Постанова

від 26.12.2024 по справі 320/27088/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/27088/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення № UA902080/2023/000006/2 від 20.06.2023 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської митниці від 20.06.2023 за № UA902080/2023/000006/2 про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Черкаською митницею подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позаяк під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов до позивача, та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2018 між позивачем (далі в т. ч. покупець) та компанією TAIZHOU КAIFENG PLASTIC AND STEEL С O.,LTD (Китай) (далі в т. ч. продавець) було укладено контракт №1075 відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує обприскувачі та запасні частини до них в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

20.09.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією СМА CGM S.A. (Франція) (далі перевізник) договір №20/09/22.

21.10.2022 для транспортно-експедиторського обслуговування вантажів позивач уклав з ТОВ «Олимп С.А.» договір №211022.

10.02.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс №2023SG1128 на товари на загальну суму 79 027,81 доларів США.

06.04.2023 на підставі контракту від 01.08.2018 №1075 позивач платіжним дорученням №288 перерахував продавцю кошти за товари, в розмірі 79 027,81 доларів США, що відповідає ціні товарів, зазначеній у проформі інвойсі.

05.05.2023 продавець надав позивачу комерційний інвойс №2023SG1128-1 для оплати товарів за ціною 34 753,032 доларів США та пакувальний лист до комерційного інвойсу №2023SG1128-1 на товари, які були завантажені у три контейнери за №№ CMAU6664779, TCNU8562870, TGHU6295930.

06.05.2023 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №310120230518544032 за ціною 34 753,03 доларів США, що відповідає ціні, вказаній продавцем у комерційному інвойсі.

08.05.2023 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №23C3326A2299/00139.

12.05.2023 продавець передав товари у трьох контейнерах за №№ CMAU6664779, TCNU8562870, TGHU6295930 перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № NGP0228894.

24.05.2023 для підтвердження ціни товару, що вказана у проформі інвойсі від 10.02.2023 №2023SG1128, позивач звернувся до Державного підприємства «Держзовнішінформ» та одержав цінову експертизу від 25.05.2023р. №113/303, відповідно до якої ціни на товари, зазначені в проформі інвойсі від 10.02.2023р. №2023SG1128 відповідають цінам компанії постачальника на умова поставки FOB NINGBO PORT CHINA.

12.06.2023 у зв`язку з тим, що контейнери з товарами з порту доставлялися до відповідача у різний час, з метою уникнення простою транспорту позивач на підставі комерційного інвойсу №2023SG1128-1 виписав специфікації на товари по кожному контейнеру:

- специфікацію №1 на товари у контейнері № TGНU6295930 за ціною 8 689,54 доларів США;

- специфікацію №2 на товари в контейнері № TCNU8562870 за ціною 8 294,4 доларів США;

- специфікацію №3 на товари в контейнері № CMAU6664779 за ціною 17 769,1 доларів США.

14.06.2023 для оплати позивачем наданих транспортних послуг перевізник компанія СМА CGM S.A. (Франція) виписав рахунок № UFIM0124999.

15.06.2023 для оплати позивачем наданих експедиційних послуг експедитор ТОВ «Олимп А.С.» виписав для оплати рахунок фактуру СФ-0000876, а також для підтвердження витрат на транспортування товарів виписав довідку про транспорти витрати №876.

15.06.2023 була виписана транзитна декларація Т1 № 23PL322080NS5YP4G6, як документ, що застосовується для товарів, які перетинають територію Євросоюзу транзитом, як гарантія доставки товару до кордону України.

16.06.2023 для підтвердження витрат на транспортування товарів перевізник компанія СМА СОМ S.A. (Франція) виписав позивачу довідку про транспортні витрати №15/02.

16.06.2023 для підтвердження витрат на транспортування товарів у контейнері №CMAU6664779 позивач як перевізник власних товарів, виписав калькуляцію транспортних витрат (див. додаток 21), а також довідку на транспортні витрати.

Відповідно до товарно транспортної накладної CMR від 16.06.2023 №4779 товари у контейнері № СМАU6664779 були доставлені до Черкаської митниці.

20.06.2023 позивач подав відповідачу митну декларацію № 23UA902080801532U7 для митного оформлення товарів, ввезених у контейнері № HASU4794779 та зазначених у специфікації №3, в якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 17 769,1 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 23UA902080801532U7 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні № UA902080/2023/000038, виписаної відповідачем, а саме:

- Контракт від 01.08.2018 №1075 між позивачем та компанією TAIZHOU КAIFENO PLASTIC AND STEEL С O., LTD (Китай) з додатками;

- Проформу інвойс від 10.02.2023 №2023SG1128;

- Комерційний інвойс від 05.05.2023 №2023S01128-l;

- Специфікацію від 12.06.2023 №3 до комерційного інвойсу від 05.05.2023 №2023SG1128-1;

- Прайс лист продавця від 10.02.2023 про ціну товару;

- Платіжне дорученням від 06.04.2023р. №288 про оплату товарів;

- Сертифікат походження товару від 08.05.2023р. №23C3326A2299/00139;

- Коносамент від 12.05.2023 № NGP0228894;

- Договір від 20.09.2022 №20/09/22 між позивачем та перевізником компанією СМА СОМ S.A. (Франція);

- Договір від 21.10.2022 № 211022 між позивачем та експедитором ТОВ «Олимп С.А.»;

- Рахунки - фактури від 14.06.2023 № 5UFIM0124999 перевізника компанії СМА СОМ S.A. (Франція) та від 14.06.2023 №СФ-0000876 експедитора ТОВ «Олимп С.А.»;

- Калькуляцію транспортних витрат від 16.06.2023;

- Довідки про вартість транспортних послуг ТОВ «Олимп С.А.» від 15.06.2023 №876, компанії СМА CGM S.A. (Франція) від 16.06.2023 №15/02, а також позивача від 16.06.2023 б/н;

- Цінова експертиза Державного підприємства «Держзовнішінформ» від 25.05.2023 №113/303;

- Митна декларація Китаю від 06.05.2023 №310120230518544032;

- Товарно транспортна накладна CMR від 16.06.2023 №4779;

- Витяги бухгалтерської документації позивача - видаткові накладні про реалізацію ідентичного товару в Україні;

- Відомості з мережі Інтернет щодо ціни ідентичного товару на ринку Китаю;

- Декларацію митної вартості.

20.06.2023 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №949702, в якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи.

20.06.2023 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу лист №СMA47/23-1, в якому заявив, що категорично не згодний з вимогами митниці про надання додаткових документів, оскільки в повідомленні не зазначено жодних доказів, жодних підстав, які б свідчили про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки чи інші підстави для витребування додаткових документів.

20.06.2023 у відповідь на електронне повідомлення позивач також направив до митного органу митні декларації від 26.05.2023, від 29.05.2023 та від 19.06.2023, що зазначено в листі №CMA47/23-2, відповідно до яких відповідач оформив ідентичні товари без жодних застережень.

20.06.2023 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2023/000006/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів - запасні частини для обприскувачів за резервним методом: товару №2 на рівні 4,93 USD/кг., товару №3 на рівні 4,01 USD/кг, товару №5 на рівні 4,01 USD/кг.

20.06.2023 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA902080/2023/000038.

20.06.2023 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 23UA902080801533U6, по якій були надмірно сплатив митні платежі:

- по товару №2 мито 16 820,5 грн, ПДВ 45 415,36 грн;

- по товару №3 мито 182,74 грн, ПДВ 1863,93 грн;

- по товару №5 мито 447,46 грн, ПДВ 4564,08 грн,

Всього мито 17 450,7 грн., ПДВ 51 843,37 грн, на загальну суму 69 294,07 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженою ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 4 статті 52 Митного Кодексу України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а. встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б. обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в. не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 5 статті 57 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено що, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 № 689.

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі № 826/27058/15.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі № 815/5791/17.

Надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Вказані відповідачем у повідомленні недоліки (невідповідність платіжних доручень сумі фактурної вартості) не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд зазначає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості

Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: «Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість».

