Постанова

від 28.03.2024 по справі 910/7327/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/7327/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Сибіги О.М.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.03.2024:

від позивача: Кулаков В.А. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.08.2023

у справі № 910/7327/23 (суддя В.С. Ломака)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа-Агро"

до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

про стягнення 634 302,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа-Агро" (далі - позивач, Торговий дім) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (далі - відповідач, Агрохолдинг) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 634 302,21 грн., з яких: 500 633,16 грн. - основний борг, 133 669,05 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що 21.03.2023 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" (далі - Товариство) був укладений договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 01/Ц, за умовами якого позивач набув право вимоги до Агрохолдингу за зобов`язаннями зі сплати заборгованості за товар, поставлений відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" (далі - Компанія) на підставі договору поставки від 31.05.2021 року № 3105/01 за видатковими накладними від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн. та від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив Торговому дому (як новому кредиторові) основний борг у вищевказаній сумі, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів шляхом стягнення з відповідача 500 633,16 грн. заборгованості та 133 669,05 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував з огляду на об`єктивну неможливість відповідача виконувати будь-які його зобов`язання до закінчення воєнного стану та повного відновлення господарської діяльності. Також відповідач вказав на те, що прострочення обов`язку покупця оплатити товар, стягнення вартості якого є предметом спору в даній справі, відповідно до пункту 4.2 договору поставки від 31.05.2021 року № 3105/01 виникло зі спливом 20 календарних днів з моменту отримання цього товару, а не безпосередньо в день його отримання, як помилково зазначив Торговий дім у позовній заяві. Крім того, відповідач вказав, що Торговий дім, на його думку, не є належним позивачем у даній справі, оскільки до нього в установленому порядку не перейшли права кредитора Агрохолдингу, а також звернув увагу на наявність правових підстав для звільнення Агрохолдингу від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.08.2023 у справі № 910/7327/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа-Агро" задоволено, а саме: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 121В, офіс 106; код ЄДРПОУ 00851519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа-Агро" (01001, місто Київ, Шевченківський район, провулок Тараса Шевченка, будинок 7/1, квартира 10; код ЄДРПОУ 40476622) 500 633 (п`ятсот тисяч шістсот тридцять три) грн. 16 коп. основного боргу, 133 669 (сто тридцять три тисячі шістсот шістдесят дев`ять) грн. 05 коп. інфляційних втрат, а також 9 514 (дев`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи неналежне виконання Агрохолдингом зобов`язань зі своєчасної сплати на користь Торгового дому (як нового кредитора) суми заборгованості за Договором, що складає вартість поставленого відповідачу за видатковими накладними від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн. та від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн. товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 500 633,16 грн. основного боргу, а також 133 669,05 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом березня 2022 року - березня 2023 року внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків - є обгрунтованими та документально підтвердженими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" (15.08.2023 згідно штемпеля поштової установи на описі вкладеного в цінний лист, який додано до апеляційної скарги) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача, адже пунктом 11.2. договору поставки передбачено обов?язкову згоду боржника на передачу обов?язків за договором третім особам, проте, вимогу даного пункту договору Компанією дотримано не було, внаслідок чого укладено договір цесії № 26/09-2022/1 від 26.09.2022, а в подальшому - і договору цесії № 01/Ц від 21.03.2023, які за доводами скаржника, порушують ст. ст. 512, 516 Цивільного кодексу України та умови договору поставки.

Також, скаржник зазначав, що він зазначав про факти неправомірного укладення договору цесії № 26/09-2022/1 від 26.09.2022, договору цесії № 01/Ц від 21.03.2023, і просив суд першої інстанції зупинити провадження у справі до вирішення справи № 910/11198/23, в якій оскаржено відповідні правочини. Проте, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме в порушення обов?язку, передбаченого ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, не зупинив провадження у справі.

Крім того, скаржник посилався на те, що:

- суд першої інстанції не взяв до уваги дію форс-мажорних обставин, а саме: збройної агресії рф проти України, під впливом яких опинився відповідач, а саме: розташування підприємства відповідача у с. Музиківка Херсонської області, де велись активні бойові дії, унеможливлення господарської діяльності;

- необхідність врахування таких обставин зумовлені і у листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, зокрема і щодо нарахування інфляційних втрат;

- обгрунтування позивачем оплати товару на підставі умов специфікації № 9 - є безпідставним;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" не набуто прав вимоги до відповідача щодо виконання зобов?язань, що виникли за договором на суму 8 186 320,68 грн., і як наслідок, подальша передача товариством частини права вимоги позивачу щодо виконання зобов?язання відповідачем по сплаті заборгованості за договором в сумі 500 633, 16 грн. - є неправомірним.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

22.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача засобами електронного зв?язку надійшов відзив на апеляційну скаргу (продубльований засобами поштового зв?язку 28.11.2023), який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач вказував, що ним було належним чином набуто право грошової вимоги за зобов`язанням, в якому скаржник виступає боржником, оскільки укладення Договору №26/09-2022/1 відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 26.09.2022 року та Договору № 01/Ц про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 21 березня 2023 та не суперечать умовам основний договору та укладені у відповідності до законодавства України.

Пунктом 11.2 основного договору, передбачено, що жодна з сторін не має права передавати обов`язки за цим Договором третій особі без письмової згоди іншої сторони. Таким чином, приписам основного договору передбачено обмеження щодо передачі саме обов`язків, а не права.

Також, позивач наголошував, що 13.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" з вимогами до ТОВ "Торгова компанія "Кормапром", ТОВ "Алгоритм Трейдінг", ТОВ "Торговий дім "Константа-Агро", ТОВ "Аграрний дім "Геліос" про визнання недійсними Договорів цесії з цих саме підстав, на які посилається скаржник у даній справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 по справі № 910/11198/23 позовні вимоги ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" були відхилені та суд дійшов висновку, що при укладанні Договорів цесії не було порушено приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України та приписів пункту 11.2. основного договору.

Таким чином, позивач вказує, що оскільки предметом договорів цесії є саме право вимоги, дані правочини були укладені у повній відповідності з законодавством України. Оскільки відступлення права вимоги передбачає саме заміну кредитора, за договорами цесії відбулась передача права вимоги по існуючому та дійсному зобов`язанню. основний договір, за яким позивач виступає боржником, не містить заборони передачі прав вимоги без згоди іншої сторони договору.

Також, позивач вказував, що жодних порушень вимог процесуального законодавства, судом першої інстанції допущено не було, оскільки заява надійшла від відповідача на стадії розгляду справи по суті, а процесуальне законодавство (ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України) не передбачає зупинення з зазначених підстав на цій стадії. Окрім того, скаржником не доведена неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи № 910/11198/23 (як того вимагає п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України), оскільки в матеріалах справи містились достатні докази, які дозволили встановити та оцінити обставини справи.

Також, позивач посилався на скаржником не надано доказів, які б засвідчили настання саме для нього обставин непереборної сили, внаслідок яких зобов?язання зі сплати заборгованості за основним договором не можуть бути виконані.

Крім того, позивач вказував, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи стосовно умов оплати та нарахування інфляційних втрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду від 04.08.2023 у справі № 910/7327/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/7327. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду від 04.08.2023 у справі № 910/7327/23.

28.08.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/7327/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду від 04.08.2023 у справі № 910/7327/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржник має право усунути недоліки, а саме:

- подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 14 271 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 79 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2023 у справі № 910/7327/23.

25.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 04.09.2023 до якого долучено платіжну інструкцію № 9893751764 від 21.08.2023 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2023 у справі № 910/7327/23 у розмірі 14 271,80 грн.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 25.09.2023 по 28.09.2023 включно перебував у відрядженні, з 29.09.2023 по 06.10.2023 включно, з 09.10.2023 по 13.10.2023 включно, з 16.10.2023 по 20.10.2023 включно, з 23.10.2023 по 27.10.2023 включно перебував у відпустці, суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів, з 14.10.2023 по 24.10.2023 включно перебувала у відряджені, з 25.10.2023 по 31.10.2023 включно, 01.11.2023 перебувала у відпустці і вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7327/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду від 04.08.2023, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 14.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа-Агро" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів при розгляді справи № 910/7327/23.

У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання по справі № 910/7327/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду від 04.08.2023, не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 07.06.2023 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров`я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 справу призначено до розгляду в судовому засіданні 29.02.2024.

29.02.2024 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці та у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів, на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 справу призначено до розгляду в судовому засіданні 28.03.2024.

У зв`язку з перебуванням з 28.03.2024 по 31.03.2024 включно у відрядженні судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.03.2024, справу № 910/7327/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду від 04.08.2023, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 справу № 910/7327/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду від 04.08.2023, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Сибіга О.М., розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду від 04.08.2023 у справі № 910/7327/23 , вирішено здійснити в раніше призначеному в судовому засіданні.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 28.03.2024 з`явився представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа-Агро", який приймав участь у справі в режимі відеоконференції.

Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" в судове засідання 28.03.2024 представників не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення усіх процесуальних документів в електронний кабінет в системі «Електронний суд», про що складені відповідні довідки.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги у зв?язку з неявкою представника відповідача - відсутні.

Представник позивача судовому засіданні 28.03.2024 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 31.05.2021 року між Компанією (постачальник) та Агрохолдингом (покупець) було укладено договір поставки № 3105/01 (далі - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а відповідач - прийняти та оплатити комбікорм.

Вказаний правочин, а також Специфікація від 31.01.2022 року № 9 до нього, підписані уповноваженими представниками означених контрагентів та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поставки ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору від дати їх підписання сторонами.

Кількість та вартість фактично поставленого товару визначається відповідно до належним чином оформлених видаткових накладних постачальника та/або товарно-транспортних накладних, які є невід`ємною частиною Договору. Сторони домовились, що всі видаткові та податкові накладні, відповідно до яких покупцю було поставлено товар в межах строку дії Договору, є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 2.2 Договору поставки).

За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору поставки поставка здійснюється на умовах СРТ склад покупця: Україна, Херсонська область, Білозерський район, село Східне, та/або на умовах FCA, склад постачальника: Україна, Донецька область, Костянтинівський район, село Бересток, вулиця Докучаєва, 1, згідно правил Інкотермс - 2020. Терміни та кількість поставки конкретних партій товару узгоджуються сторонами у Специфікаціях. У разі потреби, термін поставки може бути змінений сторонами Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що у Специфікації від 31.01.2022 року № 9 сторони Договору поставки погодили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість та базис поставки.

Крім того, у наведеній Специфікації № 9, Компанія та Агрохолдинг передбачили, що розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100 % попередньої оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 цієї угоди, право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару. Моментом фактичної передачі товару є підписання покупцем видаткової накладної постачальника та/або товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару та/або товарно-транспортної накладної, після поставки товару в місці призначення. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом. Сторони мають право погодити інші умови поставки товару у Специфікаціях або шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, кількість поставки, відображається у відповідних видаткових накладних на товар (пункт 4.1 Договору поставки).

Згідно з пунктом 4.2 цього правочину, розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 4.3 Договору поставки передбачено, що датою поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, якщо інша дата не зазначена в графі "прийнято" під час підпису видаткової накладної уповноваженою особою покупця.

Умовами пункту 12.2 Договору поставки встановлено, що останній набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному Договору. У випадку, коли жодна із сторін протягом двох тижнів до закінчення терміну дії даного Договору не заявила про намір його розірвати, Договір щоразу вважається таким, що діє на наступний період - 1 (один) календарний рік на умовах, передбачених даним Договором, проте не більше, ніж на 3 (три) календарні роки від дня первісного укладення Договору.

На виконання умов Договору та Специфікації № 9 до цієї угоди Компанія згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін Договору поставки та скріпленими їх печатками видаткових накладних від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн. та від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн. поставила у власність відповідача погоджений між сторонами товар на загальну суму 500 633,16 грн.

Вказані обставини додатково підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних товарно-транспортних накладних від 20.02.2022 року № 135 та від 20.02.2022 року № 136, а також копією виданої відповідачем на ім`я Шупила Олексія Андрійовича довіреності від 01.02.2022 року № 54 на отримання товарно-матеріальних цінностей за Договором поставки.

Про належне виконання Компанією своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором поставки.

Проте, всупереч умовами Договору поставки Агрохолдинг оплату вартості поставленого йому за видатковими накладними від 20.02.2022 року № ТК-0000132 та від 20.02.2022 року № ТК-0000133 товару не здійснив, заборгувавши таким чином Компанії 500 633,16 грн.

26.09.2022 року між Компанією (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 26/09-2022/1 (далі - Договір № 26/09-2022/1), за умовами якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги за зобов`язаннями Агрохолдингу (код ЄДРПОУ 00851519) (Боржник) по сплаті заборгованості за поставлений товар відповідно до умов Договору поставки, а саме заборгованості за поставлений товар в сумі 8 186 320,68 грн., що підтверджується, зокрема, видатковими накладними від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн. та від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору № 26/09-2022/1, Новий кредитор, підписуючи цей Договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із Основним договором, в межах суми, що відступається. Цей Договір є підставою для здійснення дій, пов`язаних із заміною Компанії на Товариство за вимогами, що виникають на підставі Основного договору. Одночасно та разом із правом грошової вимоги до Нового кредитора переходить право нарахування та стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат, річних, які передбачені Договором.

Згідно з пунктами 2.3, 2.4 Договору № 26/09-2022/1, відповідно до умов Основного договору Первісний кредитор має право відступити борг за Основним договором без згоди Боржника. Первісний кредитор зобов`язаний повідомити Боржника про відступлення права вимоги шляхом направлення повідомлення про відступлення права вимоги Новому кредитору.

Матеріалами справи підтверджується, що:

- 26.09.2022 року між Компанією та Товариством був підписаний Акт приймання-передачі відступлених прав по Договору № 26/09-2022/1, за яким Первісний кредитор передав, а Новий кредитор отримав право вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань, що виникли на підставі Договору поставки, а саме заборгованості за поставлений товар в сумі 8 186 320,68 грн., а також право нарахування та стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат, річних, які передбачені Договором;

- Агрохолдинг був належним чином повідомлений про відступлення прав вимоги вищенаведеної суми боргу відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги, яке разом із копією Договору № 26/09-2022/1 та акту від 26.09.2022 року приймання-передачі відступлених прав по Договору № 26/09-2022/1 було направлене на адресу відповідача. Означені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями поштової накладної від 12.12.2022 року № 0100107553821, фіскального чека від 12.12.2022 року та опису вкладення у відповідний цінний лист № 0100107553821, а також не заперечувалися відповідачем під час розгляду справи.

Також, 21.03.2023 року між Товариством (Первісний кредитор) та Торговим домом (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 01/Ц (далі - Договір № 01/Ц), за умовами якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває частину права вимоги, яка належить Первісному кредитору, за зобов`язаннями Агрохолдингу (код ЄДРПОУ 00851519) (Боржник) по сплаті заборгованості за Договором поставки, а саме заборгованості в сумі 500 633,16 грн., яка виникла за товар, поставлений за видатковими накладними від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму49 384,96 грн. та від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору № 01/Ц, Новий кредитор (позивач), підписуючи цей Договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із Основним договором, в межах суми, що відступається, відповідно до Акту приймання-передачі документації (Додаток № 2 до Договору № 01/Ц). Цей Договір є підставою для здійснення дій, пов`язаних із заміною Товариства на Торговий дім за вимогами, що виникають на підставі Основного договору (у відповідних частинах, зазначених у пункті 1.1). Одночасно та разом із правом грошової вимоги до Нового кредитора переходить право нарахування та стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат, річних з Боржника за порушення ним виконання грошових вимог, в рамках переданих прав вимоги.

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 01/Ц, за відступлені права вимоги, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору компенсацію у розмірі 431 579,31 грн., в порядку та строки, визначені пунктом 2.2 даного Договору.

Новий кредитор зобов`язаний здійснити розрахунок за відступлені права вимоги з Первісним кредитором протягом 3-х днів з моменту укладення даного Договору. Сторони домовилися, що оплата за відступлені права вимоги може бути виконана як в грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Первісного кредитора, так і шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 2.2 цієї угоди).

Згідно з пунктом 2.3 Договору № 01/Ц, право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання акту приймання-передачі відступлених прав, але у будь-якому випадку після проведення розрахунків Нового кредитора з Первісним кредитором у розмірі та порядку, визначеному пунктами 2.1, 2.2 даного Договору, після чого Новий кредитор стає кредитором за зобов`язаннями, визначеними пунктом 1.1 даного Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що:

- 21.03.2023 року між Товариством та Торговим домом був підписаний Акт приймання-передачі відступлених прав по Договору № 01/Ц, за яким Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув частину права вимоги, яка належить Первісному кредитору, за зобов`язаннями відповідача (код ЄДРПОУ 00851519) по сплаті заборгованості за Договором поставки, а саме заборгованості в сумі 500 633,16 грн., яка виникла за товар, поставлений за видатковими накладними від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн. та від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн.

- відповідач був належним чином повідомлений про відступлення прав вимоги вищенаведеної суми боргу в розмірі 500 633,16 грн. відповідно до повідомлення про відступлення частини прав вимоги за Договором поставки, яке разом із копією Договору № 01/Ц та акту від 21.03.2023 року приймання-передачі відступлених прав по Договору було направлене Товариством на адресу Агрохолдингу. Означені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями поштової накладної № 0213200022363 та опису вкладення у цінний лист, а також не заперечувалися відповідачем під час розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 21.03.2023 року між Торговим домом (Первісний кредитор) та Товариством (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 02/Ц (далі - Договір № 02/Ц), за умовами якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває права вимоги за зобов`язаннями Компанії, які виникли за Договором оренди комплексу будівель та споруд та виробничого обладнання № 13/10-ОК від 13.10.2021 року (копія якого наявна у матеріалах справи), укладеного між Компанією та ТОВ "Константа-Агро", а саме сплатити заборгованість по орендній платі та комунальним послугам в сумі 431 579,31 грн.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору № 02/Ц, Новий кредитор (Товариство), підписуючи цей Договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із Основним договором (тобто Договором оренди комплексу будівель та споруд та виробничого обладнання № 13/10-ОК від 13.10.2021 року), в межах суми, що відступається, відповідно до Акту приймання-передачі документації (Додаток № 2 до Договору № 02/Ц). Цей Договір є підставою для здійснення дій, пов`язаних із заміною Торгового дому на Товариство за вимогами, що виникають на підставі Основного договору. Одночасно та разом із правом грошової вимоги до Нового кредитора переходить право нарахування та стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат, річних з Боржника за порушення ним виконання грошових вимог.

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 02/Ц, за відступлені права вимоги, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору компенсацію у розмірі 431 579,31 грн., в порядку та строки, визначені пунктом 2.2 даного Договору.

Новий кредитор зобов`язаний здійснити розрахунок за відступлені права вимоги з Первісним кредитором протягом 3-х днів з моменту укладення даного Договору. Сторони домовилися, що оплата за відступлені права вимоги може бути виконана як в грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Первісного кредитора, так і шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 2.2 цієї угоди).

Згідно з пунктом 2.3 Договору № 02/Ц, право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання акту приймання-передачі відступлених прав, але у будь-якому випадку після проведення розрахунків Нового кредитора з Первісним кредитором у розмірі та порядку, визначеному пунктами 2.1, 2.2 даного Договору, після чого Новий кредитор стає кредитором за зобов`язаннями, визначеними пунктом 1.1 даного Договору.

21.03.2023 року між Торговим домом та Товариством був підписаний Акт приймання-передачі відступлених прав до Договору № 02/Ц, за яким Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув права вимоги, які належать Первісному кредитору, за зобов`язаннями Компанії, які виникли за Договором оренди комплексу будівель та споруд та виробничого обладнання № 13/10-ОК від 13.10.2021 року, укладеного між Компанією та ТОВ "Константа-Агро", а саме сплатити заборгованість по орендній платі та комунальним послугам в сумі 431 579,31 грн.

Також, 21.03.2023 року між Товариством та Торговим домом була укладена угода про взаємозалік зустрічних однорідних вимог (далі - Угода).

У цій Угоді її сторони, керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України і статтею 203 Господарського кодексу України, дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за Договором № 01/Ц та Договором № 02/Ц на суму 431 579,31 грн. Також означені контрагенти встановили, що датою проведення зарахування зустрічних однорідних вимог є дата підписання сторонами цієї Угоди.

Відповідно до частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зважаючи на укладення між Торговим домом та Товариством Угоди, якою її сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за Договором № 01/Ц та Договором № 02/Ц на суму 431 579,31 грн., позивачем були фактично виконанні вимоги пункту 2.2 Договору № 01/Ц та набуті права кредитора щодо здійснення розрахунку за відступлену йому частину права вимоги, яка належала Товариству, за зобов`язаннями Агрохолдингу по сплаті спірної у даній справі заборгованості за Договором поставки, а саме заборгованості в сумі 500 633,16 грн., яка виникла за товар, поставлений за видатковими накладними від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн. та від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн.

Враховуючи неналежне виконання Агрохолдингом зобов`язань зі своєчасної сплати на користь Торгового дому (як нового кредитора) суми заборгованості за Договором, що складає вартість поставленого відповідачу за видатковими накладними від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн. та від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн. товару, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 500 633,16 грн. основного боргу, а також 133 669,05 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом березня 2022 року - березня 2023 року внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на об`єктивну неможливість відповідача виконувати будь-які його зобов`язання до закінчення воєнного стану та повного відновлення господарської діяльності. Також відповідач вказав на те, що прострочення обов`язку покупця оплатити товар, стягнення вартості якого є предметом спору в даній справі, відповідно до пункту 4.2 договору поставки від 31.05.2021 року № 3105/01 виникло зі спливом 20 календарних днів з моменту отримання цього товару, а не безпосередньо в день його отримання, як помилково зазначив Торговий дім у позовній заяві. Крім того, відповідач вказав, що Торговий дім, на його думку, не є належним позивачем у даній справі, оскільки до нього в установленому порядку не перейшли права кредитора Агрохолдингу, а також звернув увагу на наявність правових підстав для звільнення Агрохолдингу від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши умови Договору поставки встановив, з огляду на його правову природу, саме як Договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін (а також їх правонаступників) кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не було враховано, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та введенням на території України воєнного стану він позбавлений можливості виконувати будь-які його зобов`язання до закінчення воєнного стану та повного відновлення господарської діяльності відповідача. Агрохолдинг зазначав, що з 01.03.2022 року виробничі потужності відповідача - птахофабрика, управління якою здійснює філія "Чорнобаївське", опинилися на тимчасово окупованій території, де відбувалися активні бойові дії, а після деокупації частини Херсонської області, у тому числі села Східне, де розташовані виробничі потужності Агрохолдингу, означена територія залишається зоною, на якій відбуваються постійні артилерійські та ракетні обстріли з боку збройних формувань російської федерації. Також відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин, засвідчених Торгово-промисловою палатою України в листі від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, які свідчать про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності.

Проте, вказані доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Однак, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання позичальника (сплату грошових коштів за Договором), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що настання форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення боржника лише від відповідальності за невиконання зобов`язання (зокрема, від сплати неустойки, відшкодування збитків тощо), а не від обов`язку виконати саме основне зобов`язання. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Крім того, наявність відкритого кримінального провадження також не свідчить про неможливість скаржник а виконати своїх зобов?язання перед кредитором в частині сплати спірної суми.

Отже, вищенаведені доводи скаржника також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовуються як наявними матеріалами справи, так і в сукупності встановленими обставинами.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість твердження відповідача про те, що строк оплати товару за видатковими накладними від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн. та від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн. встановлено саме у пункті 4.2 Договору (а не в Специфікації № 9), за умовами якого розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, у матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами Договору поставки додаткових угод до цього правочину в частині зміни строку оплати поставленого відповідачу товару, тоді як Специфікаціями до Договору поставки (у тому числі Специфікацією № 9) згідно з пунктами 2.1, 3.2, 3.5 Договору поставки визначається лише ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до Договору, терміни та кількість поставки конкретних партій товару, інші умови поставки товару, однак не визначається строків оплати такого товару.

У той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені обставини не спростовують пред`явлених Торговим домом позовних вимог про стягнення з відповідача 500 633,16 грн. основного боргу та не свідчать про відсутність підстав для їх задоволення.

Доводи відповідача про те, що Торговий дім не є належним позивачем у даній справі, оскільки до нього в установленому порядку не перейшли права кредитора Агрохолдингу, обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки вказані доводи не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що в апеляційній скарзі скаржник не погоджувався з висновками суду першої інстанції щодо правомірності набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача, оскільки пунктом 11.2. договору поставки передбачено обов?язкову згоду боржника на передачу обов?язків за договором третім особам, проте, вимогу даного пункту договору Компанією дотримано не було, внаслідок чого укладено договір цесії № 26/09-2022/1 від 26.09.2022, а в подальшому - і договору цесії № 01/Ц від 21.03.2023, які за доводами скаржника, порушують ст. ст. 512, 516 Цивільного кодексу України та умови договору поставки.

Проте, вказані доводи є необгрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на те, що пунктом 11.2 основного договору поставки, передбачено, що жодна з сторін не має права передавати обов`язки за цим Договором третій особі без письмової згоди іншої сторони. Таким чином, приписам основного договору передбачено обмеження щодо передачі саме обов`язків, а не права, зокрема і права вимоги спірних коштів.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, і що учасникамис пору не заперечувалось, що 13.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" з вимогами до ТОВ "Торгова компанія "Кормапром", ТОВ "Алгоритм Трейдінг", ТОВ "Торговий дім "Константа-Агро", ТОВ "Аграрний дім "Геліос" про визнання недійсними Договорів цесії з цих саме підстав, на які посилається скаржник у даній справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 по справі № 910/11198/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114896353) позовні вимоги ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" були відхилені та суд дійшов висновку, що при укладанні Договорів цесії не було порушено приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України та приписів пункту 11.2. основного договору.

Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 910/11198/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116765361), яка набрала законної сили, рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 по справі № 910/11198/23 залишено без змін, зокрема з наступних підстав:

- пунктом 11.2 договором поставки передбачено обмеження щодо передачі обов`язків, а не прав;

- з огляду на викладене, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" на підставі договору про відступлення права вимоги (заміну кредитура) № 26/09-2022 від 11.07.2016 передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" зі сплати боргу за поставлений товар за договором поставки, а не обов`язок за договором поставки, як то визначено пунктом 11.2. договором поставки;

- крім того, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що "права кредитора, які передаються іншій особі" та "право вимоги" є тотожними поняттями, так само як і "передача прав кредитора" та "уступка права вимоги";

- відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом;

- водночас, в даному випадку важливим є розмежування поняття передачі «прав» та «обов`язків». Оскільки за договором поставки № 3105/01 від 31.05.2021 сторонами була погоджена заборона передачі лише обов`язків, а не прав і обов`язків;

- а тому є правомірним висновок суду першої інстанції, що при укладанні сторонами договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 26/09-2022 від 11.07.2016 не було порушено приписів статтей 203, 215 Цивільного кодексу України та приписів пункту 11.2. договором поставки. Таким чином, спростовуються доводи апелянта про недійсність оспорюваних договорів із заявлених підстав;

- таким чином, відсутні правові підстави для визнання договорів про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 26.09.2022 № 26/09-2022/1, від 21.03.2023 № 01/Ц та від 07.04.2023 № 05/Ц недійсними.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином набуто право грошової вимоги за зобов`язанням, в якому скаржник виступає боржником, оскільки укладення Договору №26/09-2022/1 відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 26.09.2022 року та Договору № 01/Ц про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 21 березня 2023 та не суперечать умовам основний договору та укладені у відповідності до законодавства України, що чітко встановлено судовими рішеннями у справі № 910/11198/23, які є чинними та момент даного апеляційного розгляду.

Враховуючи наведене, оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем як новим кредитором за Договором поставки у загальному розмірі 500 633,16 грн. підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав жодних більш вірогідних доказів в спростування факту наявності спірної заборгованості перед Торговим домом, яка існує на момент розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Агрохолдингу про стягнення спірної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого за Договором товару на суму 500 633,16 грн., позивач як новий кредитор, просив стягнути з відповідача 133 669,05 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму боргу протягом березня 2022 року - березня 2023 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Водночас доводи скаржника на причини невиконання спірного зобов`язання та твердження про настання форс-мажорних обставин - є необгрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями в розумінні Цивільного кодексу України, а відтак відповідач не може бути звільнений від обов`язку їх оплати.

Оскільки нарахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 133 669,05 грн. не перевищує суми цих компенсаційних виплат за дійсний період прострочення, з урахуванням передбаченого пунктом 4.2 Договору поставки строку оплати товару (з 15.03.2022 року по 28.04.2023 року), а відповідачем контррозрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат не надано, суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованими висновками суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Агрохолдингу інфляційних втрат у розмірі 133 669,05 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога Торгового дому про стягнення з Агрохолдингу 133 669,05 грн. інфляційних втрат - є законною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 500 633 (п`ятсот тисяч шістсот тридцять три) грн. 16 коп. основного боргу, 133 669 (сто тридцять три тисячі шістсот шістдесят дев`ять) грн. 05 коп. інфляційних втрат.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, і доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Також, доводи скаржника про те, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме в порушення обов?язку, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, не зупинив провадження у справі до розгляду спору у справі № 910/11198/23 - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2023 року відкрито провадження у справі № 910/7327/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

20.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача, в якому Агрохолдинг просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11198/23 за позовом Агрохолдингу до Компанії, Товариства, Торгового дому та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Геліос" про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги (цесії), яка розглядається господарським судом міста Києва.

П. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що клопотання про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у іншій справі , так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що за змістом частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться, відтак, розгляд даної справи по суті (провадження у якій було відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2023 року) розпочався з 01.07.2023, а клопотання відповідача про зупинення провадження у справі надійшло до суду 20.07.2023.

Водночас, за умовами частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, тоді як можливість зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті у випадку неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачена.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду від 04.08.2023 у справі № 910/7327/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду від 04.08.2023 у справі № 910/7327/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду від 04.08.2023 у справі № 910/7327/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/7327/23 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених т.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 04.04.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.М. Сибіга

Є.Ю. Шаптала