.11.2017 року, у невстановлений слідством день, час та спосіб, всупереч покладених на нього функціональних обов`язків через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість виконання своїх функцій, як заступник директора з господарської роботи, не забезпечив належний контроль за кількістю отриманого вугілля КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» від ПРАТ ВО «Облпаливо» та не контролював раціональні витрати вугілля під час його видачі на потреби навчального закладу.

Таким чином, не вжив заходів щодо забезпечення збереження ввіреного йому вугілля, отриманого ним від ПРАТ ВО «Облпаливо», та допустив втрату вугілля марки АМ (13-25) в кількості 106471 кг на суму 317900, 49 грн та вугілля марки ДГ (25-200) в кількості 35024 кг на суму 131340 грн.

Вироком Балтського районного суду Одеської області від 10.02.2022 року колишнього заступника директора Комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» Скріпніка М.В. визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні та інші посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки з додатковим покаранням у вигляді штрафу у розмірі 4250 грн. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а також стягнуто з нього на користь комунального закладу матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в сумі 449240,49 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.12.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вирок Балтського районного суду Одеської області від 10.02.2022 року скасовано, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, тобто за нереабілітуючими обставинами. Кваліфікація дій обвинуваченого не змінювалась, ухвала суду не оскаржувалась та набрала законної сили 14.12.2022 року.

Закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. Таким чином, питання відшкодування збитків завданих ОСОБА_1 залишається не вирішеним.

Подільська окружна прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради просила суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь Одеської обласної ради шкоду в дохід місцевого бюджету в розмірі 449240,49 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Балтський районний суд Одеської області рішенням від 10 квітня 2024 року у задоволенні позову Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за участю третьої особи: КЗ «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради» відмовив.

Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що позивачем не надано суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження перешкод у зверненні до суду, пов`язаних з введенням у країні воєнного стану (його евакуація чи внутрішнє переміщення по країні, поранення, лікування тощо), розташування Подільської окружної прокуратури не є окупованою територією чи територією ведення військових дій, зоною бойових дій, а навпаки місто живе своїм життям, де функціонують всі органи влади, в тому числі і суди, працюють комунальні служби та міський транспорт, магазини, аптеки тощо, що в свою чергу свідчить про наявність безперешкодного доступу позивача до правосуддя та реальною можливості звернутися із вказаним позовом до суду у встановлені ст. 233 КЗпП України строки, враховуючи законодавчо передбачену можливість звернення до суду, в тому числі, і шляхом надіслання позову засобами поштового зв`язку, електронною поштою чи через підсистему «Електронний суд». Із заявою про поновлення процесуального строку на звернення до суду із позовною заявою позивач не звертався до суду, а відповідач навпаки заявив клопотання про відмову у позові у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури Шарнін Ю. просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що перебіг позовної давності для позивача розпочався із з моменту набуття відповідачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також з урахуванням того, що цивільний позов, згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 14.12.2022 року залишено без розгляду після застосування судом апеляційної інстанції строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності, строк позовної давності за вимогами про відшкодування шкоди не пропущено, тому висновок суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованим.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.05.2024 року відповідачу роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, а третій особі пояснень.

До суду надійшов від відповідача відзив на апеляційну скаргу, в якому останній погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду. Крім того, зазначає, що прокурором не доведено факт завдання шкоди злочином інтересам держави та необхідності їх захисту в судовому порядку.

Одеська обласна рада про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином і вустановленому закономпорядку,шляхом отриманнясудової повісткиза допомогоюпідсистеми (модуля)ЄСІТС «Електроннийсуд» вЕлектронному кабінеті 28.08.2024 року о 18:50:20 годині, що підтверджується довідкою.

Одеська обласна прокуратура про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином і вустановленому закономпорядку,шляхом отриманнясудової повісткиза допомогоюпідсистеми (модуля)ЄСІТС «Електроннийсуд» вЕлектронному кабінеті 28.08.2024 року о 18:50:20 годині, що підтверджується довідкою.

Подільська окружна прокуратура Одеської області про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином і вустановленому закономпорядку,шляхом отриманнясудової повісткиза допомогоюпідсистеми (модуля)ЄСІТС «Електроннийсуд» вЕлектронному кабінеті 28.08.2024 року о 18:50:20 годині, що підтверджується довідкою.

Прокурор Уліцька А.В. в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу задовольнити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Пендей В.В. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріальногоправа із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої діями працівника, суд перевіряє, чи додержався власник або уповноважений ним орган установленогост. 233 КЗпП Українирічного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду з позовом про її відшкодування.

Цей строк застосовується і в разі звернення із заявою прокурора.

Днем виявлення шкоди необхідно вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником.

Ухвалення судом вироку чи іншого рішення в межахКК України, яким відповідача визнано винним, не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого ч. 3ст. 233 КЗпП Українистроку звернення до суду.

Суд вважав, що позивачем не надано суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження перешкод у зверненні до суду у визначений ст.. 233 КЗпП України строк. Із заявою про поновлення процесуального строку на звернення до суду із позовною заявою позивач не звертався до суду, а відповідач навпаки заявив клопотання про відмову у позові у зв`язку з пропуском строку, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні повних вимог у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною другоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що у випадках, встановленихзаконом,до суду можуть звертатися органи та особи, якимзакономнадано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, якимзакономнадано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другоюстатті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України «Про прокуратуру», частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зробила висновок про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судом встановлено, що Подільською окружною прокуратурою Одеської області на виконання приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на адресу Одеської обласної ради направлено лист від 30.06.2023 року за № 61-5660вих-23 щодо вжиття заходів до відшкодування ОСОБА_1 заподіяної шкоди, а також листом № 61-8527вих-23 від 27.09.2023 року повідомлено Департамент освіти та науки Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо необхідності вжиття заходів із стягнення шкоди.

Проте заходів щодо стягнення коштів Одеською обласною радою не вжито.

Правомірність представництва інтересів держави прокурором, встановлена та належно вмотивована судом, по справі ніким не оспорюється.

Звертаючись до суду із позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, прокурор зазначив, що ОСОБА_1 будучи службовою особою та наділений повноваженнями щодо отримання, збереження та використання майна КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів», усвідомлюючи покладені на нього службові обов`язки, у період часу з 12.05.2014 року по 13.11.2017 року, у невстановлений слідством день, час та спосіб, всупереч покладених на нього функціональних обов`язків через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість виконання своїх функцій, як заступник директора з господарської роботи, не забезпечив належний контроль за кількістю отриманого вугілля КЗ «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» від ПРАТ ВО «Облпаливо» та не контролював раціональні витрати вугілля під час його видачі на потреби навчального закладу. Таким чином, не вжив заходів щодо забезпечення збереження ввіреного йому вугілля, отриманого ним від ПРАТ ВО «Облпаливо», та допустив втрату вугілля марки АМ (13-25) в кількості 106471 кг на суму 317900, 49 грн. та вугілля марки ДГ (25-200) в кількості 35024 кг на суму 131340 грн, чим спричинив збитки у розмірі 449240,49 грн.

Закриття справи на підставах зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діяннями шкоду.

Засновником спеціальної шкоди є територіальна громада Одеської області в особі відповідної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання спеціальною школою коштів цього бюджету та комунального майна за договорами про закупівлю товарів, Одеська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви. Але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст і обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть різнитися. Однак принаймні на рівні формулювання викладу їхнього змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (див.: «mutatis mutandis» постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19 (абзаци п`ятий і шостий пункту 15).

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Балтського районного суду Одеської області від 10.02.2022 року колишнього заступника директора Комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» Скріпніка М.В., який усупереч функціональним обов`язкам не забезпечив належний контроль за збереженням та використанням майна навчального закладу, визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні та інші посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки з додатковим покаранням у вигляді штрафу у розмірі 4250 грн. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а також стягнуто з нього на користь комунального закладу матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в сумі 449240,49 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.12.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вирок Балтського районного суду Одеської області від 10.02.2022 року скасовано, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, тобто за нереабілітуючими обставинами.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23) вказано, що:

«8.12.Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду підтверджує свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьоїстатті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, щосуб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другоїстатті 19 Конституції Українивідсутність уЗаконі № 1697-VIIінших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьоїстатті 23 Закону № 1697-VIIмежі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

8.17.Відповідно до пункту 1 частини другої статті55, частини першої статті63 Господарського кодексу України(далі -ГК України) таЗакону № 280/97-ВРкомунальне підприємство,створене органоммісцевого самоврядування,є господарськоюорганізацією,учасником господарськихвідносин,що дієна основікомунальної власностітериторіальної громади. Тобто Школа не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертаєтьсяmutatis mutandisдо власних висновків, викладених у постановах від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17.

8.27.Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Школа у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (див.mutatis mutandisвисновки КГС ВС,викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

8.30.Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертаєтьсяmutatis mutandisдо власних висновків, викладених у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

10.3.Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33)».

Рішенням Одеської обласної ради «Про зміну назви комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» від 10 серпня 2020 року № 1364-VІІ змінено назву комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» на «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради».

Заклад є юридичною особою, засновником якого є Одеська обласна рада, є неприбутковою організацією та фінансується з бюджету. Контроль за забезпеченням збереження та ефективністю використання майна закладу здійснює галузеве управління та управління обласної ради з майнових відносин. Майно закладу закріплено за закладом на правах оперативного управління.

Вказані обставини не заперечувалися учасниками процесу.

Зазначені обставини свідчать про те, що комунальний заклад «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів», який змінив назву на «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради», не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (стаття 22 ЦК України).

У частинах першій, другійстатті 1166 ЦК Українивизначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівникам під час виконання ними своїх трудових обов`язків (частина першастатті 1172 ЦК України).

Відповідно достатті 1191 ЦК Україниособа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тлумачення частини першоїстатті 1172 ЦК Українисвідчить,що юридичнаабо фізичнаособа відшкодовуєшкоду,завдану їхнімпрацівником,у випадках,коли заподіювачшкоди нелише перебуваєз такоююридичною абофізичною особоюв трудовихвідносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від05 грудня 2022 року усправі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Відповідно до частини шостоїстатті 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні,ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили,є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лишев питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наказом № 101-к від 12.05.2014 року по Комунальному закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів», ОСОБА_1 переведено з посади інженера з охорони праці на посаду заступника директора з господарської роботи з 12.05.2014 року із укладенням договору повної матеріальної відповідальності з 12.05.2014 року.

Отже ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Комунальним закладом «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів».

Згідно вироку Балтського районного суду Одеської області від 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 , будучи заступником директора з господарської роботи Комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» з 12.05.2014 року, являючись службовою особою, постійно виконуючи покладені на нього організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, в робочий час (точний час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлений), знаходячись на своєму робочому місці за місцем розташування Комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів»,за адресою в с. Піщана,вул. Л.Українки, 2а, Балтського району Одеської області, діючи зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних тяжких наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, маючи реальну можливість виконати службові обов`язки належним чином, не дотримуючись покладених на нього обов`язків відповідно до Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 15.05.2014 року, та не реалізуючи наділені права відповідно до Посадової інструкції заступника директора з господарської роботи, затвердженою 01.09.2014 року, допустив службову недбалість, як полягає у неналежному виконанні своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, не забезпечив належний контроль за кількістю отриманого вугілля Комунальним закладом «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» від ПРАТ ВО «Облпаливо» та не контролював раціональні витрати вугілля під час його видачі на потреби навчального закладу, в результаті чого у період часу з 16.06.2014 року по 13.11.2017 року допустив втрату кам`яного вугілля марки АМ (13-25) в кількості 106471 кг. на суму 317900,49 грн., а в період часу з 16.09.2015 року по 09.11.2017 року допустив втрату кам`яного вугілля марки ДГ (25-200) в кількості 35024 кг. на суму 131340,00 грн, спричинивши збитки на загальну сумі 449240,49 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.12.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вирок Балтського районного суду Одеської області від 10.02.2022 року скасовано, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, тобто за нереабілітуючими обставинами.

Як зазначалося вище, засновником комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів», який змінив назву на «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради», є Одеська обласна рада, заклад є неприбутковою організацією та фінансується з бюджету, контроль за забезпеченням збереження та ефективністю використання майна закладу здійснює галузеве управління та управління обласної ради з майнових відносин, про що зазначено в статуті комунального закладу.

Ураховуючи, що засновником Комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів», який змінив назву на «Піщанська спеціальна школа Одеської обласної ради», є Одеська обласна рада, яка є розпорядником бюджетних коштів та здійснює управління та контроль за господарсько-фінансовою діяльністю закладу, ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення під час виконання своїх трудових обов`язків на посаді заступником директора з господарської роботи Комунального закладу «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів», що призвело до фактичних витрат бюджетних коштів на суму 449240,49 грн, то колегія суддів вважає, що діями відповідача завдано шкоду державним інтересам.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 279/803/21 зазначив, що «юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівникам під час виконання ними своїх трудових обов`язків. Враховуючи зміст позову прокурора та обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 згідно з ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2020 року, належним відповідачем в частині позовних вимогпрокурора в інтересах держави в особі Коростенської міської ради стосовно стягнення шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_1під час виконання ним своїх трудових обов`язків начальника КВГП, є КВГП. ТомуОСОБА_1за вказаною вимогою є неналежним відповідачем, суди в частині цих позовних вимог, заявлених доОСОБА_1, зробили правильний висновок про відсутність підстав для їх задоволення, але неправильно застосували норми матеріального права».

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див., зокрема, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18, пункт 41) та багатьох інших).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50)).

Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зроблено висновок, «що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 під час перебування у трудових правовідносинах з Комунальним закладом «Піщанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» та положення ст. 1172 ЦК України, які передбачають, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових обов`язків, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу не може усунути порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не наділений повноваженнями залучення до участі у справі відповідача на стадії апеляційного провадження, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні такого позову слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права прокурора повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи належного відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, проте неправильно застосував норми матеріального права.

При скасуванні рішення суду з зазначених підстав апеляційний суд вважає також недоцільним робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги, так як вони можуть стати предметом розгляду справи при зверненні позивача до суду з позовом до належного відповідача.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну заступника керівникаОдеської обласноїпрокуратуризадовольнити частково.

РішенняБалтського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді В.В. Кострицький

М.В. Назарова