Рішення

від 12.04.2024 по справі 723/4919/23

СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 723/4919/23

Провадження № 2/723/328/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Бужори В.Т.

при секретарі Чікал І.В.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача: Кирчу В.Д.

Чобан І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Сторожинецького житлово-комунального господарства», про стягнення остаточного розрахунку при звільнені,-

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства « Сторожинецького житлово-комунального господарства», про стягнення остаточного розрахунку при звільнені.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що позивач був працівником Комунального підприємства «Сторожинецьке житлово-комунальне господарство», наказом КП «Сторожинецьке ЖКГ» від 30.06.2022 року №14-К ОСОБА_1 , було звільнено з роботи. Наказом від 30.06.2022 року №14-К було визначено зобов?язання бухгалтерії підприємства КП «Сторожинецьке ЖКГ» нарахувати та виплатити нараховану суму за невикористану відпустку за 64 (шістдесят чотири) дні: 24 календарних дня за період з 19.11.2019 року по 18.11.2020 року, 24 календарних дні за період з 19.11.2020 року по 18.11.2021 року та 16 календарних днів за період з 19.11.2021 року по 04.07.2022 року. Отже, з КП «Сторожинецьке ЖКГ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 7338,40 грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, 7385,70 відшкодування допомоги по тимчасовій непрацездатності, та 30 000 моральної шкоди.

22.12.2023 року представником відповідача Чобан І.І. подано відзив на позов, в якому представник відповідача не погоджується з позовними вимогами позивача, оскільки 09 червня 2022 року по 02 липня 2022 року ОСОБА_1 була надана чергова відпустка, що підтверджується Наказом підприємства за №15-в від 07.06.2022 року. Під час відпустки ОСОБА_1 виніс з адмінбудівлі підприємства службові документи, про що було подано заяву у поліцію, яка вилучила ці документи у позивача, на підставі вищевказаного ОСОБА_1 було винесено першу догану за вчинене порушення, що підтверджується наказом підприємства за № 41- 0 від 27.06.2022 року. Від підпису в наказі ОСОБА_1 відмовився. 28.06.2022 року ОСОБА_1 було викликано з відпустки (на 1 день) для надання пояснення по факту виносу службових документів з приміщення підприємства, але ОСОБА_1 на роботу не з?явився після чого йому було винесена друга догана, що підтверджується Наказом підприємства за № 42-0 від 28.06.2022 року. Від підпису в наказі ОСОБА_1 знову відмовився. За неявку на роботу без поважних причин 30.06.2022 року був винесений Наказ за №14-К про звільнення ОСОБА_1 , після закінчення його відпустки, а точніше з 04.07.2022 року, згідно п.1 ст.5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» за №-2136-ІХ 15.03.2022 року. Розрахунок заборгованості за невикористану відпустку за 64 дні позивачем проведено не вірно. Після звільнення розрахункові ОСОБА_1 були сплачені КП «Сторожинецьке ЖКГ» в повному обсязі, згідно ведення бухгалтерського обліку, але кошти по листкам непрацездатності працівникам їхнього підприємства не були відшкодовані та не сплачені у зв?язку з тим, що за КП «Сторожинецьке ЖКГ» існує заборгованість по єдиному соціальному внеску, на що 12.07.2021 року надійшов лист-роз?яснення від Фонду соціального страхування, що заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообо?язкове державне пенсійне страхування виникла в зв`язку з тим, що на даний час КП « Сторожинецьке ЖКГ » с збитковим підприємством. Вказана заборгованість виникла в результаті підвищення цін на електроенергію, ПММ, підвищення рівня мінімальної заробітної плати, а також тому, що тарифи, якими користується підприємство залишилися на попередньому рівні і не піднімались з 2022 року. За останній час роботи на підприємстві ОСОБА_1 забував своєчасно робити місячні звіти, складати графіки роботи, заповнювати табеля, неодноразово засинав на робочому місті, ігнорував прохання співробітників по робочим питанням, за що йому не було жодних дисциплінарних покарань. Згідно медичного огляду в 2021 році, лікар - невропатолог встановив ОСОБА_1 діагноз - церебральний атеросклероз, крім того позивач недочуває та тривалий час вже носить слуховий апарат. Все це приводить до висновку, що симптоми, вказані в позовній заяві, можуть бути наслідками його стану здоров?я та похилого віку, а не душевних страждань при звільненні. Посилаючись на зазначені обставини, представники відповідача Кирчу В.Д. та Чобан І.І. просили суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 03.01.2024 року надав відповідь на відзив в якому вказує що відповідач описує процес звільнення ОСОБА_1 , однак ніякого відношення до погашення заборгованості немає. Також зазначає на бездіяльність головного бухгалтера на листи позивача, щодо сплати суми заборгованості.

Позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача Кирчу В.Д. та Чобан І.І. , просили відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на докази які вони надали у відзиві.

Свідок ОСОБА_4 , який являється головним бухгалтером Комунального підприємства «Сторожинецького житлово-комунального господарства» в судовому засіданні підтвердив всі обсавини викладені у відзиві відповідача.

Заслухавши пояснення учасників даної цивільної справ та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 30 червня 2022 року наказом Комунального підприємства « Сторожинецьке житлове-комунальне господарство » № 14-к звільнено ОСОБА_1 відповідно до п.1 ст. 5 ЗУ « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану » №2136-ІХ від 15.03.2022 року.

Таким чином, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством « Сторожинецьке житлове-комунальне господарство ».

Після звільнення розрахункові ОСОБА_1 були сплачені КП « Сторожинецьке ЖКГ » в повному обсязі, згідно ведення бухгалтерського обліку на підприємстві: - розрахункові за 64 дні невикористаних відпусток у сумі 10883,20 грн. (середньоденна сума - 170,05 грн.) - розрахункові за останню відгуляну відпустку у сумі 4403,04 грн. (середньоденна сума - 183,46 грн.) - розрахункові за робочі дні червня до звільнення у сумі 958,09 грн. Після утримання коштів на ПДФО, військовий збір, профвнески, взаємозалік, на руки ОСОБА_1 було видано 12864,34 грн. Лікарняні були нараховані та сплачені позивачу підприємством за перші 5 днів у сумі 1758,50 грн., які він отримав в серпні 2021 року разом з заробітною платою однією виплатою.

Згідно із ч. 1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в цей день не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунку при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи із середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати в справі № 755/12623/19 від 08 лютого 2022 року середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

На вимоги позивача про стягнення остаточного розрахунку при звільнені до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Цей висновок щодо правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові № 910/4518/16 від 30 січня 2019 року.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення.

У п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ст.233КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.117, 237-1 цього кодексу вказано, що «за ст.47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».

Отже, у разі не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи викладене, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник, або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як вбачається із матеріалів справи, повний розрахунок з позивачем був проведено відповідачем 04.07.2022 року, що підтверджується матеріалами даної справи, а саме копіями розрахункових листів. Крім того, позивач звернувся до суду 08.11.2023 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду вх. №12392, чим порушив вимоги ст. 233 КЗпП України .

Таким чином, позивачем пропущено тримісячний строк, встановлений ст. 233 КЗпП України, при цьому суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, питання поновлення пропущеного строку не порушував, на будь-які обставини, що перешкоджали йому звернутися до суду у встановлений законом строк, не посилався.

За таких обставин, оскільки судом не встановлено пропуску позивачем з поважних причин строків, встановлених статтею 233КЗпП України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити через пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з вказаним позовом та повним розрахунком з позивачем 04.07.2022 року.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 94, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства « Сторожинецького житлово-комунального господарства », про стягнення остаточного розрахунку при звільнені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду потягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: