Ухвала

від 04.04.2024 по справі 906/1525/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"04" квітня 2024 р. Справа №906/1525/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні спільну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Олевське шляхово-будівельне управління №42" та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Олевське лісове господарство" Державного спеціалізованого лісового господарства "Ліси України" про затвердження мирової угоди у справі №906/1525/23

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Олевське шляхово-будівельне управління №42"

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Олевське лісове господарство" Державного спеціалізованого лісового господарства "Ліси України"

про стягнення 397993,41 грн

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Скрипчук О.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.01.2024 позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Олевське лісове господарство" на користь ТДВ "Олевське шляхово-будівельне управління №42" 370034,00 грн основного боргу, 11466,00 грн - 3% річних, 16493,41 грн інфляційних втрат та 5969,90 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 15.01.2024 скасувати.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Олевське лісове господарство" Державного спеціалізованого лісового господарства "Ліси України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.01.2024.

13.03.2024 року до суду надійшла спільна заява сторін про затвердження мирової угоди у справі №906/1525/23 (а.с.88-107), яка була відкликана сторонами заявою від 02.04.2024, у зв`язку із виявленими недоліками у проекті мирової угоди.

При цьому, усунувши недоліки проекту мирової угоди, 04.04.2024 року подано повторно спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди у справі №906/1525/23.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.04.2024 року, представник відповідача підтримала заяву про затвердження мирової угоди та просила затвердити мирову угоду в справі №906/1525/23.

Позивач не забезпечив явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди та дослідивши її зміст, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної заяви, з огляду на наступне.

За змістом ч.7 ст.46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони можуть примиритися шляхом укладення мирової угоди, на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст.274 ГПК України, у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Положеннями ч.1, 2 ст.192 ГПК України унормовано, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов`язків сторін.

Таким чином, сторонам надано можливість комплексно врегулювати відносини між собою в тому числі не обмежуючись обсягом вимог, що були заявлені у позові.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч.4 ст.192 ГПК України).

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч.5 ст.192 ГПК України).

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що мирова угода повинна характеризуватись взаємними поступками обох сторін та укладатися на основі компромісу, тобто умови такої угоди мають бути вигідними як для позивача, так і для відповідача.

Натомість, апеляційним судом встановлено, що проект мирової угоди не містить умов, що свідчать про наявність взаємних поступок сторін, зокрема, зі сторони відповідача.

Крім того, як вбачається зі змісту п.7 мирової угоди, вказана угода фактично містить умову про розстрочення виконання рішення суду, а тому з огляду на вказане, колегія суддів вважає, що сторони не позбавлені права звернутися із відповідною заявою у процесі виконання судового рішення в порядку передбаченим ст.331 ГПК України.

При цьому, варто зауважити, що згідно графіку погашення заборгованості, передбаченим п.7 мирової угоди, два із трьох платежів відповідач мав здійснити ще до дати укладення мирової угоди, а саме до 29.02.2024 та 31.03.2024. Будь-яких доказів фактичного виконання вказаних платежів жодною зі сторін суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що подана на затвердження мирова угода не відповідає вимогам ст.192 ГПК України, а тому у задоволенні спільної заяви сторін про затвердження мирової угоди у справі №906/1525/23 слід відмовити.

Керуючись ст.192, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні спільної заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Олевське шляхово-будівельне управління №42" та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Олевське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про затвердження мирової угоди у справі №906/1525/23 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 10.04.2024 року.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.