Постанова

від 19.03.2024 по справі 569/19296/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/19296/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

судді - Наумова С.В.,

з участю: адвоката Кінах Я.В.,

представника Рівненської митниці Пастушенко Н.,

розглянувши в режимі відеоконференції матеріали адміністративної справи за заявою захисника ОСОБА_1 - адвоката Кінах Я.В. про перегляд постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 10 березня 2023 року за виключними обставинами, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним в порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на нього штраф в розмірі сто відсотків вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 562 467 (п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн., 50 коп., з конфіскацією «вантажного автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 », вартістю 562 467 (п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн., 50 коп. в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. в дохід держави.

Не погодившись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 , адвокат Кінах Я.В. подала апеляційну скаргу, зі змісту якої слідує, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 03 листопада 2023 року апеляційну скаргу адвоката Кінах Я.В. - залишено без задоволення. Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 10 березня 2023 року відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України - залишено без змін.

Постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 10.03.2023 року у справі №569/19296/22 - набрала законної сили.

30 січня 2024 року на адресу Рівненського міського суду Рівненської області надійшла заява захисника ОСОБА_1 - адвоката Кінах Я.В. про перегляд за виключними обставинами постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 10.03.2023 року у справі №569/19296/22 в частині конфіскації вантажного автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 .

Підставою для звернення з вказаною заявою стало прийняття Конституційним Судом України Рішення № 5-р(ГІ)/2023 від 05 липня 2023 року у справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) про визнання неконституційним абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 викладені в заяві доводи підтримала в повному обсязі та просила постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 10.03.2023 року у справі №569/19296/22, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України в частині конфіскації вантажного автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 - скасувати.

Пояснила суду, що Рішенням Конституційного Суду України № 5-р(ГІ)/2023 від 05 липня 2023 року у справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України. У вказаному Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що приписи статті 483 Кодексу не відповідають Конституції України у зв`язку з тим, що «таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права».

Зазначила, що конфіскація вантажного автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 не відповідає загальному суспільному інтересу, підкресливши, що необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар».

Вказала, що постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 10.03.2023 року в частині сплати штрафу у розмірі 562 467 (п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн., 50 коп., виконана, а захід у вигляді конфіскації порушить дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини).

Представник Рівненської митниці Пастушенко Н. заперечила проти задоволення заяви про перегляд постанови за виключними обставинами, просила суд відмовити у її задоволенні.

Заслухавши думку представника Рівненської митниці Пастушенко Н. та захисника Кінах Я.В., дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Як зазначила заявник, відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України. КУпАП нормативно не врегульовано порядок перегляду рішень суду за виключними обставинами.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішеннями ЄСПЛ у справі «Швидка проти України», провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Таким чином, перегляд рішень у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.

Також заявник зазначила, що згідно із ч. 1 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України, виключною обставиною визнається встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону чи його окремого положення застосованого судом при вирішенні справи.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Аналізуючи положення міжнародних актів, Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 своєму рішенні від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011) наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд, виходячи із правової позиції Європейського суду з прав людини, який за певних умов також поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження і на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12); рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), зазначає, що на цю категорію справ поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість апеляційному суду застосувати аналогію закону при перегляді постанови судді суду першої інстанції за виключними обставинами, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема положення КПК, які регламентують відповідні правовідносини, так як КУпАП не передбачає порядку і процедури перегляду справ за виключними обставинами, хоча згідно міжнародних норм права це є невід`ємним правом особи (правом на справедливий суд, гарантованим ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.

Відповідно ч. 1 ст. 459 КПК, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, а згідно ч. 3 цієї норми закону виключними обставинами визнаються, зокрема п. 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.

Заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано протягом 30-ти днів із дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України (ч. 1 ст. 461 КПК).

За наслідками провадження суд має право скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами без задоволення (ч. 1 ст. 467 КПК).

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним в порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на нього штраф в розмірі сто відсотків вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 562 467 (п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн., 50 коп., з конфіскацією «вантажного автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 », вартістю 562 467 (п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн., 50 коп. в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. в дохід держави.

Згідно долучених захисником ОСОБА_1 адвокатом Кінах Я.В. квитанцій встановлено, що ОСОБА_1 здійснено два платежі на суму 223 000.00 грн. та 398 000.00 грн.

Відтак, постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 10.03.2023 року в частині сплати штрафу у розмірі 562 467 (п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн., 50 коп., ОСОБА_1 - виконана.

Частиною 1 статті 3 МК України передбачено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Приписами ч.2 ст.3 МК України встановлено, що норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.

За змістом ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до ст.8 КупАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

За приписами ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Судом встановлено, що 24.10.2022 року Рівненською митницею відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0125/20400/22 за вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

Диспозиція статті 483 Митного кодексу України на момент складення протоколу щодо ОСОБА_1 визначала склад адміністративного правопорушення як такий, що полягає у переміщенні або діях, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Санкція статті483Митного кодексуУкраїни намомент складенняпротоколу щодо ОСОБА_1 передбачала накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю.

Як вбачається з рішення Конституційного Суду України № 5-р(ГІ)/2023 від 05 липня 2023 року у справі № 3-46/2022 (95/22, 170/22, 233/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України. Вказане рішення набрало законної сили 05 січня 2024 року.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.

Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society quided by the rule of law). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України.

Також з 05.01.2024 року набрав чинності Закон України № 3475-IX від 21.11.2023 року, яким ч.1 ст.483 МК України викладено в новій редакції. Разом з тим нова редакція ч.1 ст.483 МК України, зокрема санкція статті, на переконання суду, не підлягає до застосування в даному випадку, так як нею встановлюється відповідальність особи з 05.01.2024 року згідно ч.1 ст.483 МК України, абзац другий якої (санкція) повністю визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) рішенням Конституційного Суду України № 5-р(ГІ)/2023 від 05 липня 2023 року у справі № 3-46/2022 (95/22, 170/22, 233/22), чим може бути погіршено становище ОСОБА_1 , що суперечитиме вище зазначеним положенням ст.58 Конституції України, ст.8 КпАП України, ст.3 МК України.

Варто відзначити в даному випадку і вимоги ч. 4 ст. 3 МК України, якими передбачено, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Суд вважає, що розмір та вид стягнення у цій категорії справ інколи перевищує розмір покарань, зокрема штрафів, визначених санкцією окремих статей Кримінального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України від 05 липня 2023 року по справі №3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22), та природу походження товарів, суд вважає, що одночасне накладення штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, в даному випадку не є пропорційним, порушуватиме справедливий баланс між загальними правилами декларування та правом власності особи, суперечить положенням ст.1 Першого Протоколу, та не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, не узгоджуються з принципом верховенства права.

Водночас, суд вважає за необхідне відзначити, що вчинення будь-якого правопорушення, зокрема адміністративного, повинно супроводжуватись принципом невідворотності відповідальності за скоєне, тобто особа, яка вчинила правопорушення, підлягає покаранню (стягненню), якщо відсутні законні підстави звільнення її від відповідальності чи покарання (стягнення).

Враховуючи, що постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 10.03.2023 року в частині сплати штрафу у розмірі 562 467 (п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн., 50 коп., ОСОБА_1 - виконана, а тому у даному випадку накладення штрафу без застосування конфіскації товарів, буде пропорційним стягненням по відношенню до вчиненого.

Отже, розглянувши справу в межах заяви про перегляд постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 10 березня 2023 року за виключними обставинами, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення такої заяви.

Керуючись ст.ст. 247 КУпАП України, ст. 459 КПК України, ст.ст. 465, 527-530, 541 МК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву захисника ОСОБА_1 - адвоката Кінах Я.В. про перегляд постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 10 березня 2023 року за виключними обставинами - задовольнити.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 10.03.2023 року у справі №569/19296/22, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України в частині конфіскації вантажного автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 - скасувати.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду.

Суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов