Постанова

від 11.04.2024 по справі 826/1532/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 826/1532/16

адміністративне провадження № К/9901/39530/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П.. Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016 (суддя Огурцов О.П.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 (судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.)

у справі № 826/1532/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдер-трейд»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдер-трейд» (далі - позивач, ТОВ «Голдер-трейд», Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 0005522204 та № 0005532204.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, оскільки у період, який перевірявся податковим органом, ТОВ «Голдер-трейд» мало фінансово - господарські відносини з ТОВ «Голдер - Електронікс Україна», які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 0005522204 та № 0005532204.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Голдер - Електронікс Україна» за договорами купівлі - продажу устаткування № 801 від 01.08.2011 та купівлі - продажу товарів № 1 від 01.02.2013 було судом встановлено в ході судового розгляду справи, у зв`язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування по операціях з ТОВ «Голдер - Електронікс Україна» за вказаними договорами.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки під час проведеної перевірки не встановлено реальності проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Голдер - Електронікс Україна».

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, наголосивши на їх правомірності. При цьому, позивач додав, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Голдер - Електронікс Україна» підтверджується належними первинними документами.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Голдер-трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.04.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 13.08.2015 № 740/22-04/37639500 (том 1 а.с. 17-64), яким встановлено порушення ТОВ «Голдер-трейд» вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3201247,00 грн. та порушення пункту 185.1 статті 185, підпункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1. 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 200.1. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3448216,00 грн.

04.09.2015 на підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0005522204 за платежем податок на прибуток на загальну суму 4001559,00 грн.;

№ 0005532204 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4268700,05 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 20.01.2016 № 944/6/99-99-10-01-01-25 податкові повідомлення - рішення від 04.09.2015 № 0005522204 та №0005532204 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Приписами п/п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п/п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Положеннями п. 186.1. ст. 186 ПК України передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваного судового рішення та ч. 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України (ч. 1 ст. 77 КАС України) обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх виходили з того, що у періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «Голдер - Електронікс Україна» за договорами купівлі - продажу устаткування № 801 від 01.08.2011 та купівлі - продажу товарів № 1 від 01.02.2013, а відтак суди дійшли висновку, що на підтвердження факту отримання товару за вказаним договором позивачем надано копії вказаних договорів з додатками до нього, видаткові накладні, замовлення, акти приймання - передачі, а на підтвердження здійснення оплати - банківські виписки.

Однак, судами попередніх інстанцій не надано оцінку доводам податкового органу, викладеним в акті перевірки щодо ненадання до перевірки товаро-транспортних накладних, документів складського обліку, заявок на придбання товару та актів приймання-передачі товарів, чим не перевірено факт передачі побутової техніки марки «Vitek» та посуду торгової марки «Rondell» від ТОВ «Голдер - Електронікс Україна» до ТОВ «Голдер-Трейд».

Не надано судами попередніх інстанцій оцінку і доводам, викладеним в акті перевірки щодо ненадання до перевірки інформації та документального підтвердження щодо: транспортування побутової техніки торгової марки «Vitek» та посуду торгової марки «Rondell» (товаро-транспортних накладних, маршрутних листів, не встановлено пункту навантаження і розвантаження матеріалів); щодо зберігання побутової техніки торгової марки «Vitek» та посуду торгової марки «Rondell» (відповідальних осіб за збереження товару); щодо відповідальних осіб, які отримували та відвантажували побутову техніку торгової марки «Vitek» та посуду торгової марки «Rondell».

Також, як зазначили суди попередніх інстанцій, підтвердження факту отримання товару за вказаним договором підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних, а на підтвердження здійснення оплати - банківськими виписками.

Однак, матеріали справи не містять ні видаткових накладних, виданих на підставі договору купівлі-продажу № 1 від 01.02.2013, що свідчить про те, що судами попередніх інстанцій невірно встановлено обставини справи вказавши про їх наявність.

Відсутні в матеріалах справи також і податкові накладні, які виписувались продавцем покупцю на виконання вимог договору купівлі-продажу № 1 від 01.02.2013, за результатами ознайомлення з якими можливо б було пересвідчитись у праві позивача на віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, оскільки, як зазначено в акті перевірки, відомості, що містяться в таких податкових накладних не підтверджені документально.

Також, 01.10.2014 між ТОВ «Голдер - Електронікс Україна» (Продавець) та ТОВ «Голдер -Трейд» (Покупець) укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 1 від 01.03.2013 (том 5 а.с. 5), пунктом 1 якого сторони домовились викласти підпункт 2.1. пункту 2 Договору купівлі-продажу № 1 в такій редакції: « 2.1 Продавець зобов`язується поставити Товари Покупцеві на умовах DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010» за адресою: с. Щасливе, Бориспільського району Київської області, вул. Лесі Українки26.»

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди підпункт 2.2. пункту 2 Договору купівлі-продажу № 1 від 01.03.2013 сторони домовились викласти в такій редакції: « 2.2. Продавець постачає, а Покупець приймає товар, який фактично знаходиться в магазинах торгівельної мережі «ЕПІЦЕНТР-К», на підставі актів приймання-передачі товару, видаткових та податкових накладних, з одночасним складанням видаткових і податкових накладних між ТОВ «Голдер-Трейд» і ТОВ «ЕПІЦЕНТР-К» та їх негайним відправленням на адресу ТОВ «ЕПІЦЕНТР-К». При цьому, (з урахуванням економічної доцільності і змісту підприємницької діяльності) фактичного переміщення товарів між сторонами договору не відбувається», що також не було взято до уваги судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень.

Судами попередніх інстанцій також не перевірено та не надано оцінки і доводам податкового органу, викладеним в акті перевірки відносно того, що вибірковим порядком було проаналізовано фінансову господарську діяльність ТОВ «Голдер-Трейд» з питань взаємовідносин з ТОВ «Голдер - Електронікс Україна», в якій, відповідно до видаткової накладної від 21.08.2014 № 00349619 ТОВ «Голдер-Трейд» здійснило придбання у ТОВ «Голдер - Електронікс Україна» електро-побутову техніку, а саме: зволожувач торгової марки «Vitek» 1767 в кількості 5 штук за ціною 900 грн. з ПДВ за одиницю, після чого відповідно до видаткової накладної від 21.08.2014 № КГ 000000079 реалізувало ТОВ «Голдер - Електронікс Україна» зволожувач торгової марки «Vitek» 1767 в кількості 36 штук за ціною 775 грн. з ПДВ за одиницю, що свідчить про факти реалізації товару нижче собівартості та про збитковість операції.

Судами попередніх інстанцій також не з`ясовано та не надано оцінку походження ТМЦ (побутової техніки) по ланцюгу придбання, про що зазначено податковим органом в акті перевірки.

За таких обставин, Суд, розглядаючи касаційну скаргу скаржника, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд м. Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у м. Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 у справі № 826/1532/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк