Рішення

від 11.04.2024 по справі 320/27088/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року справа №320/27088/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПП "Будпостач" (далі - позивач) з позовом до Черкаської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.06.2023р. за №UA902080/2023/000006/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу належну кількість документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей про ціни, що фактично були сплачені. У процедурах контролю за митною вартістю товарів предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, надані до митниці документи не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що отримавши від позивача митну декларацію на товар встановив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості та запропоновано надати пояснення та докази. Стверджує, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості, а за наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність вчинених ним дій та законність спірного рішення, просить в задоволенні позову відмовити. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.08.2018р. між позивачем (далі в т. ч. покупець) та компанією TAIZHOU КAIFENG PLASTIC AND STEEL С O.,LTD (Китай) (далі в т. ч. продавець) було укладено контракт №1075 відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує обприскувачі та запасні частини до них в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

20.09.2022р. для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією СМА CGM S.A. (Франція) (далі перевізник) договір №20/09/22.

21.10.2022р. для транспортно-експедиторського обслуговування вантажів позивач уклав з ТОВ «Олимп С.А.» договір №211022.

10.02.2023р. продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс №2023SG1128 на товари на загальну суму 79 027,81 доларів США.

06.04.2023р. на підставі контракту від 01.08.2018р. №1075 позивач платіжним дорученням №288 перерахував продавцю кошти за товари, в розмірі 79 027,81 доларів США, що відповідає ціні товарів, зазначеній у проформі інвойсі.

05.05.2023р. продавець надав позивачу комерційний інвойс №2023SG1128-1 для оплати товарів за ціною 34 753,032 доларів США та пакувальний лист до комерційного інвойсу №2023SG1128-1 на товари, які були завантажені у три контейнери за №№ CMAU6664779, TCNU8562870, TGHU6295930.

06.05.2023р. для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №310120230518544032 за ціною 34 753,03 доларів США, що відповідає ціні, вказаній продавцем у комерційному інвойсі.

08.05.2023р. на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №23C3326A2299/00139.

12.05.2023р. продавець передав товари у трьох контейнерах за №№ CMAU6664779, TCNU8562870, TGHU6295930 перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № NGP0228894.

24.05.2023р. для підтвердження ціни товару, що вказана у проформі інвойсі від 10.02.2023р. №2023SG1128, позивач звернувся до Державного підприємства «Держзовнішінформ» та одержав цінову експертизу від 25.05.2023р. №113/303, відповідно до якої ціни на товари, зазначені в проформі інвойсі від 10.02.2023р. №2023SG1128 відповідають цінам компанії постачальника на умова поставки FOB NINGBO PORT CHINA.

12.06.2023р. у зв`язку з тим, що контейнери з товарами з порту доставлялися до відповідача у різний час, з метою уникнення простою транспорту позивач на підставі комерційного інвойсу №2023SG1128-1 виписав специфікації на товари по кожному контейнеру:

- Специфікацію №1 на товари у контейнері № TGНU6295930 за ціною 8 689,54 доларів США;

- Специфікацію №2 на товари в контейнері № TCNU8562870 за ціною 8 294,4 доларів США;

- Специфікацію №3 на товари в контейнері № CMAU6664779 за ціною 17 769,1 доларів США.

14.06.2023р. для оплати позивачем наданих транспортних послуг перевізник компанія СМА CGM S.A. (Франція) виписав рахунок № UFIM0124999.

15.06.2023р. для оплати позивачем наданих експедиційних послуг експедитор ТОВ «Олимп А.С.» виписав для оплати рахунок фактуру СФ-0000876, а також для підтвердження витрат на транспортування товарів виписав довідку про транспорти витрати №876.

15.06.2023р. була виписана транзитна декларація Т1 № 23PL322080NS5YP4G6, як документ, що застосовується для товарів, які перетинають територію Євросоюзу транзитом, як гарантія доставки товару до кордону України.

16.06.2023р. для підтвердження витрат на транспортування товарів перевізник компанія СМА СОМ S.A. (Франція) виписав позивачу довідку про транспортні витрати №15/02.

16.06.2023р. для підтвердження витрат на транспортування товарів у контейнері №CMAU6664779 позивач як перевізник власних товарів, виписав калькуляцію транспортних витрат (див. додаток 21), а також довідку на транспортні витрати.

Відповідно до товарно транспортної накладної CMR від 16.06.2023р. №4779 товари у контейнері № СМАU6664779 були доставлені до Черкаської митниці.

20.06.2023р. позивач подав відповідачу митну декларацію № 23UA902080801532U7 для митного оформлення товарів, ввезених у контейнері № HASU4794779 та зазначених у специфікації №3, в якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 17 769,1 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 23UA902080801532U7 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні № UA902080/2023/000038, виписаної відповідачем, а саме:

- Контракт від 01.08.2018р. №1075 між позивачем та компанією TAIZHOU КAIFENO PLASTIC AND STEEL С O., LTD (Китай) з додатками;

- Проформу інвойс від 10.02.2023р. №2023SG1128;

- Комерційний інвойс від 05.05.2023р. №2023S01128-l;

- Специфікацію від 12.06.2023р. №3 до комерційного інвойсу від 05.05.2023р. №2023SG1128-1;

- Прайс лист продавця від 10.02.2023р. про ціну товару;

- Платіжне дорученням від 06.04.2023р. №288 про оплату товарів;

- Сертифікат походження товару від 08.05.2023р. №23C3326A2299/00139;

- Коносамент від 12.05.2023р. № NGP0228894;

- Договір від 20.09.2022р. №20/09/22 між позивачем та перевізником компанією СМА СОМ

S.A. (Франція);

- Договір від 21.10.2022р. №211022 між позивачем та експедитором ТОВ «Олимп С.А.»;

- Рахунки - фактури від 14.06.2023р. №5UFIM0124999 перевізника компанії СМА СОМ S.A. (Франція) та від 14.06.2023р. №СФ-0000876 експедитора ТОВ «Олимп С.А.»;

- Калькуляцію транспортних витрат від 16.06.2023р.;

- Довідки про вартість транспортних послуг ТОВ «Олимп С.А.» від 15.06.2023р. №876, компанії СМА CGM S.A. (Франція) від 16.06.2023р. №15/02, а також позивача від 16.06.2023р. б/н;

- Цінова експертиза Державного підприємства «Держзовнішінформ» від 25.05.2023р. №113/303;

- Митна декларація Китаю від 06.05.2023р. №310120230518544032;

- Товарно транспортна накладна CMR від 16.06.2023р. №4779;

- Витяги бухгалтерської документації позивача видаткові накладні про реалізацію ідентичного товару в Україні;

- Відомості з мережі Інтернет щодо ціни ідентичного товару на ринку Китаю;

- Декларацію митної вартості.

20.06.2023р. відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №949702, в якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи.

20.06.2023 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу лист №СMA47/23-1, в якому заявив, що категорично не згодний з вимогами митниці про надання додаткових документів, оскільки в повідомленні не зазначено жодних доказів, жодних підстав, які б свідчили про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки чи інші підстави для витребування додаткових документів.

20.06.2023р. у відповідь на електронне повідомлення позивач також направив до митного органу митні декларації від 26.05.2023р., від 29.05.2023р. та від 19.06.2023р., що зазначено в листі №CMA47/23-2, відповідно до яких відповідач оформив ідентичні товари без жодних застережень.

20.06.2023р. Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2023/000006/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів - запасні частини для обприскувачів за резервним методом: товару №2 на рівні 4,93 USD/кг., товару №3 на рівні 4,01 USD/кг, товару №5 на рівні 4,01 USD/кг.

20.06.2023р. Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA902080/2023/000038.

20.06.2023р. з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 23UA902080801533U6, по якій були надмірно сплатив митні платежі:

- по товару №2 мито 16 820,5 грн., ПДВ 45 415,36 грн.;

- по товару №3 мито 182,74 грн., ПДВ 1863,93 грн.;

- по товару №5 мито 447,46 грн., ПДВ 4564,08 грн.,

Всього мито 17 450,7 грн., ПДВ 51 843,37 грн., на загальну суму 69 294,07 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.

Суд зазначає, що надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Вказані відповідачем у повідомленні недоліки (невідповідність платіжних доручень сумі фактурної вартості) не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд зазначає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості

Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: «Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість».

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 20.06.2023р. №949702 та у спірному рішенні на те, що «…Відповідно до розділу №3 контракту від 01.08.2018р. №1075 передбачено, що платежі за товар здійснюються покупцем на умовах і в строки, зазначені в проформі-інвойсі або інвойсі. Відповідно до рахунку-проформи від 10.02.2023р. №2023SG1128 умовами оплати є передоплата. Надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті від 06.04.2023р. №288 є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Таким чином, декларантом митниці надано лише бухгалтерський документ, банківський платіжний документ, що стосується партії оцінюваних товарів декларантом не надано..», то вказані обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених ч.3 ст. 53 МК України для витребування додаткових документів, з огляду на наступне.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Так само, у пункті 9 висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, взятої до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017р. №2 та рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати узагальнення під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії, (далі Висновки Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017р. №2), зазначено, що «Ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації; не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023р. у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості».

Крім цього, самі по собі обставини ненадання документу жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів - документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або п1длягає сплат за ц1 товари.

Крім цього, за умов передоплати продавець без одержання коштів не відвантажить товари. Це підтверджується тими обставинами, що 06.04.2023р. позивач платіжним дорученням №288 перерахував продавцю кошти за товари, в розмірі 79 027,81 доларів США, що відповідає ціні товарів, зазначеній у проформі інвойсі, а 05.05.2023р. продавець надав позивачу комерційний інвойс №2023SG1128-1 та відвантажив товари.

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 20.06.2023р. №949702 та у спірному рішенні на те, що «Митна декларація країни відправлення від І5.06.2023р. №23PL322080NS5YP4G6 не завірена митним органом країни відправлення, що ставить під сумнів справжність документу та не дає змоги ідентифікувати даний документ з даною поставкою. Декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару визначену за ціною угоди», то самі по собі обставини не завірення документу жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів.

Крім цього, митна декларація країни відправлення не передбачена частиною 2 ст. 53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість. І лише у разі, якщо митний орган наведе докази про те, що надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідач уповноважений зобов`язати декларанта надати митну декларацію країни відправлення.

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 20.06.2023р. №949702 та у спірному рішенні на те, що:

- «Митниці заявлено в ДМВ до митної декларації витрати на транспортування до порту п/п «Рава-руська - Хребенне», як окрему складову митної вартості. У наданих транспортних документах зазначено числові значення витрат на фрахт та обслуговування в порту Гданськ. Відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження в зазначених документах відсутні»;

- «Відповідно відомостей коносамента від 12.05.2023р. №NGP0228894, CMR від 16.06.2023р. №4779 партія оцінюваного товару транспортувалась за маршрутом порт NJNGBO (Китай) - Гданськ (Польща) - п/п Рава-руська - Хребенне. Таким чином, партія оцінюваного товару перевантажувалась з судна на автомобільний транспорт в порту Гданськ (Польща) за рахунок покупця. Митницею встановлено, що в наданих декларантом вищезазначених документах також відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження», то вказані обставини не відповідають дійсності, з огляду на наступне.

16.06.2023р. для підтвердження витрат на транспортування товарів перевізник компанія СМА CGM S.A. (Франція) виписав позивачу довідку про транспортні витрати №l5/02. У цій довідці зазначено, що портові витрати в порту призначення становлять 514,03 доларів США. Ці портові витрати стосуються витрат на навантаження/вивантаження контейнерів у порту призначення Гданську.

Крім цього, у пункті 14 Висновків Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017р. №2) визначено, що « ...Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 20.06.2023р. №949702 та у спірному рішенні на те, що «Відповідно до умов розділу №4 транспортного договору від 20.09.2022р. №20/ 09122: «оплата рахунків Виконавця проводиться протягом 5-ти (п`яти) банківських днів від дати виставлення рахунку» ... отже на даний момент декларантом не подано відповідний документ, який би підтверджував факт виконання домовленостей за даним договором», то самі по собі обставини ненадання документу жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів: що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У постанові від 22.08.2019р. у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що ПП «Будпостач» було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих ним до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена ПП «Будпостач» у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за другорядними (резервним та на підставі угоди щодо ідентичних товарів) методами визначення митної вартості товарів митним органом взято інформацію про раніше визначеної митної вартості товарів: щодо товару №2 згідно МД від 05.04.2023р. UA500080/2023/1991 на рівні 4,93 доларів США/кг; товару щодо №3 згідно МД від 04.06.2023р. UA100160/2023/234358 на рівні 4,01 доларів США/кг; щодо товару №5 згідно МД від 29.05.2023р. UA807200/2023/6116 на рівні 4,01 доларів США/кг, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018р. у справі за №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018р. у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.07.2023р. №6417596828.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Тернопільської митниці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Будпостач" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314; індекс: 02099; код ЄДРПОУ 24267110) до Черкаської митниці (місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76; код ЄДРПОУ ВП 44005652) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці (місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76; код ЄДРПОУ ВП 44005652) від 20.06.2023р. за №UA902080/2023/000006/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства "Будпостач" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314; індекс: 02099; код ЄДРПОУ 24267110) сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні, 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Черкаської митниці (місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76; код ЄДРПОУ ВП 44005652).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.