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 20.06.2023 №949702 та у спірному рішенні на те, що «…Відповідно до розділу №3 контракту від 01.08.2018 №1075 передбачено, що платежі за товар здійснюються покупцем на умовах і в строки, зазначені в проформі-інвойсі або інвойсі. Відповідно до рахунку-проформи від 10.02.2023 №2023SG1128 умовами оплати є передоплата. Надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті від 06.04.2023 №288 є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Таким чином, декларантом митниці надано лише бухгалтерський документ, банківський платіжний документ, що стосується партії оцінюваних товарів декларантом не надано..», то вказані обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених ч.3 ст. 53 МК України для витребування додаткових документів, з огляду на наступне.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Так само, у пункті 9 висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, взятої до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 та рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати узагальнення під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії, (далі Висновки Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2), зазначено, що «Ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації; не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023р. у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості».

Крім цього, самі по собі обставини ненадання документу жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів - документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або п1длягає сплат за ц1 товари.

Крім цього, за умов передоплати продавець без одержання коштів не відвантажить товари. Це підтверджується тими обставинами, що 06.04.2023 позивач платіжним дорученням №288 перерахував продавцю кошти за товари, в розмірі 79 027,81 доларів США, що відповідає ціні товарів, зазначеній у проформі інвойсі, а 05.05.2023р. продавець надав позивачу комерційний інвойс №2023SG1128-1 та відвантажив товари.

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 20.06.2023р. №949702 та у спірному рішенні на те, що «Митна декларація країни відправлення від І5.06.2023 №23PL322080NS5YP4G6 не завірена митним органом країни відправлення, що ставить під сумнів справжність документу та не дає змоги ідентифікувати даний документ з даною поставкою. Декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару визначену за ціною угоди», то самі по собі обставини не завірення документу жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів.

Крім цього, митна декларація країни відправлення не передбачена частиною 2 ст. 53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість. І лише у разі, якщо митний орган наведе докази про те, що надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідач уповноважений зобов`язати декларанта надати митну декларацію країни відправлення.

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 20.06.2023р. №949702 та у спірному рішенні на те, що:

- «Митниці заявлено в ДМВ до митної декларації витрати на транспортування до порту п/п «Рава-руська - Хребенне», як окрему складову митної вартості. У наданих транспортних документах зазначено числові значення витрат на фрахт та обслуговування в порту Гданськ. Відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження в зазначених документах відсутні»;

- «Відповідно відомостей коносамента від 12.05.2023 №NGP0228894, CMR від 16.06.2023 №4779 партія оцінюваного товару транспортувалась за маршрутом порт NJNGBO (Китай) - Гданськ (Польща) - п/п Рава-руська - Хребенне. Таким чином, партія оцінюваного товару перевантажувалась з судна на автомобільний транспорт в порту Гданськ (Польща) за рахунок покупця. Митницею встановлено, що в наданих декларантом вищезазначених документах також відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження», то вказані обставини не відповідають дійсності, з огляду на наступне.

16.06.2023 для підтвердження витрат на транспортування товарів перевізник компанія СМА CGM S.A. (Франція) виписав позивачу довідку про транспортні витрати №l5/02. У цій довідці зазначено, що портові витрати в порту призначення становлять 514,03 доларів США. Ці портові витрати стосуються витрат на навантаження/вивантаження контейнерів у порту призначення Гданську.

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 20.06.2023р. №949702 та у спірному рішенні на те, що «Відповідно до умов розділу №4 транспортного договору від 20.09.2022р. №20/ 09122: «оплата рахунків Виконавця проводиться протягом 5-ти (п`яти) банківських днів від дати виставлення рахунку» ... отже на даний момент декларантом не подано відповідний документ, який би підтверджував факт виконання домовленостей за даним договором», то самі по собі обставини ненадання документу жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів: що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що висновки митного органу щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.

Колегія суддів також вказує, що апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О.М. Ганечко

І. О. Грибан