Постанова

від 12.04.2024 по справі 520/28974/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 р. Справа № 520/28974/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/28974/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скубі Трейд»

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКУБІ ТРЕЙД" (далі - позивач, ТОВ "СКУБІ ТРЕЙД") звернулось до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якій просило суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.09.2023 № №034687 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ «СКУБІ ТРЕЙД».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримання тимчасового реєстраційного талона є правом, а не обов`язком особи, що передала в користування транспортний засіб чи отримала транспортний засіб у користування. Відсутність тимчасового талону на транспортний засіб, при наявності технічного паспорту, договорів оренди, не є порушенням положень чинного законодавства. Таким чином, вважає, що в діях позивача відсутні порушення, а спірна постанова винесена незаконно та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.09.2023 № №034687 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ «СКУБІ ТРЕЙД».

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКУБІ ТРЕЙД" судовий збір у сумі 2684 грн 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі № 520/28974/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що місцевий адміністративний суд помилково застосував до вказаних правовідносин приписи Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, в частині оформлення тимчасового талону, оскільки при здійсненні господарської діяльності визначальними є приписи Ліцензійних умов, які ліцензіат повинен дотримуватись.

Позивач подав відзив на апеляційну каргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 07.03.2023 укладено договір оренди транспортного засобу RENAULT PREMIUM, 2009р.в., НОМЕР_1 . спеціальний вантажний паливозаправник, реєстраційний номер НОМЕР_2 . зареєстрований ТСЦ 3243 01.03.2023. Строк оренди транспортного засобу 5 років. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рибалком Д.В., зареєстровано в реєстрі за №168.

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та направлення на перевірку № 014532 від 18.08.2023, 24.08.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проводилась рейдова перевірка на 159 км +159 м а/д М-29.

Посадовими особами зупинений транспортний засіб марки RENAULT, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

На момент проведення перевірки було встановлено відсутність тимчасового реєстраційного талону до транспортного засобу марки RENAULT, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення державними інспекторами було складено акт № АР 004541 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.08.2023.

Водій зі змістом акту № АР 004541 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.08.2023 ознайомлений, підписавши його без зауважень.

Повідомленням № 69135/38/24-23 від 11.09.2023, направленим поштою рекомендованим повідомленням № 0600044849647, позивача викликано для розгляду справи на 26.09.2023 з 9.00 до 12.00. Повідомлення отримано позивачем 14.09.2023.

Представник позивача був присутнім під час розгляду справи про автомобільне правопорушення і за результатами розгляду акту АР 004541 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.08.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034687 від 26.09.2023.

Копію постанови № 034687 від 26.09.2023 направлено 27.09.2023 позивачу, разом із супровідним листом від 26.09.2023 № 73747/38/24-23.

Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034687 від 26.09.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволенні, оскільки приписи пункту 16 Порядку №1371 підпункт 2 пункту 27 Ліцензійних умов слід тлумачити так, що надані ліцензіату в оренду транспортні засоби мають мати свідоцтво про реєстрацію, а тимчасовий реєстраційний талон - за бажанням. Отже, вважав, що оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було надано державним інспекторам під час перевірки, то у такому випадку суд не вбачав порушення позивачем вимог ст. 48 Закону, а тому скасував спірну постанову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05 квітня 2001 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2344-III), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.7 ст.6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до вимог Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пункт 4 Положення №103 передбачає, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За приписами пунктів 13 - 15 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Порядок прийняття оскаржуваної постанови не є спірними у справі.

Щодо суті порушень, вчинення яких поставлено у вину позивачу, слід зазначити наступне.

Згідно з матеріалами справи до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф, зокрема за допущення порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3, ч.1, ст.60 цього ж Закону, а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону № 2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно - господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, відповідно до частини другої статті 49 Закону № 2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документи.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Перелік документів згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.

Позивачем не заперечувався факт того, що ТОВ «Скубі Трейд» є ліцензіатом (внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями), тобто, на позивача розповсюджуються спеціальні норми закону щодо такого виду діяльності.

Так, умовами пункту 21 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1001 передбачено, що у разі провадження господарської діяльності з внутрішніх та (або) міжнародних перевезень небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями ліцензіат повинен: допускати до перевезення транспортні засоби, що відповідають вимогам пункту 34 цих Ліцензійних умов.

Відповідно до змісту пункту 34 Ліцензійних умов до внутрішніх та (або) міжнародних перевезень небезпечних вантажів та небезпечних відходів допускаються вантажні транспортні засоби, які відповідають вимогам пунктів 27 і 33 цих Ліцензійних умов.

Згідно з пунктом 27 Ліцензійних умов до використання під час провадження господарської діяльності допускаються транспортні засоби, які:

1) зареєстровані відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (Офіційний вісник України, 1998 р., № 36, ст. 1327; 2009 р., № 101, ст. 3521);

2) є власністю ліцензіата та мають свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу або надані ліцензіату в оренду, кредит, лізинг і мають свідоцтво про реєстрацію та тимчасовий реєстраційний талон, якщо передбачено їх оформлення;

3) пройшли обов`язковий технічний контроль та щодо яких складено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу згідно з Порядком проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. № 137 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 16, ст. 581), і технічний стан яких відповідає вимогам експлуатаційної безпечності;

4) внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як засоби провадження господарської діяльності ліцензіата, що відповідають цим Ліцензійним умовам.

Умовами пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів передбачено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вжите в абзаці 4 пункту 16 Порядку №1371 слово «за бажання», означає, що на юридичну особу, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону законодавець залишив на розсуд юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.07.2023 у справі №560/514/22.

Відтак, з урахуванням приписів пункту 16 Порядку №1371 підпункт 2 пункту 27 Ліцензійних умов слід тлумачити так, що надані ліцензіату в оренду транспортні засоби мають мати свідоцтво про реєстрацію, а тимчасовий реєстраційний талон - за бажанням.

З матеріалів справи встановлено, що транспортний засіб марки RENAULT, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ,, станом на час проведення перевірки був переданий власником- ОСОБА_1 , позивачеві в користування на умовах договорів оренди.

При проведенні перевірки посадовим особам відповідача надавалися свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також відповідний договір оренди транспортного засобу, якими підтверджено правомірність користування "СКУБІ ТРЕЙД" таким транспортним засобом.

Таким чином, за наявності чинного документа, який підтверджував право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, позивач не може нести відповідальність за небажання оформлення тимчасового реєстраційного талона на такий транспортний засіб, яке в силу положень чинного законодавства, може видаватися також і за зверненням власника транспортного засобу.

На переконання суду, сама по собі необхідність звернення про отримання тимчасового реєстраційного талону, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт", не спростовує дійсність інших документів, що підтверджують законність підстав використання транспортного засобу.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів вважає за доцільне ще раз звернути увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 липня 2023 року у справі №560/514/22. Так, у вказаній справі Верховний Суд зазначив наступне: «Колегія суддів погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує відповідач».

Варто вказати, що ненадання водієм в ході рейдової перевірки тимчасового реєстраційного талону не свідчить про відсутність факту передачі транспортного засобу від власника іншій особі чи про незаконність такої передачі, а також не спростовує відомостей про особу автомобільного перевізника, зазначених у товарно-транспортній накладній.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було надано державним інспекторам під час перевірки, то у такому випадку суд не вбачає порушення позивачем вимог ст.48 Закону, а тому спірна постанова підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта на те, що суд першої інстанції помилково застосував до вказаних правовідносин приписи Порядку № 1388, в частині оформлення тимчасового талону, оскільки при здійсненні господарської діяльності визначальними є приписи Ліцензійних умов, які ліцензіат повинен дотримуватись, колегія суддів вважає їх помилковим з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, пп. 2 п. 27 Ліцензійних умов встановлено, що до використання під час провадження господарської діяльності допускаються транспортні засоби, які: 2) є власністю ліцензіата та мають свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу або надані ліцензіату в оренду, кредит, лізинг і мають свідоцтво про реєстрацію та тимчасовий реєстраційний талон, якщо передбачено їх оформлення.

Тобто, з фрази «якщо передбачено їх оформлення» вбачається відсилання до іншої норми цих Ліцензійних умов або іншого нормативно-правового акту, а саме до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388. (в редакції Постанови КМ № 1371 від 23.12.2009).

Так, зі змісту абз. 6 п. 16 Порядку №1371 вбачається, дослівно «За бажанням власника транспортного засобу фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом».

Тобто, отримання тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який використовується іншою особою, є правом власника або особи, якій передано право керування транспортним засобом, а не обов`язком.

Натомість починаючи з абз. 8 п. 16 Порядку № 1371 передбачені випадки, коли отримання тимчасового реєстраційного талону є обов`язковим. Так, відповідно до абз. 8 п. 16 Порядку №1371 : «Транспортні засоби, які були примусово відчужені або вилучені, а також ті, які придбані на території України або ввезені на територію України на законних підставах у період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, підлягають обов`язковому тимчасовому державному обліку за заявою власника шляхом внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів та відповідного журналу». А згідно із абз. 11 п. 16 Порядку: «На транспортні засоби, які підлягають обов`язковому тимчасовому державному обліку, видаються тимчасові реєстраційні талони, що є дійсними в період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та протягом дев`яноста діб після його припинення або скасування, та закріплюються нові номерні знаки або номерні знаки, які були в користуванні та на даний час не закріплені за іншими транспортними засобами».

Отже, сама структура побудови п. 16 Порядку свідчить про наявність двох випадків оформлення тимчасового реєстраційного талона: «за бажанням» та обов`язкового. І випадок, коли власник передає у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами іншій особі, не належить до тих випадків, коли оформлення тимчасового реєстраційного талона є обов`язковим.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття права користування транспортним засобом. Оформлення ж тимчасового реєстраційного талону не є єдиним належним і допустимим доказом передання транспортного засобу.

Колегія суддів резюмує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що застосування до позивача штрафних санкцій є непропорційним, оскільки не відповідає меті, яка полягає в установленні справедливого балансу між захистом демократичного суспільства, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі № 520/28974/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко