Постанова

від 11.04.2024 по справі 137/269/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 137/269/24

Провадження № 22-ц/801/861/2024

Категорія: 99

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 рокуСправа № 137/269/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області у складі судді Желіховського В. М. від 29 лютого 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Хмільницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год 45 хв. на території рф, про що 12 травня 2023 року муніципальним автономним закладом «багатофункційний центр надання державних та муніципальних послуг «дмитровський» вчинено запис про смерть за №170239505000800540005.

На обґрунтування вимог заяви покликалася на те, що вона є спадкоємицею за заповітом ОСОБА_2 . З метою отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яке було б видане органом державної реєстрації актів цивільного стану України, що є необхідною умовою для оформлення спадкових справ, вона звернулася до Хмільницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою, проте листом № 58-22.24-35 від 26 січня 2024 року їй було повідомлено, що долучена до заяви копія нотаріально засвідченого перекладу на українську мову свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії VIII-ИК від 12 травня 2023 року не є підставою для здійснення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 в органах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні. У зв`язку з цими обставинами у неї існують перешкоди в оформленні спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2024 року відмовлено у відкритті провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний ОСОБА_1 спосіб захистуне єефективним урозумінні положеньстатті 16Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦКУкраїни)та непризведе довідновлення порушенихїї прав,за захистомяких воназвернулася досуду,тому щозаконодавством Українине визначенийпорядок встановленняфактів смерті,які малимісце натериторії іншоїдержави.Свідоцтво просмерть,видане органомрф єдопустимим доказомфакту смерті ОСОБА_2 .Таким чином заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, просила ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги покликаласяна те,що узв`язку іззупиненням діїКонвенції проправову допомогуі правовівідносини уцивільних,сімейних такримінальних справахвід 22січня 1993 року та Протоколу до неї від 28 березня 1997 року документи, що видані уповноваженими органам рф після 23 грудня 2022 року не мають статуту офіційних на території України. Вказувала, що через неможливість підтвердити факт смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть серії VIII-ИК від 12 травня 2023 року, у неї існують об`єктивні перешкоди в оформленні спадщини, які не можуть бути усуненні в інший спосіб, ніж звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку окремого провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год 45 хв. на території рф.

На підтвердженнясвоїх вимогнадала суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії VIII-ИК від 12 травня 2023 року, яке видане муніципальним автономним закладом «багатофункційний центр надання державних та муніципальних послуг «дмитровський».

Постановляючи ухвалупро відмовуу відкриттіпровадження усправі суд першої інстанції виходив із того, що обраний ОСОБА_1 спосіб захистуне єефективним урозумінні положеньстатті 16ЦК Українита непризведе довідновлення порушенихїї прав,за захистомяких воназвернулася досуду,тому щозаконодавством Українине визначенийпорядок встановленняфактів смерті,які малимісце натериторії іншоїдержави.Свідоцтво просмерть,видане органомрф єдопустимим доказомфакту смерті ОСОБА_2 .Таким чином заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Статтею 2 ЦПК України установлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою, другою, дев`ятою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України установлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі Закон) до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Проте зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю рф.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР у відносинах з рф та республікою білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

Отже у зв`язку з зупиненням дії Конвенції документи, що видані уповноваженими органами рф після 27 грудня 2022 року не мають статусу офіційних на території України.

Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що свідоцтво про смерть серії VIII-ИК від 12 травня 2023 року, видане уповноваженим органом рф, не потребує будь-якої легалізації та є допустимим доказом факту смерті ОСОБА_2 , є помилковим.

Крім того суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених її прав, за захистом яких вона звернулася до суду, тому що, як було зазначено, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Саме з метою підтвердження факту, від якого залежить здійснення нею права на спадкування ОСОБА_1 звернулась до суду, а не для захисту від порушення (невизнання, оспорювання) такого права іншими особами.

Жодних відомостей, які б вказували на наявність спору про право у справі не має.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи (стаття 379 ЦПК України).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

(Повний тест судового рішення виготовлено 11 квітня 2024 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета