Постанова

від 27.02.2024 по справі 910/9750/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа№ 910/9750/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.02.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артікс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.11.2023

у справі № 910/9750/23 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюваль компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артікс"

про стягнення 1 214 354, 37 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюваль компані" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артікс" про стягнення 214 354,37 грн, з яких: 581 416,32 грн основного боргу, 208 830,45 грн інфляційних втрат, 32 857,37 грн - 3% річних, 391 250,23 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань на підставі умов договору поставки нафтопродуктів від 23.04.2021 № 230421С-14.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/9750/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артікс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюваль компані" 581 416,32 грн заборгованості, 208 830, 45 грн інфляційних втрат, 32 838,08 грн трьох процентів річних, 391 250,23 грн пені та 18 213,50 грн витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про здійснення позивачем поставки відповідачу товару на загальну суму 1247368,32 грн, за який відповідач розрахувався частково, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у сумі 581461,32, доказів оплати якої не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, окрім зазначених у відзиві на позов доводів, відповідач посилається на те, що суд фактично визнав заборгованість відповідача перед позивачем на підставі документів які не встановлювали та не підтверджували правовідносини між позивачем та відповідачем, а підтверджували правовідносини позивача з ФОП Комісаренко Олесандром Володимировичем. Таким чином, судом прийнято рішення про стягнення коштів з відповідача, без жодного належного та обґрунтованого доказу, який підтверджує поставку та передачу у власність відповідачу товару 03.10.2021, 18.10.2021, 01.11.2021.

Крім того, скаржник зазначає, що реєстрація податкових та акцизних накладних не є підтвердженням поставки товару (постанова Верховного Суду від 03.06.2022 справа № 922/2115/19).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що своїми фактичними діями ТОВ «Артікс» підтвердило, що в рамках договору поставки нафтопродуктів № 230421С-14 від 23.04.2021 отримало від ТОВ «Дюваль Компані» три партії товару (дизельного палива) - 03.10.2021 на суму 747 880,32 гривень з ПДВ; 18.10.2021 - на суму 234 780,00 гривень з ПДВ; 01.11.2021 - на суму 264 708,00 гривень з ПДВ, в всього на загальну суму 1 247 368,32 гривень з ПДВ. За вказаних обставин позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 23.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюваль компані" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артікс" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 230421 С-14 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти (надалі іменується "товар"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Умовами договору сторони погодили наступне:

- вид нафтопродуктів (найменування), одиниці виміру та кількість товару, що підлягає передачі за цим договором, визначаються сторонами та відображаються в заявках на отримання товару (форма якої є додатком до цього договору). Заявка обов`язково повинна містити дату, номенклатуру пального, об`єм (кількість літрів), що завантажуються, номер уніфікованого акцизного складу або пересувного акцизного складу, адресу пункту вигрузки (відвантаження) товару та інші визначені сторонами як обов`язкові умови у додатку до договору (п. 1.2.);

- під час приймання-передачі товару сторони договору, обов`язково надають іншій стороні договору документи, що підтверджують повноваження особи, яка приймає, або передає товар контрагенту з обов`язковим паданням довіреності та поданням копії такої довіреності сторонам для формування звітності щодо виконання умов договору (п. 1.4.);

- поставка товару здійснюється залізничним та/або автотранспортом. Постачання товару здійснюється на умовах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року:

a) СРТ - пункт призначення вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару, постачання транспортом і за рахунок постачальника;

б) FCA - франко перевізник вказаний покупцем, вивіз товару транспортних (та за рахунок) покупця;

в) EXW - резервуар нафтобази оберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом (та за рахунок) покупця (п. 2.1.);

- поставка товару здійснюється партіями на підставі заявок на поставку товару (електронних чи усних), що мають містити найменування товару, кількість, строк та інші умови поставки товару (п. 2.2.);

- сторони домовилися, що кожна партія товару повинна супроводжуватись комплектом документів, які надсилаються в електронному вигляді на електронну пошту сторони договору. З боку постачальника для електронного документообігу адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1, з боку покупця адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2. Після електронного обміну, документи в паперовому варіанти направляються кожній стороні договору, а саме (п. 2.4): 2.4.1. Сертифікатом відповідності товару; 2.4.2. Паспортом якості на товар, виданого заводом-виробником, в якому містяться фізико-хімічні характеристики якості та відповідності товару встановленим нормам; 2.4.3. Видатковою накладною; 2.4.4. Товарно-транспортною накладною;

- перехід права власності на товар відбувається після підписання уповноваженими сторонами особами відповідних видаткових накладних (п. 3.1.);

- приймання товару здійснюються у відповідності до Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (затверджена Наказом № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року) та Інструкції "З контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (затверджена Наказом від 4 червня 2007 року № 271/121) (п. 3.2.);

- покупець зобов`язаний прийняти товар, що поставляється по даному договору, протягом 1 (одного) календарного дня з моменту готовності товару до передачі, про що постачальник повідомляє покупця. У разі відмови покупця від прийняття товару у зазначені строки, покупець відшкодовує постачальнику вартість простою товару на залізничній станції, та/або зберігання товару у нафтосховищі, а також протягом 3 (трьох) банківських днів сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 5 % (п`яти відсотків) від вартості відповідної партії товару (п. 3.3.);

- ціна товару визначається сторонами та відображається в заявках, рахунках-фактурах, видаткових накладних. Загальна сума даного договору складається із вартості партій, що були поставлені покупцю протягом строку дії договору (п. 4.1., 4.2.);

- ціна товару, визначена у заявках, рахунках-фактури може змінюватись до поставки товару по даній партії товару у випадках двостороннього узгодження сторонами договору таких змін, про що складається додаткова угода. Загальна сума даного договору складається із вартості партій, що були поставлені покупцю протягом строку дії цього договору (п. 4.3., 4.4.);

- розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100 % (ста відсотків) за кожну партію товару протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідного рахунку-фактури постачальника. За домовленістю сторін покупцем може здійснюватися після оплата за поставлену партію товару в строк, зазначений у заявці на поставку. Форма розрахунків: безготівковий розрахунок (розділ 5);

- покупець несе відповідальність за порушення строків оплати товару, і на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний день прострочення (п. 6.2.);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення його печатками сторін та діє до 31.12.2021 року, а в частині оплати - до повного виконання зобов`язань по даному договору. У випадку відсутності заяв сторін про розірвання договору не пізніше ніж за 1 (один) місяць до моменту закінчення строку, встановленого в цьому пункті договору, договір вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.1., 9.2.).

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що ним, на виконання умов договору, 03.10.2021, 18.10.2021, 01.11.2021 було здійснено відповідачеві поставку нафтопродуктів, однак останній в повному розмірі за поставлений товар розрахунок не здійснив.

Відповідач, у свою чергу заперечує проти позовних вимог та зазначає, що ним, на виконання умов договору, здійснено 100 % передоплати згідно рахунку № 3282 від 03.10.2021 у розмірі 665 952,00 грн, при цьому сторони не погоджували строк післяплати поставленого товару, оскільки заявка не надсилалася.

Також відповідач звертає увагу на те, що позивач, всупереч умовам договору, не направляв відповідачу повідомлень про готовність поставки товару, а також не надав жодних доказів, які б підтверджували факт поставки відповідачеві товару, а реєстрація податкових та акцизних накладних не є підтвердженням поставки товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного Кодексу України та статті 193 Господарського Кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату № 3282 від 03.10.2021, товар - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 (згідно ДСТУ 7688:2015), кількість 29 920 л., на загальну суму 747 880,32 грн разом з ПДВ.

Також позивачем оформлено товарно-транспортну накладну № ДК10/03-001 від 03.10.2021 та видаткову накладну № 10/03-001 від 03.10.2021.

Суд вказує, що вказані накладні підписані лише позивачем.

Крім того, 03.10.2021 позивачем складено податкову накладну № 3362, яку 27.10.2021 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, де відобразило найменування, кількість та вартість товару, поставленого на користь відповідача - паливо дизельне ДП-Л.Євро5-ВО ( згідно ДСТУ 7688:2015 ), код товару згідно УКТЗЕД 2710194300, кількість 29 920,00 літрів, обсяг постачання без урахування ПДВ 623 233,60 гривень, сума ПДВ 124 646,72 гривень.

Також 03.10.2021 позивачем складено акцизну накладну № 3581 (форма «П») в двох примірниках - перший примірник зареєструвало в Єдиному реєстрі акцизних накладних з присвоєнням реєстраційного номеру 9288653015, а другий примірник направлено отримувачу пального - відповідачу, що підтверджується квитанціями від 03.10.2021 № 1-AH, № 2-AH.

В свою чергу, 03.10.2021 відповідачем зареєстровано другий примірник акцизної накладної № 3581/9288653015 від 03.10.2021 в Єдиному реєстрі акцизних накладних з присвоєнням реєстраційного номеру 9288662119, що підтверджується квитанцією № 2-АН.

З вказаної квитанції вбачається, що другий примірник акцизної накладної № 3581/9288653015 від 03.10.2021 з боку відповідача підписаний кваліфікованим електронним підписом директора ОСОБА_1 та кваліфікованою електронною печаткою відповідача.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач 20.12.2021 платіжною інструкцією № 72 та 24.12.2021 платіжною інструкцією № 75 сплатив на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 665952,00 грн, призначення платежу у вказаних платіжних інструкціях зазначено: оплата за дизельне паливо за договором № 230421 С-14 від23.04.2021 та зг. рах. № 3282 від 03.10.2021.

18.10.2021 позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату № 3488, товар - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 (згідно ДСТУ 7688:2015), кількість 8600 л., на загальну суму 237 780,00 грн разом з ПДВ.

Також позивачем оформлено товарно-транспортну накладну № ДК10/18-002 від 18.10.2021 та видаткову накладну № 10/18-002 від 18.10.2021. Вказані накладні підписані лише позивачем.

18.10.2021 позивачем складено податкову накладну № 3563, яку 05.11.2021 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, де відображено найменування, кількість та вартість товару, поставленого на користь відповідача - паливо дизельне ДП- 3-Євро5-ВО (згідно ДСТУ 7688:2015), код товару згідно УКТЗЕД 2710194300, кількість 8 600,00 літрів, обсяг постачання без урахування ПДВ 195 650,00 гривень, сума ПДВ складає 39 130,00 гривень.

18.10.2021 на паливо в кількості 8 600,00 літрів позивачем складено акцизну накладну № 3803 (форма «П») в двох примірниках - перший примірник зареєстровано в Єдиному реєстрі акцизних накладних з присвоєнням реєстраційного номеру 9308321640, а другий примірник направило відповідачеві, що підтверджується квитанціями від 18.10.2021 № 1-AH, № 2-AH.

19.10.2021 відповідачем зареєстровано другий примірник акцизної накладної № 3581/9308321640 від 18.10.2021 в Єдиному реєстрі акцизних накладних з присвоєнням реєстраційного номеру 9309685930, що підтверджується квитанцією № 2-АН.

З вказаної квитанції вбачається, що другий примірник акцизної накладної № 3581/9308321640 від 18.10.2021 з боку відповідача підписаний кваліфікованим електронним підписом директора ОСОБА_1 та кваліфікованою електронною печаткою відповідача.

01.11.2021 позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату № 3704, товар - паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 (згідно ДСТУ 7688:2015), кількість 9804 л., на загальну суму 264 708,00 грн разом з ПДВ.

Також позивачем оформлено товарно-транспортну накладну № ДК11/01-003 від 01.11.2021 та видаткову накладну № 11/01-003 від 01.11.2021.

01.11.2021 позивачем складено податкову накладну № 3795, яку 24.11.2021 зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних, де відобразило найменування, кількість та вартість товару, поставленого відповідачеві - паливо дизельне ДП- 3-Євро5-ВО ( згідно ДСТУ 7688:2015 ), код товару згідно УКТЗЕД 2710194300, кількість 9 804,00 літрів, обсяг постачання без урахування ПДВ 220 590,00 гривень, сума ПДВ складала 44 118,00 гривень.

01.11.2021 на паливо в кількості 5 429,00 літрів позивачем складено акцизну накладну № 4079 (форма «П») в двох примірниках - перший примірник зареєструвало в Єдиному реєстрі акцизних накладних 01.11.2021 з присвоєнням реєстраційного номеру 9326834516, а другий примірник направило відповідачеві, що підтверджується квитанціями від 01.11.2021 № 1-AH, № 2-AH.

02.11.2021 відповідачем зареєстровано другий примірник акцизної накладної № 4079/9326834516 від 01.11.2021 в Єдиному реєстрі акцизних накладних з присвоєнням реєстраційного номеру 9327379902, що підтверджується квитанцією № 2-AH.

З вказаної квитанції вбачається, що другий примірник акцизної накладної № 4079/9326834516 від 01.11.2021 з боку відповідача підписаний кваліфікованим електронним підписом директора ОСОБА_1 та кваліфікованою електронною печаткою відповідача.

01.11.2021 на паливо в кількості 4 375,00 літрів позивачем складено акцизну накладну № 4080 (форма «П») в двох примірниках - перший примірник зареєструвало в Єдиному реєстрі акцизних накладних 01.11.2021 з присвоєнням реєстраційного номеру 9326834536, а другий примірник направило відповідачеві, що підтверджується квитанціями від 01.11.2021 № 1-AH, № 2-AH.

02.11.2021 відповідачем зареєстровано другий примірник акцизної накладної ; 4080/9326834536 від 01.11.2021 в Єдиному реєстрі акцизних накладних з присвоєнням реєстраційного номеру 9327379765, що підтверджується квитанцією № 2-AH.

З вказаної квитанції вбачається, що другий примірник акцизної накладної № 4080/9326834536 від 01.11.2021 з боку відповідача підписаний кваліфікованим електронним підписом директора ОСОБА_1 та кваліфікованою електронною печаткою відповідача.

За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Положеннями частини 1 статті 19 та частин 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частинами 3, 8 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Частина 1 статті 180 Господарського кодексу України изначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.

Отже, такі ж докази є допустимими й у випадку спору про недійсність правочину, щодо якого не додержано письмову форму (або текст документа не надано сторонами). Ураховуючи, що при фіктивному правочині майно не переміщається, а кошти не передаються, для вирішення питання про те, чи було укладено правочин, слід у повному обсязі дослідити всі докази, які відображають волю сторін, пов`язану з правочином.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 виснував, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Додатково слід зазначити, що позивачем в якості доказів постачання товару відповідачеві надано договір вантажного перевезення небезпечних вантажів № 30/04/2021-п від 30.04.2021, акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) № 10 від 03.10.2021, рахунок № 10 від 03.10.2021, платіжну інструкцію № 2507 від 22.10.2021 на суму 14 200,00 гривень.

Також позивачем надано договір перевезення вантажу № 07-09/20 від 07.09.2020, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № К0-0000203 від 18.10.2021, рахунок № КО-0000203 від 18.10.2021, платіжною інструкцією № 2500 від 22.10.2021 на суму 3 825,00 гривень.

А відтак, враховуючи вищенаведене та наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено факт поставки товару відповідачу загальною вартістю 1 247 368,32 грн, а останнім, в свою чергу, не спростовано належними та допустимими доказами твердження позивача.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 581 416,32 грн. Доказів її оплати суду не надано.

Так, відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як передбачено розділом 5 договору, розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100 % (ста відсотків) за кожну партію товару протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідного рахунку-фактури постачальника. За домовленістю сторін покупцем може здійснюватися після оплата за поставлену партію товару в строк зазначений у заявці на поставку. Форма розрахунків: безготівковий розрахунок.

З наведеного вбачається, що після оплата за поставлену партію товару може здійснюватися лише за домовленістю сторін в строк, зазначений у заявці на поставку.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що сторонами було погоджено після оплату. Також вказане не заперечується сторонами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що за відсутності прямого врегулювання договором строків оплати отриманих товарів, відповідач був зобов`язаний керуватись загальними нормами господарського та цивільного законодавства.

Оскільки договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого способу та строку оплати товару, відтак, обов`язок сплати його вартість виник у відповідача одночасно з отриманням цих товарів, незалежно від того, чи пред`явив йому позивач, як кредитор, пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Крім того, частинами 1, 2 статті 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Отже, в силу наведених положень постачальник не обмежений у праві здійснити поставку товару до отримання попередньої оплати від покупця. Натомість обов`язок покупця щодо оплати товару виникає в день його отримання від постачальника, а прострочення настає з наступного дня.

За змістом статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки позивачем поставлено товар відповідачеві 03.10.2021, 18.10.2021 та 01.11.2021, то останній був зобов`язаний здійснити оплату вартості поставленого товару у строк по 04.10.2021, 19.10.2021 та 02.11.2021 відповідно.

Як вказувалось вище, відповідач 20.12.2021 платіжною інструкцією № 72 та 24.12.2021 платіжною інструкцією № 75 сплатив на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 665 952,00 грн. Призначенням платежу у вказаних платіжних інструкціях зазначено: оплата за дизельне паливо за договором № 230421 С-14 від23.04.2021 та зг. рах. № 3282 від 03.10.2021.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 581461,32 грн.

А відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Оскільки доказів оплати заборгованості у сумі 581461,32 грн за поставлений позивачем товар відповідачем не надано, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача 208 830,45 грн інфляційних втрат, 32 857,37 грн - 3% річних, 391 250,23 грн пені, у зв`язку з порушенням строків оплати поставного товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом застосування штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.2. договору покупець несе відповідальність за порушення строків оплати товару, і на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний день прострочення.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 7 розділу ІХ прикінцевих положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки грошові кошти на користь позивача не сплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 391 250,23 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що у наданих позивачем розрахунках інфляційних втрат та 3% річних позивачем невірно вказано початок строку невиконання зобов`язання, у зв`язку з чим позовні вимоги у даній частині підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 208 830,45 грн інфляційних втрат та 32 837,37 грн 3% річних, за розрахунком суду першої інстанції, перевіреного судом апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології енергетичної безпеки" та стягнення з відповідача 3 736 572,40 грн заборгованості. В решті позову слід відмовити.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/9750/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/9750/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/9750/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9750/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 15.04.2024 після повернення суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. з відрядження, виходу судді Іоннікової І.А. з підготовки для підтримання кваліфікації.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська