Ухвала

від 11.04.2024 по справі 916/1542/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1542/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В., розглянувши заявувід 11.03.2024р. за вх. № 2-386/24 Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" про відстрочення виконання рішення суду по справі № 916/1542/23 та додаткового рішення у даній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ"; (вул.Бугаївська,21,оф.508/2, м.Одеса, Одеська область,65005, код ЄДРПОУ 40111231)

до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" (вул. Маяцька, 26,Великий Дальник,Біляївський район, Одеська область,67668, код ЄДРПОУ 05528906)

про відстрочення виконання судового рішення про стягнення 280 741,90 грн.

0 грн.;

За участю представників:

від позивача : не з"явився;

від відповідача: Чабан О.О. (зал)- адвокат, ордер ВН № 1342134 від 27.02.2024р.

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2023р. ТОВ АГРОС ТІМ (далі Позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Дослідне господарство Южний Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (далі за текстом Відповідач, Дослідне господарство) про стягнення з останнього 280 741,90 грн., з яких: 214 690,50 грн. основна заборгованість, 27 939,17 грн. - пені, 21 469,05 грн. штраф у розмірі 10%, 13 410, 80 грн. - 24% річних та 3 232,38 інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2023р. у справі № 916/1542/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Селекційно генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» на користь позивача заборгованість за Договором поставки № 22042901 від

29.04.2022 в розмірі 214 690,50 грн., пеню в розмірі 27 939,17 грн., штраф 10% в розмірі 21 469,05 грн., 24% річних в розмірі 13 410, 80 грн., інфляційні в розмірі 3 232,38 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 211,13грн

29.09.2023р. до господарського суду Одеської області надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000грн.

09.10.2023р. заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу була задоволена в повному обсязі та винесено додаткове судове рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням від 18.09.2023р. Державне підприємство "Дослідне господарство "Южний" Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" (інша назва відповідача) оскаржило його у апеляційному порядку.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024р. апеляційна скарга Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" залишена без задоволення, а рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2023р. - без змін.

25.01.2024р. видано відповідний наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2023р. про стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Селекційно генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» на користь позивача заборгованість за Договором поставки № 22042901 від 29.04.2022р. в розмірі 214690,50 грн., пеню в розмірі 27939,17грн., штраф 10% в розмірі 21469,05 грн., 24% річних в розмірі 13410, 80 грн., інфляційні в розмірі 3232,38 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4211,13грн

11.03.2024р. до суду від Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" до Господарського суду Одеської області надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду та додаткового рішення суду (вх. №2-386/24) до 17.09.2024р.

Ухвалою Господарського суду Одеськох області від 11.03.2024р. заява була призначена до розгляду на 25.03.2024 року.

До канцелярії суду надійшли письмові пояснення представника заявника та клопотання позивача ТОВ АГРОС ТІМ про відкладення розгляду заяви про відстрочення виконання рішення.

Клопотання позивача ТОВ АГРОС ТІМ про відкладення розгляду заяви задоволено. Керуючись ст. ст. 202, 221, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 30.03.2024р. розгляд заяви призначено на 11.04.2024р.

Станом на 11.04.2024р. позивач ТОВ АГРОС ТІМ не надав будь-яких заяв стосовно розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду та додаткового рішення суду (вх.№ 2-386/24) до 17.09.2024р.

Розглянувши у судовому засіданні 11.04.2024р. заяву Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" про відстрочення виконання рішення суду та додаткового рішення суду (вх. №2-386/24) до 17.09.2024р., заслухавши представника заявника, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16.

За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Постановою Вищого Господарського Суду України від 18.09.2013р. у справі № 5016/2861/2012(9/88) встановлено, що господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках. Відповідно до пункту 7.2 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

В силу наведених приписів процесуального законодавства та правової позиції Верховного Суду України, підставою для відстрочення виконання рішення, можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто, відстрочення виконання судового рішення, пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. Визначальним фактором, є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, то підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання судового рішення.

Господарський суд повинен враховувати матеріальний стан сторін, їх фінансовий стан наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Для надання відстрочки виконання судового рішення суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Правовий аналіз ст.ст.239,331 ГПК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Необхідно відмітити, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи спірний договір відповідач усвідомлював усі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на його умови.

Відповідно до ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Разом з цим, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Суд встановив, що зобов"язання у Державного підприємства Дослідне господарство Южний Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (повним правонаступником якого є Державне підприємство "Дослідне господарство "Южний" Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" ) по оплаті товару, насіння кукурудзи, отриманого відповідно до договору поставки від 29.04.2022р. згідно акту прийому-передачі від 29.04.2022р. мало бути виконано в строк до 31.12.2022р. (п.4.1 Договору).

Станом на 11.04.2024р. боржник (відповідач у справі) добровільно не виконав договірні обов`язки зі сплати боргу, навіть частково. Навпаки, відповідач заперечував проти боргу, не погодився з рішенням суду від 18.09.2023р., яким позов ТОВ АГРОС ТІМ повністю задоволено.

З викладеного вбачається, що відповідач мав на меті уникнення обов`язку зі сплати боргових зобов`язань за умовами Договору, не здійснював пошук шляхів їх виконання та не вживав всі залежні від нього заходи щодо належного добровільного виконання договірних зобов"язань та виконання рішення суду на договірних умовах.

Підприємство-позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" знаходиться у м.Одеса, вул.Бугаївська,21, оф.508/2, код ЄДРПОУ 40111231, відтак потерпає від воєнної агресії та умов воєного стану так само, як і підприємство-відповідач.

Згідно наданої відповідачем довідки АТ КБ «Приватбанк» про поточний стан рахунку, станом на 28.02.2024р. залишок коштів на рахунку Відповідача становить 69213,05 (шістдесят дев`ять тисяч двісті тринадцять гривень 05 копійок) (довідка про поточний стан рахунку додається).

Однак, довідка про наявність коштів на одну конкретну дату не є беззаперечним доказом того, що підприємство- відповідач перебуває у скрутному фінансовомустановищі.

Такі заявлені відповідачем підстави для відстрочення виконання рішення суду як військова агресія російської федерації та оголошенням військового стану, зловживання службовим становищем колишніми працівниками підприємства: в.о. директора Мавровим В. Г. та головним бухгалтером Барбінягра О. М., відсутністю пального, людських ресурсів, проблеми в постачанні агрохімії, порушення логістичних шляхів - не дають підстави стверджувати, що вказане є виключною обставиною, яка наразі унеможливлює належне виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2023р. та додаткового рішення від 09.10.2023 року у справі № 916/1542/23 вчасно і в добровільному порядку.

Суд, оцінивши надані заявником докази у їх сукупності, бере до уваги той факт, що примусове виконання рішення у цій справі не може призвести до негативних наслідків правового та економічного характеру для відповідача.

З урахуванням вищевикладеного та з метою забезпечення балансу інтересів як позивача, так і відповідача, суд дійшов висновку, що виконання рішення у даній справі не може створити загрозу для подальшої діяльності підприємства-відповідача, та не виключає можливість відповідачу продовжувати здійснювати господарську діяльність в умовах воєнного стану.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи відсутність хоча б часткової оплати відповідачем суми боргу, а також те, що здійснення дій з примусового виконання судового рішення не може призвести до неплатоспроможності боржника в цілому та невиконання рішення суду у даній справі, прийнявши до уваги воєнний стан, інтереси як позивача, так і відповідача, суд не визнає винятковими, і такими, що дають право на відстрочку обставини, вказані відповідачем та, з урахуванням дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, відмовляє у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду від 18.09.2023р. та додаткового рішення від 09.10.2023р. у даній справі № 916/1542/23.,

Керуючись ст.ст.234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю Державному підприємству "Дослідне господарство "Южний" інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України" у відстроченні виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2023р. та додаткового рішення суду від 09.10.2023р. (вх. №2-386/24) до 17.09.2024р.

Ухвала набирає законної сили 11.04.2024р. в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя Пінтеліна Тетяна Георгіївна