Постанова

від 26.03.2024 по справі 656/506/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 656/506/19 Головуючий в суді І інстанції Крисанова В.І.

Провадження № 22-ц/819/111/24 Доповідач Кутурланова О.В.

№ 22-ц/819/112/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,суддів:Майданіка В.В., Орловської Н.В.,секретарДоброва К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Куценка Володимира Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 , на рішення Іванівського районного суду Херсонської області у складі судді Крисанової В.І. від 08 вересня 2021 року та на додаткове рішення цього ж суду від 01 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Херсонської області про поновлення на роботі, визнання незаконними та скасування розпоряджень Іванівської селищної ради Херсонської області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Іванівської селищної ради Херсонської області про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування розпорядження Іванівської селищної ради Херсонської області № 168-ОС від 12.07.2019 року про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення у відшкодування моральної шкоди 4 000,00 грн, відшкодування судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що з 09.08.2013 року наказом відділу освіти Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області № 32-к призначена на посаду директора Іванівської гімназії.

На підставі рішення сесії Іванівської селищної ради Херсонської області від 16.08.2016 року № 140 «Про створення округу з опорним навчальним закладом та філіями» створено округ з опорним навчальним закладом - Іванівська гімназія.

З 03.02.2017 року наказом відділу освіти Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області № 8-к вона призначена на посаду директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області (далі Іванівська гімназія (опорний заклад).

Засновником Іванівської гімназії є Іванівська селищна рада Херсонської області, яка своїм розпорядженням № 168-ОС звільнила її з займаної посади з 12.07.2019 року за прогул на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки воно відбулося без з`ясування відповідачем причин відсутності її на роботі, ОСОБА_1 просила суд визнати звільнення незаконним та поновити її на посаді директора Іванівської гімназії (опорний заклад), стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та у відшкодування моральної шкоди 4 000,00 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 27.02.2020 року, яке залишено без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 16.07.2020 року, позов задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 04.11.2020 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справа передана на розгляд до суду першої інстанції.

У постанові суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки під час розгляду справи відповідач змінив підставу звільнення ОСОБА_1 з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України на п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, то незалежно від зміни підстави або предмету позову, суд першої інстанції зобов`язаний був досліджувати законність звільнення позивача саме за п.5 ст.40 КЗпП України, пропонуючи їй надати докази незаконності звільнення за цією підставою.

01.02.2021 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Куценко В.В. подав заяву про зміну підстав позову.

В обґрунтування своєї заяви посилався на те, що розпорядженням селищного голови Іванівської селищної ради Херсонської області № 8-ос від 20.01.2020 року внесені зміни до розпорядження № 168-ос від 12.07.2019 року, відповідно до яких змінено підставу звільнення ОСОБА_1 з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України на п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, що передбачає одночасну наявність двох складових: проміжку часу, протягом якого працівник не з`являвся на роботу, та факт безперервної непрацездатності працівника впродовж зазначеного часу. Відповідно до п.1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 189 від 09.04.2008, у разі, якщо особа стала непрацездатною з приводу того самого захворювання, травми до виходу на роботу, випадок тимчасової непрацездатності не переривається, при виникненні іншого захворювання, травми, випадок тимчасової непрацездатності вважається новим. Оскільки листки непрацездатності ОСОБА_1 видані різними лікувальними закладами з приводу різних захворювань, то безперервна тимчасова непрацездатність протягом більш як чотирьох місяців підряд відсутня, що відповідачем під час звільнення не враховано. Також у звільненні ОСОБА_1 не було виробничої необхідності, оскільки відповідач звільнив ОСОБА_1 не під час тимчасової непрацездатності, на що мав право, а після того як вона одужала і приступила до роботи.

Зазначаючи про незаконність звільнення ОСОБА_1 із вищенаведених підстав просив суд:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Іванівської селищної ради Херсонської області № 168-ос від 12.07.2019 року та № 8-ос від 20.01.2020 року про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Іванівської гімназії (опорний заклад);

- стягнути з Іванівської селищної ради Херсонської області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з утримання всіх обов`язкових платежів;

- у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивачки 4 000,00 грн

- стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу.

08.02.2021 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Куценком В.В. подана заява про збільшення розміру позовних вимог, посилаючись на те, що 05.07.2018 року Іванівською селищною радою Херсонської області прийнято рішення № 268 «Про створення Іванівського ліцею № 1 Іванівської селищної ради Херсонської області», яким передбачена реорганізація юридичної особи - Іванівської гімназії (опорний заклад) шляхом приєднання до Іванівського ліцею № 1 та затверджено Статут Іванівського ліцею № 1, відповідно до п. 1.2. якого Іванівський ліцей № 1 є правонаступником Іванівської гімназії (опорний заклад).

Реорганізацією є покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган. Якщо ліквідація державної установи відбувається одночасно із створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, то обов`язок роботодавця (держави) працевлаштувати працівників ліквідованої установи. У випадку ж незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право підлягає поновленню шляхом поновлення на посаді, з якої його незаконно було звільнено.

На підставі наведеного просив суд поновити ОСОБА_1 на посаді директора Іванівського ліцею № 1.

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Іванівської селищної ради Херсонської області № 168-ОС від 12 липня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Іванівської селищної ради Херсонської області № 8-ОС від 20 січня 2020 року про зміну підстав звільнення ОСОБА_1 .

Стягнуто з Іванівської селищної ради Іванівського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 13 липня 2019 року до 02 березня 2020 року у сумі 127 236 (сто двадцять сім тисяч двісті тридцять шість) гривень 69 копійок без урахування податку з фізичних осіб та інших обов`язкових зборів та внесків.

Зазначено, що рішення в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає виконанню у сумі 1 580 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят) гривень 58 копійок без урахування податку з фізичних осіб та інших обов`язкових зборів та внесків (різниці між середнім заробітком за весь час вимушеного прогулу у сумі 127 236,69 грн, нарахованого за цим рішенням, та виплаченою сумою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у сумі 125 656,11 грн без урахування податку з фізичних осіб та інших обов`язкових зборів та внесків).

Стягнуто з Іванівської селищної ради Іванівського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнуто з Іванівської селищної ради Іванівського району Херсонської області на користь держави судовий збір в розмірі 2 024 (дві тисячі двадцять чотири) гривні 99 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 01 жовтня 2021 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Херсонської області про поновлення на посаді директора Іванівського ліцею № 1 Іванівської селищної ради.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Куценко В.В., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду від 08.09.2021 року та додаткового рішення від 01.10.2021 року в частині залишення без розгляду позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення її на посаді директора Іванівського ліцею №1 Іванівської селищної ради та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, невідповідність висновків суду в цій частині фактичним обставинам справи, а також вважаючи його таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просив рішення суду від 08.09.2021 року та додаткове рішення від 01.10.2021 року в зазначеній частині скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення, яким поновити ОСОБА_1 на посаді директора Іванівського ліцею №1 Іванівської селищної ради та стягнути з Іванівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому апеляційним судом на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.

Письмових відзивів на скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення першої інстанції в оскаржуваній частині відповідають вказаним вимогам закону.

Статтями12,81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині другій статті 89ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною першою статті 21КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п.1 ч.1статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Верховний Суд у своїй постанові від 10.09.2018 року по справі № 487/6407/16-ц зауважив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу начальника відділу освіти Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області № 32-к від 09.08.2013 року ОСОБА_1 призначена на посаду директора Іванівської гімназії з 09.08.2013 року (т.3 а.с.22).

Рішенням Х сесії VІІ скликання Іванівської районної ради № 140 від 16.08.2016 року Іванівську гімназію реорганізовано у Іванівську гімназію (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області (т.3 а.с.23).

Згідно наказу начальника відділу освіти Іванівської районної державної адміністрації від 03.02.2017 року директором Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області з 03.02.2017 року призначено ОСОБА_1 (т.1 а.с.23).

Рішенням ІІІ сесії VII скликання Іванівської селищної ради № 54 від 29.12.2017 року змінено засновника Іванівської гімназії (опорний заклад) на Іванівську селищну раду Іванівського району Херсонської області (т.3 а.с.24) та затверджено нову редакцію Статуту Іванівської гімназії.

Згідно з п. 1.1., п. 1.5., п. 4.2., п. 9.1. Статуту Іванівська гімназія є опорним загальноосвітнім навчальним закладом, юридичною особою, керівництво опорним закладом здійснюють директор, який призначається на конкурсній основі, та його заступники.

Рішення про реорганізацію або ліквідацію опорного закладу приймає засновник.

Реорганізація відбувається шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділення.

Ліквідація проводиться ліквідаційною комісією, призначеною засновником, а у випадках ліквідації за рішенням господарського суду ліквідаційною комісією, призначеною цим органом. Із часу призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління опорним закладом (т.1 а.с.271-295).

Рішенням Іванівської селищної ради Херсонської області № 268 від 05.07.2018 року «Про створення Іванівського ліцею № 1 Іванівської селищної ради Херсонської області» створено юридичну особу Іванівський ліцей № 1 та затверджено Статут, п. 6 якого передбачено початок процедури реорганізації, зокрема юридичної особи Іванівської гімназії (опорний заклад) шляхом приєднання до Іванівського ліцею № 1, яке рішенням П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 року визнано протиправним та скасовано (т.3 а.с.120-123, 127-128).

Згідно розпорядження секретаря Іванівської селищної ради Херсонської області Щастливої В.С. № 168-ОС ОСОБА_1 12.07.2019 року звільнена з займаної посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з прогулом без поважних причин, (т.1 а.с.54).

20.01.2020 року на підставі розпорядження селищного голови Іванівської селищної ради Херсонської області Дебелого В.О. за № 8-ос до розпорядження № 168-ОС від 12.07.2019 року внесено зміни, згідно яких звільнення ОСОБА_1 з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України змінено на п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (т.1 а.с.126).

13.07.2019 року в трудову книжку ОСОБА_1 на підставі розпорядження № 29-ос від 02.03.2020 року внесено запис № 21 про поновлення на посаді директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області (т.3 а.с.25).

Згідно запису № 22 в трудовій книжці ОСОБА_1 від 02.03.2020 року розпорядженням № 30-ОС від 02.03.2020 року її звільнено у зв`язку з ліквідацією закладу на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (т.3 а.с.25).

16.07.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 14901110022000084 про припинення юридичної особи - Іванівської гімназії (опорний заклад) на підставі рішення щодо його припинення (т.3 а.с.184).

Тобто, судом першої інстанції вірно встановлено, що на день звільнення позивача за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України (20.01.2020 року) Іванівська гімназія (опорний заклад) не була припинена, а на день розгляду справи припинена, що унеможливлює поновлення позивача на посаді директора Іванівської гімназії (опорний заклад).

При цьому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки за останнім записом в трудовій книжці від 02.03.2020 року позивач звільнена за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, то з метою уникнення дублювання формулювання підстав звільнення підстави для поновлення позивача на посаді директора Іванівської гімназії (опорний заклад) та зміни формулювання підстав звільнення 20.01.2020 року відсутні.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у абз.3 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року.

Що стосується вимоги позивача про поновлення її на посаді директора Іванівського ліцею №1 та незаконності звільнення її з займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40КЗпП України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Залишаючи без розгляду зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що такі позовні вимоги розглядатимуться під час перевірки звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст.40КЗпП України, яке в межах заявленого позову не оскаржується.

Оскільки в провадженні Іванівського районного суду Херсонської області перебуває цивільна справи № 656/214/20 за позовом ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Херсонської області про скасування розпорядження № 30-ос від 02.03.2020 року, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, в якому позивачем оскаржується остання підстава її звільнення на посаді директора Іванівської гімназії за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, наявні всі підстави у відповідності до п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України для залишення таких вимог у даній цивільній справі без розгляду.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду і вважає його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п.2 ч.2, ч.3 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п.4 ч.1 ст.254 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом позову ОСОБА_1 є поновлення на роботі, підставою позову незаконність звільнення.

Первісний позов ОСОБА_1 подано у зв`язку з її звільненням за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

У зв`язку з тим, що до закінчення розгляду справи відповідач змінив підставу звільнення позивача з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України на п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, ОСОБА_1 під час підготовчого засідання змінила підстави позову та просила прийняти судове рішення з приводу її звільнення за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України. Тобто, зміна позивачем підстави позову пов`язана із зміною підстав її звільнення, яка не розглядається як окрема підстава звільнення, а така, що пов`язана з предметом і підставами позову в первісній редакції.

Заявлена в подальшому вимога ОСОБА_1 про поновлення її на посаді директора Іванівського ліцею №1 та незаконності звільнення з займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40КЗпП України не є збільшенням позовних вимог, а стосуються предмету позову.

Проте, під час розгляду справи встановлено, що в провадженні Іванівського районного суду Херсонської області перебуває цивільна справа № 656/214/20 за позовом ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Херсонської області про скасування розпорядження № 30-ос від 02.03.2020 року, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, в якому позивачем оскаржується остання підстава її звільнення на посаді директора Іванівської гімназії за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Зазначений факт сторонами визнається та не оспорюється.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки вимоги позивачки щодо перевірки законності її звільнення з займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України заявлені нею в іншому позові до того ж самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, такі вимоги у даній цивільній справі підлягають залишенню без розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що після скасування Верховним Судом судових рішень відповідач повинен був скасувати і своє розпорядження №29-ос від 02.03.2020 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а отже, як наслідок, не було б і розпорядження №30-ос від 02.03.2020 року про звільнення позивача з займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у цій справі законність винесення розпорядження №30-ос від 02.03.2020 року не оскаржується і судом не перевіряється, а дане звільнення позивача має розглядатися окремо у цивільній справі № 656/214/20, провадження по якій судом відкрито за поданим нею відповідним позовом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1.ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив обгрунтовані та законні рішення, підстав для скасування яких не встановлено, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, як такі, що не спростовують висновки суду.

Керуючись ст. ст.367,368,375,381,382ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Куценка Володимира Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 01 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2024 року.

Головуючий О.В.Кутурланова

Судді: В.В.Майданік

Н.В.Орловська