Ухвала

від 21.03.2017 по справі 826/1532/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1532/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М.,Коротких А.Ю.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Голдер-трейд до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0005522204 від 04.09.2015 та № 0005532204 від 04.09.2015.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" за договорами купівлі - продажу устаткування № 801 від 01.08.2011 та купівлі - продажу товарів № 1 від 01.02.2013.

На підтвердження факту отримання товару за вказаним договором позивачем надано суду копії вказаних договорів з додатками до нього, видаткових накладних, замовлень, актів приймання - передачі, а на підтвердження здійснення оплати - банківських виписок.

На підтвердження факту наявності складських приміщень для зберігання товару позивачем надано суду копії договору оренди № 30/06 від 30.05.2014, предметом оренди за яким є нежиле приміщення, яке розташоване в Логістичному комплексі 1 черга 3 секція за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Перемоги, вул. Богдана Хмельницького, буд. 1, з додатками та складеними до нього актами надання послуг, договір суборенди № 59-с/о-11 від 28.04.2011, договір суборенди нерухомого майна № 59-с/о-13 від 10.12.2013 зі складеними до нього угодою про заміну сторони від 20.01.2014, додатковими угодами, актів приймання - передачі приміщення з суборенди, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), договір оренди №140925/1 від 25.09.2014, актів передачі та прийняття в оренду нежитлових приміщень, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Позивачем надано копію листа Вих. № 06-06/16 від 06.06.2016, в якому ТОВ "Євробентон" зазначено про те, що 20.04.2012 між ним та ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" було укладено договір оренди № 20/04, за умовами якого останнє орендувало 7278 кв.м. нежилого приміщення, розташованого в Логістичному комплексі 1 черга 3 секція за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Перемоги, вул. Богдана Хмельницького, буд. 1 та строк дії вказаного договору закінчився 29.08.2014

Таким чином, ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" у період здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з позивачем орендувало нежилі приміщення за тією ж адресою, що і позивач, відповідно до договору № 30/06 від 30.05.2014.

Також позивачем надано копії посадових та службових інструкцій по підприємству, в яких відображено обов'язки працівників щодо купівлі, приймання та зберігання товару, відповідно до займаної посади, зокрема, обов'язок щодо своєчасного приймання та відвантаження товару покладено на начальника складу.

Крім того, факт наявності у ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" трудових ресурсів та матеріальних активів для реалізації фінансово - господарських відносин з позивачем підтверджується наданими Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харькова Головного управління ДФС у Харківській області копіями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку, фінансовими звітами суб'єкта малого підприємництва.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Голдер - Електронікс Україна".

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідач в акті № 740/22-04/37639500 від 13.08.2015 зазначає про те, що позивачем не було надано до перевірки ордерів, книг, журналів, мишинограм тощо, призначених для хронологічного, систематичного та комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, ТТН, документів складського обліку, заявок на придбання товару, актів приймання - передачі товару при цьому відповідачем не надано суду документів на підтвердження факту відмови позивача надати певні документи , зокрема, акту, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Однак, ордери, книги, журнали, мишинограми тощо, призначені для хронологічного, систематичного та комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, документи складського зберігання не є первинним документами, які мають підтверджувати факт здійснення господарської операції, а ТТН в позивача не може бути в наявності, оскільки складські приміщення позивач та ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" не момент існування фінансово - господарських відносин орендували за однією адресою.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України, встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України, визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, підприємство самостійно вирішує які послуги, в який період, по яких цінах та в кого купувати, а органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність підприємця, зокрема надавати оцінку його ефективності діяльності.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" мали реальний товарний характер.

Крім того, позивачем на підтвердження реальності вказаних операцій, до суду апеляційної інстанції надано договір на колективну матеріальну відповідальність, з якого встановлено, що кожен член колективу складу має право приймати й відпускати ціності, несе матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання майна, переданого для вантажно-розвантажувальних робіт, приймання, здавання, комплектації товару, зобов'язаний вживати заходів до запобігання шкоди.

Також, позивачем надано копію листа від 01.06.2012 року в якому ТОВ Голдер-трейд повідомив ТОВ Голдер-Електронікс Україна , що приймання цінностей на складі може здійснюватись будь-яким працівником, який завіряє свій підпис на супровідних документа.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" за договорами купівлі - продажу устаткування № 801 від 01.08.2011 та купівлі - продажу товарів № 1 від 01.02.2013 було підтверджено первиними документами, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" за вказаними договорами.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Літвіна Н. М.

Коротких А. Ю.