Постанова

від 12.04.2024 по справі 335/2029/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.04.2024 Справа № 335/2029/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/2029/23

Провадження №22-ц/807/544/24

Головуючий в 1-й інстанції Геєць Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хорунжого Ярослава Валерійовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 18 грудня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення коштів. В обґрунтуваннясвоїх вимогзазначав,що 16.03.2021 року о 16.10 годині у м. Запоріжжі ОСОБА_3 , який працює інженером ТОВ «Автоформула Центр» (код ЄДРПОУ 33921034), керував транспортним засобом RENAULT LOGAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Атовформула Центр» (код ЄДРПОУ 33921034) по бульвару Шевченка, на регульованому перехресті з вул. Перемоги при повороті ліворуч не надав переваги в русі транспортному засобу VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали пошкодження з матеріальними збитками, таким чином ОСОБА_3 порушив вимоги п. 16.6 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Власником транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу предмету лізингу та Договору фінансового лізингу №ZPH0A!00000211 від 04.04.2019 року. ОСОБА_3 у справі №334/2115/21 свою вину у вчиненні правопорушення визнав. Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.2021 року по справі № 334/2115/21 громадянина ОСОБА_3 , працівника ТОВ «Автоформула Центр», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України. Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Автоформула Центр», як власника наземного транспортного засобу, RENAULT LOGAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». 19.03.2021 року було надано заяву про дорожньо-транспортну пригоду до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», але зазначена заява залишилась без відповіді. Для визначення суми невідшкодованих збитків позивачем було замовлено та проведено автотоварознавче дослідження колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням аварійних пошкоджень КТЗ внаслідок ДТП. Відповідно до висновку спеціаліста-автотоварознавця ОСОБА_5 звіт № 35 від 25.05.2021 року щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП, сума матеріального збитку завданого позивачеві, як власнику легкового автомобілю, в результаті його пошкодження склала 68704,04 грн. Позивачем було додатково понесено витрати для проведення вказаного дослідження у вигляді оплати послуг автотоварозпавця ФОП ОСОБА_5 у розмірі 2500,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт та рахунком від 13.05.2022 року. ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», розглянувши описаний вище страховий випадок (ДТП), прийняло рішення про відмову відшкодування страхового відшкодування. Страхове відшкодування не було виплачено взагалі та матеріальний збиток завданий позивачу не відшкодований. Таким чином, сума належних до відшкодування збитків складає: 68704,04грн + 2500,00 грн = 71204,04 грн. Останнім днем виплати страхового відшкодування є 18.06.2021 року, враховуючи що на момент подання позовної заяви (16.02.2023 року, відповідач не виконав своє зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування кількість прострочених днів становить 609 днів, а сума пені, відповідно до вимог ст. 36 п. 36.5. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 36 184,05 гривень. Крім того, позивач зазначив, що внаслідок події ДТП йому була завдана моральна шкода, внаслідок стресу пов`язаного з дорожньо-транспортною пригодою, стресом внаслідок зіткнення, внаслідок витрачання часу на оформлення ДТП на захист своїх прав та інтересів, при цьому, порушилися його звичні зв`язки, внаслідок чого він був позбавлений можливості користуватись чи розпоряджатись своїм автомобілем. З огляду на таке вбачає спричинення моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 10000 гривень.

З оглядуна викладене,позивач просивсуд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, ЄДРПОУ 33908322, м. Київ, вул. Борщагівська, буд.154) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 71204,04 грн., пеню у розмірі 36 184,05 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

У квітні 2023 року позивач уточнив позовні вимоги, вказавши, що відповідно до висновку спеціаліста-автотоварознавця ОСОБА_5 звіт № 35/2 від 10.04.2023 року щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ в результаті ДТП, сума матеріального збитку завданого позивачу, в результаті його пошкодження склала 83207,76 грн. Крім того, позивачем було додатково понесено витрати для проведення вказаного дослідження у розмірі 2500 грн. та у розмірі 3000 грн.

Таким чином, сума належних до відшкодування збитків складає: 83207,76 грн. + 3000 грн. + 2500 грн. = 88707,76 грн.

Уточнивши остаточно позовні вимоги позивач просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 88707,76 грн., пеню у розмірі 43870,42 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2023 року, позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення коштів залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хорунжого Ярослава Валерійовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що у зв`язку із ДТП у водія ОСОБА_4 з`явилося право на подання заяви до страховика, а у позивача право на відшкодування майнової шкоди. При цьому попереднє звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов`язковим та не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Приватне акціонернетовариство «Страховакомпанія «АрсеналСтрахування» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 302800,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 100 = 302 800 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини, відповідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault Logan реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність власника Renault Logan реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» згідно договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 202520983.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.2021 по справі № 334/2115/21 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 13).

19.03.2021 ОСОБА_4 звернувся до Страховика із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що має ознаки страхового випадку по договору, у якому повідомив про пошкодження внаслідок ДТП 16.03.2021 транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 77-80).

Із наданих документів та повідомлення вбачається, що власником транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

З матеріалів страхової справи вбачається, що Позивач ОСОБА_1 до Страховика із заявами, повідомленнями не звертався.

30.03.2021на виконаннявимог ст.34Закону № 1961-IV, у передбачений п. 34.2 ст. 34 Закону строк, представником Страховика було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу Позивача (а.с. 96-103).

Огляд був проведений у присутності ОСОБА_4 , про що свідчить його підпис на акті огляду. Зауважень до переліку пошкоджених деталей ОСОБА_4 не зазначав, тобто погодився із змістом акту огляду.

Розрахунок розміру страхового відшкодування здійснюється на підставі документу про оцінку, виконаного відповідним, призначеним Страховиком, працівником або експертом.

За вимогамист.29Закону № 1961-IV, у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , Страховик звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 .

Згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 193 від 25.03.2021 вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,6391) становить 56914,30 грн. (а.с. 84-95).

Відтак, Страховиком виконано всі необхідні дії щодо встановлення обставин випадку та визначення розміру заподіяної шкоди.

Водночас,відповідно до Закону № 1961-IV, таким діям Страховика кореспондують дії потерпілої особи, що полягають у необхідності подання потерпілою особою, або особою, яка має право на отримання страхового відшкодування документів, передбачених ст. 35 Закону.

Лише за наявності таких документів, у Страховика настає обов`язок прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті.

Страховику було надано лист АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до якого було зазначено, що розмір страхового відшкодування повинен бути узгоджений з Лізингоодержувачем. Також було зазначено, що Лізингоодержувачем є ОСОБА_1 (а.с. 20).

Матеріали страхової справи не містять контактних даних ОСОБА_1 , а також документів, що підтверджують право ОСОБА_1 на отримання страхового відшкодування передбачених ст. 35 Закону № 1961-IV Страховику надано не було.

У зв`язку з чим, Страховиком було направлено запити, щодо надання відповідних документів, зокрема, документів, що посвідчують право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником, паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа, довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа (а.с. 81).

Разом з цим, заява на виплату страхового відшкодування від Позивача та документи, передбачені п. 35 Закону № 1961-IV Страховику не надходили.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачу Страховиком не приймалось, оскільки строк для прийняття такого рішення не настав, і таким чином права Позивача Страховиком не порушені.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково.

Згідно ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ст.990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон).

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 35.2 ст. 35 Закону, 35.2. до заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Згідно висновками викладеними у Постанові ВП ВС від 11.12.2019 в справі № 465/4287/15, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування. Разом з тим у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку з приводу відсутності у позивача порушеного права, враховуючи відсутність рішення страховика щодо виплати страхового відшкодування, і відповідно можливості звернення до суду.

Між тим висновки суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову є загалом вірними.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) слід констатувати, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку (Постанова ВП ВС від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17).

Разом з тим, позивач з позовом до страховика (страхової компанії) звернувся поза межами річного строку та з відповідною заявою в позасудовому порядку до страховика не звертався. Звертаючись до суду, позивач не посилається на те, що незвернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене підстав для задоволення позову немає.

Враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хорунжого Ярослава Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2023 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 12 квітня 2024 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков