Рішення

від 12.04.2024 по справі 380/17337/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2024 рокусправа № 380/17337/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейзен-плюс" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейзен-плюс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.06.2023 № UA209000/2023/00111/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209130/2023/000137.

Ухвалою від 31.07.2023 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 2023 року на підставі Контракту від 09.05.2023 № 13/23, укладеного між CLAAS MANNS LTD - юридичною особою за правом Англії та Уельсу, позивач здійснив ввезення на територію України зернозбирального комбайна Claas Lexion 780 TT (серійний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску) в комплекті з жаткою Claas Vario 1230 (серійний номер 52902322, 2015 року). З метою оформлення митного товару 31.05.2023 позивач подав до Львівської митниці електрону митну декларацію №23UA209130006770U0, в якій задекларував: 1. Комбайн сільськогосподарський зернозбиральний Claas Lexion, 780 TERRA TRAC, тип С66, завод № С6601351, бувший у використанні 2015 року виготовлення, двигун дизельний, потужність 440 кВт, призначений для використання у сільському господарстві для збирання зернових культур, з жниваркою зерновою CLAAS тип 529, що стаціонарно встановлюється на зернозбиральний комбайн. Серійний номер 52902322 Комбайн постачається в частково розібраному стані з метою полегшення транспортування на 2-х транспортних засобів.

Разом із митною декларацією, для підтвердження митної вартості декларант подав всі необхідні та підтверджуючі документи. Крім того, на виконання вимоги митного органу ТОВ "Рейзен-плюс" додатково були надані пояснення з підтверджуючими документами. Проте, Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000111/2 від 02.06.2023 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209130/2023/000137.

Позивач вважає протиправними спірні рішення та картку відмову відповідача, посилаючись на те, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст. 55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та просить суд задовольнити позов.

15.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому митний орган покликається на те, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 31.05.2023 №23 UA209130006770U0 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено що: 1)Відповідно до п.3.1 Контракту, "Покупець здійснює оплату вартості товару на умовах часткової передоплати. Попередня оплата становить 70% вартості товару, решту 30% покупець оплачує після отримання товару". 2) До митного оформлення надано банківські платіжні доручення № 23 від 10.05.2023 на суму 100000,00 фунт. стерл., № 24 від 11.05.2023 на суму 13000,00 фунт. стерл., № 26 від 12.05.2023 на суму 29000,00 фунт. стерл., № 27 від 12.05.2023 на суму 3000,00 фунт. стерл., № 28 від 15.05.2023 на суму 2000,00 фунт. стерл., разом загальна сума товару становить 147000, 00 фунт. стерл.

На вимогу митного органу, декларант листом від 28.07.2023 № 029261 повідомив, що інші документи надавати не буде.

Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності.

Відповідач переконаний, що вище наведене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що спірне рішення та картка відмови прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

22.08.2023 позивач надіслав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач надав копію митної декларації від 24.05.2023 № UA100240/2023/074420, яка була використана митним органом, як джерело про митну вартість товару. З митної декларації вбачається, що за декларацією ввозилися комбайн, жатка та візок придбані у Польщі, на умовах FCA PL Kaszewy Dworne, загальною вартістю 195000 Євро (7 882 454 грн). Вказаний товар постачався за одним інвойсом. Тобто, придбання товару комплектом було умовою продажу товару за такою ж вартістю. Вартість комбайна CLAASS LEXION 660 2017 року випуску разом з жаткою становила 190 000 Євро, або 7 620 587,80 грн.

За митною ж декларацією позивача від 31.05.2023 № 23UA209130006770U0, в якій задекларовано ввезення комплектного товару комбайн та жатка придбаних у Великобританії, на умовах EXW GB Risby, загальною вартістю 150 0000 фунтів стерлінгів (6 981 532 грн). Вказаний товар постачався за одним інвойсом. Тобто, придбання товару комплектом було умовою продажу товару за такою вартістю. Вартість комбайна CLAASS LEXION 780 2017 року випуску разом з жаткою 2015 року випуску становила 150 0000 фунтів стерлінгів, або 6 981 532 грн. Тобто, вартість комбайна (2015 року випуску) з жаткою (2015 року випуску) позивача (6 981 532 грн), та вартість комбайна (2017 року випуску) з жаткою 2015 року випуску з декларації, яка слугувала джерелом митної вартості (7 620 587,80 грн) відрізняються лише на 639 055,80 грн (17 620 587,80 грн. - 6 981 532 грн), або на 8,38 %.

Вказана різниця є абсолютно обґрунтованою, зважаючи на те, що комбайн з декларації митного органу є новішим (2017 року) та випущеним на 2 роки пізніше за комбайн позивача (2015 рік). Також, на різницю в вартості товару вплинули особливості ринку Великобританії, де сільськогосподарська техніка є дешевшою ніж в Польщі.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

09.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейзен-плюс" (далі - ТОВ, Покупець) та компанією CLASS MANNS Ltd (надалі - Продавець) укладений договір купівлі-продажу № 13/23 предметом якого є: Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсу транспортний засіб Зернозбиральний комбайн Claas Lexion 780 TT, серійний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску, країна походження Німеччина, в комплекті з жаткою Claas Vario 1230 серійний номер 52902322, 2015 року випуску, країна походження Угорщина.

Загальна вартість діючого Контракту становить 150000,00 (GBP) (п. 2.1 Контракту).

За умовами п. 3.1 Контракту Покупець здійснює оплату вартості Toвapy, обумовленої Сторонами, на умовах часткової передоплати. Попередня оплата становить 70% вартості товару, решту 30% покупець оплачує після отримання товару.

Відповідно до п. 4.1 Товар буде поставлений на умовах EXW Risby (Saxham) згідно правил Інкотермс 2010.

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту від 09.05.2023 № 13/23, на підставі рахунку-фактури (інвойсу) від 23.05.2023 № МСІ00038945 покупцем придбаний товар: Комбайн сільськогосподарський зернозбиральний Claas Lexion, 780 TERRA TRAC, тип С6б, завод. № C6601351, бувший у використанні 2015 року виготовлення, двигун дизельний, потужністю 440 кВт, призначений для використання у сільському господарстві для збирання зернових культур. 3 жниваркою зерновою CLAAS тип 529, що стаціонарно встановлюється на зернозбиральний комбайн. Серійний номер 52902322 Комбайн постачається в частково розібраному стані з метою полегшення транспортування на 2-х транспортних засобах.

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ "Рейзен-плюс" 31.05.2023 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209130006770U0, заявивши до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209130006770U0 в якості підстави для застосування основного методу були надані наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - рахунок проформа від 09.05.2023 № MS00059022; - рахунок фактура від 23.05.2023 №MCI00038945; - автотранспортна накладка від 25.05.2023 № 639951; - автотранспортна накладка від 25.05.2023 № 639952; - декларація про походження товару від 23.05.2023 №MCI00038945; - акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу( у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) від 31.05.2023; - банківський платіж, що стосується товару від 10.05.2023 № 23; - банківський платіж, що стосується товару від 11.05.2023 № 24; - банківський платіж, що стосується товару від 12.05.2023 № 26; - банківський платіж, що стосується товару від 12.05.2023 № 27; - банківський платіж, що стосується товару від 12.05.2023 № 28; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору (контракту) про транспортно - експедиційні послуги від 29.05.2023 № 139; - рахунокфактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги від 30.05.2023 № 45; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 30.05.2023 № 98; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 30.05.2023 б/н; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів від 09.05.2023 № 13/23; - договір (контракт) про перевезення від 01.03.2023 № 01/03/2023; - договір (контракт) про перевезення від 03.06.2022 № 26; - заявка від 14.05.2023 б/н; - заявка б/н від 15.05.2023; - заява декларанта або уповноваженої ним особи у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що до продукції не входять технічні засоби, призначенні для передавання або приймання радіосигналів радіослужбами б/н від 30.05.2023; - Інші некласифіковані документи зображення від 30.05.2023; копія митної декларації країни відправлення від 24.05.2023 №23GB05X76681859014.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: "Для підтвердження митної вартості товару прошу надати за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями".

У свою чергу, Декларант листом від 01.06.2023 повідомив митний орган про неможливість подання додаткових документів.

02.06.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/000111/2, у графі 33 якого вказано:

"…За результатами здійсненого контролю встановлено, що відповідно до п. 2.2 Контракту № 13/23 від 09.05.2023 (далі - Контракт) Ціна на Товар визначається в інвойсі і встановлюється в фунтах стерлінгів. Згідно інвойсу від 23.05.2023 № MCI00038945 куплено товар: Комбайн зернозбиральний, Claas Lexion; 780 TERRA TRAC за вартістю 150000,00 фунт.стерл. та жниварку CLAAS VARIO 1230, 2015 року виготовлення, серійний N52902322 за 0,00 фунт.стерл. Тобто, жниварка була надана отримувачу безоплатно.

…За результатами встановлено, що відповідно до п. 3.1. Контракту, "Покупець здійснює оплату вартості товару на умовах часткової передоплати. Попередня оплата становить 70% вартості товару, решту 30% покупець оплачує після отримання товару". До митного оформлення надані банківські платіжні доручення № 23 від 10.05.2023 на суму 100 000,00 фунт. стерл., № 24 від 11.05.2023 на суму 13000,00 фунт. стерл., № 26 від 12.05.2023 на суму 29 000,00 фунт. стерл., № 27 від 12.05.2023 на суму 3 000,00 фунт. стерл., № 28 від 15.05.2023 на суму 2000,00 фунт.стерл. Рахунок-фактура виставлений 23.05.2023, відправка вантажу здійснена 25.05.2023. Тобто, станом на момент відправки товару покупцем здійснено передоплату в сумі 147 000,00 фунт. стерл., що не відповідає сумі передбаченій контрактом (70% мало б становити 105 000,00 фунт. стерл.)

У зв`язку із наявністю розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту встановлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена: для підтвердження митної вартості товару прошу надати за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, каталоги, специфікації, (прай лист) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленими спеціалізованими експертними організаціями.

Надані на вимогу декларантом додаткові документи (лист продавця) не роз`яснюють та не усувають виявлені розбіжності.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ (невідповідність обраного декларантом або уповноваженим ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ а також не вірно проведеним декларантом або уповноваженою ним особою розрахнку митної вартості. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Для визначення вартості товарів не можливло застосовувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: 1) методу 2а (ст. 59 МКУ) з причин відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано; 2) метод 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; 3) не застосовано методи 2в і 2г з причин відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 г). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 24.05.2023р. №100240/2023/074420, де фактурна вартість товару "жатка CLAAS VARIO 2015 р.в." становила 30000,00 Євро. Рахунок Митної вартості 150000,00 фунт. стерл. +160852 грн +30000,00 Євро=179452,88 фунт. стерл. ".

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформила Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209130/2023/000137.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується із оспорюваним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.

Суд зазначає, що згідно протоколу обробки від 31.05.2023 № 164009 відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно із ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з якими декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем у рішенні від 02.06.2023 № UA209000/2023/000111/2 про коригування митної вартості товарів порушень, суд враховує таке.

Із приводу твердження митного органу про те, що "станом на момент відправки товару покупцем здійснено передоплату в сумі 147 000,00 фунт. стерл., що не відповідає сумі передбаченій контрактом (70% мало б становити 105 000,00 фунт. стерл.)", суд зазначає наступне.

Згідно із п. 3.1 Контракту Покупець здійснює оплату вартості Toвapy, обумовленої Сторонами, на умовах часткової передоплати. Попередня оплата становить 70% вартості товару, решту 30% покупець оплачує після отримання товару.

Суд встановив, що Продавцем було виставлено проформу-інвойс від 09.05.2023 №MS00059022 на загальну суму 15000,00 GBP.

До митного оформлення позивач надав платіжні документи від 10.05.2023 № 23 на суму 100000,00 фунтів стерлінгів, від 11.05.2023 № 24 на суму 13000,00 фунтів стерлінгів, від 12.05.2023 № 26 на суму 29000,00 фунтів стерлінгів, від 12.05.2023 № 27 на суму 3000,00 фунтів стерлінгів, від 15.05.2023 № 28 на суму 2000,00 фунтів стерлінгів.

Тобто, станом на час митного оформлення товару позивач за рахунком-проформою від 09.05.2023 №MS00059022 сплатив передоплату за товар у сумі 142000,00 фунтів стерлінгів.

Як стверджує відповідач, вказана сума є більшою ніж 70% передоплати за поставлений товар. Поряд з цим митний орган жодним чином не обґрунтував, яким чином проведена передоплата у більшому розмірі впливає на ціну товару що постачається.

У постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.

При цьому, у постанові від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд зазначає, що у поданій позивачем митній декларації № 23UA209130006770U0 позивач визначив митну вартість товару 150000,00 GBP, що повністю відповідає ціні товару за проформою-інвойсом від 09.05.2023 № MS00059022 та рахунком-фактурою від 23.05.2023 № МСІ00038945. Відтак, твердження відповідача про те, що розбіжності у сумі передоплати мають вплив на правильність визначення митної вартості є надумати та необґрунтованими.

Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/000111/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару № 1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 24.05.2023 №UA100240/2023/074420 використану відповідачем, як джерело про митну вартість товару), однак товар у наведеній декларації не є аналогічним товару № 1, зокрема різні роки випуску комбайну, різні моделі. Крім того, по декларації, яка взята відповідачем, товар № 1 постачався на умовах поставки FCA, у той час, як позивачу поставлений товар на умовах EXW.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

Таким чином суд вважає, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

Суд зауважує, що позовні вимоги про скасування картки відмови є похідними від позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості і є способом захисту одного і того ж порушеного права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом.

Картка відмови в прийнятті митних декларацій не має самостійних юридичних підстав прийняття, і прийнята виключно у зв`язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч. 7, ч. 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську" діяльність від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Із системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги від 15.06.2023, укладений між ТОВ "Рейзен-Плюс" та адвокатським об`єднанням "Олега Шубака"; ордер серії ВС № 1218564; додаткова угода від 15.06.2023; рахунок від 23.08.2023 №1; акт про надання юридичних послуг від 15.06.2023, відповідно до якого позивачу надані наступні послуги:

- аналіз документів отриманих від замовника 2 год;

- аналіз судової практики в подібних правовідносинах 2 год;

- підготовка адвокатського запиту до Львівської митниці 1 год;

- аналіз документів, отриманих від Львівської митниці 1 год;

- підготовка тексту позовної заяви 11 год;

- підготовка документів для сплати судового збору 0,25 год;

- підготовка тексту позовної заяви 1 год;

- підготовка додатків до позовної заяви 2 год;

- подача позовної заяви до суду через Електронний суд 1,5 год;

- підготовка тексту відповіді на відзив 4 год;

- подача відповіді на відзив на позовну заяву до суду через Електронний суд 1 год.

Разом 26,75 год. Гонорар за послуги становить 10000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).

Суд відмічає, що митний орган заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вказує про те, що позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про понесення витрат на кваліфіковану правову допомогу.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, на думку суду, вартість за послуги підготовки позовної заяви та відповіді на відзив є завищеними, оскільки фактично зазначені заяви складаються з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та судової практики. Тобто підготовка позовної заяви не потребували багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги.

Також суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Відтак, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що сума витрат на послуги адвоката в розмірі 10000,00 грн є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а тому суд присуджує на користь позивача витрати в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 02.06.2023 №UA209000/2023/000111/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209130/2023/000137.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейзен-Плюс" (код ЄДРПОУ 42937605; 80630, Львівська область, Бродівський район, с. Заболотці, вул. Сагайдачного, буд. 2-А) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4985 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 72 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейзен-Плюс" (код ЄДРПОУ 42937605; 80630, Львівська область, Бродівський район, с. Заболотці, вул. Сагайдачного, буд. 2-А) витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна