Ухвала

від 11.04.2024 по справі 420/27752/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 квітня 2024 р.м.ОдесаСправа № 420/27752/23

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,

суддів: Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року позов ТОВ «Агросіндікат» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві від 06.06.2023р. №8939092/36769908. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, подану позивачем від 01.06.2022р. №1 датою її фактичного подання на реєстрацію. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України солідарно на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі - 2684 грн. по 1342 грн. з кожного.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 15.01.2024р. подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024р. дану апеляційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору. Апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

01.02.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ГУ ДПС у м. Києві про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024р. апелянту було продовжено строк для усунення недоліків.

15.02.2024р. апелянтом вдруге було подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на більш тривалий термін у зв`язку з відсутністю коштів на оплату судового збору.

Враховуючи те, що вимоги ухвали судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024р. залишились не виконаними, недоліки апеляційної скарги у встановлений строк не усунуті, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024р. апеляційну скаргу - повернуто апелянту.

14.03.2024р. відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду 1-ї інстанції від 13.12.2023р., у якій, зокрема, заявлено клопотання про поновлення строку оскарження судового рішення. В обґрунтування доводів клопотання вказано, що неможливість сплати судового збору не залежала від у м. Києві та пов`язана із ненадходженням коштів, зокрема, на сплату судового збору.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024р. у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовлено та, як наслідок, залишено його апеляційну скаргу без руху з підстав пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення.

01.04.2024р. до апеляційного суду надійшло клопотання апелянта про усунення недоліків із проханням поновити строк оскарження судового рішення. В обґрунтування доводів клопотання апелянт зауважив про те, що останній у найкоротші строки, без невиправданих затримок та зайвих зволікань, скористався правом на повторне подання апеляційної скарги, додавши до неї докази сплати судового збору. При цьому, апелянт, посилаючи на Укази Президента України про введення та продовження дії воєнного стану в Україні, зауважив, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення відповідних процесуальних строків. Так, листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р №2024/02.0-7.1 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022. Як зазначає апелянт, лист Торгово-промислової палати України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними та невідворотними. Окрім того, відповідач зазначає, що на підтвердження реального наміру здійснити апеляційне оскарження рішення суду 1-ї інстанції до апеляційної скарги надано докази сплати судового збору у повному обсязі.

Дослідивши вищезазначені доводи відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, ч.1 ст.295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено та отримано апелянтом - 13.12.2023р. А відтак, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 12.01.2024р. Натомість, апеляційна скарга подана відповідачем до суду апеляційної інстанції лише - 14.03.2024р., тобто із пропуском визначеного ст.295 КАС України строку на апеляційне оскарження.

Аналіз положень ст.5,13 і 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Однак, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обставини пропуску строку звернення до суду є оціночними, комплексними і такими, що потребують дослідження в кожному окремому випадку. Питання наявності або ж відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених обґрунтувань та наданих доказів.

Водночас, доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається лише на особу, яка звертається із апеляційною скаргою, та клопотанням щодо поновлення такого строку.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.

При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження, необхідно надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення визначеного у ст.295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження (вперше) до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, зокрема, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Судова колегія звертає увагу відповідача, що повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, адже у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, ГУ ДПС у м. Києві у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не обґрунтовує пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, враховуючи той факт, що апеляційна скарга, яка подана вперше - 15.01.2024р. та, у подальшому, залишена без руху - 18.01.2024р. (отримана апелянтом - 19.01.2024р.) і повернута - 19.02.2024р. (отримана - 20.02.2024р.), в той час як повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою відбулося - 14.03.2024р.

Отримання ж відповідачем зазначених вище ухвал П`ятого апеляційного адміністративного суду підтверджується довідками суду про доставлення електронних листів, які, у свою чергу, є належними доказами отримання стороною копій судових рішень, із урахуванням приписів п.2 ч.6 ст.251 КАС України.

Отже, у даному випадку, відповідачем допущено необ`єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки повторне звернення до суду апеляційної інстанції відбулося майже через місяць після повернення первинної апеляційної скарги.

Підставою для повернення апеляційної скарги, поданої 06.04.2023р., стала несплата апелянтом судового збору і суд апеляційної інстанції надав відповідачу достатньо часу для вирішення питання, пов`язаного із його сплатою.

Варто зауважити про те, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Враховуючи наведені вище обставини, на думку суду, в апелянта, який діє як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, було достатньо часу для сплати суми судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату, а тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №804/2979/17 та від 07.06.2018р. у справі №822/276/17.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на Укази Президента України про введення та продовження дії воєнного стану в Україні, просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Разом із тим, відповідачем взагалі не обґрунтовано, яким саме чином запровадження воєнного стану 24.02.2022р. вплинуло на його неспроможність своєчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги при зверненні з апеляційною скаргою в межах передбаченого у КАС України строку на апеляційне оскарження.

З урахуванням вищевказаного, можливість вчасного подання апеляційної скарги вдруге (у тому числі після її повернення) залежала виключно від волевиявлення апелянта (мала суб`єктивний характер), а тому підстави для поновлення пропущеного строку, у даному випадку, відсутні.

При цьому, апелянтом у заяві про усунення недоліків таких причин (інших ніж ті, що ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024р. було визнано неповажними) не наведено та відповідних доказів не надано.

Доводи відповідача із посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), колегія суддів вважає необґрунтованими, адже вони стосуються суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

При цьому, апелянтом не було вказано, яким саме чином обставини непереборної сили, про які йдеться у зазначеному листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1, перешкоджали йому виконати вимоги закону щодо своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

Сам лише факт запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р. може бути поважною причиною пропущення процесуального строку, однак якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію. Втім, таких конкретних причин позивач не наводить, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання відносно поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Серед іншого, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, а також мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У п.46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», т.б. принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права із урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той же час, приписи п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Отже, беручи до уваги значний пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Осіпов Ю.В. Судді Коваль М.П. Скрипченко В.О.