Ухвала

від 11.04.2024 по справі 380/20854/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/20854/23

У Х В А Л А

з питань відводу

11 квітня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивачів про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бориславської державної нотаріальної контори Дрогобицького району Львівської області, державного нотаріуса Панкевич Руслана Івановича, державного нотаріуса Матолич-Обрізко Галини Степанівни, комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Бориславської державної нотаріальної контори Дрогобицького району Львівської області, державного нотаріуса Панкевич Руслана Івановича, державного нотаріуса Матолич-Обрізко Галини Степанівни, комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»,у якій просить суд:

- визнати протиправною умисною бездіяльність державних нотаріусів Матолич - Обрізко Г.С. та Панкевича Р. Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області щодо невчинення нотаріальних дій у спадковій справі 24/2014;

- скасувати постанову державного нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Панкевича Р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2023 №203, так як вона перешкоджає у прийнятті спадщини спадкоємцям після смерті ОСОБА_4 спадкодавця;

- зобов`язати державного нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Матолич - Обрізко Г.С., Панкевича Р. видати на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом на майно і землю спадкодавця ОСОБА_4 АДРЕСА_1 та ОСОБА_6 АДРЕСА_2 , що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 та інше майно і землю в Польщі і ФРГ, про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зареєструвати право власності, на майно і землю за спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 що на праві власності зареєстрована за спадкодавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати протиправною бездіяльність реєстратора до 2013 відповідача комунального підприємства Львівської обласної ради "Дрогобицького міжміського Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» - суб`єкта владних повноважень, щодо створення причин та умов тривалої протиправної бездіяльності і тривалого порушення прав і законних інтересів спадкоємців позивачів;

- стягнути солідарно з відповідачів завдану матеріальну і моральну шкоду 1000000 грн.

Ухвалою від 27.02.2024 суддя прийняла позовну заяву до провадження та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

09.04.2024 від позивачів надійшла заява про відвід судді.

В обґрунтування заяви зазначили позивачі, що відповідно до ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі № 380/20854/23 суддя порушила присягу судді і умисно створила причини та умови умисної процесуальної тяганини і тривалого порушення прав і законних інтересів позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , учасників війни, інвалідів 1, 2 групи по зору, людей поважного віку 88, 90 років і невиконання Міждержавної угоди від 09.09.1944 і ст. 9 Конституції України. Суддя Потабенко В. А. не має права слухати дану справу, оскільки уже слухала цю справу.

При вирішенні питання щодо заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді, суддя керується такими нормами КАС України.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. ст. 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, особливості вирішення заявленого відводу та самовідводу врегульовано ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу (ч. 2 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження по справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (частина 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відводу судді; при цьому, відвід повинен бути вмотивованим та заявленим у строк, що визначений ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України; у разі, якщо суд дійде висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про відвід надійде до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засідання, в такому випадку питання про відвід вирішується суддею, який не входить до складу суду.

Суддя звертає увагу на те, що засідання у справі не проводиться, оскільки справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Зі змісту поданої заявником заяви про відвід судді слідує, що передумовою для виникнення у останнього сумнівів у неупередженості судді слугувала незгода з прийнятим судовим рішення у справі № 380/20854/23, зокрема, ухвалою про повернення позовної заяви від 06.11.2023.

Водночас, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, заява позивача про відвід судді є необґрунтованою.

Окрім наведеного, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42); у контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 07.08.1996, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).

Отже, при наданні оцінки об`єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії: 1) об`єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді; 2) суб`єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

При цьому, особиста безсторонність судді презюмується поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 42).

Відтак, не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.

Натомість, заявляючи відвід судді, заявники не надали доказів на підтвердження обставин, які б об`єктивно викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. Наведені заявниками обставини - прийняття суддею ухвали про повернення позовної заяви у справі № 380/20854/23 від 06.11.2023 - не свідчать про наявність підстав для її відводу, передбачених у п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, а сам відвід пов`язується виключно з суб`єктивним сприйняттям заявником ухваленого судового рішення та дій судді під час розгляду справи.

Щодо посилань представника позивача на упередженість судді, то слід зазначити, що згідно Бангалорських принципів поведінки судді термін "упередженість" означає наявність ймовірного конфлікту інтересів. Конфлікт інтересів може полягати у приватному інтересі судді під час розгляду справи, а саме: наявності родинних, дружніх, службових або особистих зв`язків суддів із учасниками справи.

У випадку конфлікту інтересів, суддя зобов`язаний врегулювати такий конфлікт у спосіб, визначений ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, та заявити самовідвід.

Враховуючи те, що суддя Потабенко В.А. не має жодних зв`язків із учасниками даної адміністративної справи, а протилежного не було доведено позивачами, то підстави для відводу з цих підстав відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відтак, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви про відвід необхідно здійснити суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, який визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 31-41, 166, 167, 241-245, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Потабенко В.А. визнати необґрунтованою.

Заяву від 09.04.2024 про відвід судді Потабенко В.А. передати для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.

Передати справу для вирішення питання про відвід судді відповідно до приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.04.2024.

Суддя Потабенко В.А.