Рішення

від 15.04.2024 по справі 515/1877/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1877/23

Провадження № 2/513/144/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Шевченко Є.Д., позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт Сарата Одеської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей,

у с т а н о в и в :

24 листопада 2023 року позивачка звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей.

Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 червня 2021 року по справі №515/882/19 було вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів місячного заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 07 червня 2019 року, до повноліття дітей.

Внаслідок невиконання відповідачем рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 червня 2021 року по справі №515/882/19 за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання дітей у розмірі 70840,03 гривень (розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виданого Татарбунарським відділом державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), по ВП № 68447506 за № 21.5-32/39562 від 06 вересня 2023 року.

Відповідно до копій розрахунків заборгованості, наданих Татарбунарським відділом ДВС (вих.№21.5-32/3225 від 04 лютого 2022 року та вих.№21.5-32/11532 від 17 червня 2022 року), нею виявлено розбіжності у розрахунках заборгованості за 2020 рік станом на 01 січня 2021 року; за 2021 рік станом на 01 січня 2022 року та за січень 2022 року, що спричинило збільшення розміру заборгованості та, відповідно, розміру неустойки.

Так, відповідно до наданих ДВС розрахунків, розмір заборгованості станом на травень 2023 року складає 86500 (вісімдесят шість тисяч п`ятсот) грн. 72 коп.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 28 грудня 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей відкрито провадження та призначено до розгляду по суті на 01 лютого 2024 року о 10:30 годині в приміщенні Саратського районного суду Одеської області.

29 січня 2024 року до суду надійшов відзив на позов, який обґрунтований тим, що його вини не має в тому, що у період з 07 серпня 2019 року по 04 червня 2021 року не було рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, а позивачка враховує цей період у розрахунок пені. Що стосується періоду з липня 2021 року по червень 2022 року він не міг сплачувати аліменти на утримання дітей, у зв`язку з тим, що на той момент він досяг пенсійного віку і не міг ніде влаштуватись. У червні 2022 року він знайшов роботу і одразу почав сплачувати аліменти і погашати заборгованість по сплаті аліментів.

31 січня 2024 року до суду надійшли пояснення Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області від 30 січня 2024 року №21.5-32/6943, відповідно до яких на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження ВП №68447506, відкрите на підставі виконавчого листа №515/882/19. 02 лютого 2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження. Заборгованість ОСОБА_2 станом на 01 лютого 2022 року складала 75030,03 грн. На підставі отриманої інформації від Одеської філії ТОВ «Експансія» проведено перерахунок заборгованості.

13 лютого 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив.

10 квітня 2024 року до суду надійшла заява про уточнення та зменшення позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позові. Також, зазначила стосовно заперечень, що ОСОБА_2 повністю припинив забезпечувати та надавати допомогу дітям, ухилявся від надання допомоги. ОСОБА_2 подавав до суду заяву про встановлення батьківства лише щодо однієї дитини. У справі про батьківство ОСОБА_2 не приїжджав, надавав клопотання про відкладення, зі слів свідків було встановлено батьківство. Стосовно матеріального стану: ОСОБА_2 придбав автомобіль, 2 кімнатну квартиру в Одесі, побудував гараж. Що стосується надсилання коштів переведених на карту, то вона нічого не отримала. Що стосується, допомоги від держави, вона надала довідку, що вона не має статусу мати одиначки. До певного періоду відповідач не сплачував аліменти, потім сплачував по тисячі з копійками. Але потім коли вона подала в юстицію в жовтні, про те, щоб виплатити кошти, він почав їх виплачувати, і заборгованість, і до Нового року він виплатив аліменти. Коли отримала рішення по аліментам, відразу звернулася до виконавця. На сьогоднішній день заборгованість повністю погашена.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві, а також зазначив, що ОСОБА_2 звертався до суду про визнання батьківства, обох дітей. Розрахунок пені, який надає позивачка, в період з червня 2019 року і до травня 2023 року. Рішення суду про стягнення аліментів було лише 04 червня 2021 року. Тобто в період з 04 червня 2021 року по червень 2019 року, який входить в найбільший розмір пені аліментів. В цей період проходили всі судові засідання. В грудні було рішення про визнання батьківства, ОСОБА_2 його оскаржив. В березні 2021 року було рішення Татарбунарського суду про залишення рішення без змін. І з 17 березня 2021 року офіційно був визнаний батьком. Тому вважає період судових справ не може входити в обставину доказування провини не сплати аліментів, оскільки він не визнавався ще тоді батьком, а був визнаний тільки в березні. В 2019 році він не міг платити аліменти, бо рішення було в 2021 році. Згідно розрахунку є 10 місяців заборгованості, за який нараховується пеня. З липня 2021 року і по червень 2022 року, цей період він був працевлаштований. ОСОБА_2 писав заяву в Фозі, хотів добровільно сплачувати аліменти, але йому відмовили, бо не було виконавчого листа. Тому вважає, що в період з червня 2021 року по травень 2022 року не має провини не сплати аліментів ОСОБА_2 . З червня 2022 року по травень 2023 року нараховується пеня. З червня 2019 по червень 2021 року період судових засідань. З червеня 2021 року по травень 2022 року не зрозуміло чому не стягувалися аліменти, хоча він офіційно працював. В третьому періоді ДВС регулював сплату аліментів, з травня 2022 року по травень 2023 року.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та зазначив, що був у рейсі і не знав, що ОСОБА_1 подала на аліменти. Коли прийшов з рейсу, подав до суду про визнання батьківства.

У судовому засіданні 15 квітня 2024 року позивачка надала додаткові письмові пояснення та просила залишити без розгляду заяву від 10 квітня 2024 року про уточнення та зменшення позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 15 квітня 2024 року заява ОСОБА_1 від 10 квітня 2024 року про уточнення та зменшення позовних вимог, за клопотанням позивачки залишена без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини та дійшов до таких висновків.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 19 травня 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та свідоцтва серії НОМЕР_2 виданого 11 жовтня 2022 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народились в родині ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 червня 2021 року по справі №515/882/19 було вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів місячного заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 07 червня 2019 року, до повноліття дітей.

02 лютого 2022 року державним виконавцем Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білик М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68447506.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 червня 2023 року становить 73253,08 грн.

Відповідно до постанови про скасування тимчасового обмеження боржника у праві полювання у виконавчому провадженні ВП №68447506 від 18 грудня 2023 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 погашена в повному обсязі та станом на 18 грудня 2023 року відсутня.

Рішенням виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 26 жовтня 2022 року №195 відмовлено батьку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом досліджено виписку по карткову рахунку ОСОБА_1 .

Рішенням Головного управління ПФУ в м.Києві №155850003824 від 27 лютого 2023 року ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за віком. Відповідно до листа від 26 січня 2024 року, ОСОБА_2 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та пенсію не отримує.

Відповідно до довідки від 24 січня 2024 року №1 ОСОБА_2 працює водієм автотранспортних засобів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 із 17 січня 2024 року.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 з 31 березня 2020 року по 19 вересня 2023 року працював експедитором в ТОВ «Експансія».

Відповідно до довідки виданій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 про те, що станом на 27 лютого 2024 року жодних видів державних соціальних допомог на дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не отримує.

Відповідно до статей 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною першою статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Згідно із статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення ст. 8 СК України та ч. 1 ст. 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19, провадження № 61-16670сво19.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Такий правовий висновок щодо порядку обчислення пені уразі виникнення заборгованості зі сплати аліментів викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).

Позивачкою здійснено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів ОСОБА_2 по ВП №68447506, відповідно до якого загальна сума пені за прострочення аліментів за період з червня 2019 року по травень 2023 року складає 874821,19 грн, який уточнено у судовому засіданні та зазначено пеню в сумі 516363,34 грн.

На спростування даного розрахунку відповідачем надана інформація, що заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 погашена в повному обсязі та станом на 18 грудня 2023 року відсутня, відповідно до постанови про скасування тимчасового обмеження боржника у праві полювання у виконавчому провадженні ВП №68447506 від 18 грудня 2023 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, правила для обчислення пені за прострочення сплати аліментів, розрахунок заборгованості від 19 квітня 2022 року, а також часткову сплату відповідачем аліментів, правильно виходили з відсутності підстав для нарахування пені за прострочення сплати аліментів за період із 28 січня 2020 року (день звернення до суду з позовом про стягнення аліментів) по 23 вересня 2020 року (день ухвалення судового рішення про стягнення аліментів), оскільки до ухвалення рішення про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня вина, що є обов`язковим елементом для стягнення неустойки.

Частиною першою статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред`явлення позову).

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 червня 2021 року, стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , визначено, що аліменти стягуються з 07 серпня 2019 року, тобто з дня пред`явлення позову до суду.

Разом із цим, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Отже, оскільки рішення про стягнення аліментів постановлено 04 червня 2021 року, то лише з цієї дати настає наявні підстав для нарахування пені за прострочення сплати аліментів, у разі наявності вини платника аліментів.

Щодо періоду червня 2021 року по травень 2023 року відповідач та його представник проти даного розрахунку заборгованості заперечували, вказуючи на те, що вказана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання державним виконавцем та працівника ТОВ «Експансія» своїх посадових обов`язків, при відрахуванні коштів на сплату аліментів. Разом з тим, дії державного виконавця не оскаржені, доказів підтвердження звернень до роботодавця щодо перерахування коштів на сплату аліментів суду не надано.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Стороною відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів відсутності його вини у несплаті (неповній сплаті) аліментів за період з 01 липня 2021 року по 01 травня 2023 року, неправомірності дій чи бездіяльності державного виконавця, чи посадових осіб за місцем роботи ТОВ "Експансія". Отримавши вищевказаний розрахунок відповідач не оскаржував його у встановленому законом порядку, а також не оскаржував дій державного виконавця.

За наведених вище фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що саме з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дітей за рішенням суду, виникла заборгованість зі сплати аліментів, а від так наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 пені, передбаченої статтею 196 СК України.

Аргументи відповідача про те, що його вини у наявності заборгованості зі сплати аліментів немає, спростовуються матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами справи, зокрема розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, який ним не оскаржений, як і дії державного виконавця щодо перерахування коштів не щомісячно, що в свою чергу підтверджує обізнаність відповідача про відкрите відносно нього виконавче провадження. Доказів про вжиття всіх залежних від відповідача дій щодо сплати регулярно та в повному обсязі аліментів останнім не надано.

Щодо розміру пені за прострочення сплати аліментів суд дійшов таких висновків.

За таких обставин, враховуючи вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду у справі 333/6020/16-ц, а також висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) вказано, що при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць, критично відноситься до наданого розрахунку позивачкою.

Так, судом встановлено, що з червня 2022 року по травень 2023 були здійснені часткові платежі за наявності заборгованості зі сплати аліментів за попередні періоди, які зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення.

Отже, пеня за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей з червня 2021 року по 31 травня 2023 року, з урахуванням ст.13 ЦПК України, становить 154331,97 грн, виходячи з такого розрахунку:

з 01 червня 2021 року по 30 червня 2021 року 1277,32 x 30 днів * 1 % = 383,19

з 01 липня 2021 року по 31 липня 2021 року - 1255 x 61 день * 1 % = 765,55

з 01 серпня 2021 року по 31 серпня 2021 року - 1255 x 92 день * 1 % = 1154,60

з 01 вересня 2021 року по 30 вересня 2021 року - 1255 x 122 днів * 1 % = 1531,10

з 01 жовтня 2021 року по 31 жовтня 2021 року - 1255 x 153 день * 1 % =1920,15

з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2021 року - 1255 x 183 днів * 1 % =2296,65

з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року 1309 x 214 день * 1 % =2801,26

з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року - 1309 x 245 день * 1 % =3207,05

з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року - 1309 x 273 днів * 1 % =3573,57

з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року - 1309 x 304 день * 1 % =3979,36

з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року - 1309 x 334 днів * 1 % =4372,06

з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року 1309 x 365 день * 1 % =4777,85

з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року 2645,50 x 395 днів * 1 % =10449,72

з 01 липня 2022 року по 31 липня 2022 року 2645,50 x 426 день * 1 % =11269,83

з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року 2645,50 x 457 день * 1 % =12089,93

з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року 2645,50 x 487 днів * 1 % =12883,58

з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року 2645,50 x 518 день * 1 % =13703,69

з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року - 1372 x 548 днів * 1 % =7518,56

з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року 1416,50 x 579 день * 1 % =8201,53

з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року 1416,50 x 610 день * 1 % =8640,65

з 01 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року 1416,50 x 639 днів * 1 % =9051,43

з 01 березня 2023 року по 31 березня 2023 року 1416,50 x 670 день * 1 % =9490,55

з 01 квітня 2023 року по 30 квітня 2023 року 1416,50 x 700 днів * 1 % =9915,50

з 01 травня 2023 року по 31 травня 2023 року 1416,50 x 731 день * 1 % =10354,61

Разом з цим, тлумачення частини першої статті 196 СК України дає підстави дійти висновку про те, що розмір неустойки (пені), який підлягає стягненню з особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, має становити не більше 100 відсотків заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Суди при обчисленні пені не звернули увагу, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується (постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21).

З розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, вбачається, що у травні 2023 року заборгованість становила 73253,08 грн, з банківської виписки позивачки вбачається, що відповідачем за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року сплачувались аліменти та станом на 18 грудня 2023 року заборгованість погашена в повному обсязі.

Розрахунок державного виконавця відповідачем не оскаржувався.

Заборгованість по сплаті аліментів була повністю погашена 18 грудня 2023 року.

З вищенаведеного виходить, що боржником визнавалась наявність заборгованості зі сплати аліментів, що в свою чергу є визнанням неналежного виконання ним аліментних зобов`язань, що є підставою для стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Зважаючи на те, що зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, дослідивши надані позивачем докази, а саме, розрахунок заборгованості по аліментах державного виконавця та рішення суду, з`ясувавши розмір несплачених аліментів за кожним із періодичних платежів, установивши строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, суд вважає, що з відповідача на користь позивача, з урахуванням приписів частини 1 статті 196 СК України, підлягає стягненню пеня за прострочку сплати аліментів, яка станом на дата звернення до суду становила 47943,30 грн.

Та обставина, що позивачкою у позові вказано період за який вона просить стягнути пеню (з червень 2019 по травень 2023 року включно), тобто до місяця в якому відповідачем було частково сплачено заборгованість зі сплати аліментів, не змінює факту існування реальної заборгованості відповідача перед позивачкою на дату звернення до суду із позовом у розмірі 47943,30 грн.

За правилами частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Предметом спору у цій справі є стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, а ОСОБА_1 є позивачем у цій справі, а відтак звільнена від сплати судового збору у цій справі в силу закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру з фізичної особи справляється судовий збір, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначає, що з 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 2 684, 00 грн.

Виходячи з цих обставин, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 20, 180, 196 Сімейного кодексу України, ст. 625 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 47943 (Сорок сім тисяч дев`ятсот сорок три) гривні 30 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ,

Представник відповідача: Дімітренко Валерій Євстафійович, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 29 травня 2003 року №378.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2024 року.

Суддя К. Ю. Рязанова