Постанова

від 02.04.2024 по справі 909/678/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа №909/678/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Кострик К.І.,

представники сторін:

позивача: Семків М.Н.,

відповідача: Мороз О.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 21.01.2024 (вх. суду від 26.01.2024 №01-05/292/24)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 (повний текст рішення складено 02.01.2024, суддя Малєєва О.В.)

у справі № 909/678/23

за позовом: ОСОБА_1 , м. Надвірна, Івано-Франківська область,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", м. Івано-Франківськ,

про відшкодування збитків у розмірі 2 989 119, 12 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про відшкодування збитків у розмірі 2 989 119, 12 грн, з яких 2 941 887,12 грн упущена вигода, а 47 232,00 грн сплачена орендна плата з 03.01.2018 по 31.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч укладеного між сторонами Договору про електропостачання орендного приміщення, відповідач протиправно припинив надавати позивачу послуги з електропостачання, чим заподіяв позивачу збитки, оскільки внаслідок припинення електропостачання, позивач не продовжував підприємницьку діяльність в орендованому приміщенні, а орендну плату сплачував.

Також, внаслідок припинення підприємницької діяльності, у позивача суттєво зменшився дохід, в 2018 році був відсутній, а в 2019 році склав 10 000 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" на користь ОСОБА_1 23 489, 03 грн збитків, відмовлено в позові в частині стягнення 2 965 630, 09 грн збитків.

Рішення мотивовано тим, що орендна плата за період з 03.01.2018 до 31.12.2018 підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, оскільки припинення підприємницької діяльності позивачем в зазначений період є наслідком протиправної поведінки відповідача.

Разом з тим, при визначенні періоду сплати орендної плати місцевий суд врахував висновки суду, викладені у справі № 909/520/19, а саме те, що з 01.01.2019 відповідач не був наділений правом постачати електричну енергію споживачам, що унеможливлювало відновлення ним електропостачання позивачу. А тому в цей період причинний зв`язок між діями відповідача і втратами позивача відсутній.

Щодо упущеної вигоди то суд повністю відмовив у позові в цій частині, з огляду на те, що розмір неодержаного прибутку (доходу) позивач не довів, а у поданих позивачем деклараціях відображено обсяг доходу, а не прибутку.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з вказаними рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 у справі № 909/678/23 частково скасувати, в частині відмови у стягненні 2 965 630, 09 грн збитків та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" на користь ОСОБА_1 заподіяні йому збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2 941 887,12 грн, збитки зі сплати оренди за період 2019 року та судові витрати на правову допомогу.

В апеляційній скарзі, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 909/520/19, визнано протиправними дії Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в частині одностороннього припинення електропостачання до орендного приміщення ОСОБА_1 , рішення суду мотивоване тим, що електрична енергія споживачу, який не допускає порушень своїх договірних зобов??язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та електропостачальником, постачається безперервно. Підставами припинення можуть бути тільки закінчення строку дії договору, розірвання або неукладення договору.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що в період дії договору оренди з 03.01.2018 по 31.12.2019 відповідач в односторонньому порядку протиправно припинив надання послуг з електропостачання, чим зупинив здійснення підприємницької діяльності ФОП Іванюка В.М. до закінчення строку дії договору оренди, а саме до 31.12.2019.

Разом з тим, судом першої інстанції за наявності документально підтвердженого розрахунку упущеної вигоди та не згодою з ним, самостійно не визначено іншої суми нарахувань, не спростовано її іншими доказами.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, заперечує проти апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 у справі № 909/678/23 у повному обсязі, вважає вимоги апелянта необґрунтованими, а апеляційну скаргу безпідставною, оскільки позивачем не доведено факту завдання йому збитків, розмір збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та завданими збитками.

Аудиторська довідка від 25.07.2022, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру збитків, не може бути належним доказом у справі, оскільки підтверджує лише фінансовий результат господарської діяльності підприємства, а не розмір заподіяних збитків; не досліджено причинний зв`язок між збитками, на які посилається апелянт, та діями відповідача.

Відповідач вважає, що апелянтом жодним чином не доведено вжиття заходів, які б підтверджували його дохід, покращували фінансовий результат та підтверджували його бажання зменшити розмір збитків, що суперечить положенню п. 4 ст. 623 ЦК України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2024 справу № 909/678/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі № 909/678/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023.

Ухвалою суду від 19.02.2024 призначено розгляд справи на 05.03.2024.

У судове засідання 05.03.2024 сторони явку уповноважених представників не забезпечили.

Ухвалою від 05.03.2024 суд відклав розгляд справи на 19.03.2024.

В судовому засіданні 19.03.2024, за згодою представників сторін оголошено перерву до 02.04.2024.

У судовому засіданні 02.04.2024 представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення частково скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовної вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив щодо доводів апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд залишити оскаржуване рішення без змін.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

24.10.19 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення у справі № 909/520/19, яким частково задовольнив позов фізичної особи - підприємця Іванюка Володимира Михайловича до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Підприємства споживчої кооперації "Ринок", про визнання дій протиправними та відновлення становища, яке існувало до порушення права: визнав протиправними дії Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в частині одностороннього припинення електропостачання ОСОБА_1 ; стягнув з АТ "Прикарпаттяобленерго" в дохід Державного бюджету України 1921,00грн судового збору; в решті позову відмовив.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" в частині одностороннього припинення електропостачання ОСОБА_1 та в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26.08.2020, постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 909/520/19 скасовано в частині скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" в частині одностороннього припинення електропостачання ОСОБА_1 . В цій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 у справі № 909/520/19 залишено в силі.

В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (відновлення становища, яке існувало до порушення прав ОСОБА_1 , шляхом відновлення електропостачання) у справі № 909/520/19 залишено без змін.

Судами встановлено такі обставини.

01.07.2016 Підприємство споживчої кооперації Ринок Надвірнянського районного споживчого товариства (Орендодавець) та фізична особа-підприємець Іванюк Володимир Михайлович (Орендар) уклали договір оперативної оренди об`єкта нерухомості, а саме приміщення загальною площею 32, 8 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Орендодавець 10.08.2019 склав акт обстеження вказаного приміщення, в якому вказав на те, що позивач орендував приміщення до кінця 2016 року, а з 01.01.2017 займає його без договору. Також було попереджено позивача про необхідність звільнення приміщення до 19.08.2019. Позивач вважав такі дії відповідача неправомірними і звернувся до суду з позовом про визнання права користування приміщенням, а договір оренди таким, що продовжив свою дію на тих же умовах і на той же строк до 31.12.2019.

Спірний договір був укладений на строк шість місяців до 31.12.2016 з визначеною орендною платою 1 968, 00 гривень в місяць. В пункті 7.1. договору сторони передбачили, що всі зміни та доповнення до цього договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін. Доказів будь-яких змін чи доповнень до договору суду не надано. З 01.07.2016 до цього часу позивач користувався приміщенням та сплачував за нього орендну плату. Враховуючи відсутність заперечення сторін щодо продовження дії договору у відповідні місячні терміни, договір оперативної оренди об`єкта нерухомості не припинив своєї дії 31.12.2016, а пролонговувався на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Так, 31.07.2019 договір був продовжений до 31.12.2019.

27.12.2007 АТ "Прикарпаттяобленерго" (Постачальник) та Фізична особа-підприємець Іванюк Володимир Михайлович (Споживач) уклали договір про постачання електричної енергії № 498 за умовами якого постачальник зобов`язався продавати споживачу електричну енергію для забезпечення об`єкта - кіоску споживача за адресою м. Надвірна (ринок), а споживач оплачувати вартість використаної електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Даний договір було укладено строком на один рік та згідно до п.9.4 з продовженням на наступний календарний рік, якщо жодною із сторін не буде заявлено про намір про припинення його дії. Предметом даного договору було постачання електричної енергії потужністю 2.2 кВт.

Відповідно до Додатку 7 до Договору постачання електричної енергії № 498, електропостачання здійснюється за адресою м. Надвірна, «Ринок».

За зверненням орендодавця від 30.10.2017 відповідач 22.11.2017 направив позивачу лист № 030/724/43 щодо підтвердження права власності (користування) об`єктом та припинення з 02.01.2018 електропостачання на підставі п. 7.5.7 ПКЕЕ після припинення терміну дії договору у разі ненадання відповідних документів.

Позивач 02.01.2018 подав відповідачу заяву щодо підтвердження права користування об`єктом, надав копію вказаного договору оренди об`єкта від 01.07.2016 та зазначив, що договір є продовженим на новий термін.

Відповідач 03.01.2018 припинив електропостачання до вказаного об`єкта.

Дії відповідача щодо припинення постачання електричної енергії позивач оскаржив до НКРЕКП.

Листом № 9863/20/9-18 від 14.11.2018 НКРЕКП повідомила позивача, що комісією прийнято постанову від 30.10.2018 № 1325, якою зобов`язано ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" у строк до 01.12.2018 відновити електропостачання орендованого об`єкта ФОП Іванюка В.М.

Відповідач 19.11.2018 направив позивачу лист щодо надання доступу до об`єкта для відновлення електропостачання.

20.11.2018 орендодавець звернувся до відповідача із запереченнями щодо відновлення електропостачання об`єкта.

Відповідач 22.11.2018 склав акт про не допуск працівників ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" до об`єкта.

У відповідь на звернення орендодавця 21.12.2018 НКРЕКП повідомило Підприємство споживчої кооперації "Ринок", ФОП Іванюка В.М. та ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про необхідність врегулювання спору щодо права користування (оренди) об`єктом у встановленому чинним законодавством порядку для відновлення електропостачання.

НКРЕКП 05.07.2019 з урахуванням листа ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" від 26.11.2018 щодо стану виконання вимоги постанови НКРЕКП від 30.10.2018 № 1325 прийняло постанову № 1362, згідно якої вимоги постанови НКРЕКП від 30.10.2018 № 1325 вважаються такими, що виконані.

Верховний Суд у постанові від 26.08.2020 у справі № 909/520/19 погодився з висновками місцевого суду про те, що Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" не надав докази припинення, розірвання або не укладення договору про постачання електричної енергії № 498 від 27.12.2007, а тому були відсутні передумови, передбачені пп.7 п. 7.5 ПЕКК та п. 3.1.2 договору, для припинення електропостачання на орендований позивачем об`єкт. Повідомлення відповідача від 14.06.2017 та 22.11.2017 про необхідність підтвердження права власності (користування) об`єктом оренди та припинення електропостачання у разі ненадання такого підтвердження, суперечить п. 5.4 ПЕКК, оскільки вказані документи необхідні саме для укладення договору, а не для продовження його дії. Крім того, листи-повідомлення від 14.06.2017 та 22.11.2017, якими позивача повідомлено про припинення договору постачання електроенергії та припинення електропостачання, не є попередженнями про припинення постачання електричної енергії в розумінні п. 7.5 ПКЕЕ. Касаційний суд вказав, що припинення електропостачання на об`єкт позивача здійснено з порушенням умов договору та не відповідає положенням ПКЕЕ, тобто відповідач при повідомленні позивача про припинення електропостачання порушив умови договору та норми права, які регулюють правовідносини у сфері надання послуг з електропостачання, у зв`язку з чим такі дії відповідача обґрунтовано визнано протиправними.

Водночас, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відновити електропостачання, оскільки на виконання положень ЗУ "Про ринок електричної енергії" постановою НКРЕКП від 16.11.2018 № 1443 анульовано ліцензію відповідача на право здійснення господарської діяльності з передачі та постачання електричної енергії, тобто з 01.01.2019 відповідач не наділений правом постачати електричну енергію споживачам, що унеможливлює відновлення ним електропостачання позивачу.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у вищезазначених судових рішеннях встановлені обставини мають преюдиційний характер.

Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі (постанова Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 914/1668/23).

До матеріалів справи долучено банківські квитанції про орендну оплату за договором від 01.07.2016 за період з 03.01.2018 до 31.12.2019, загальною сумою 47 232 гривні (том 1, а.с. 63-89).

В матеріалах справи містяться декларації позивача як платника єдиного податку другої групи: в 2016 р. задекларовано доходи в розмірі 1 200 000 грн, в 2017 р. - 1 480 000 грн, в 2018 р. - 0 грн, в 2019 р. - 10 000 грн.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи, аудиторської довідки ТОВ АФ "ЮРЕК-АУДИТ" від 25.07.2022, складеної на підставі податкової звітності позивача за 2017 -2019 роки, аудиторською фірмою розраховано упущену вигоду (неотриманий дохід) ОСОБА_1 за період з 03.01.2018 до 31.12.2019 в сумі 2 941 887, 12 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Предметом розгляду у цій справі є стягнення збитків з відповідача внаслідок протиправного припинення надання послуг з електропостачання у розмірі 2 989 119, 12 грн, з яких 2 941 887,12 грн упущена вигода, а 47 232,00 грн сплачена орендна плата з 03.01.2018 по 31.12.2019.

Правова підстава позову ст. 22 ЦК України, 224 ГК України.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

При цьому пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 зазначила, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

Верховним Судом у постанові від 21.11.2023 у справі № 910/3658/23 зазначено, що виходячи із систематичного аналізу вимог чинного законодавства упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Верховний суд у постанові від 07.11.2023 у справі 922/3928/20 наголошує, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора/позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Так, позивач посилається на задекларований ним дохід у 2017 році в сумі 1 480 000,00 грн і презюмує, що така ж сума доходу могла б становити і в період 2018 2019 рр.

У постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 908/2261/17 зроблено висновок, що кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання.

Позивач не надав та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували реальні підстави на одержання позивачем доходу, натомість позивач наводить суду лише власні припущення щодо розміру упущеної вигоди, математично розраховуючи її на рівні доходу за 2017 рік.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 2 941 887,12 грн не підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення сплаченої ним орендної плати за приміщення в період з 03.01.2018 до 31.12.2019 в сумі 47 232 грн за своїм правовим змістом є втраченим майном. Водночас, вказані втрати за період з 03.01.2018 до 31.12.2018 є наслідком протиправної поведінки відповідача, оскільки позивач при відсутності електропостачання не міг використовувати орендоване майно для здійснення підприємницької діяльності, хоча орендну плату за нього сплачував, тому наявний причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача. Відповідач відсутність своєї вини у цій частині не довів.

Доводам відповідача щодо існування спору з приводу продовження договору оренди приміщення суд дав оцінку при вирішенні справи № 909/520/19, зокрема вказав, що ПАТ "Прикарпаттяобленерго" не вправі було витребовувати у споживача ( ОСОБА_1 ) документи, які необхідні саме для укладення договору.

При визначенні періоду сплати орендної плати суд враховує висновки суду, викладені у справі № 909/520/19, а саме те, що АТ "Прикарпаттяобленерго" з 01.01.2019 втратив статус електропостачальної організації і володіє виключно правовим статусом оператора системи розподілу, відтак АТ "Прикарпаттяобленерго" не є тією особою, яка відповідно до вимог чинного законодавства має бути зобов`язана на вчинення відповідних дій - відновлення електропостачання.

Враховуючи те, що орендна плата становила 1 968 грн в місяць, за період з 03.01.2018 до 31.12.2019 позивач сплатив 23 489, 03 грн (1 968 грн х 11 місяців + 1968 грн : 31 день х 29 днів січня), що і його прямими збитками, висновок місцевого суду в тій частині є правильний.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 у справі № 909/678/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Скаржником у апеляційній скарзі зазначено суму орієнтовного розрахунку судових витрат в розмірі 6 000 гривень.

28.03.2024 до суду надійшла заява позивача про стягнення судових витрат в розмірі 40 000 гривень за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

У свою чергу, відповідачем у відзиві вказано попередній розрахунок судових витрат, загальною сумою 21 000 гривень.

19.03.2024 відповідач надав суду заяву про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу з долученими доказами понесення цих витрат.

Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи апеляційним судом інтереси відповідача представляв адвокат Мороз Оксана Михайлівна.

До заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу долучено:

-ордер про надання правничої (правової) допомоги, серія АТ № 1061156 від 08.02.2024;

-договір про надання професійної правничої допомоги № 2024/20 від 02.01.2024 (далі Договір);

-акт приймання-передачі послуг за Договором.

Згідно з доданим Договором, Приватне акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго», в особі заступника Голови Правління з адміністративної діяльності Чернявського Миколи Олександровича, який діє на підставі довіреності № 415 від 14.02.2019, надалі іменується «Клієнт», з однієї сторони, та адвокат - Мороз Оксана Михайлівна, яка діє на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ІФ № 001600 від 16.08.2019 року та здійснює незалежну професійну діяльність згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2018, надалі іменується «Адвокат», з іншої сторони (надалі разом іменуються «Сторони»), а кожна окремо «Сторона» уклали Договір про наступне.

Відповідно до п. 1.1. Договору, адвокат зобов?язується надавати Клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, пов?язаного з діяльністю Клієнта та його посадових осіб.

Згідно з пп. 1.3, 1.3.1. Договору, Клієнт надає Адвокату наступні повноваження: представляти інтереси товариства в усіх підприємствах, установах, організаціях, судових правоохоронних та державних органах зі всіма правами, передбаченими діючим законодавством, тому числі: одержувати необхідні довідки та документи, підписувати та подавати претензії, вимог заяви, листи, клопотання, відзиви, відповіді на відзиви, заперечення на відповіді на відзиви, позові заяви, цивільні позови у кримінальних справах, заяви про видачу судових наказів та виконавчих листів, скарги, апеляційні скарги, касаційні скарги, розписуватись на них від імені Клієнт сплачувати від імені Клієнта судовий збір, а також знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брат участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питані іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти. прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмо зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення (вироки, рішення, постанови, ухвали) судів, збирати будь-які відомості про факти, що можуть використовуватися докази у справі, а також користуватися всіма іншими правами, наданими законодавством України для такого роду повноважень та цим Договором адвокату.

Відповідно до п. 4.1. Договору, представництво та захист прав та законних інтересів Клієнта, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського та кримінального провадження, пов?язаного з діяльністю Клієнта, відповідно до умов цього Договору, здійснюється на платній основі. Вартість 1 людино-години роботи Адвоката - до 1000 грн без ПДВ.

Для визначення умов щодо ціни та порядку розрахунків за представництво та захист прав Клієнта та законних інтересів, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського та кримінального провадження, пов?язаного з діяльністю Клієнта та його посадових осіб, Сторони оформляють Акт приймання-передачі наданих послуг (п. 4.2. Договору).

Остаточний розмір витрат Клієнта та фактично надані Адвокатом послуги відповідно до умов цього Договору підтверджуються оформленими Сторонами у встановленому законодавством порядку Актами приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3. Договору).

Згідно з Актом-приймання передачі послуг за Договором, Адвокат надав, а клієнт отримав правничу допомогу по здійсненню представника, інших видів правничої допомоги у справі № 909/678/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до відповідача Акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» про відшкодування збитків 2 989 119, 12 гривень, а саме:

-підготовка відзиву на апеляційну скаргу 15 000 гривень;

-складення інших процесуальних документів - 3 000 гривень;

-участь адвоката у судових засіданнях (2 судові засідання) 6000 гривень

Всього: 24 000 гривні.

Зазначений акт скріплений підписом та печаткою заступника голови правління з адміністративної діяльності ОСОБА_2 та підписом адвоката Мороз О.М.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Як зазначено вище, за написання відзиву на апеляційну скаргу відповідач просить відшкодувати судові витрати у розмірі 15 000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу зазначено такі ж аргументи як у відзиві на позовну заяву.

Так, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу визначає такі розділи: «Щодо встановлених обставин згідно Постанови Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 909/520/19», «Щодо неможливості відновлення постачання електричної енергії АТ «Прикарпаттяобленерго», «Щодо постанови НКРЕКП від 30.10.2018 № 1325 про відновлення електропостачання об`єкта за адресою: м-н Шевченка, 4, м. Надвірна».

Зазначені розділи з аналогічним найменуванням та змістом містяться у відзиві на позовну заяву та становлять більшу частину змісту відзиву на апеляційну скаргу обсягом 5 (п`ять) сторінок, в той час як загальний об`єм відзиву на апеляційну скаргу 8 (вісім) сторінок.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді справи в суді першої інстанції позиція відповідача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом, доводи у відзиві на апеляційну скаргу фактично відповідають доводам, наведеними у відзиві на позовну заяву. Тобто, правова позиція відповідача викладена у відзиві на апеляційну скаргу вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником відповідача додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано (аналогічна позиція сформована у постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 914/558/22).

Відтак, суд вважає, що заявлена відповідачем сума відшкодування за підготовку відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 15 000 гривень не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з обставин справи.

Також, відповідно до Акту приймання-передачі послуг за Договором, за складення процесуальних клопотань відповідач просить відшкодувати витрати у розмірі 3 000 гривень.

Проте, необхідність подання відповідачем заяви про відкладення судового засідання чи клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції виникла виключно за його ініціативою та не повинна створювати додатковий фінансовий тягар для позивача.

Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (такий висновок щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Також, в Акті приймання-передачі послуг визначено, що участь адвоката у судових засіданнях суду апеляційної інстанції підлягає відшкодуванню у розмірі 6 000 гривень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21 вказала, що стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, Велика Палата Верховного Суду визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні.

Так, ухвалами апеляційного суду забезпечено представнику Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" участь в судових засідання в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів.

Слід зазначити, що судове засіданні 19.03.2024 тривало 23 хв., а 02.04.2024 28 хв.

Враховуючи незначну тривалість судових засідань, відсутність необхідності у представника витрачати час на дорогу до судового засідання, заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень за участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції не відповідають принципу співрозмірності відносно затраченого часу проведення вказаних судових засідань. Тому обсяг наданих послуг адвокатом в суді апеляційної інстанції не відповідає критерію реальності таких витрат.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів, оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ принципи, та виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача в суді апеляційної інстанції, який підлягає відшкодуванню, необхідно зменшити до 3 000 гривень.

Згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 21.01.2024 (вх. суду від 26.01.2024 №01-05/292/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 у справі 909/678/23 залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 00131564) 3 000 гривень (три тисячі грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 15.04.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець