Постанова

від 02.04.2024 по справі 440/5151/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 р.Справа № 440/5151/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.,

представника позивача - Гончар Н.Б.,

представника відповідача - Кінаш Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 (головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, повний текст складено 06.08.20 року) по справі № 440/5151/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 16.09.2019 № 0000891401, № 0000901401, №0000911401 та № 0000881401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2019 року у розмірі 499 207,00 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що здійснення господарських операцій між ТОВ «Новооржицький цукровий завод» та його контрагентами фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також використання у виробничому циклі діяльності підприємства орендованого у ТОВ фірма "Астарта-Київ" майна, підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Натомість, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях відповідача, а не аналізі фінансово-господарської діяльності позивача і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вказує, що ним як до перевірки, так і до суду надано належні та допустимі докази, в тому числі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність операцій, правомірність дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ по зазначених операціях та віднесення понесених витрат до поточних витрат періоду. Зазначені обставини підтвердили і свідки, допитані судом першої інстанції.

Водночас, суд першої інстанції безпідставно погодився з висновками податкового органу, які ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами, не звернув уваги на те, що відповідач в запереченнях на позов та на апеляційну скаргу посилається на обставини, до яких в акті перевірки зауважень не висловлено, що не відповідає висновкам по цим обставинам, викладеним в Акті перевірки.

Щодо правовідносин з ФОП ОСОБА_1 зазначає, що єдиною підставою для висновків податкового органу про нереальність цих господарських операцій в акті перевірки зазначено складання актів наданих послуг не за формою, передбаченою Наказом Міністерства статистики від 13.06.1997 №149 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів».

Проте, ні відповідачем, ні судом не враховано, що вказаний наказ не був зареєстрований в Міністерстві юстиції, на цей час взагалі скасований, а тому складання актів приймання-передачі послуг не за формою Наказу № 149 не свідчить про безтоварність господарської операції. Надані акти відповідають вимогам ст.9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять відомості, які розкривають суть господарської операції, а тому є належними доказами. Інших зауважень до операцій з цим контрагентом акт перевірки не містить.

Вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності відомостей про фактичний допуск працівників ФОП ОСОБА_2 на об`єкт позивача такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме журналами реєстрації заїзду виїзду на територію ТОВ «Новооржицький цукровий завод» та перепустками на кожного працівника.

Також, зазначає, що суд першої інстанції, вважаючи, що для виконання будівельних робіт контрагентом позивача необхідним було залучення від 9 до 20 працівників та що при цьому підприємство мало можливість власними силами та засобами виконати такі роботи не послався на жодні докази, якими обґрунтовані такі висновки.

Щодо висновків суду першої інстанції про правомірне нарахування позивачу зобов`язань з ПДВ з умовного продажу по операціях, що не пов`язані з веденням його господарської діяльності з огляду на не використання останнім орендованого обладнання у виробництві протягом всього календарного року, зазначає, що ТОВ «Новооржицький цукровий завод» в спірний період використовувало орендоване обладнання не лише у процесі виробництва цукру, а й у різних підрозділах, якими забезпечується господарська діяльність.

Відповідач не зазначив, а суд першої інстанції не врахував за якими саме операціями, не пов`язаними з господарською діяльністю позивача, використовувалось орендоване обладнання.

Натомість, оскільки орендоване рухоме майно використовувалось підприємством протягом календарного року в операційному циклі виробництва цукру та господарській діяльності та за нього сплачено орендну плату, тому сума ПДВ правомірно віднесена ним до складу податкового кредиту.

ГУ ДПС у Полтавській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зазначило, що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_1 , та ФОП ОСОБА_2 носять фіктивний характер, акти виконаних робіт не розкривають їх суть, а також складені з порушенням Наказу Міністерства статистики від 13.06.1997 №149 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів».

Також вказувало, що під час перевірки встановлено, що ТОВ «Новооржицький цукровий завод» не використовувало орендоване в ТОВ фірма «Астарта-Київ» майно в господарській діяльності в період із січня по квітень 2017 року, у лютому, березні, грудні 2018 року, січні та лютому 2019 року, а тому має обов`язок нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, а також скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму податку на додану вартість у розмірі 3838 561,00 грн.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому просить врахувати письмові пояснення та задовольнити позовні вимоги, а відзив на апеляційну скаргу вважати необґрунтованим та безпідставним.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 № 0000911401.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.09.2019 № 0000891401, № 0000901401, № 0000881401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2019 року у розмірі 499 207,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2023 за наслідками касаційного перегляду справи, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2024 справу прийнято до провадження.

ТОВ "Новооржицький цукровий завод" подав до суду заяву про відмову від позову в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0000911401, прийнятого ГУ ДПС у Полтавській області.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 прийнято заяву ТОВ "Новооржицький цукровий завод" про відмову від частини позовних вимог.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 по справі № 440/5151/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Новооржицький цукровий завод" про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0000911401, прийнятого ГУ ДПС у Полтавській області визнано нечинним та закрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представниквідповідача заперечувала проти вимог апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судубез змін.

Відповідно до ч. 1ст. 308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Новооржицький цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.04.2016 до 31.03.2019, за результатами якої складено акт від 15.08.2019 № 988/16-31-14-01-10/38960990 (т. 1 а.с. 60-107).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 188.1 статті 188 ПК України, статті 1, частини другої статті 3, частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", пункту6 П(С)БО 16 "Витрати", що призвело до заниження податку на прибуток загалом у розмірі 293409,00 грн. та завищення від`ємного значення оподаткування податком на прибуток загалом у розмірі 18964 690,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено від`ємне значення з податку на додану вартість за березень 2019 року у розмірі 4053 875,00 грн;

- підпункту 120-1.2 статті 120-1, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в частині не реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ загалом у розмірі 3838 561,00 грн.

16.09.2019 податковий орган, на підставі акту перевірки прийняв податкові повідомлення рішення:

- №0000881401 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2019 року загалом у розмірі 15483 005,00 грн;

- №0000891401 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 366 761,25 грн, з них: основний платіж 293 409,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 73 352,25 грн;

- №0000901401 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за березень 2019 року на 4053 875,00 грн.;

№0000911401 про застосування штрафу у розмірі 1919 280,50 грн (т. 1 а.с. 185-191).

Позивач оскаржив податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку, за наслідками чого 25.11.2019 ДПС України прийняла рішення, яким скаргу залишила без задоволення, рішення від 16.09.2019 без змін (т. 1 а.с. 199-203)

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 у спірний період, операції із цими контрагентами відображено у бухгалтерському та податковому обліку з метою отримання податкових вигод, а саме додаткового формування витрат та податкового кредиту з метою зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оренда позивачем майна у свого засновника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ фірми «Астарта-Київ» призвела до значних видатків, адже загалом за період з квітня 2016 року по березень 2019 року ТОВ «Новооржицький цукровий завод» сплачено бенефіціарному власнику кошти в розмірі 105603 543,66 грн, унаслідок чого фінансовий результат господарської діяльності платника в 2018 році та першому кварталі 2019 року був збитковим.

Отже, за висновками суду першої інстанції, спірні податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем правомірно, в межах повноважень та у спосіб, встановлений податковим законодавством.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Зі змісту наведених положень вбачається, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Доходи" (надалі - П(С)БО 15), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153.

Пунктом 5 П(С)БО 15 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

У силу пункту 7 П(С)БО 15 до складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів.

Водночас, як визначено пунктом 3 П(С)БО 15, його дія не поширюється на доходи, пов`язані з договорами оренди.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (надалі - П(С)БО 14), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 №181, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 за №487/4708.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 14 об`єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду. Затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (надалі - П(С)БО 16), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У силу пп. 15.4 п. 15 П(С)БО 16 до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

За змістом п. 19 П(С)БО 16 витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 та ТОВ фірма «Астарта-Київ».

Щодо взаємовідносин ТОВ "Новооржицький цукровий завод" з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 .

Перевіркою ТОВ "Новооржицький цукровий завод" встановлено заниження позивачем об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 293 409,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 499 207,00 грн. внаслідок віднесення до складу витрат оплати придбаних у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 послуг на суму 1 076 572,27 грн. та 1 052 679,80 грн. відповідно.

Крім того, за результатами аналізу господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення платником до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 215 314,45 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Новооржицький цукровий завод" на підставі договорів оренди нерухомого та рухомого майна від 18.09.2013 із ТОВ фірма «Астарта- Київ» користується очисними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Об`єкт «Очисні споруди» являє собою декілька будівель із розміщеним насосним обладнанням і розгалужену сітку підземних трубопроводів на земельних ділянках загальною площею 110 га.

Згідно Технічної документації на комплекс очисних будівель та споруд та викопіювання із Плану земельної ділянки карти відстійники - це спеціальна технічна територія, призначена для збору і відстоювання осаду (в Плані будівництва заводу позначені під номером 36 - отстойники). Поряд розташовані карти відстоювання безпосередньо води (в Плані будівництва заводу позначені під номером 37 - пруды накопители).

Послуги по навантаженню екскаватором ФОП ОСОБА_3 осаду та його перевезення з метою розміщення по периметру карт відстійників очисних вод надавались на території вищенаведених очисних споруд.

Так, 19.08.2016 між ТОВ "Новооржицький цукровий завод" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №4/0816/426 виконання робіт, за умовами якого остання зобов`язалася своїми та/або залученими силами та засобами на власний ризик виконати роботи екскаватора на території замовника (т. 5, а.с. 2-6).

Пунктом 2.2 договору договірна ціна становить 500,00 грн без ПДВ за одну годину роботи екскаватора, у т.ч. 4000,00 грн без ПДВ - вартість подачі екскаватора на адресу замовника.

На підтвердження факту надання послуг позивач надав два акти здачі-приймання надання послуг від 1.10.2016, за змістом яких послуги екскаватора з навантаження осаду у обсязі 72 години і 168 годин та доставка екскаватора були прийняті замовником (т. 5, а.с. 7, 8).

Оплата позивачем здійснена в безготівковий спосіб шляхом перерахування ФОП ОСОБА_1 коштів в розмірі 124 000,00 грн за договором від 19.06.2018 №4/0816/426 на підставі рахунків від 30.08.2016 №63 та від 28.09.2016 №63, що підтверджується копіями платіжних доручень від 6.09.2017 №С8-2884, від 13.10.2016 №С8-3616 (т. 5, а.с. 9-12).

Робота екскаватора у 2016 році полягала у навантаженні сухого осаду на власний автотранспорт позивача для подальшого вивезення з карт накопичувачів на розташовані поряд місця складування цього осаду - відвали по периметру карт відстійників (полів фільтрації) на відстань приблизно одного кілометра.

Роботи виконувались гусеничним екскаватором марки JCB JS205LC, рік випуску 2015, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Облік часу роботи екскаватора здійснювався в місці його роботи працівниками позивача - сторожами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 шляхом заповнення контрольних листів хрометражу з вивезення осаду, на підставі яких диспетчером ОСОБА_8 складались відомості перевезення осаду та роботи екскаватора.

Крім того, між ТОВ "Новооржицький цукровий завод" та ФОП ОСОБА_1 25.07.2017 укладено договір №4/0717/286 виконання робіт, за умовами якого остання зобов`язувалася своїми та/або залученими силами та засобами на власний ризик виконати роботи з перевезення дефекату за маршрутом, зазначеним у заявках замовника, а також роботи екскаватора з навантаження дефекату на території замовника. Для виконання умов договору виконавець надає екскаватор, вантажні автомобілі МАЗ, КАМАЗ. Договірна ціна становить: 16,30 грн без ПДВ за одну тону - роботи з навантаження екскаватором та перевезення автомобілями дефекату, 20000,00 грн без ПДВ - вартість подачі екскаватора та автомобілів на адресу замовника (т. 5, а.с. 185-189).

25.07.2017 ТОВ "Новооржицький цукровий завод" подало заяву ФОП ОСОБА_1 з проханням надати екскаватор та вантажні автомобілі для виконання робіт з навантаження та вивезення земельного осаду транспортно-мийної води з карт №№ 3, 6 полів фільтрації у відвали по периметру полів фільтрації на відстань до одного кілометра (т. 5, а.с. 240).

ФОП ОСОБА_1 надала відповідь, в якій зазначила, що роботи будуть виконуватись за допомогою екскаватора гусеничного марки JCB JS205LC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_9 , вантажного автомобіля МАЗ 551605-275, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_10 , вантажного автомобіля КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_11 (т. 5, а.с. 241).

На підтвердження факту надання послуг за договором від 25.07.2017 позивач надав акти здачі-прийняття наданих послуг від 09.08.2017 та 31.08.2017 (т. 5, а.с. 190-191), копії рахунків від 31.08.2017 №61, від 09.08.2017 №84 та платіжних доручень від 17.08.2017 №с8-2705 на суму 240050,00 грн без ПДВ, від 3.10.2017 №С8-3540 на суму 189 422,30 грн (т. 1 а.с. 192-195).

Також між ТОВ "Новооржицький цукровий завод" та ФОП ОСОБА_1 25.09.2018 укладено договір №4/0918/454 виконання робіт, за умовами якого остання зобов`язувалася своїми та/або залученими силами та засобами на власний ризик виконати роботи з перевезення осаду за маршрутом, зазначеним у заявках замовника, а також роботи екскаватора з навантаження осаду на території замовника. Для виконання умов договору виконавець надає екскаватор, вантажні автомобілі МАЗ, КАМАЗ. Договірна ціна становить: 19,68 грн без ПДВ за одну тону - роботи з навантаження екскаватором та перевезення автомобілями осаду, 7000,00 грн без ПДВ - вартість подачі екскаватора та автомобілів на адресу замовника, загальна вартість робіт - 492 000,00 грн (т. 5, а.с. 247-251).

На підставі заявки від 01.10.2018 ТОВ "Новооржицький цукровий завод" просило ФОП ОСОБА_1 надати екскаватор та вантажні автомобілі для виконання робіт з навантаження та вивезення земельного осаду транспортно-мийної води з карти №1 полів фільтрації у відвали по периметру полів фільтрації на відстань до одного кілометра.

За твердженням позивача, перевезення осаду із земельної карти відстійника на мулову площадку проводилось протягом жовтня - листопада 2018 року двома автомобілями: МАЗ 551605-275, реєстраційний номер НОМЕР_2 та КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_3 , а за виконання цих робіт позивач сплатив ФОП ОСОБА_1 кошти загалом у розмірі 499 207,00 грн (т. 6, а.с. 184-190).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має у власності гусеничний екскаватор, марки JCB JS205LC, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 дата 28.12.2016 реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата попередньої реєстрації 03.03.2016 свідоцтво серія НОМЕР_5 (т. 15 а.с. 52).

Доводи відповідача, з яким погодився суд першої інстанції про невідповідність документів в підтвердження надання послуг екскаватора по навантаженню осаду на полях фільтрації наказу Міністерства статистики від 13.06.1997 №149 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів» колегія суддів вважає помилковими, оскільки вищенаведений наказ не зареєстрований Міністерством юстиції України, а тому не є нормативно-правовим актом в розумінні ст. 117 Конституції України.

Крім того, зазначений наказ скасовано наказом Державної служби статистики України №266 від 22.10.2021 з підстав його не реєстрації в Міністерстві юстиції України .

Висновки суду першої інстанції про те, що акти здачі-приймання наданих ФОП ОСОБА_1 послуг не розкривають зміст та обсяг господарської операції, а лише фіксують її вартість, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, на виконання Договору №4/0816/426 від 19.08.2016 з отримання послуг екскаватора по навантаженню осаду на вантажні автомобілі апелянтом та ФОП ОСОБА_1 укладено 2 акти здачі-приймання наданих послуг від 01.10.2016 (т.5 а.с. 7 та 8), які містять всі обов`язкові реквізити: назва документа; дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, при цьому в актах також зазначено одиницю виміру і її вартість - 500 грн. за 1 годину та подача екскаватора; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, облік часу роботи екскаватора здійснювався одночасно з обліком часу роботи автотранспорту апелянта, яким вивозився осад та фіксувався у Контрольних листах хронометражу по вивезенню осаду (т.5 а.с. 15-37), в яких зазначено дані про кількість робочих часів стороннього екскаватора.

На виконання Договору №4/0717/286 від 25.07.2017 з отримання послуг перевезення осаду транспортерно-мийної води із земляних відстійників апелянтом та ФОП ОСОБА_1 укладено 2 акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 09.08.2017 (т.5 а.с. 190, 191), які також містять всі обов`язкові реквізити.

