Постанова

від 29.05.2024 по справі 723/4919/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року

м. Чернівці

Справа № 723/4919/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Перепелюк І. Б., Половінкіної Н. Ю.

секретар Собчук І. Ю.

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне підприємство «Сторожинецьке житлово-комунальне господарство»

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Бужора В. Т.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Просив стягнути з Комунального підприємства «Сторожинецьке житлово-комунальне господарство» (далі - КП «Сторожинецьке ЖКГ») на його користь 7338 гривень 40 копійок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, 7385 гривень 70 копійок в рахунок відшкодування майнової шкоди внаслідок невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та 30 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Посилався на те, що позивач був працівником КП «Сторожинецьке ЖКГ». Наказом відповідача від 30 червня 2022 року №14-К ОСОБА_1 було звільнено з роботи та зобов`язано бухгалтерію підприємства нарахувати та виплатити грошові кошти за невикористану відпустку строком 64 дні.

Зазначав, що при звільненні йому не було здійснено виплату належних йому сум в повному обсязі, а саме грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки.

КП «Сторожинецьке ЖКГ» не виконало свого обв`язку зі сплати єдиного соціального внеску, що позбавило позивача отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності. Вказаними діями позивачу була завдана майнова шкода.

Також вважав, що зазначеними неправомірними діями роботодавця йому завдано моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 рокув позові ОСОБА_1 до КП «Сторожинецьке ЖКГ» про стягнення остаточного розрахунку при звільнені відмовлено.

Суд виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 були сплачені КП «Сторожинецьке ЖКГ» всі суми в повному обсязі.

Допомогу по тимчасовій непрацездатності «Сторожинецьке ЖКГ» виплатило позивачу за перші 5 днів такої непрацездатності.

Повний розрахунок з позивачем був проведений відповідачем 04 липня 2022 року. Позивач звернувся до суду 08 листопада 2023 року, а отже пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що у вказаному спорі встановлений тримісячний строк звернення до суду з позовом.

Суд першої інстанції помилково не застосував аналогію закону та аналогію права з метою визнання продовженим строку, визначеного в статті 233 КзПП України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

КП «Сторожинецьке ЖКГ» подало відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилався на те, що при звільненні позивачу були виплачені всі належні йому суми. У відшкодуванні допомоги про тимчасовій непрацездатності було відмовлено Фондом соціального страхування України.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

30 червня 2022 року наказом КП «Сторожинецьке ЖКГ» № 14-к звільнено ОСОБА_1 з посади електрика відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ від 15 березня 2022 року. Бухгалтерію зобов`язано нарахувати та виплатити суму за невикористану відпустку за 64 дні, а саме 24 календарних дня за період з 19 листопада 2019 року по 18 листопада 2020 року, 24 календарних дні за період з 19 листопада 2020 року по 18 листопада 2021 року та 16 календарних днів за період з 19 листопада 2021 року по 04 липня 2022 року (а.с.17).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.

Щодо позовної вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що при звільненні ОСОБА_1 була сплачена КП «Сторожинецьке ЖКГ» грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з розрахунком відповідно до даних бухгалтерського обліку КП «Сторожинецьке ЖКГ» грошова компенсація за 64 дні невикористаної ОСОБА_1 щорічної відпустки у сумі склала 10883 гривні 20 копійок (з розрахунку середньоденної суми - 170 гривень 05 копійок); розмір відпускних за період перебування ОСОБА_1 у відпустці (24 календарних дні) з 09 червня 2022 року по 02 липня 2022 року у сумі склав 4403 гривні 04 копійки (з розрахунку середньоденної суми - 183 гривні 46 копійок); розрахунок (заробітна плата) за робочі дні червня до звільнення становив 958 гривень 09 копійок (а.с. 65-67).

Після утримання податків і зборів ОСОБА_1 було виплачено 12 864 гривні, що підтверджується платіжною відомістю та підписом позивача у графі «розписка про отримання» (а.с.26).

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 була сплачена КП «Сторожинецьке ЖКГ» грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в повному обсязі. Вказана обставина підтверджується зазначеними доказами.

Позовна вимога про стягнення 7338 гривень 40 копійок грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки задоволенню не підлягає, оскільки право позивача у цій частині не порушено.

Щодо висновків суду першої інстанції про відмову в позові у зв`язку з пропуском строку, визначеного статтею 233 КЗпП України

Згідно з статтею стаття 233 КзПП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У разі пропуску передбачених статтею 233 КЗпП України строків звернення до суду про вирішення трудового спору суд з`ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін.

За необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує його по суті.

У випадку пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 509/3661/16-ц.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки суд першої інстанції, встановивши необґрунтованість такої позовної вимоги, не врахував, що суд у даному випадку повинен відмовити в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду та помилково відмовив в позові у зв`язку з пропуском строків.

Суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю без посилання на строки звернення до суду.

Щодо позовних вимог про стягнення майнової та моральної шкоди

Пунктом 5 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з трьома вимогами, а саме: стягнення на його користь з відповідача 7338 гривень 40 копійок грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, 7385 гривень 70 копійок в рахунок відшкодування майнової шкоди заподіяної внаслідок невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та 30 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Аналіз резолютивної та мотивувальної частин рішення суду першої інстанції дає підстави зробити висновок про те, що суд не вирішив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь з КП «Сторожинецьке ЖКГ» 7385 гривень 70 копійок в рахунок відшкодування майнової шкоди внаслідок невиплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та 30 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з резолютивної частини рішення суду першої інстанції суд відмовив в позові про стягнення сум належних при звільненні. Проте відшкодування майнової та моральної шкоди не входить до сум, які відповідно до статті 116 КзПП України підлягають виплаті при звільненні.

Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід змінити, виклавши йому мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29 травня 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді Ірина ПЕРЕПЕЛЮК

Наталія ПОЛОВІНКІНА