Рішення

від 12.04.2024 по справі 380/5009/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5009/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2024 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Агротем» про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Агротем» з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті 28.02.2024 року №ПШ054572 про застосування адміністративно-господарського штрафу до приватного підприємства «АГРОТЕМ».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.02.2024 року №ПШ054572 (далі також оскаржувана постанова) до нього застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення: допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (відсутність на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу), відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає, що її винесено незаконно, а тому така підлягає скасуванню з огляду на таке.

Щодо застосування адміністративно-господарського штрафу за буцімто виявлений факт відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивач зазначає, що під час проведення перевірки водій належного на праві власності ПП «АГРОТЕМ» транспортного засобу пред`явив уповноваженій посадовій особі Укртрансбезпеки усі необхідні документи. Позивач стверджує, що перевірка та адаптація тахографа до транспортного засобу із складанням протоколу визначеної форми стосується винятково транспортного засобу, який обладнаний тахографом, та тих автомобільних перевізників, які надають послуги з перевезення пасажирів та вантажів, призначених лише для міжнародних автомобільних перевезень. Позивач резюмує, що оскільки належний на праві власності ПП «АГРОТЕМ» транспортний засіб не обладнаний тахографом, то у водія цього транспортного засобу не міг зберігатися протокол перевірки та адаптації неіснуючого тахографа.. У день проведення перевірки водій вів індивідуальну контрольну книжку саме у зв`язку з керуванням транспортним засобом, який не обладнаний тахографом.

Позивач підсумовує, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем за відсутності передбачених законом підстав, впливає на майновий стан ПП «АГРОТЕМ», а отже порушує його права.

Враховуючи наведене, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою від 11 березня 2023 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідно до абзацу першого пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Ця норма є імперативною і зобов`язує автомобільних перевізників забезпечувати транспортний засіб обладнаним тахографом. У разі, якщо транспортний засіб не підпадає під категорії транспортних засобів, що передбачені абзацом першим пункту 6.1 Положення № 340, може застосовуватися пункт 6.3 Положення № 340, яким установлено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв. За вказаних обставин транспортний засіб позивача мав бути обладнаний тахографом, проте така вимога законодавства позивачем не була дотримана, а отже, за відсутність документа (у спірній ситуації протоколу перевірки та адаптації тахографа), на підставі якого виконуються вантажні перевезення, до ПП «АГРОТЕМ» застосовано адміністративно-господарський штраф відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідач підсумовує, що доводи позовної заяви не підтверджують наявності порушень в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу позивача, а оскаржувана постанова є такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства. З огляду на вищенаведене у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що позивачем не заперечується той факт, що транспортний засіб не було обладнано цифровим тахографом, однак зважаючи на те, що була наявна індивідуальна контрольна книжка водія, слід дійти висновку про те, що уповноваженими особами відповідача протиправно не взято до уваги відповідний факт та притягнуто позивача до відповідальності за відсутність документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Вказав, що у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 вказано, що положеннями статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.Отже, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія. Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21.Тобто, іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування. У акті №АР 042293 від 15.01.2024 зафіксовано, що водієм під час перевірки наголошено на тому, що оскільки автомобіль не обладнаний тахографом, він має індивідуальну контрольну книжку водія. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

ПП «АГРОТЕМ» зареєстроване як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду 42253006. Місцезнаходження: Україна, 82427, Львівська обл., Стрийський р-н, село Добряни.

Видами діяльності ПП «АГРОТЕМ» є: 10.11 Виробництво м`яса (основний); 10.13 Виробництво м`ясних продуктів ; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 10.12 Виробництво м`яса свійської птиці; 10.85 Виробництво готової їжі та страв; 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин.

28.02.2024 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Чиженко Д. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ054572 та стягнуто з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРОТЕМ» адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст. 60 цього Закону.

Підставою для складання акту рейдової перевірки та оскаржуваної постанови є те, що станом на 15.01.2024 ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «АГРОТЕМ» як перевізником, допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених с. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, водія не забезпечено відповідними документами протоколом перевірки та адаптації тахографа до ТЗ.

Оскаржувана постанова прийнята на підставі акта №АР042293 проведення перевіри додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.02.2024 №ПШ054572.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз наведених положень статті 48 Закону № 2344-III вказує, що законодавець, визначаючи обсяг документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, не встановив їх вичерпного переліку, проте зазначив про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати із собою та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Своєю чергою абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) (далі Порядок № 1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку № 1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци перший, другий пункту 15 Порядку № 1567).

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).

Отже, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15 січня 2024 року відповідач зробив висновок про порушення позивачем статті 48 Закону № 2344-ІІІ. Суть виявленого порушення полягає в тому, що на момент проведення перевірки водій, який здійснював перевезення вантажу, не мав із собою протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

У позовній заяві позивач зазначеної обставини не спростовує, а навпаки стверджує, що належний транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення 15 січня 2024 року (марка Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 ), не обладнаний тахографом, з огляду на що у водія цього транспортного засобу апріорі не міг зберігатися протокол перевірки та адаптації неіснуючого тахографа. Утім водій мав із собою індивідуальну контрольну книжку водія, яку уповноважені посадові особи Укртрансбезпеки, що проводили перевірку, відмовилися перевіряти.

Натомість у відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що на підставі імперативної норми пункту 6.1 Положення № 340 транспортний засіб позивача мав бути обладнаний тахографом, проте така вимога законодавства ним не була дотримана. Відповідач стверджує, що лише у разі, якщо транспортний засіб не підпадає під категорії транспортних засобів, що передбачені абзацом першим пункту 6.1 Положення № 340, може застосовуватися пункт 6.3 Положення № 340, яким установлено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Оцінюючи такі аргументи сторін крізь призму встановлених обставин справи та норм законодавства, що їх регулюють, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Суд відзначає, що в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

07 вересня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11 жовтня 2005 року (далі Закон № 2819-ІV)), згідно із яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

На виконання вимог Закону № 2819-ІV прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11 липня 2007 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку України визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінету Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерство транспорту та зв`язку України розробило та затвердило Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті від 24 червня 2010 року № 385 (далі Інструкція № 385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів від 07 червня 2010 року № 340 (далі Положення № 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Водночас за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції № 385, перевізники це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (абзац перший пункту 6.1 Положення № 340).

За умовами пункту 6.3 Положення №340 визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Водночас пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року № 40 передбачено, що пункт 6.1 Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01 червня 2015 року.

Отже, з 01 червня 2015 року набула чинності вимога щодо обладнання діючим та повіреним тахографом, зокрема вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21.

Також у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Отож, для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом, або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22, яку суд враховує на підставі вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд встановив, що» транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення на момент проведення перевірки (марка Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 ), не обладнаний тахографом. Зважаючи на це, суд погоджується із твердженням позивача про те, що у водія цього транспортного засобу апріорі не міг зберігатися протокол перевірки та адаптації тахографа.

Втім водій вказаного транспортного засобу вів та мав із собою індивідуальну контрольну книжку водія, в якій за 15 січня 2023 року (день проведення перевірки) містяться такі записи: містяться такі записи: «Марка та реєстраційний номер колісного транспортного засобу» НОМЕР_1 ; «Маршрут руху» Калуш; «Показники одометра» початковий: 924015, кінцевий: 924180, загальний пробіг 165; «Початок робочої зміни» 07:00 год.; «Тривалість перерви між періодами керування за зміну»: початок перерви між періодами курування 11:00 год; кінець перерви 12:00 год; тривалість змінного періоду керування: 7, міжзмінного відпочинку: 1 год.; «Кінець робочої зміни» 16:00 год.

Водієм під час перевірки наголошено на тому, що оскільки автомобіль не обладнаний тахографом, він має індивідуальну контрольну книжку водія. Вказане підтверджується актом №АР 042293 проведення перевіри додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 15 січня 2024 року. Також копія індивідуальної контрольної книжки водія долучено позивачем до матеріалів справи

Отже, у спірній ситуації водій транспортного засобу, не обладнаного тахографом, вів та мав із собою індивідуальну контрольну книжку водія, що повністю узгоджується з пунктом 6.3 Положення № 340.

Посилання відповідача на те, що лише у разі, якщо транспортний засіб не підпадає під категорії транспортних засобів, що передбачені абзацом першим пункту 6.1 Положення № 340, може застосовуватися пункт 6.3 Положення № 340, суд оцінює критично, оскільки будь-яких застережень щодо цього пункт 6.3 Положення № 340 не містить. Указаний пункт Положення № 340 чітко та однозначно унормовує, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Суд зауважує, що такий висновок у цій справі відповідає висновку Верховного Суду. який викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21, де Верховний Суд чітко зазначив, що оскільки, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Суд підкреслює, що як тахограф, так й індивідуальна контрольна книжка водія виконують одну й ту ж функцію державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку.

Зважаючи на викладене, висновок контролюючого органу про те, що відсутність у водія на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (за наявності належим чином заповненої індивідуальної контрольної книжки водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа), свідчить про порушення позивачем вимог статті 48 Закону № № 2344-III, є помилковим.

Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28 лютого 2024 року № ПШ054572 не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, з огляду на що її належить визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Належних доказів в обґрунтування правомірності прийнятого рішення відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. за подання позову, такі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28 лютого 2024 року № ПШ054572.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Агротем» (82427 Львівська область Стрийський район с. Добряни, ЄДРПОУ 31742132) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ вул. Фізкультури 9, ЄДРПОУ 39816845) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12.04.2024

Суддя Коморний О.І.