Також послуги з перевезення осаду згідно вищенаведеного договору супроводжувались складанням ФОП ОСОБА_1 первинних документів - товарно-транспортна накладна, передбачених Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, в яких фіксувалось маршрут та кількість перевезеного осаду.

На виконання Договору №4/0918/454 від 25.09.2018 з отримання послуг перевезення осаду транспортерно-мийної води із земляних відстійників Апелянтом та ФОП ОСОБА_1 укладено 2 акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 13.11.2018 (т.6 а.с. 184, 185), які містять всі обов`язкові реквізити.

Також послуги з перевезення осаду згідно Договору від 25.09.2018 супроводжувались складанням ФОП ОСОБА_1 первинних документів - товарно-транспортна накладна, передбачених Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, в яких фіксувалось маршрут та кількість перевезеного осаду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що акти здачі-приймання наданих послуг повністю розкривають зміст та обсяг господарської операції та відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

При цьому, колегія суддів зауважує, що в Акті перевірки відповідач не зазначив про наявність зауважень до змісту первинних документів (актів здачі-приймання наданих послуг), так само як і не заперечив юридичного факту надання таких послуг, а вказав лише про використання ФОП ОСОБА_1 неналежної форми первинних документів та зазначив, що такі послуги є не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Висновки суду першої інстанції щодо недоліків у відомостях перевезення осаду та роботи екскаватора за 2016 рік, подорожніх листах, з огляду на відсутність у них відомостей про залучення до навантаження осаду екскаватора, який належить саме ФОП ОСОБА_1 колегія суддів оцінює критично оскільки ні відповідачем, ні судом не встановлено факту залучення послуг екскаватора у 2016-2018 роках від інших осіб, крім ФОП ОСОБА_1 .

Натомість суд першої інстанції, за відсутності будь-яких доказів, наданих відповідачем на підтвердження фактів залучення апелянтом послуг інших осіб, крім ФОП ОСОБА_1 , дійшов безпідставного висновку, що послуги екскаватора ФОП ОСОБА_1 не надавались ані у 2016, ані у 2017 ані у 2018 роках.

Посилання суду першої інстанції про ненадання позивачем відомостей щодо способу, в який доставлявся екскаватор до місця виконання робіт, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Так, згідно укладених позивачем з ФОП ОСОБА_1 договорів остання зобов`язалась власними або залученими силами та засобами виконати роботи визначені договором.

Відповідно до Договору №4/0816/426 від 19.08.2016р. роботи проводились гусеничним екскаватором, марки JCB JS205LC, рік випуску 2015, який належить ФОП ОСОБА_1 (т. 15 а.с. 52)

Оскільки ФОП ОСОБА_1 виконувала роботи власними засобами, позивач не брав участі в процесі доставки екскаватора, складанні товарно-транспортної накладної, на підставі якої екскаватор було доставлено на об`єкт для виконання робіт, оскільки не є ані замовником перевезення, ані вантажоотримувачем екскаватора.

Факт доставки екскаватора JS205LC саме 26.08.2016 цілком відповідає даті початку надання послуг ФОП ОСОБА_1 у 2016 році - перший контрольний лист хронометражу, яким фіксувався час роботи екскаватора датований 17.08.2016. (т.5 а.с. 15).

Аналогічним чином відбувалась доставка екскаватора на об`єкт позивача у 2017 та 2018 роках, але в зв`язку з тим, що процес доставки екскаватора не був предметом регулювання укладених позивачем з ФОП ОСОБА_1 договорів, позивач під час надання ФОП ОСОБА_1 послуг не брав участі у складанні первинних документів за фактом господарської операції з транспортування екскаватора.

Факт доставки екскаватора на об`єкт позивача також підтверджується і фотознімком (т.18 а.с. 239)

При цьому, колегія суддів зауважує, що в акті перевірки не досліджувалось питання доставки екскаватора та вказаний факт під сумнів відповідачем не ставився.

Щодо висновків суду першої інстанції про не підтвердження трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та водіями ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) в період здійснення спірних господарських операцій (серпень 2017р.), а підтвердження таких відносин тільки з грудня 2018 року колегія суддів зазначає наступне.

За умовами Договору №4/0717/286 від 25.07.2017 ФОП ОСОБА_1 зобов`язалася надати послуги перевезення осаду транспортерно-мийної води із земляних відстійників власними силами.

Листом від 25.07.2017 (т.5 а.с. 241) у відповідь на заявку апелянта ФОП ОСОБА_1 повідомила, що послуги будуть надаватись вантажним автомобілем МАЗ 551605-275 реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_10 , посвідчення водія НОМЕР_6 та вантажним автомобілем КАМАЗ 5511 реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_11 , посвідчення водія НОМЕР_7 .

Під час прибуття на місце надання послуг зазначені особи надали представнику апелянта свідоцтва про реєстрацію ТЗ (т.15, а.с.51-52. 53-54, 59-60).

ФОП ОСОБА_1 повідомляла позивача про те, що транспортними засобами будуть керувати її працівники - водії ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 (т.15 а.с.42, т.5 а.с. 112, 241).

Колегія суддів зауважує, що громадяни України мають право вільно вступати у цивільні відносини та кожна особа має можливість вступати як у цивільно-правові так і трудові правовідносини.

Висновки суду про безтоварність господарської операції з підстав, що оформлення трудових відносин з зазначеними водіями у ФОП ОСОБА_1 лише у грудні 2018 року є помилковими, оскільки вказані обставини не спростовують факт виконання зазначеними водіями роботи для ФОП ОСОБА_1 у 2016-2018 роках на підставі цивільно-правових договорів.

Щодо посилань суду першої інстанції на недоліки товарно-транспортних накладних щодо перевезення осаду у 2017-2018 роках, які складені на загальний об`єм осаду та кількість рейсів за день, що не передбачено чинним законодавством, колегія суддів зазначає наступне.

ТТН не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.

Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Те, що товарно-транспортні накладні щодо перевезення осаду у 2017-2018 роках складені на загальний об`єм осаду та кількість рейсів за день, не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це певні недоліки у ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №821/589/17 .

Не врахування судом першої інстанції показів свідка ОСОБА_1 лише з підстав не перерахування нею техніки, яка була на момент надання послуг (2016-2018роки), колегія суддів вважає помилковим, оскільки належність ФОП ОСОБА_1 на праві власності екскаватора та автомобіля МАЗ, якими саме надавались послуги, підтверджена документально копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (т.15 а.с.52, 59-61).

Факт належності їй транспортних засобів не спростований ні податковим органом, ні судом, а отже висновки податкового органу про відсутність у ФОП ОСОБА_1 основних засобів та інших нематеріальних активів суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

Посилання суду першої інстанції на те, що до суду не надано доказів проведення тендеру, за результатами проведення якого було залучено до виконання робіт ФОП ОСОБА_1 , до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки ненадання таких документів на перевірку не було підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

При цьому факт проведення чи не проведення тендеру жодним чином не може впливати на факт реальності господарських операцій.

Згідно документів, що підтверджують державну реєстрацію фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 вбачається, що місцем реєстрації і здійснення діяльності є Полтавська область, Миргородський район, село Великі Сорочинці.

Тобто ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність за своїм місцем проживання, що виключає необхідність в окремому офісі, що відноситься до об`єкта основних засобів.

Крім того, в період з вересня 2016 року до травня 2017 року між ТОВ "Новооржицький цукровий завод" та ФОП ОСОБА_2 укладено ряд договорів підряду, зокрема:

- від 06.09.2016 №5/0916/472, за умовами якого підрядник зобов`язувався виконати роботи з улаштування покриття на об`єкті позивача (т. 4, а.с. 41-49);

- від 07.09.2016 №5/0916/477 про виконання робіт з розширення приміщення під часткове обладнання продуктового цеху на об`єкті позивача (т. 4, а.с. 82-90);

- від 20.09.2016 №5/0916/508 щодо виконання робіт з улаштування ремонту приміщення для ЦДП управління вакуумапаратів та побутових приміщень, головного корпусу на об`єкті позивача (т. 4, а.с. 131-139);

- від 23.11.2016 №5/1116/604, предметом якого визначено виконання підрядником робіт з облаштування території мелясного господарства (влаштування бетонного покриття) на об`єкті позивача (т. 4, а.с. 170-178);

- від 20.04.2017 №01/03-2017, умовами якого передбачено виконання робіт з ремонту коридору 2-го поверху, сходових маршів, туалетів 1-го та 2-го поверхів у головному корпусі на об`єкті позивача (т. 4, а.с. 212-219);

- від 31.05.2017 №31/05-2017, яким узгоджено виконання робіт з ремонту підлоги 1-го поверху продуктового цеху у головному корпусі на об`єкті позивача (т. 6, а.с. 1-8).

Згідно Локального кошторису на виконання робіт за Договором підряду №5/0916/472 від 06 вересня 2016 р. виконувались наступні роботи: демонтаж існуючої бетонної підлоги, встановлення і в`язання арматури у вигляді плоских сіток, монтаж лотка і улаштування бетонної стяжки, влаштування разуклонки, нарізання і герметизація швів у затверділому бетоні.

Факт передачі майданчика для проведення робіт підрядною організацією підтверджується актом приймання-передачі майданчика від 06 вересня 2016 року (т.4 а.с. 70).

Факт передачі матеріалів підряднику ФОП ОСОБА_2 для проведення робіт підтверджується актом передачі від 14.09.2016р., підписаний від Замовника (Позивача) інженером будівельником ОСОБА_12 та від виконавця Безуля В.В. (т.4 а.с. 71).

Судом встановлено, що роботи виконувалися частково з матеріалів позивача.

На підтвердження придбання позивачем товарно - матеріальних цінностей (матеріалів), що використовувались ФОП ОСОБА_2 під час виконання робіт Позивачем надано наступні документи (т.4 а.с.72-77):

- Договір поставки №5/0216/47 від 22.02.16р. з ТОВ «Агробуд і К» (плівка, цвяхи) із видатковими накладними №СП - 0000357 від 14.09.16р.; №СП - 0000039 від 07.04.16р.

- Договір поставки №18/02-3 від 18.02.16р. з ТОВ ТД «АРТ ИНВЕСТ» (поставка металопрокату: арматура) із видатковою накладною №РН- 0000301 від 03.06.16р.

- Договір поставки № 4/0316/67 від 03.03.2016р. з ФОП ОСОБА_13 (поставка дошки) із накладною №4 від 17.06.16р.

- Видаткова накладна №РН-0000604 від 16.09.16р. на поставку бетону від ТОВ «Еві»

- Видаткова накладна № 21 від 09.06.16 на поставку електродів від ФОП ОСОБА_14 .

Крім того, одночасно з прийняттям виконаних робіт Позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено акт про витрату давальницьких матеріалів від 15.11.2016 (т.4 а.с. 81).

Використані будівельні матеріали було списано Позивачем на підставі Актів списання ТМЦ від 30.09.16, від 30.10.16, від 30.12.16 (т.4 а.с. 78-80).

Згідно Локального кошторису на виконання робіт за Договором підряду №5/0916/477 від 07 вересня 2016р. виконувались наступні роботи: демонтаж каркасу перегородки, монтаж металоконструкцій стін та стелі добудови з його покраскою антикорозійним захистом, встановлення гідробар`єру, монтаж стін з профнастілу, заповнення дверних прорізів, облицювання поверхонь рядовою плиткою.

Факт передачі майданчика для проведення робіт підтверджується актом приймання- передачі майданчика від 08 вересня 2016 року (т.4 а.с.111)

Факт передачі матеріалів підряднику для проведення робіт підтверджується актом передачі від 27.09.2016 (т.4 а.с.112).

На підтвердження придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (матеріалів), що використовувались ФОП ОСОБА_2 під час виконання робіт позивачем надано (т.4 а.с. 113-126):

- Договір поставки №5/0216/47 від 22.02.16р. з ТОВ «Агробуд і К» (шурупи, плитка, плівка, саморізи, плита) із видатковими накладними №СП - 0000332 від 01.09.16р.; №СП - 0000357 від 14.09.16р.; №СП - 0000359 від 16.09.16р.; №СП - 0000272 від 04.08.16р.; №СП - 0000152 від 06.06.16р.; №СП - 0000066 від 26.04.16р.

- Договір поставки №18/02-3 від 18.02.16р. з ТОВ ТД «АРТ ИНВЕСТ» (поставка металопрокату: арматура, проволока) із видатковими накладними №РН- 0000301 від 03.06.16р., №РН- 0000444 від 28.07.16р.;

- Договір поставки № 9/0216/36 від 17.02.16р. з ТОВ «Укртекстиль» (окуляри захисні) із видатковою накладною №4767 від 22.04.16р.;

- Договір поставки № 5/0316/85 від 14.03.16р. з ФОП ОСОБА_15 (пістолет для піни) із видатковою накладною № ЦБМКА2-0010830 від 26.04.16р.;

- Договір поставки № 4/0516/194 від 10.05.16р. з ТОВ «Євразтрейд» (поставка металопрокату: лист гладкий, профнастил) із видатковою накладною №РН-1732 від 26.07.16р.;

- Видаткова накладна № 21 від 09.06.16р. на поставку електродів від ФОП ОСОБА_14 ;

- Договір поставки №4/0217/25 від 6.02.17р. з ФОП ОСОБА_16 (поставка плівки, дошки) із видатковими накладними №ЦБМКА2- 0019616 від 12.07.16р., №ЦБМКА2-0000263 від 07.07.16р.

Крім того, одночасно з прийняттям виконаних робіт Позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено акт про витрату давальницьких матеріалів від 14.11.2016р. (т.4 а.с. 130)

Використані будівельні матеріали було списано Позивачем на підставі Актів списання ТМЦ від 30.09.16, два акти від 30.12.16 (т.4 а.с. 127-129).

Згідно Локального кошторису на виконання робіт за Договором підряду №5/0916/508 від 20 вересня 2016 р. виконувались наступні роботи: виготовлення підвісних конструкцій і їх монтаж, монтаж перекриття з профільованого листа, виготовлення і монтаж металоконструкцій, улаштування підлоги, заповнення віконних прорізів блоками із металоконструкцій, заповнення дверних прорізів.

Факт передачі майданчика для проведення робіт підтверджується актом приймання- передачі майданчика від 21 вересня 2016 року (т.4 а.с. 160)

Факт передачі матеріалів підряднику для проведення робіт підтверджується актом передачі від 16.09.2016(т.4 а.с. 161).

На підтвердження придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (матеріалів), що використовувались ФОП ОСОБА_2 під час виконання робіт позивачем надано (т.4 а.с. 162-167):

- Договір поставки №5/0216/47 від 22.02.16р. з ТОВ «Агробуд і К» (шурупи, плитка, плівка, саморізи, плита) із видатковою накладною №СП - 0000359 від 16.09.16р.;

- Договір поставки №43/2016 від 22.02.16р. з ТОВ «Перша Чернігівська торгова компанія» (поставка металопрокату: балка, труба профільна) ) із видатковою накладною №РН - 001053 від 01.09.16р.;

- Видаткова накладна № 21 від 09.06.16р. на поставку електродів від ФОП ОСОБА_14 ;

- Договір поставки № 9/0216/36 від 17.02.16р. з ТОВ « Укртекстиль» (стрічка сигнальна) із видатковою накладною №6929 від 08.06.16р.;

- Договір поставки № 5/0316/85 від 14.03.16р. з ФОП ОСОБА_15 (полотно пильне) із видатковою накладною №ЦБМ- 000572 від 19.07.16р.;

- Договір поставки № 4/0516/194 від 10.05.16р. з ТОВ «Євразтрейд» (поставка металопрокату: профнастил) із видатковою накладною №РН-1922 від 12.09.16р.

Крім того, одночасно з прийняттям виконаних робіт Позивачем та ФОП ОСОБА_2 складено акт про витрату давальницьких матеріалів від 06.12.2016р. (т.4 а.с. 169).

Використані будівельні матеріали було списано Позивачем на підставі акту списання ТМЦ від 30.09.16р. (т.4 а.с. 168).

Згідно Локального кошторису на виконання робіт за Договором підряду №5/1116/604 від 23 листопада 2016р. виконувались наступні роботи: встановлення і в`язання арматури у вигляді плоских сіток, монтаж лотка і улаштування бетонної стяжки, влаштування разуклонки, нарізання і герметизація швів у затверділому бетоні.

Факт передачі майданчика для проведення робіт підтверджується актом приймання- передачі майданчика від 24 листопада 2016 року (т.4 а.с. 203).

Факт передачі матеріалів для проведення робіт ФОП ОСОБА_2 підтверджується актом передачі від 09.12.2016 (т.4 а.с. 204).

На підтвердження придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (матеріалів), що використовувались ФОП ОСОБА_2 під час виконання робіт Позивачем надано наступні документи (т.4 а.с. 205-209):

- Договір поставки №5/0216/47 від 22.02.16р. з ТОВ «Агробуд і К» (плівка, праймер бітумний) із видатковими накладними №СП - 00000474 від 25.11.16р.; №СП - 0000114 від 25.05.16р.;

- Договір поставки №18/02-3 від 18.02.16р. з ТОВ ТД «АРТ ИНВЕСТ» (поставка металопрокату: арматура) із видатковою накладною №РН- 0000301 від 03.06.16р.;

- Видаткові накладні №РН-0000942 від 09.12.16р., №РН-0000948 від 10.12.16р. на поставку бетону від ТОВ «Еві»;

Одночасно з прийняттям виконаних робіт позивачем та ФОП ОСОБА_2 складено акт про витрату давальницьких матеріалів від 12.12.2016 (т.4 а.с.211).

Використані будівельні матеріали було списано позивачем на підставі акту списання ТМЦ від 30.12.16р. (т.4 а.с. 210).

З Журналу вступного інструктажу та Журналу видачі перепусток вбачається (т. 6 а.с. 65-97), що у 2016 році роботи виконувались працівниками ФОП ОСОБА_2 наступних спеціальностей: електрогазозварювальник, газорізальник, бетоняр, слюсар. Всього вісім осіб.

Згідно Локального кошторису на виконання робіт за Договором підряду №31/05-2017 від 31 травня 2017р. виконувались наступні роботи: розбирання бетонного фундаменту, Улаштування бетонної стяжки, затирання підлоги шліфмашиною, нарізання швів у бетоні затверділому.

Факт передачі майданчика для проведення робіт підтверджується актом приймання- передачі майданчика від 31 травня 2017 року (т.6 а.с.42)

Факт передачі матеріалів підряднику для проведення робіт ФОП ОСОБА_2 підтверджується актом передачі від 19 серпня 2017р. (т.6 а.с.43).

На підтвердження придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (матеріалів), що використовувались ФОП ОСОБА_2 під час виконання робіт надано (т.6 а.с. 44-54):

- Договір поставки №5/0216/47 від 22.02.16 з ТОВ «Агробуд і К» (праймер бітумний, щітка малярна, стрічка, плівка п/е, пісок) із видатковими накладними №СП;

- Договір поставки № 4/0316/67 від 03.03.2016 з ФОП ОСОБА_13 (поставка дошки) із накладною №4 від 17.06.16;

- Договір поставки №4/0517/178 від 29.05.17 з ТОВ «Фірма Вікант» (прокат арматурний) із видатковою накладною №40355 від 13.06.17;

- Видаткова накладна №6081 від 27.06.17 на поставку металопрокату та буд. матеріалів від ТОВ «Цукорагропром» :

- Видаткова накладна №1 від 24.06.16 на поставку піску, щебню, цементу від ФОП ОСОБА_17

- Договір поставки № 4/0217/25 від 06.02.17 з ФОП ОСОБА_16 (поставка плівки, дошки) із видатковими накладними №ЦБМ-000718 від 03.08.17, №ЦБМ-000720 від 03.08.17р., №ЦБМ-000512 від 22.06.17р.

Крім того, одночасно з прийняттям виконаних робіт позивачем та ФОП ОСОБА_2 складено акт про витрату давальницьких матеріалів від 26.10.2017 (т.6 а.с.59).

Використані будівельні матеріали було списано позивачем на підставі актів списання ТМЦ від 24.11.17р. і три акти від від 27.11.17р. (т.6 а.с.50-58).

Згідно Локального кошторису на виконання робіт за Договором підряду №01/03-2017 від 20 квітня 2017р. виконувались наступні роботи: демонтаж підлоги, обліцовки, дверей, раковин, унітазів, та труб. Улаштування каркасу для стелі та стельових плит, облицювання плиткою стін і підлоги, установка кабінок, унітазів, умивальників, дверей, прокладання трубопроводів.

Факт передачі майданчика для проведення робіт підтверджується актом приймання- передачі майданчика від 21 квітня 2017 року (т.6 а.с. 237)

Факт передачі матеріалів для проведення робіт ФОП ОСОБА_2 підтверджується актом передачі від 30 травня 2017р (т.6 а.с. 238).

На підтвердження придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (матеріалів), що використовувались ФОП ОСОБА_2 під час виконання робіт надано наступні договори:

- Договір поставки №5/0216/47 від 22.02.16р. з ТОВ «Агробуд і К» (гіпсокартон, профіль, скоба, дюбель, саморіз. пісок) із видатковими накладними №СП - 0000193 від 30.05.17р.; №СП - 0000187 від 21.06.16р.

- Договір поставки №20 від 3.04.17р. з ТОВ «Полтава Євроцемент» (поставка цементу) із видатковою накладною №52 від 23.05.17р.;

- Договір поставки № 4/0317/101 від 24.03.17р. з ТОВ « Епіцентр К» (полотно дверне) із із видатковою накладною №Рнк/РL-0006782 від 11.04.17р.

Крім того, одночасно з прийняттям виконаних робіт позивачем та ФОП ОСОБА_2 складено акт про витрату давальницьких матеріалів від 09.11.2017р., (т.6 а.с. 245)

Використані будівельні матеріали було списано позивачем на підставі Актів списання ТМЦ від 12.06.17р., від 24.11.17р. (т.6 а.с. 243-244).

З Журналу вступного інструктажу та Журналу видачі перепусток вбачається, що у 2017 році (т. 6 а.с. 65-97), роботи виконувались працівниками наступних спеціальностей: будівельник, оздоблювальник, плиточник, монтажник, підсобні робітники, муляри. Всього 27 осіб.

Роботи виконувались власними інструментами ФОП ОСОБА_2 .

Необхідність залучення стороннього підрядника для виконання ремонтних робіт позивач обґрунтовував посиланням на дефектні акти, які надавались як під час перевірки, так і суду (т. 4, а.с. 69, 110, 159, 202; т. 6, а.с. 38-41, 42-59, 236).

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Фактичне здійснення спірних господарських операцій позивача з контрагентами підтверджено належними первинними документами, зокрема, договорами, банківськими платіжними документами, актами виконаних підрядних робіт, які повністю підтверджують факт виконання контрагентами робіт, а тому колегія суддів не може погодитися з доводами податкового органу та суду першої інстанції про безтоварність таких операцій.

Висновки суду першої інстанції про те, що відображений у актах приймання виконаних будівельних робіт остаточний об`єм підрядних робіт, виконаних ФОП ОСОБА_2 , є значним та свідчить про необхідність залучення до їх виконання у середньому від дев`яти до двадцяти кваліфікованих працівників колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на жодних доказах, наявних в матеріалах справи.

Доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції про необхідну кількість працівників є його припущеннями і не підтверджується доказами у справі.

Крім того, в порушення ст.77 КАС України щодо обов`язку доказування та презумпції правомірності рішень платників податків закріпленої в п.4.1.1 ПК України, суд першої інстанції помилково зауважив, що саме позивач мав надати розрахунок необхідної кількості працівників у ФОП ОСОБА_2 .

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у 2016-2017 роках загальна кількість осіб, що пройшли інструктаж з техніки безпеки на території ТОВ "Новооржицький цукровий завод" становить 34 особи. , що також підтверджується:

- витягом з Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці;

- витягом з Журналу реєстрації заїзду виїзду на територію ТОВ «Новооржицький цукровий завод».

- витягом з Журналу реєстрації та видачі перепусток на територію ТОВ «Новооржицький цукровий завод».

Натомість, в акті перевірки відповідач не обґрунтував, яким чином та з залученням яких фахівців було зроблено висновок про кількість осіб, що мали бути залучені до виконання робіт.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Зазначена правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 по справі № 1740/2174/18.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

З огляду на викладене, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Щодо посилань суду першої інстанції на те, що місцем реєстрації ФОП ОСОБА_2 . підприємницької діяльності є місто Полтава, тоді як ТОВ "Новооржицький цукровий завод" розташоване у смт. Новооржицьке Оржицького району Полтавської області, відстань між цими населеними пунктами становить близько 170 км, а відомості про відрядження працівників для роботи на об`єкт ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у матеріалах справи відсутні, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки податковий орган не обґрунтовує свої висновки відсутністю відомостей про відрядження працівників для роботи на об`єкті ТОВ "Новооржицький цукровий завод".

При цьому, колегія суддів зазначає, що документи про відрядження працівників ФОП ОСОБА_2 відносяться до документів бухгалтерського обліку саме контрагента позивача, а тому відсутність цих документів у позивача не свідчить про безтоварність господарської операції.

Відповідачем не надано доказів проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача.

Погоджуючись із доводами відповідача про недостатність у ФОП ОСОБА_2 працівників для виконання робіт, суд першої інстанції жодними доказами та міркуваннями не обґрунтував свої висновки.

Крім того, в порушення припису ст.77 КАС України щодо обов`язку доказування та презумпції правомірності рішень платників податків закріпленої в п.4.1.1 ПК України, суд першої інстанції фактично поклав обов`язок доведення правомірності рішення на позивача, зауваживши, що саме позивачем не надано розрахунку необхідної кількості працівників у ФОП ОСОБА_2 .

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності відомостей про фактичний допуск на об`єкт Позивача працівників, залучених ФОП ОСОБА_2 колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Як вказував позивач, допуск працівників на підприємство здійснюється наступним чином: відповідальний працівник, за погодженням з Директором підприємства, особисто зустрічає сторонню особу на прохідній. Допуск сторонньої особи дозволяється охороною лише після реєстрації в Журналі відвідувачів. Запис у журнал відвідувачів проводиться при наданні документу, який засвідчує особу.В супроводі відповідального працівника Позивача, сторонні особи слідують до кабінету охорони праці, де проводиться вступний інструктаж, видається каска і сигнальний жилет, які є обов`язковими для переміщення територією підприємства Позивача. Якщо строк перебування сторонньої особи на підприємстві більше одного дня, відповідальним працівником подається службова записка до відділу кадрів про видачу тимчасової перепустку, де вказується строк допуску сторонньої особи на територію підприємства Позивача. На кожній із перепусток інженером з охорони праці та пожежної безпеки ставиться відмітка про проходження вступного інструктажу.

Таким чином, спочатку відбувається вступний інструктаж для сторонніх осіб, а потім видається тимчасова перепустка.

Із працівниками інших організацій, які прибули на підприємство для виконання робіт для підприємства в кабінеті охорони праці проводиться вступний інструктаж. Вступний інструктаж проводиться інженером з охорони праці та пожежної безпеки ОСОБА_18 (за її відсутності - спеціалістом відділу екології, охорони праці та сертифікації).

Запис про проведення вступного інструктажу робиться у журналах реєстрації вступного інструктажу.

Тимчасова перепустка видається відділом кадрів та службою безпеки після проходження особою інструктажів з протипожежної безпеки і охорони праці, на підставі службової записки керівника відділу, на який прибуває особа, після затвердження такої службової записки директором підприємства.

Вказані обставини підтверджуються Положенням про організацію пропускного режиму на ТОВ «Новооржицький цукровий завод» та наказом про проведення вступного інструктажу, якими закріплено фактично існуючий порядок пропуску на територію підприємства озивача та проведення інструктажів з особами, які допускаються на територію.

Позивач в судовому засіданні пояснював, що на прохідній підприємства у 2016-2017 роках був відсутній турнікет з функцією запису інформації про вхід і вихід, тому пропуск на територію заводу здійснювався за умови пред`явлення охороні перепустки (постійної або тимчасової).

Позивачем, до початку виконання робіт на території ТОВ "Новооржицький цукровий завод" з працівниками підрядника - ФОП ОСОБА_2 проведено інструктаж з питань охорони праці, що підтверджується витягом з Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (т.6 а.с.65-84).

Для доступу на територію ТОВ "Новооржицький цукровий завод" працівники підрядника ФОП ОСОБА_2 були забезпечені перепустками, про що кожен розписався в Журналі реєстрації та видачі перепусток на територію ТОВ «Новооржицький цукровий завод» (т.6 а.с.85-97).

Факт заїзду на територію цукрового заводу і завезення матеріалів, інструментів, обладнання працівниками підрядника ФОП ОСОБА_2 підтверджується Журналом реєстрації заїзду виїзду на територію ТОВ «Новооржицький цукровий завод» (т.6 а.с.60-64), в якому зазначено: дату, час, марку автомобіля, назву підприємства, прізвище водія, назву вантажу, відпис охоронця на вантажній прохідній:

- 04.05.2017р. в 14-10 год. від ФОП ОСОБА_2 автомобілем сіат ВІ05-15АХ, водій ОСОБА_19 завозився пісок;

- 05.05.2017р. в 11-50 год. від ФОП ОСОБА_2 автомобілем фольксваген НОМЕР_8 , водій Безуля завозилися будівельні матеріали.

Таким чином, надані докази підтверджують перебування на території заводу працівників залучених ФОП ОСОБА_2 до виконання ремонтних робіт, отже висновки суду про не підтвердження фактичного допуску працівників ФОП ОСОБА_2 на територію підприємства є безпідставними.

Висновки суду першої інстанції про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, з урахуванням наданих суду пояснень свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не змогли надати детальних пояснень з приводу наданих послуг, плутались у поясненнях колегія суддів оцінює критично, оскільки доказами, наявними в матеріалах справи підтверджено надання контрагентами послуг з роботи екскаватора на території замовника та субпідрядних робіт.

Лише пояснення свідків не можуть свідчити про нереальних характер господарських операцій, за якими позивач сформував податковий кредит.

Щодо посилань суду першої інстанції на відсутність розумних економічних причин для залучення ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 до надання вищеописаних послуг, колегія суддів зазначає, що вищевказані висновки податкового органу не були покладені в основу акту перевірки за наслідками якого складені спірні податкові повідомлення - рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що в Акті перевірки відповідач не ставить під сумнів економічну доцільність залучення позивачем сторонніх осіб для надання послуг, як обґрунтування порушення податкового законодавства.

Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданих позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами .

При цьому суд виходить з того, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №820/4779/15.

Суд також не виключає можливості контрагента-продавця при здійсненні господарських операцій з позивачем використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні фонди, у той час як під час перевірки контролюючим органом не було з`ясовано такі обставини.

Також колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Колегія суддів також зауважує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку до податкового кредиту, визначену актом перевірки.

Встановлені судом фактичні обставини, надані документи, засвідчують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості наданих послуг, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкових повідомлень-рішень від 16.09.2019 № 0000891401та № 0000901401.

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ фірма "Астарта-Київ", колегія суддів зазначає наступне.

За висновками акту перевірки ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у спірний період використовувало у господарській діяльності основні засоби (рухоме та нерухоме майно), отримані у користування від ТОВ фірма "Астарта-Київ" на підставі договорів оренди майна: від 1.11.2013 №4/1113/04 (т. 2, а.с. 45-49), від 19.11.2013 №4/1113/12 (т. 2, а.с. 143-148), від 01.10.2016 №01/10/16 (т. 2, а.с. 50-54).

Предметом спору є висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати ПДВ на суму 3 838 561,00 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні послуг з оренди у ТОВ фірма "Астарта-Київ" обладнання для виробництва цукру, яке в окремих звітних (податкових) періодах не використовувалось ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у господарській діяльності.

Так, за твердженням відповідача, з яким погодився суд першої інстанції ТОВ "Новооржицький цукровий завод" у 2016-2018 роках сплатило ТОВ фірма "Астарта-Київ" кошти у загальному розмірі 405 603 543,66 грн, у т.ч. ПДВ - 17 600 590,62 грн в якості оплати вартості послуг з оренди рухомого та нерухомого майна.

Оплата позивачем послуг з оренди майна проводилась помісячно протягом року, тоді як за висновками податкового органу виробничий цикл підприємства складав лише два-три місяці упродовж року, а саме - відповідно до пункту 4 зведених остаточних виробничо-технічних звітів з перероблення цукрових буряків, які підписані посадовими особами підприємства, у 2016 році тривалість виробництва склала 71,6 діб з 1.10.2016 по 13.12.2016, у 2017 році - 42,39 діб з 1.10.2017 по 15.11.2017, у 2018 році - 40,13 діб з 1.10.2018 по 11.11.2018.

За твердженнями відповідача, упродовж спірного періоду рухоме майно (обладнання для виробництва цукру) використовувалось позивачем лише у період переробки цукрового буряка та у періоди здійснення ремонтів цього майно. Перевіркою не підтверджено факти використання орендованого майна у господарській діяльності у таких періодах: з січня по квітень 2017 року, у лютому, березні, грудні 2018 року, січні та лютому 2019 року.

Разом з цим, до податкового кредиту зазначених звітних (податкових) періодів віднесено суму податку на додану вартість, що сплачена орендодавцю у ціні послуг з оренди майна, у розмірі 3 838 561,00 грн.

На цій підставі, податковий орган дійшов висновку, що у зазначених вище періодах, в яких орендоване обладнання не використовувалось позивачем у господарській діяльності для виробництва цукру, ТОВ "Новооржицький цукровий завод" мало нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, а також скласти та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму податку у розмірі 3838 561,00 грн.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ фірма «Астарта-Київ», у вересні 2013 року придбало нерухоме і рухоме майно у ТОВ «Оржицький цукровий завод» на підставі договорів від 18.09.2013 (т. 18 а.с. 190-195, 207-213).

Державна реєстрація ТОВ «Новооржицький цукровий завод» проведена 01.11.2013.

Для забезпечення діяльності створеного підприємства між Позивачем та ТОВ фірма «Астарта-Київ» укладено Договори оренди нерухомого майна №4/1113/04 від 01.11.2013, №01/10/16 від 01.10.2016р та Договір оренди рухомого майна №4/1113/12 від 19.11.2013.

На підставі цих договорів ТОВ фірма «Астарта-Київ» передала новоствореному власному підприємству для проведення господарської діяльності нерухоме майно, що складалось з 98 об`єктів, розташованих за адресами: Полтавська обл., Оржицький р-н, смт. Новооржицьке, вул. Леніна, буд.: 2, 2а, 2б, 2д, 2ж, 2г, 8а, 8, 6а, 1ж, 1б, 1г; вул. Молодіжна, буд.:5а, 7, 7а, 9, 11, 11а, 20; вул. Жовтнева, буд.2, 2а, 4а; пр-т Миру, 4г; вул. Польова, 1; вул.Гагаріна,1б, Полтавська обл., Лубенський р-н, с/рада Духівська, комплекс будівель і споруд насосної станції, буд.1.

Серед цих об`єктів нерухомого майна, як ті, в яких відбувається переробка цукрових буряків, так і допоміжних приміщень, що забезпечують виробничий цикл, зокрема, будівлі насосних станцій, мазутна станція, будівля паточного господарства, будівля складу хімреактивів, матеріальні склади, колектори стічних вод, будівля лабораторії, будівлі пилорами і столярки, водогін, будівлі вагових, будівля станції піднімання буряків, тощо.

Цілісний майновий комплекс містить об`єкти нерухомого майна, в яких не відбувається процес цукроваріння, але які забезпечують виробничий цикл та функціонують цілий календарний рік, розташоване обладнання, яке передане ТОВ фірма «Астарта-Київ» в оренду Позивачу.

Відповідно Договору оренди рухомого майна №4/1113/12 від 19.11.2013р. - в оренду Позивачу передано понад 1700 одиниць обладнання, що розташоване за адресами: Полтавська обл., Оржицький р-н, смт. Новооржицьке, вул. Леніна, буд.: 2, 2а, 2б, 2д, 2ж, 2г, 8а, 8, 6а, 1ж, 1б, 1г; вул. Молодіжна, буд.:5а, 7, 7а, 9, АДРЕСА_2 , 11а, 20; АДРЕСА_3 , 2а, 4а; АДРЕСА_4 ; вул. Польова, 1; АДРЕСА_5 , комплекс будівель і споруд насосної станції, буд.1, що підтверджується актами приймання-передачі майна в оренду (т.2 а.с.215-251 т.3 а.с.1-20) та Звітами про наявність орендованого майна (т.3 а.с.103-158)

З 2013 р. в оренді позивача перебуває рухоме майно, яке забезпечує безперебійну роботу всього підприємства протягом всього року: конвеєри, трубопроводи, насоси водопостачання, каналізації, мийної води, наружні лінії каналізації, установки для чищення повітря, упаковочні машини, автозаправочні блоки, бетономішалки, ваги, силові та розподільні шкафи, система відеоспостереження і багато іншого обладнання, яке хоча і не задіяне в процесі цукроваріння, але яке забезпечує процес зберігання, фасування цукру, його відвантаження та транспортування.

Орендна плата за Договором оренди рухомого майна сплачувалась за все рухоме майно, що перебуває в користуванні позивача, в тому числі за обладнання, яке використовувалось для фасування, зберігання, навантаження, транспортування готової продукції, енерго- та водо- забезпечення всього цілісного майнового комплексу.

На підтвердження використання орендованого майна позивачем надано штатні розписи на 2017, 2018, 2019 рр. та організаційну структуру на 2017, 2018, 2019 рр. (т.3 а.с. 159-190), в яких, зокрема відображено штатний розклад та структуру підрозділів, які працювали не тільки в період переробки цукрових буряків, а і в спірні періоди, зокрема, в період січень-квітень 2017 року, лютий 2018 року, лютий-березень 2018р., грудень 2018р., січень - лютий 2019р.

Згідно штатного розпису з 2018 року та з 01.04.2017 року (т.3 а.с. 172- 179) працювали: склад (цукор), служба логістики, залізничний цех, водозабірна станція, водовідведення; електроцех, складське господарство (ПММ), складське господарство ТМЦ та інші підрозділи.

Згідно штатного розпису з 2019 року (т.3 а.с. 183- 185) працювали: склад (цукор), служба логистики, залізничний цех, водозабірна станція, водовідведення; електроцех, складське господарство (ПММ), складське господарство ТМЦ та інші підрозділи.

За твердженням позивача в спірні періоди, коли не здійснюється цукроваріння, підприємство не зупиняє свою діяльність, в підтвердження чого надало відомості щодо кількості працівників ТОВ «Новооржицький цукровий завод» , а саме звіти з праці за ф. 1-ПВ за спірні періоди (т.3 а.с. 191-217): Січень 2017- 159 осіб; Лютий 2017-162 осіб; Березень 2017-171 осіб; Квітень 2017- 197 осіб; Лютий 2018- 139 осіб; Березень 2018 - 153осіб; Грудень 2018- 146 осіб; Січень 2019- 136 особа; Лютий 2019- 136 осіб.

Також позивач зазначає, що в спірні періоди використовувалось орендоване майно, що забезпечувало їх роботу, зокрема:

- залізничного цеху (роботи з навантаження цукру на вагони та транспортування цукру до станції Вили). Конкретний перелік майна, який використовувався Залізничним цехом зазначено в Інвентарному описі основних засобів підрозділу 19 одиниць орендованого рухомого майна (т.9 а.с.247-249);

- складського господарства (цукор) (зберігання та відвантаження готової продукції власної та осіб, з сировини яких виготовлялась продукція). Конкретний перелік майна, який використовувався Складським господарством зазначено в Інвентарному описі основних засобів підрозділу ( на 2016 рік - 85 одиниць, на 2018 рік - 88 одиниць, на 2018 рік - 95 одиниць орендованого рухомого майна) (т.14 а.с.146-172);

- водопостачання та водовідведення (каналізація) (забезпечувалось водопостачання всіх цехів та приміщень заводу, протипожежної та опалювальної систем, також здійснювалося відкачування жомокислих вод із жомової ями (місця розміщення сирого жому), поверхневих стічних вод, каналізаційних стоків,). Конкретний перелік майна, який використовувався у підрозділі водопостачання зазначено в Інвентарному описі основних засобів підрозділу ( на 2016рік - 60 одиниць, на 2018рік - 60 одиниць, на 2018 рік - 59 одиниць орендованого рухомого майна) (т.13 а.с.11-27);

- складське господарство (ПММ) (заправка паливно - мастильними матеріалами транспортної техніки, що застосовувалась під час навантажувально - розвантажувальних робіт, переміщення продукції, розчищення території від снігу, доставки працівників для вирішення виробничих питань і забезпечення роботи підприємства). Конкретний перелік майна, який використовувався у підрозділі водопостачання зазначено в Інвентарному описі основних засобів підрозділу (на 2016 рік - 23 одиниць, на 2018 рік - 23 одиниць, на 2018 рік - 17 одиниць орендованого рухомого майна) (т.8 а.с. 1-6).

В спірні періоди з використанням зазначеного орендованого обладнання здійснювалась заправка паливно - мастильними матеріалами транспортної техніки, що застосовувалась під час навантажувально - розвантажувальних робіт, переміщення продукції, розчищення території від снігу, доставки працівників для вирішення виробничих питань і забезпечення роботи підприємства, відвантаження готової продукції (цукру), водопостачання та електрозабезпечення в цілому цілісного майнового комплексу цукрового заводу та підприємства Апелянта.

Виконання зазначеної роботи підтверджується табелями обліку робочого часу працівників підрозділу Рух пального відображено в подорожніх листах автокрану, легкового автомобіля, дорожніх листах трактора, маршрутних листах тепловозу, копії яких подано до суду (т.7 а.с.25-47, т.8 а.с.17-117).

Крім того, в спірні періоди ТОВ "Новооржицький цукровий завод" проводився огляд обладнання цукрового виробництва із складанням дефектних актів та наступний ремонт, що також є частиною операційного циклу виробництва.

Так, у квітні 2017 року згідно графіку виконання поточного ремонту 2017 рік (т.13 а.с.77-93) передбачено розпочати ремонт в продуктовому цеху, в бурякоцеху, в складському господарстві, в цеху водопостачання і водовідведення, що також є частиною виробничого циклу роботи цукрового заводу.

Табелі роботи працівників Продуктового цеху, Бурякоцеху, Електроцеху, Мехмайстерні, Газовапнякового відділення, відділу головного механіка за березень і квітень 2017 року подано до суду.

Обов`язок ТОВ "Новооржицький цукровий завод" здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування та поточний ремонт майна, що орендується з метою підтримання його в робочому стані передбачено п. 5.4. та п.5.5. Договору оренди рухомого майна, згідно яких Орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати профілактичне обслуговування та поточний ремонт орендованого майна та нести всі витрати, пов`язані з утриманням та експлуатацією предмета оренди.

Зокрема, технічними спеціалістами заводу на початку кожного року здійснюється комісійний огляд обладнання цукрового виробництва, що підтверджується дефектними актами за лютий, березень 2018р. подано до суду (т.13 а..с.94-110)

Крім того, між ТОВ «Новооржицький цукровий завод» і ТОВ «Шишацький комбікормовий завод» укладено Договір на проведення робіт з технічного обстеження №ШКЗ/0218/5 від 01.02.2018р., за яким здійснювалося обстеження двох дифузійних апаратів. Роботи виконані у березні 2018 року. Акт виконаних робіт №8 від 16.03.18р. (т.13 а.с.185-196).

Отже позивачем доведено належними доказами використання в спірний період обладнання, що безпосередньо задіяне у процесі виробництва цукру та яким забезпечувалось весь операційний цикл господарської діяльності ТОВ "Новооржицький цукровий завод" з метою отримання у майбутньому прибутку від виготовленої продукції.

Підставою для висновків відповідача про відсутність підстав для віднесення позивачем до складу витрат сум сплаченої орендної плати за оренду рухомого майна є твердження, що всі предмети оренди згідно Договору оренди рухомого майна №4/1113/12 від 19.11.2013р. є виключно обладнанням для виробництва цукру.

Водночас, такі висновки відповідача не ґрунтуються на належних доказах, не містять аналізу об`єктів рухомого майна та мотивів, з яких виходив податковий орган, вважаючи, що все рухоме майно є безпосередньо задіяним в процесі цукроваріння.

Натомість, як вказував позивач, обладнання складів цукру, складів паливно-мастильних матеріалів, ліній каналізації та водонапірних станцій, тепловоз та залізної дороги, що також є предметами оренди згідно зазначеного договору використовуються ним у виробничому циклі для забезпечення господарської діяльності щодо зберігання виготовленої продукції і її відвантаження і продажу.

Посилання податкового органу, щодо використання обладнання для виробництва цукру лише 2-3 місця в рік, а в інший період не використовується, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказані доводи не підтверджені належними доказами.

В судовому засіданні позивач зауважував, що процес виробництва триває декілька місяців, що настають після дозрівання цукрового буряку.

Позивач здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому самостійно оцінює її ефективність і доцільність та вирішує, які саме господарські операції йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності.

При цьому, економічна ефективність витрат, понесених для забезпечення господарської діяльності є якісним показником управління підприємством в тому числі його засновниками, і не може обмежуватись чи впливати на податковий облік підприємства.

Оскільки основним видом економічної діяльності Позивача є 10.81 Виробництво цукру (основний), а додатковим - код КВЕД 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, то оренда нерухомого та рухомого майна, яке забезпечує виробництво цукру, його зберігання, фасування, транспортування і торгову діяльність позивача є господарською операцією, що напряму пов`язана з його господарською діяльністю.

Висновки суду першої інстанції про те, що сплата орендних платежів призвела до збитків підприємства від господарської діяльності у 2018 році колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на доказах наявних в справі.

Так, як вказував апелянт, орендоване ТОВ фірма «Астарта-Київ» рухоме майно використовувалось ним для провадження основного виду господарської діяльності та мало результатом отримання доходу, а сплата орендних платежів на користь ТОВ фірма «Астарта-Київ» не було причиною отриманого Товариством у 2018 році збитку від господарської діяльності.

На збитковий фінансовий результат діяльності Апелянта у 2018 році мало вплив списання вартості поточних ремонтів обладнання, що виконувались ним в період 2016-2018 роки.

Згідно Звіту про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2019 рік товариство у 2019 році надало послуги переробки цукрових буряків на загальну вартість 166 036,2 тис.грн., а дохід від реалізації продукції склав: цукру - 10 678,9 тис. грн., меляси - 3 946,4 тис.грн., жому- 872,0 тис. грн.

Таким чином, в результаті використання орендованого майна апелянтом отримано 181 533,5 тис. грн, при цьому, фінансовий результат апелянта від господарської діяльності у 2019 році склав 19 375 787 грн.

Відповідач в Акті перевірки, заперечуючи право товариства на податковий кредит, не зазначив, в яких не пов`язаних з господарською діяльністю операціях позивачем використовувалось орендоване обладнання.

Отже, акт перевірки не містить встановлення факту конкретного порушення, з яким норма 198.5. ст. 198 ПК України пов`язує виникнення у ТОВ "Новооржицький цукровий завод" обов`язку самостійно визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу наведених в Акті перевірки.

Позивачем доведено використання орендованого рухомого майна в спірний період в операційному циклі виробництва цукру і загально господарській діяльності позивача, орендна плата сплачена у встановленому договором розмірі, отже сума сплаченого апелянтом податку на додану вартість в розмірі 3 838 561 грн. правомірно віднесена до складу податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції приймаючи рішення по суті прийшов до помилкового висновку щодо необхідності нарахування ПДВ на операції умовного продажу майна з огляду на відсутність фактів його використання у господарській діяльності, а також складення та реєстрації у ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ загалом у розмірі 3 838 561,00 грн.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкового повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0000881401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2019 року у розмірі 499 207,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинам між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ фірма "Астарта-Київ" були реально здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 16.09.2019 № 0000891401, № 0000901401 та № 0000881401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2019 року у розмірі 499 207,00 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Натомість, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими колегія суддів визнала недоведеними, у зв`язку з чим помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Новооржицький цукровий завод" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 19200,00 грн та апеляційної скарги 28815,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України, з урахуванням того, що позивач частково відмовився від позову, на його користь підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 41 180,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 по справі № 440/5151/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2019 № 0000891401, № 0000901401 повністю та № 0000881401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2019 року у розмірі 499 207,00 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 16.09.2019 № 0000891401, № 0000901401 та № 0000881401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2019 року у розмірі 499 207,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" (ЄДРПОУ 38960990, вул. Центральна, 2, смт. Новооржицьке, Полтавська область, 37714) витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 41 180,00 грн (сорок одна тисяча сто вісімдесят гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 12.04.2024 року