Постанова

від 26.09.2024 по справі 369/15448/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024року м. Київ

Справа № 369/15448/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/11462/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Цюрпіти Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановлену під головуванням судді Янченко А.В. 03 квітня 2024 року, повний текст ухвали складений 15 квітня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» про скасування наказу про оголошення догани,

В С Т А Н О В И В

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом в якому просила скасувати наказ Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» від 25.04.2023 року № 74-К «Про оголошення догани» (з урахуванням заяви про зміну підстав позову).

У жовтні 2023 року представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивач звернулась до суду з порушенням тримісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, а тому її вимоги взагалі не можуть розглядатися судом, а позовна заява має бути залишена без розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду. Клопотання Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» про залишення заяви без розгляду - задоволено. Залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» про скасування наказу про оголошення догани.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем було пропущено тримісячний строк на звернення з позовом до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Також представником позивача суду не було надано доказів, що саме у зв`язку із запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», позивач не могла звернутися з позовом до суду в тримісячний строк (наприклад: перебування в лікарні у зв`язку з лікуванням респіраторної хвороби COVID-19, транспортні карантинні обмеження тощо), а тому вважав, що наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Не погодилась із зазначеним судовим рішенням позивач, її представником подано апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що згідно з пунктом 1 Глави ХІХ Прикінцевих положень КЗпП України, законодавець визначив, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється. Враховуючи викладене, позивач мала правомірні очікування, що всі суди застосовуватимуть наведені норми саме таким чином, а тому позивач не може бути позбавлена права на судовий захист з підстав пропуску строку на звернення до суду.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на те, що ніхто з учасників справи і не заперечував, що за загальним правилом, строк для звернення до суду, відповідно до пункту 1. глави ХТХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, був продовжений до закінчення строку дії карантину, а саме до 30 червня 2023 включно. Однак, як вірно було встановлено судом першої інстанції, що строк звернення до суду в три місяці передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України закінчився 25 липня 2023 року, тобто вже за межами дії карантинних обмежень. За таких обставин, продовження строку для звернення до суду з позовною заявою про скасування наказу про оголошення догани для позивача взагалі не мало ніякого сенсу, оскільки починаючи з 01 липня 2023 року карантинні обмеження вже не діяли. Зазначені висновки суду першої інстанції цілком відповідають висновкам Верховного Суду щодо продовження строків звернення до суду лише на період строку дії карантинних обмежень.

Більш того, позивач в апеляційній скарзі навіть не зазначила та не обґрунтувала яку саме норму матеріального та/або процесуального права було порушено або неправильно застосовано судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваної ухвали. Так само, позивачем навіть не зазначено підстав для скасування такої ухвали, що в свою чергу також підтверджує відсутність таких підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Представник відповідача керуючись ст. 134 ЦПК України, заявляє попередній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач планує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції та який становить 10000,00 грн.

На підставі викладеного, просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача - Зудінов О.О. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про задоволення заявлених в апеляційній скарзі вимог.

Представник відповідача - Копусь А.А. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що у вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Казенного підприємства «Укрспецзв`язок», в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просила скасувати наказ Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» від 25 квітня 2023 року №74-К «Про оголошення догани» /т.1 а.с. 1-7, 1741-144/.

16 жовтня 2023 року представником відповідача подано до суду першої інстанції клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Дане клопотання мотивоване тим, що наказом від 25 квітня 2023 року №74-К «Про оголошення догани» позивачу було оголошено догану за порушення нею трудової дисципліни.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, початком відліку строку на судове оскарження відповідної догани є 26 квітня 2023 року - день, наступний за днем ознайомлення позивача з наказом.

З урахуванням, тримісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, кінцевим строком звернення з позовною заявою до суду є - 25 липня 2023 року.

Однак, позивач, посилаючись на запровадження карантину на території України, визначає кінцевим строком подання позовної заяви до суду - 30 вересня 2023 року, однак станом на момент звернення позивача до суду - 18 вересня 2023 року карантин не діяв, а тому строк не може бути автоматично продовжено чи перенесено, Строк має закінчуватися відповідно до чітко визначеного терміну ст. 233 КЗпП України.

Таким чином, позивач звернулась до суду з порушенням тримісячного строку, встановленого ч.1 ст. 233 КЗпП України, а тому її вимоги взагалі не можуть розглядатися судом, а позовна заява має бути залишена без розгляду /т. 1 а.с. 102-106/.

01 квітня 2024 року представником позивача - адвокатом Зудіновим О.О. до суду першої інстанції подано заяву про поновлення строку на звернення до суду, в якій він вказував на те, що норми ч.1 ст. 233 КЗпП України у поєднанні з п. 1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України допускають неоднозначне тлумачення, про що свідчить оприлюднена Верховним Судом методична інформація, також зазначав, що на сьогоднішній день постанови Верховного Суду з роз`ясненнями щодо застосування приписів ст. 233 КЗпП України та п. 1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України відсутні, а тому вважає, що позивач у даній справі не може бути позбавлений права на судовий захист з підстав пропуску строку на звернення до суду /т.1 а.с. 205-209/.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду. Клопотання Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» про залишення заяви без розгляду - задоволено. Залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» про скасування наказу про оголошення догани.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем було пропущено тримісячний строк на звернення з позовом до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Також представником позивача суду не було надано доказів, що саме у зв`язку із запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», позивач не могла звернутися з позовом до суду в тримісячний строк (наприклад: перебування в лікарні у зв`язку з лікуванням респіраторної хвороби COVID-19, транспортні карантинні обмеження тощо), а тому вважав, що наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі пропуску з поважних причин строку, установленого ст.233 КЗпП України, суд може поновити ці строки (ст.234 КЗпП України).

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів`встановленийст.233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується судом незалежно від заяви сторін і пропущення такого строку є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

У статті 234 КЗпП не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16).

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

З наведених обставин вбачається, що позивач звернулась до суду першої інстанції з позовом, який за юридичним характером належить до категорії трудових спорів, а відповідні відносини регулюються нормами КЗпП України, зокрема положеннями ст. 233 КЗпП України, якою перебачено строки звернення до суду, та положення якої застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.

Представником відповідача до суду першої інстанції було подано клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивач звернулась до суду з порушенням тримісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, а тому її вимоги взагалі не можуть розглядатися судом, а позовна заява має бути залишена без розгляду.

Суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду виходив з того, що позивачем було пропущено тримісячний строк на звернення з позовом до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, та не було надано доказів, що саме у зв`язку із запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», позивач не могла звернутися з позовом до суду в тримісячний строк (наприклад: перебування в лікарні у зв`язку з лікуванням респіраторної хвороби COVID-19, транспортні карантинні обмеження тощо), а тому вважав, що наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Разом з цим, суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду не звернув увагу на ту обставину, що пропущення позивачем строку на звернення до суду з позовом встановленого ст.233 КЗпП України, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. В свою чергу, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим, у разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Суд також зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Таким чином, питання щодо строків звернення позивача до суду з позовом про порушення трудових прав підлягає вирішенню судом при розгляді справи по суті із зазначенням в рішенні суду мотивів, чому суд поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Крім того, положеннями ст. 257 ЦПК України, якою керувався суд першої інстанції, та яка визначає підстави для залишення позову без розгляду, не передбачена така підстава, як порушення строків звернення позивача до суду з позовом.

За таких обставин, судом першої інстанції допущено суттєве порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2024 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 23 жовтня 2024 року.