Постанова

від 09.04.2024 по справі 689/1475/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1475/23

Провадження № 22-ц/4820/748/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Віталія» на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 січня 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог і процесуальні дії суду

У липні 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (далі СФГ «Віталія») про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Ухвалою від 6 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 виділені в самостійне провадження.

Свій уточнений позов ОСОБА_1 , обґрунтував тим, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №883441 від 30грудня 2005 року він є власником земельної ділянки площею 2,1529 га з кадастровим номером 6825889600:02:017:0119, розташованої на території колишньої Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі земельна ділянка).

За умовами договору оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року позивач передав СФГ «Віталія» у строкове платне користування земельну ділянку строком на 49 років. Цей договір зареєстрований у Державному реєстрі земель за №040776500324. Позивач не укладав із СФГ «Віталія» договір оренди земельної ділянки, не підписував його та не уповноважував на це інших осіб, не отримував орендної плати та не виконував указаний договір.

Договір оренди землі є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а його умови не регулюють спірні правовідносини. Реєстрація права СФГ «Віталія» на користування земельною ділянкою перешкоджає позивачу реалізувати своє право приватної власності, що включає право володіння, користування та розпорядження майном (у тому числі вільний вибір орендаря та передачу йому земельної ділянки у користування). Відтак у порядку задоволення позову СФГ «Віталія» зобов`язане повернути позивачу земельну ділянку.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та повернути цю ділянку з незаконного володіння СФГ «Віталія».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 січня 2024 року позов задоволено.

Повернуто ОСОБА_1 з незаконного тимчасового фактичного володіння та користування СФГ «Віталія» земельну ділянку площею 2,1529 га, кадастровий номер 6825889600:02:017:0119, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1219290868258, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Хмельницька область, Ярмолинецький район, сільська рада Ясенівська, - що відбувалося на підставі договору оренди земельної ділянки від 22червня 2007 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СФГ «Віталія», що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 червня 2007 року за №040776500324.

Стягнуто з СФГ «Віталія» на користь ОСОБА_1 судові витрати: 1019 грн 55 коп. судового збору, 10000 грн витрат на професійну правову допомогу.

Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не підписував договір оренди земельної ділянки, на підставі якого СФГ «Віталія» набуло право користування земельною ділянкою, а також не вчиняв будь-яких дій на його виконання. Сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого цей договір є неукладеним, а порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом повернення йому земельної ділянки з незаконного володіння та користування СФГ «Віталія». Факт непідписання ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки підтверджується складеним у кримінальному провадженні висновком експерта, який є належним і допустимим доказом. Порушення прав ОСОБА_1 є триваючим, у зв`язку з чим останній має можливість звернутися до суду з позовом у будь-який момент часу, а позовна давність за негаторним позовом не може бути застосована.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі СФГ «Віталія» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 обґрунтував факт непідписання ним договору оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року висновком експерта, складеним у межах кримінального провадження, який не відповідає процесуальному закону та є недопустимим доказом. Земельна ділянка перебуває у володінні та користуванні Приватного підприємства «ГВМ-Агро» (далі ПП «ГВМ-Агро») на підставі договору оренди землі від 8 червня 2016 року, а тому СФГ «Віталія» не може повернути її ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

На підставідержавного актана правоприватної власностіна землюсерії Р2№883441від 30грудня 2005року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки.

За умовами договору оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року ОСОБА_1 передав СФГ «Віталія» земельну ділянку у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років із внесенням орендарем орендної плати у грошовій та натуральній формі та розмірі: зерно 300-500 кг по собівартості, яка складеться на момент розрахунків з орендодавцем, оранка городу, солома. Тоді ж Ярмолинецький відділ Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зареєстрував цей договір у Державному реєстрі земель за №040776500324.

Згідно з актом про передачу та прийом земельної ділянки від 22 червня 2007року, який в силу прикінцевих положень до договору оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року є невід`ємною частиною договору, ОСОБА_1 передав СФГ «Віталія» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

8 червня 2016 року ПП «ГВМ-Агро» і ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, за яким останній передав ПП «ГВМ-Агро» у строкове платне користування земельну ділянку строком на 7 років. 5 квітня 2017 року Комунальне підприємство «Бюро нерухомості «Поділля» зареєструвало у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право ПП «ГВМ-Агро» на оренду земельної ділянки.

Відповідно до висновку експерта від 6 жовтня 2023 року №СЕ-19/123-23/10208-ПЧ, який був складений у межах кримінального провадження №12023243660000068 від 12 червня 2023 року:

підпис у графі «Від орендодавця» в примірнику договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6825889600:02:017:0119, укладеного 22 червня 2007року між ОСОБА_1 і СФГ «Віталія» в особі голови СФГ «Віталія» ТрачО.В., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;

підпис у графі «Земельну ділянку передав» в акті про передачу та прийом земельної ділянки, кадастровий номер 6825889600:02:017:0119, укладеного 22червня 2007 року між ОСОБА_1 і СФГ «Віталія» в особі голови СФë³талія» ТрачО.В., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;

підпис у графі «підпис одержувача» у рядку №317 відомості орендодавців СФГ «Віталія» на видачу зерна на пай за 2007 рік виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;

підпис у графі «підпис» у рядку №149 відомості на видачу зерна в рахунок оренди земельного паю за 2010 рік виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо правовідносин сторін

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 203 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу частини першої статті 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із положень частини першої статті 627 ЦК України слідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині третій статті 640 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Частиною першою статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини другої статті 124 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом статей 125 і 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

В силу частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом №161-ХІV.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №161-ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 14 Закону №161-ХІV слідує, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Як передбачено статтею 15 Закону №161-ХІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до статей 18, 20 Закону №161-ХІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

На час виникнення спірних правовідносин державна реєстрації договорів оренди землі здійснювалася органами державного земельного кадастру в Державному реєстрі земель відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року №174 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за №641/7962).

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Цивільне законодавство встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами. Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію. У випадках, встановлених законом, правочин підлягає державній реєстрації.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору. Договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту такої реєстрації.

Право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування майном.

Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.

За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. На час виникнення спірних відносин договір оренди землі підлягав державній реєстрації.

Недотримання письмової форми договору оренди землі свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а, наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

За змістом договору оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року ОСОБА_1 передав СФГ «Віталія» земельну ділянку у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років, а СФГ «Віталія» зобов`язалося використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням і вносити ОСОБА_1 орендну плату.

Згідно висновку експерта від 6 жовтня 2023 року №СЕ-19/123-23/10208-ПЧ ОСОБА_1 не підписував договір оренди земельної ділянки від 22 червня 2007року та акт приймання-передачі земельної ділянки від 22 червня 2007 року (невід`ємну частину договору). Також ОСОБА_1 не підписував відомості на отримання орендної плати.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що договір оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а його умови не регулюють спірні правовідносини.

Посилання СФГ «Віталія» на недопустимість як доказу висновку експерта від 6жовтня 2023 року №СЕ-19/123-23/10208-ПЧ є безпідставними.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 102 ЦПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Експерт ОСОБА_8 має вищу має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів», стаж експертної роботи 14років. Проведення почеркознавчої експертизи віднесено до компетенції експерта Басюка М.В., а складений ним висновок містить інформацію щодо предмета доказування. Цей доказ здобутий у процесі здійснення кримінального провадження та наданий дізнавачем на вимогу учасника справи.

Отже, суд першої інстанції правомірно визнав указаний висновок експерта належним і допустимим доказом.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 9 лютого 2021 року (справа №381/622/17).

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права не ґрунтуються на законі.

б) щодо вимоги про повернення земельної ділянки

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено статтею 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень свого права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Негаторний позов це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпоряджання майном.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).

Водночас у постанові від 4 липня 2018 року (справа №653/1096/16) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року (справа №357/8277/19) зазначила, що тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.

Встановивши, що договір оренди земельної ділянки від 22 червня 2007 року між ОСОБА_1 і СФГ «Віталія» не був укладений, однак речове право останнього було зареєстроване, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення спірної ділянки ОСОБА_1 із незаконного володіння та користування СФГ «Віталія».

Доводи апеляційної скарги про те, що СФГ «Віталія» не є володільцем земельної ділянки, суперечать фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Віталія» залишити без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Мазурчак В.М.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47