Ухвала

від 03.04.2024 по справі 369/15448/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/15448/23

Провадження №2/369/2323/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В. за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи № 369/15448/23 за позовом ОСОБА_3 до Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» про скасування наказу про оголошення догани, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» (далі відповідач) про скасування наказу Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» від 25.04.2023 року № 74-К «Про оголошення догани» (з урахуванням заяви про зміну підстав позову).

16.10.2023 року представником відповідача подано до суду клопотання про залишення заяви без розгляду.

Дане клопотаннямотивоване тим,що наказомвід 25.04.2023№74-К«Про оголошеннядогани» позивачубуло оголошено догану за порушення нею трудової дисципліни.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином, початком відліку строку на судове оскарження відповідної догани є 26.04.2023 день, наступний за днем ознайомлення позивача з наказом.

З урахуванням, тримісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, кінцевим строком звернення з позовною заявою до суду є 25.07.2023.

Однак, позивач, посилаючись на запровадження карантину на території України, визначає кінцевим строком подання позовної заяви до суду 30.09.2023.

Такий розрахунок є взагалі неправильним, адже ґрунтується лише на некоректному тлумаченні норм законодавства, а також суперечить елементарним законам логіки, що є цілком не допустимим, адже лише спотворює дійсність.

Дійсно, згідно з п.2 Прикінцевих положень КЗпП, законодавець визначив, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423) на території України карантин установлений з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, станом 01.07.2023 року карантин було відмінено, а тому обмеження щодо застосування строків, визначених ч. 1 ст. 233 КЗпП України, скасовано.

Однак, цей факт також не свідчить про те, що строки з моменту закінчення дії карантину продовжуються на встановлений тримісячний строк.

Позивач, у своїх розрахунках плутає два поняття: «продовження строків» та «перенесення строків». Починаючи відлік тримісячного строку з дня закінчення дії карантину, позивач лише спотворює трактування норми закону та не враховує практику Верховного Суду щодо подібного роду правовідносин.

У постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 Верховний Суд зробив висновки, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, запроваджений Кабінетом Міністрів України, тому строк, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки такий продовжено на строк дії карантину.

Отже, до моменту закінчення дії карантину (30.06.2023 року) строк звернення позивача з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком. Однак, станом на момент звернення позивача до суду (18.09.2023 року) карантин не діяв, а тому строк більше не може бути автоматично продовжено чи перенесено. Строк має закінчуватися відповідно до чітко визначеного терміну ст. 233 КЗпП України.

Крім того, позивачем не було додано обов`язкової заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску такого строку.

Таким чином, позивач звернувся до суду з порушенням тримісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, а тому її вимоги взагалі не можуть розглядатися судом, а позовна заява має бути залишена без розгляду.

29.01.2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області від позивача надійшла заява про залишення без розгляду позовної заяви.

01.04.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку на звернення до суду.

Дана заява мотивована тим, що обраховуючи дату завершення встановленого частиною першою статті 233 з урахуванням пункту 1 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України строку на звернення до суду з позовом у цій справі позивач покладалась, зокрема на оприлюднену Верховним Судом на офіційному сайті в мережі Інтернет (режим доступу: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/) на підставі статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» методичну інформацію щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.

Зокрема, Верховним Судом було зазначено наступне: «… Якщо процесуальний строк почав перебіг під час дії карантину, то його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину + визначений законом процесуальний строк. Тобто на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється.

Приклад: перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався 10 квітня 2020 року, тоді з урахуванням дії Закону 540-ІХ після закінчення карантину з наступного дня потрібно буде обчислювати строк на апеляційне оскарження, визначений законом, тобто 30 днів».

З огляду на наведене, представник позивача просив суд поновити строк на звернення до суду з даним позовом.

У судовому засіданні 03.04.2024 року представник позивача підтримав подану ним заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду та заперечив проти залишення позову без розгляду, представник відповідача підтримав клопотання про залишення позову без розгляду та заперечив проти поновлення строку на звернення з позовом до суду.

Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду та заяву представника позивача про поновлення строку на звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.

Наказом від 25.04.2023 №74-К «Про оголошення догани» позивачу було оголошено догану за порушення нею трудової дисципліни.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином, початком відліку строку на судове оскарження відповідної догани є 26.04.2023 року день, наступний за днем ознайомлення позивача з наказом.

З урахуванням, тримісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, кінцевим строком звернення з позовною заявою до суду є 25.07.2023 року, в той час як позивач звернувся з позовом до суду 18.09.2023 року.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України, законодавець визначив, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423) на території України карантин установлений з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, станом 01.07.2023 року карантин було відмінено, а тому обмеження щодо застосування строків, визначених ч. 1 ст. 233 КЗпП України, скасовано.

Відтак, суд вважає, що позивачем було пропущено тримісячний строк на звернення з позовом до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України.

Посилання представника позивача на поважність пропуску строку на звернення з позовом до суду з огляду на оприлюднену Верховним Судом на офіційному сайті в мережі Інтернет (режим доступу: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/) на підставі статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» методичну інформацію щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину, оцінюється судом критично, оскільки в силу положень ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представником позивача суду не надано доказів, що саме у зв`язку із запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», позивачка не могла звернутися з позовом до суду в тримісячний строк (наприклад: перебування в лікарні у зв`язку з лікуванням респіраторної хвороби COVID-19, транспортні карантинні обмеження тощо).

Згідно ст.126ЦПК Україниправо навчинення процесуальноїдії втрачаєтьсяіз закінченнямстроку,встановленого закономабо судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).

Суд постановляєухвалу прозалишення позовубез розгляду,якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду, задоволення клопотання представника відповідача про залишення заяви без розгляду та залишення без розгляду позову ОСОБА_3 до Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» про скасування наказу про оголошення догани.

Керуючись ст.ст. 126, 127, 257, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду.

Клопотання представника відповідача про залишення заяви без розгляду задовольнити.

Залишити без розгляду позов ОСОБА_3 до Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» про скасування наказу про оголошення догани.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Повна ухвала складена: 15.04.2024 року.

Суддя А.В. Янченко