Постанова

від 12.04.2024 по справі 140/24150/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/24150/23 пров. № А/857/1140/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року в справі №140/24150/23 за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Ковальчук В.Д.,

час ухвалення рішення - 12.12.2023 року,

місце ухвалення рішення - м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач, орган ДРАЦС) про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання видати дублікат свідоцтва про смерть ОСОБА_4 .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Відмову Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у видачі повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_4 визнано протиправною.

Зобов`язано Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видати ОСОБА_2 повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на час звернення за повторним свідоцтвом про смерть у заявника ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні родинні відносини з ОСОБА_4 , оскільки на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 26.12.2022 року у справі №161/16462/22 за заявою ОСОБА_6 , заінтересована особи: Орган опіки та піклування Луцької райдержадміністрації, ОСОБА_2 , про усиновлення, визнано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 усиновлювачем малолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вилучено відомості про батька дитини з актового запису № 27 про народження дитини від 10 грудня 2012 року. У рішенні суду також вказано записати батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити прізвище усиновленої дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та по-батькові - з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Внести відповідні зміни в актовий запис № 27 про народження дитини від 10 грудня 2012 року.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_4 , при цьому мотивом позивача звернення до органу ДРАЦС є саме подальше отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 26.07.2023 до Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було подано заяву у формі адвокатського запиту від 26.07.2023 за №175 адвоката Чайка Олексія Федоровича , в якому останній просив надати дублікат свідоцтва про смерть громадянки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . До запиту було надано: копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 , свідоцтво про шлюб ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , свідоцтво про смерть ОСОБА_13 .

Листом від 27.07.2023 року за №651/30.11-06-61 Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянуто звернення та повідомив про необхідність для отримання повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , долучення документів, які підтверджують родинні зв`язки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , документа про сплату державного мита.

Вважаючи протиправною таку відповідь відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, стосуються зобов`язання органу державної реєстрації актів цивільного стану видати повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , для наступного прийняття ОСОБА_3 спадщини померлої ОСОБА_4 .

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 за №2398-VI (надалі - Закон №2398-VI).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №2398-VI про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону №2398-VI повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, оригінал якого було вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, та повторна видача свідоцтва у разі внесення змін до актового запису чи його поновлення здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичними представництвами і консульськими установами України на підставі актового запису цивільного стану за заявою особи, щодо якої складено запис, батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, представника закладу охорони здоров`я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина, органу опіки та піклування.

Частина 2 ст.19 Закону №2398-VI встановлює, що свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя та близьким родичам померлого на підставі їх заяви та представникові органу опіки і піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва.

За змістом частини 5 статті 9 Закону №2398-VI правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 за №52/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940, затверджено Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні (надалі - Правила №52/5).

Пунктом 1 розділу IV Правил №52/5 повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану та відділами державної реєстрації актів цивільного стану управлінь державної реєстрації, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України.

На підставі пункту 2 розділу IV Правил №52/5, якщо оригінал свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, повторна видача свідоцтва здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі актового запису цивільного стану, складеного як в електронному вигляді, так і на паперовому носії.

Повторна видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану у такому випадку здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану незалежно від місця державної реєстрації акту цивільного стану та місця проживання заявника.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану видає повторно свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану після безпосередньої перевірки відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану або на підставі підтвердження про це відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем складання актового запису цивільного стану.

Свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя, а також дітям, у тому числі й усиновленим, та їх законним представникам, близьким родичам померлого (братам і сестрам, онукам, діду і бабі як з боку батька, так і з боку матері), особі, яка є спадкоємцем за законом або заповітом, представникові органу опіки та піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва (абзац четвертий пункту 4 розділу IV Правил №52/5).

Матеріалами справи стверджується, що 26.07.2023 до Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було подано адвокатський запит адвоката Чайка Олексія Федоровича в якому він просив надати дублікат свідоцтва про смерть громадянки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . До запиту було надано: копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 , свідоцтво про шлюб ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , свідоцтво про смерть ОСОБА_13 .

Однак листом від 27.07.2023 року за №651/30.11-06-61 Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянуто звернення та наданні письмові роз`яснення щодо порядку одержання повторного свідоцтва про смерть стосовно ОСОБА_4 , а саме відповідно пункту 9 розділу 1 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції від 18.10.2000 року № 52/5, передбачено, що видача повторних свідоцтв здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану при підтвердженні права особи на отримання даних документів або родинних відносин між заявником та особою, щодо якої складено актовий запис цивільного стану.

Так, судом встановлено, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 26.12.2022 року у справі №161/16462/22 за заявою ОСОБА_6 , заінтересована особи: орган опіки та піклування Луцької райдержадміністрації, ОСОБА_2 , про усиновлення, визнано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 усиновлювачем малолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучено відомості про батька дитини з актового запису № 27 про народження дитини від 10 грудня 2012 року. У рішенні суду також вказано записати батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити прізвище усиновленої дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та по-батькові - з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Внести відповідні зміни в актовий запис № 27 про народження дитини від 10 грудня 2012 року. Рішення набрало законної сили 27.01.2023 р.

Так, 15.03.2023 року до Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся ОСОБА_6 , надавши рішення Луцького міськрайонного суду від 26.12.2022 року у справі №161/16462/22 для виконання, оригінал Свідоцтво про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.12.2012 року, серія НОМЕР_1 було вилучено для знищення.

Відтак, 15.03.2023 року Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проведені відповідні зміни щодо усиновлення в актовому записі про народження ОСОБА_7 та видано нове Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 на ім`я дитини - ОСОБА_3 , батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_2

При цьому свідоцтво про народження ОСОБА_7 від 27.12.2012 року, серія НОМЕР_1 , на час звернення з адвокатським запитом та до суду вилучено відділом ДРАЦС.

Верховний Суд в постанові від 01 грудня 2021 року в справі № 544/1615/19 дійшов висновку, що усиновлення є по своїй суті правоприпиняючим та правовстановлюючим юридичним фактом.

В сфері спадкового права правоприпиняючий ефект полягає в тому, що з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

Завдяки припиненню правового зв`язку поміж усиновленим і його батьками усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків. Відповідно правостворюючий ефект зводиться до того, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

При збереженні правового зв`язку між усиновленим та його батьками відбувається вплив на набуття права на спадкування за законом, який виражається в тому, що усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з другого, прирівнюються до родичів за походженням.

Як наслідок у разі смерті баби, діда усиновленого він має право на спадкування тільки за правом представлення, за дотримання умов викладених в частині першій статті 1266 ЦК.

Однак зі змісту рішення Луцького міськрайонного суду від 26.12.2022 року у справі №161/16462/22, не вбачається збереження правового зв`язку між усиновленим та родичами за походженням по висхідній лінії.

Колегія суддів також звертає увагу, що до адвокатського запиту не долучено документів на підтвердження родинних зв`язків між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 .

Отже відповідач мав обґрунтований сумнів як в наявності родинних відносин, так і можливості спадкування, оскільки на момент звернення, в поданих адвокатом документах для отримання повторного свідоцтва про смерть та наявних в органу ДРАЦС відомостях містяться розбіжності.

Апеляційний суд зазначає, що оцінці підлягають обставини та докази на підтвердження таких обставин, які існували на момент звернення позивача та прийняття відповідачем рішення за результатами розгляду такого звернення.

В даному контексті варто зазначити, що суд попередньої інстанції констатуючи, що ОСОБА_4 є бабою ОСОБА_3 , не зазначив жодного доказу на підставі якого було встановлено таку обставину.

При розгляді справ, пов`язаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів.

Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.

Подібна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року в справі № 822/1064/17.

Питання, яке фактично порушує позивач, стосується встановлення певного юридичного факту, а саме родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та, відповідно, можливості спадкування.

Колегія суддів зазначає, що саме такі мотиви були наведені позивачем як в позовній заяві, так і заяві (адвокатському запиті) від 26.07.2023 за №175.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини 2 статті 293 ЦПК України).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Водночас якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20, провадження № 61-14225св21, зазначено, що вимога про встановлення факту родинних відносин між померлими родичами позивача, заявлена разом із вимогою вирішити спір про право (право на спадщину), вирішується у позовному провадженні. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Колегія суддів повторно зауважує, що спір в розглядуваній справі фактично стосується спадкових відносин, встановлення наявності/відсутності родинних відносин та, відповідно права на спадкування. Виключно такі мотиви були наведені позивачем як при зверненні до органу ДРАЦС, так і до адміністративного суду.

Так, представником позивача зазначено, що отримано свідоцтво про право на спадщину не вдалось у зв`язку з відсутністю свідоцтва про смерть ОСОБА_4 .

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В абз.1 п.2 ч.1ст.4 КАС України, визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством.

Колегія суддів зазначає, що метою звернення позивача до суду, є захист майнового права (права на спадщину), яке, на переконання останнього, не може бути реалізоване без отримання свідоцтва про смерть померлого родича.

Так, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Колегія суддів вважає, що спірні правовідносини пов`язані із майновими правами позивача, які відповідно, мають цивільно-правову природу, оскільки спрямовані на забезпечення їх реалізації у сфері приватно-правових відносин.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, а також з огляду на те, що позивач, звернувшись з позовом до суду мав намір вирішити питання про право на спадщину, тому спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Спір повинен розглядатися «судом, встановленим законом», тобто судом, який вправі перевіряти юридичні факти, зокрема встановлювати факт родинних відносин між фізичними особами, з метою підтвердження права на спадкування.

Однак, адміністративний суд в силу закону не наділений повним спектром таких повноважень, зокрема встановлювати факт родинних відносин між фізичними особами, а отже вказаний спір юрисдикційно належить до цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

В ст.6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Класична інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні по справі «Сокуренко і Стригун проти України» та згідно пункту 24 цього рішення полягає у такому: «Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Частиною 1 ст.319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст.19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

В силу положень ч.1 ст.239 КАС України, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачу, що даний спір належить вирішувати в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 272, 287, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року в справі №140/24150/23 - скасувати, а провадження в справі закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 12 квітня 2024 року.