Постанова

від 01.04.2024 по справі 452/2283/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 452/2283/19 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А.

Провадження № 22-ц/811/3150/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представника Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» - Саламахи Б.Б.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги Самбірськоїміської ради» на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 вересня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

у липні2019року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» про визнання незаконним (протиправним) та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, покликається на те, що наказом голови комісії з реорганізації ДЗ «Вузлова лікарня станції Самбір» від 18 червня 2019 року № 107 її звільнено з посади сестри медичної поліклініки 0,5 ставки у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 18 червня 2019 року. Рішенням 49 сесії 7 демократичного скликання Самбірської міської ради Львівської області від 20 грудня 2018 року № 9 реорганізовано Державний заклад «Вузлова лікарня станції Самбір» ДГТО «Львівська залізниц`я шляхом приєднання його до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради». Стверджує, що відповідач повідомив про неможливість включення її у штат новоствореного підприємства та забезпечення її відповідною посадою, незважаючи на те, що штат Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» станом на 2019 рік складає 142 штатні одиниці, з яких посад сестер медичних 41,25 штатні одиниці. Зазначає, що стаж її роботи на посаді сестри медичної дільничної складає 26 років 11 місяців 23 дні, їй присвоєно вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю сестринська справа, має безперервний стаж роботи у Державному закладі «Вузлова лікарня станції Самбір» ДГТО «Львівська залізниця», а відтак, має переважне право на залишення на роботі. Вказує, що орган первинної профспілкової організації Державного закладу «Вузлова лікарня станції Самбір» ДГТО «Львівська залізниця» відмовив роботодавцю у наданні згоди на її звільнення. При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Наголошує, що у зв`язку з незаконним звільненням на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного в розмірі 79629,44 грн. за період з 18 червня 2019 року по 24 червня 2019 року та з 13 липня 2020 року по 25 листопада 2021 року.

З наведених підстав просить:

-визнати (протиправним) та скасувати наказ голови комісії з реорганізації ДЗ «Вузлова лікарня станції Самбір» від 18 червня 2019 року № 107 про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної поліклініки у зв`язку зі скороченням штату працівників Державного закладу «Вузлова лікарня станції Самбір» ДГТО «Львівська залізниця» згідно щ п. 1 ст. 40 КЗпП України з 18 червня 2019 року;

-поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної 0,5 ставки в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради», яке є правонаступником ДЗ «Вузловалікарня станціїСамбір» ДТГО«Львівська залізниця»;

-стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 79629,44 грн;

-допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місць.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 107 від 18.06.2019 голови комісії з реорганізації ДЗ «Вузлова лікарня ст. Самбір», яким ОСОБА_1 звільнена із займаної посади сестри медичної поліклініки 0,5 ставки з 18.06.2019 р. у зв`язку із скороченням штату працівників ДЗ«Вузлова лікарня ст. Самбір»за п.1ст.40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посадісестри медичної 0,5 ставки вКомунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради», яке є правонаступникомДЗ «Вузлова лікарня Станції Самбір» ДТГО «Львівська залізниця»з 18 червня 2019 року.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулуз 18.06.2019 р. по 24.06.2019 р. та з 13.07.2020 р. по 25.11.2021 р.в розмірі 46123,24 грн.,відрахувавши з цієї суми податки та обов`язкові платежі і збори, що стягуються із заробітної плати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради»:

-в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1213,54 грн.;

-в користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду оскаржило Комунальне некомерційнепідприємство «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги Самбірськоїміської ради»,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує,що вимогачастини 3статті 49-2КЗпП Українищодо одночасногоз попередженнямпро звільненняу зв`язкузі змінамив організаціївиробництва іпраці пропонуванняпрацівникові іншоївакантної посадичи роботина томуж підприємстві,в установі,організації немогла бутидотримана,у зв`язкуз ліквідацієюДержавного закладу«Вузлова лікарнястанції Самбір»ДГТО «Львівськазалізниця». Зазначає, що висновок суду першої інстанції про переважне право позивачки залишення на роботі є безпідставним, оскільки посада медичної сестри у Державному закладі «Вузлова лікарня станції Самбір» ДГТО «Львівська залізниця» не була вакантною. Вважає, що переважне право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» Саламахи Б.Б. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звільнена з роботи з порушенням вимог чинного трудового законодавства, а відтак підлягає поновленню на роботі зі стягненням з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з таими висновками суду з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно записів в трудовій книжці наказом №1 від 04.01.1993 року прийнята на посаду медсестри поліклініки Самбірської вузлової лікарні Львівської залізниці, а наказом №107 від 18.06.2019 року звільнена з займаної посади у зв`язку зі скороченням штатної чисельності на підставі пункту1 статті 40 КЗпП України.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Самбірської міської ради Львівської області №9 від 20.12.2018 р. вирішено провести реорганізацію та припинити юридичну особу -Державний заклад«Вузлова лікарня ст. Самбір» ДТГО «Львівська залізниця» шляхом приєднання його до Комунального некомерційного підприємства«Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради»; визнано КНП «ЦПМСД СМР» правонаступником прав та обов`язків ДЗ«Вузлова лікарня ст.Самбір» ДТГО «Львівська залізниця»; затверджено склад комісії з реорганізаціїДЗ«Вузлова лікарня ст.Самбір»ДТГО «Львівська залізниця»; голові комісії з реорганізаціїДЗ«Вузлова лікарня ст.Самбір» ДТГО «Львівська залізниця» О.О.Сілецькому доручено при зміні структури та штату працівників проводити працевлаштування та вивільнення працівників, реорганізованого медичного закладу, дотримуючись вимог чинного трудового законодавства України.

Штатним розписомКНП «ЦПМСД СМР» на 2018 рік, затвердженогоСамбірським міським головою 07.12.2018 р., передбачено 144,5 штатних одиниць.

Рішенням Самбірської міської ради Львівської області №11 від 20.12.2018 р. «Про затвердження структури та штатного розпису Комунального некомерційного підприємства«Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради»затверджено структуру та штатний розписКНП «ЦПМСД СМР» у кількості 159 штатних одиниць, згідно з додатком.

Зі штатного розписуКНП «ЦПМСД СМР» (додаток до рішення Самбірської міської ради Львівської області №11 від 20.12.2018 р.) на 2019 р. відомо, що в ньому наявна Амбулаторія ЗПСМ №4 (кількість штатних одиниць - 22), в якій передбачені посади сестри медичної старшої 1 шт. одиниця; сестри медичної 7 шт. одиниць; молодша сестра медична 1 шт. одиниця.

Рішенням Самбірської міської ради Львівської області №15 від 05.02.2019 р. «Про внесення змін в рішення сесії Самбірської міської ради Львівської області від 20 грудня 2018 року №11 «Про затвердження структури та штатного розписуКомунального некомерційного підприємства«Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» внесені зміни в штатний розписКомунального некомерційного підприємства«Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» у кількості 142 штатних одиниць, згідно з додатком.

Зі штатного розписуКНП «ЦПМСД СМР» (додаток до рішення Самбірської міської ради Львівської області №15 від 05.02.2019 р.) на 2019 р. відомо, що в ньому наявна Амбулаторія ЗПСМ №4 (кількість штатних одиниць - 22), в якій передбачені посади сестри медичної старшої 1 шт. одиниця; сестри медичної 7 шт. одиниць; молодша медична сестра 2 шт. одиниця.

З подання №9 від 03.01.2019 р. вбачається, що голова комісії з реорганізації звертався до профспілкової організації ДЗ «Вузлова лікарня станції Самбір» про одержання згоди на звільнення з роботи відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, з якого вбачається, що воно стосується 80-ти працівників ДЗ«Вузлова лікарня ст.Самбір» ДТГО «Львівська залізниця», у зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що чисельність працівників ДЗ«Вузлова лікарня ст.Самбір» ДТГО «Львівська залізниця» станом на 03.01.2019 складала 45 шт.одиниць, які займали 80 працівників.

Згідно інформаціїКомунального некомерційного підприємства«Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» - додаток №9 до листа від 09.12.2022 №378, в період з 17.04.2019 по 18.06.2019 вКомунальне некомерційне підприємство«Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» із ДЗ«Вузлова лікарня ст.Самбір» ДТГО «Львівська залізниця» було прийнято на роботу 21 працівника на 21 шт.одиницю.

Дані обставини свідчать про наявність скорочення штатної чисельності працівників вКомунальному некомерційному підприємстві«Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради».

Відповідно донаказу голови комісії з реорганізації ДЗ «Вузлова лікарня ст. Самбір» №107 від 18.06.2019, ОСОБА_1 звільненаіз займаноїпосади сестри медичної поліклініки 0,5 ставки з18.06.2019 р. у зв`язку із скороченням штату працівниківДЗ «Вузлова лікарня ст. Самбір»за п.1ст.40 КЗпП України. Підстава наказ про скорочення від 22.02.2019 р. №72; повідомлення про заплановане вивільнення від 17.04.2019 р.

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, про припинення юридичної особи - ДЗ «Вузлова лікарня ст.Самбір» ДТГО «Львівська залізниця» припинена в результаті її реорганізації, 06.04.2021 р. внесений запис №1004161120011000348.

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.1 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, незважаючи на те, що хоча в попередженні ОСОБА_1 про майбутнє звільнення з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України і не вказана конкретна дата її майбутнього звільнення та конкретна дата його складення, однак із врахуванням зробленого на попередженні запису від 17.04.20219 про відмову від підпису ОСОБА_1 , акту про відмову ОСОБА_1 від підпису «попередження» від 17.04.2019, а також те, що ОСОБА_1 звільнена із займаної посади сестри медичної поліклініки 0,5 ставки з 18.06.2019 р. у зв`язку із скороченням штату працівників ДЗ «Вузлова лікарня ст.Самбір» за п.1ст.40 КЗпП України, тобто через два місяці після персонального попередження про майбутнє звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку, що головою комісії з реорганізації ДЗ «Вузлова лікарня станції Самбір», при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади, вимоги ч.1 ст.49-2 КЗпП України також дотримано.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачка звільнена з роботи з дотриманням вимог ч. 1 ст.43 КЗпП України, згідно з якою розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Суд дійшов висновку, що головою комісії з реорганізації ДЗ «Вузлова лікарня станції Самбір» було дотримано вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України щодо вчинення дій для одержання попередньої згоди профспілкової організації ДЗ «Вузлова лікарня станції Самбір», членом якої була позивач ОСОБА_3 , на звільнення її з роботи відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Рішення суду, в тому числі висновки суду, зазначені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, позивачем ОСОБА_1 не оскаржується, а апелянт з вищезазначеними висновками суду погодився, що підтверджується доводами апеляційної скарги, зазначеними апелянтом.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства«Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради», колегія усддів зазначає, що вважаючи оскаржуване рішеня суду незаконним та необґрунтованим, апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при звільненні ОСОБА_1 не було дотримано вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, згідно з якою одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч. 2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених упунктах 1,2і6цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника,якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу,тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю,чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Із інформації - додаток №10 до листа від 09.12.2022 №378, станом на 17.04.2019 (дата повідомлення позивача про майбутнє звільнення із займаної посади) вКомунальному некомерційному підприємстві«Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» були наявними 11 вакантних посад, з яких: сестри медичної старшої 1 шт. одиниця; сестри медичної 7 шт. одиниць; молодша медична сестра 2 шт. одиниці; рентгенолаборант 1 шт.од.; лаборант 2 шт.од.; реєстратор медичний 1 шт.од.; робітник з обслуговування і поточного ремонту будівель, споруд і обладнання 1 шт.од.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що наявність вищезгаданих вакантних посад у відповідача станом на 17.04.2019 підтвердив також в судовому засіданні і його представник, зазначивши, що такі позивачу не пропонувались, так як були запропоновані іншим працівникам з урахуванням їхнього сімейного стану.

Судом також було встановлено, щовизначенняпродуктивності працісестер медичнихдокументально не проводилось, а було взято до уваги усний висновок інспектора з кадрів ОСОБА_4 , що у всіхсестер медичних ДЗ «Вузлова лікарня Станції Самбір» ДТГО «Львівська залізниця»продуктивність праці однакова.

За результатами звернення ОСОБА_1 , в.о.головного лікаряКомунального некомерційного підприємства«Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» ОСОБА_5 він же голова комісії з реорганізації ДЗ «Вузлова лікарня станції Самбір»ДТГО «Львівська залізниця» від 22.05.2019 надіслав на адресу позивачки відповідь, з якої вбачається, що ОСОБА_1 не має переваг у більш високій продуктивності праці, а тому включити її в штат новоствореного підприємства і забезпечити відповідною посадою він не має змоги.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Пленум Верховного Суду України в пункті 19постанови від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"(із змінами і доповненнями) роз`яснив, що судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільненняпрацівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Продуктивність праці і кваліфікація працівникаповинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумкуроботодавець повинен визначити працівників,які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, зазначені в частині другійстатті 42 КЗпП.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом виготовлення письмової довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишення на роботі.

Свою позицію щодо переважного права на залишення на роботіпри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці висловило і Міністерство соціальної політики України в листівід 21.05.2012 № 80/06/187-12, де, зокрема, зазначено, що на практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Такого порівняльного анлазу продуктивності праці і кваліфікації працівників матеріали справи не містять.

Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов обгрунтованого висновку, що покликання представників відповідача на дотримання відповідачем вимог ст. 42 КЗпП України та врахування сімейного стану інших працівників при їх працевлаштуванні при рівних умовах продуктивності праці в порівнянні з ОСОБА_1 , як і покликання в.о. головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» ОСОБА_5 голови комісії з реорганізації ДЗ «Вузлова лікарня станції Самбір» ДТГО «Львівська залізниця» в листі-відповіді від 22.05.2019 на відсутність у ОСОБА_1 переваг у більш високій продуктивності праці, є голослівними і всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак суд вірно не взяв такі до уваги.

При цьому суд вважав, що відповідачем залишено поза увагою та не враховано як одну із складових для визначення більш високої продуктивності праці працівників той факт, що станом на 17.04.2019, згідно кваліфікаційної характеристики середнього медичного персоналу ДЗ «Вузлова лікарня станції Самбір», стаж роботи таких працівників як ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які були відповідачем працевлаштовані із ДЗ «Вузлова лікарня станції Самбір» ДТГО «Львівська залізниця» в Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» на посади сестри медичної складав 17 років 3 місяці 14 днів та 17 років 8 місяці 16 днів відповідно, тобто був значно меншим ніж у позивача, який складав 26 років 3 місяці 13 днів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до переконання, що при звільненні позивачки з посади сестри медичної поліклініки 0,5 ставки у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників за п.1ст.40 КЗпП України, відповідачем не було дотримано вимоги ч.1 ст.42 КЗпП України.

Крім того, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважав, що відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, не була запропонована позивачу одна ізнаявнихстаном на 17.04.2019вКомунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради» 11 вакантних посад (сестри медичної старшої 1 шт. одиниця; сестри медичної 7 шт. одиниць; молодша медична сестра 2 шт. одиниці; рентгенолаборант 1 шт.од.; лаборант 2 шт.од.; реєстратор медичний 1 шт.од.; робітник з обслуговування і поточного ремонту будівель, споруд і обладнання 1 шт.од.), а тому звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням встановленого законом порядку.

Вищевстановленими обставинами спростовуються доводи апелянта про те, що відповідачем при звільнені ОСОБА_1 було дотримано вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України та частини 1 статті 42 КЗпП України.

У відповідності із ч. 1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскількинаказ голови комісії з реорганізації ДЗ «Вузлова лікарня ст.Самбір» ДТГО «Львівська залізниця» №107 від 18.06.2019 року порушує права позивача, то суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, визнавши оскаржуваний наказ незаконним (протиправним) та скасувавши його, поновивши ОСОБА_8 на роботі на посаді сестри медичної 0,5 ставки в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради», яке є правонаступником ДЗ «Вузлова лікарня Станції Самбір» ДТГО «Львівська залізниця», з 18.06.2019 р.

У відповідності із ч.2 ст.235 КЗпП України,при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції розраховано та стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, його розмір апелянтом не оскаржується, а врахування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення суду роз`яснень абз.2пункту 32постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"(із змінами і доповненнями) не порушують прав відповідача, оскільки суд задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за періодз 19.06.2019р.по 23.06.2019р.,оскільки з24.06.2019року до13.07.2020року позивачкаотримувала допомогупо безробіттю,та з14.07.2020р.до 24.11.2021р.,з часуприпинення отриманнядопомоги побезробіттю доїї працевлаштування на посаді сестри медичної стаціонару наркологічного відділення КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» з 25.11.2021.

При визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу суд першої інстанції вірно керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінет Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислений судом з урахуванням податків та обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню в дохід держави при виплаті позивачу стягнутої судом суми, розмір середнього заробітку, стягнутого судом, апелянт не оскаржує та такий апелянтом не спростований іншим розрахунком.

Інші доводиапеляційної скаргитакож неспростовують правильнихвисновків судупершої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК Українипередбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги Самбірськоїміської ради» залишити без задоволення.

Рішення Самбірськогоміськрайонного судуЛьвівської областівід 29вересня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 11.04.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк