Постанова

від 09.04.2024 по справі 922/4398/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/4398/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зевс", м. Харків, вх. 82 Х на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2023, ухвалене суддею Шатерніковим М.І. у приміщенні Господарського суду Харківської області 14.12.2023 об 11 год. 55 хв. (повне рішення складено 15.12.2023) у справі №922/4398/23

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго", м. Харків,

до Приватного підприємства "Зевс", м. Харків,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Трест "Південзахіденергобуд", с. Подвірки Харківської області,

про стягнення 250455,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/4398/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 115938,88 грн основного боргу, 75160,98 грн п`ятнадцять процентів річних, 59355,33 грн інфляційних втрат та 3756,83 грн судового збору.

В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд зазначив наступне: позивач поставив відповідачу у січні-березні 2019 року електричну енергію за Договором від 01.01.2019 на загальну суму 115938,88 грн, яка не була оплачена відповідачем, на даний час розмір заборгованості відповідача за спожиту енергію складає 115938,88 грн; відповідно до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії, яка є Додатком 1 до Договору, а саме положеннями розділу Додаткові зобов`язання Споживача, встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, отже, умовами Комерційної пропозиції № 2, яка є додатком до Договору, передбачено збільшення розміру процентів до 15% у зв`язку з простроченням сплати боргу, що слід вважати іншим розміром процентів, який встановлено договором у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України. На думку господарського суду, на підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач правомірно здійснив нарахування відповідачу 75160,98 грн 15% річних, 59355,33 грн інфляційних витрат, які нараховані за період прострочення 26.03.2019 по 31.08.2023.

Відповідач у межах встановленого законом строку через систему Електронний суд подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: відкрити апеляційне провадження у справі; залучити Приватне акціонерне товариство "Трест "Південзахіденергобуд" (код ЄДРПОУ: 00118434, місцезнаходження: 62371, Харківська обл., Харківський р-н, с. Подвірки, вул. Набережка, буд. 1) до участі у справі №922/4398/23 як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; прийняти докази, що долучені до цієї скарги та не були подані до суду першої інстанції у справі №922/4398/23; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/4398/23 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову; здійснити розподіл судових витрат в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: постачання електричної енергії постачальником останньої надії може бути здійснене споживачу лише після того, як попередній постачальник припинить постачання електричної енергії, при цьому, на останнього покладається обов`язок повідомити споживачів, Регулятора та оператора системи про дату припинення постачання електричної енергії (пункт 5.2.7. ПРРЕЕ), тобто, постачальник останньої надії фактично не має підстав для постачання електричної енергії споживачу, зокрема у випадку, коли інший постачальник на підставі укладеного договору із споживачем здійснює постачання електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку; між Приватним акціонерним товариством товариство "Трест "Південзахіденергобуд" та відповідачем у спірний період було укладено Договір купівлі-продажу електроенергії № 006-Е від 20.12.2018, виконання Договору за спірний період (протягом січня-березня 2019 року) підтверджується відповідними актами та платіжними дорученнями (копії яких додано до скарги); між Відповідачем та АТ "Харківобленерго" не укладався договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, так само як і не укладався договір на спільне використання технологічних електричних мереж між АТ "Харківобленерго" та ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд", матеріали справи не містять зворотного, в свою чергу відсутність договорів між вказаними суб`єктами господарювання свідчить про неможливість АТ "Харківобленерго" визначати обсяги споживання електричної енергії субспоживачами основного споживача ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд", у тому числі відповідачем. В обґрунтування клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів апелянт стверджує, що не був повідомлений судом першої інстанції про розгляд даної справи, окрім того, заявник скарги зазначає, що докази, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи вимоги даної апеляційної скарги, фактично самі по собі не є "самостійними", а лише доповнюють зміст обставин, встановлених рішеннями суду в інших справах, що набрали законної сили, зокрема, у справах № 922/1804/19, №922/374/19.

З метою перевірки обставин, які мають значення для подальшого руху апеляційної скарги, враховуючи, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, ухвалою суду від 08.01.2024 було витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, які надійшли до Східного апеляційного господарського суду 10.01.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Зевс" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/4398/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "27" лютого 2024 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. Встановлено учасникам справи строк до 22.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.

23.01.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву, в якій просив надати представнику Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Валентиновій Олені Миколаївні можливість участі у судових засіданнях у справі №922/4398/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 24.01.2024 вказану заяву було задоволено.

20.02.2024, тобто в межах визначеного судом строку, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У відзиві позивач зазначає, що 21.02.2005 між АТ "Харківобленерго" та ПП "Зевс" був укладений договір № 53010.22 про постачання електричної енергії, з 01.01.2019 вказаний договір припинив дію у зв`язку з тим, що АТ "Харківобленерго" анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446; листом від 14.01.2019 № 07-56к/08-169 АТ "Харківобленерго" повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго" про переведення відповідача з 01.01.2021 до постачальника "останньої надії", отже, з 01.01.2019 постачальник "останньої надії" (позивач) почав надавати послуги з постачання електричної енергії відповідачу у зв`язку з анулюванням ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника (п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії"); оскільки в період з 01.01.2019 по 31.03.2019 у ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" не було належним чином оформлених документів, що підтверджують право власності на електричну мережу, договір про спільне використання технологічних електричних мереж між ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" та "Харківобленерго" не міг бути укладеним; з рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2022 у справі №910/1165/22, яким частково задоволено позов АТ "Харківобленерго" до ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення 14676614,92 грн за послуги з розподілу електричної енергії за період лютий-березень 2019 року, вбачається, що АТ "Харківобленерго" здійснювало розподіл електричної енергії субспоживачам ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд"; під час розгляду справ №922/1804/19 та №922/374/19, на які посилається апелянт, судами не досліджувалися документи, що підтверджують право власності на електричну мережу ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд".

21.02.2024 відповідач через систему "Електронний суд" подав заяву, в якій просив надати представнику Приватного підприємства "Зевс", адвокату Мартиненку Антону Миколайовичу, можливість участі у судових засіданнях у справі №922/4398/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 22.02.2024 вказану заяву було задоволено.

21.02.2024 (тобто в межах визначеного судом строку) третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, АТ "Харківобленерго", надіслала поштою відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 2854 від 26.02.2024), в якому просить: відмовити ПП "Зевс" в задоволенні клопотання про прийняття доказів, долучених до апеляційної скарги, які не було подано до суду першої інстанції; апеляційну скаргу залишити без розгляду; судові витрати покласти на відповідача.

У відзиві АТ "Харківобленерго" зазначає наступне: АТ "Харківобленерго" є єдиним оператором системи розподілу, який має право надавати послуги з розподілу електричної енергії на території м.Харкова та Харківської області; без наявності договору про надання таких послуг у відповідача відсутнє право їх отримувати та, як наслідок, відсутнє право на отримання послуг з постачання електричної енергії; на цей час субспоживачі ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" не уклали в установленому порядку договори про надання послуг з розподілу електричної енергії відповідно до пп.2 п.5 постанови НКРЕКП від 28.12.2018 №2108 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо врегулювання відносин оператора системи передачі, операторів систем розподілу, основних споживачів, електричні мережі яких приєднані до системи передачі або до електричних мереж виробників, та їх субспоживачів". Також третя особа вважає необґрунтованим клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи нових доказів, зазначаючи, що ПП "Зевс" не довело неможливості подання їх до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 27.02.2024 клопотання Приватного підприємства "Зевс" про залучення третьої особи задоволено. Залучено Приватне акціонерне товариство "Трест "Південзахіденергобуд" (код ЄДРПОУ: 00118434, місцезнаходження: 62371, Харківська обл., с. Подвірки, вул. Набережна, буд. 1) до участі у справі №922/4398/23 як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Розгляд справи відкладено на 12 березня 2024 року о 12:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104. Зобов`язано позивача та відповідача протягом двох днів з дня оголошення вказаної ухвали надіслати (вручити) Приватному акціонерному товариству "Трест "Південзахіденергобуд" відповідно копію позовної заяви / апеляційної скарги з додатками до них, докази направлення вказаних документів надати до Східного апеляційного господарського суду.

Щодо клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи нових доказів, суд зазначив, що його буде розглянуто в ході подальшого здійснення провадження у справі.

Ухвалами суду від 27.02.2024 задоволено клопотання позивача та відповідача про участь представників у судовому засіданні 12.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

29.02.2024 позивач надав суду докази направлення Приватному акціонерному товариству "Трест "Південзахіденергобуд" копії позовної заяви.

29.02.2024 відповідач надав докази направлення Приватному акціонерному товариству "Трест "Південзахіденергобуд" копії апеляційної скарги з додатками.

11.03.2024 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Крестьянінов О.О.

У судовому засіданні 12.03.2024, в якому суд заслухав пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи - АТ "Харківобленерго" - було оголошено перерву до 09.04.2024 о 16:00 год.

26.03.2024 АТ "Харківобленерго" через систему "Електронний суд" надало додаткові пояснення, в яких зазначає наступне: твердження відповідача щодо відсутності приєднання його об`єктів до мереж АТ Харківобленерго" суперечить приписам правил роздрібного ринку електричної енергії у редакції, чинній на час спірних правовідносин; між Харківобленерго" та ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" (як з електропостачальником) не було укладено договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Отже, на думку АТ Харківобленерго", договір купівлі-продажу електроенергії №006-Е з ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" є неналежним доказом, оскільки він укладений з порушенням норм чинного законодавства.

27.03.2024 третя особа, ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" (яку було залучено до участі у справі ухвалою суду від 27.02.2024) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає наступне: ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" має ліцензію щодо постачання електричної енергії згідно з постановою НКРЕП від 21.12.2018 №2016 та уклало договір купівлі-продажу електроенергії №006-Е від 20.12.2018 з ПП "Зевс" про поставку електричної енергії з 01.01.2019 терміном дії по 31.12.2019; факт виконання вказаного договору підтверджується відповідними актами і платіжними дорученнями, а також податковими накладними, які було складено ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" при отриманні оплати від ПП "Зевс" за електричну енергію за твердженням ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд", відповідним повністю спростовуються посилання позивача на постачання Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" електроенергії відповідачеві у спірний період; окрім того, ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" листом №96 від 03.01.2019 повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго" про те, що постачальником електричної енергії для ПП "Зевс" є саме ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд"; у 2019 році НКРЕКП було проведено позапланову перевірку ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд", за результатами якої, зокрема, встановлено, що трест здійснює постачання електричної енергії від електроустановок оператора системи передачі НЕК "Укренерго" до електроустановок субспоживачів, тобто, згідно підпункту 78 пункту 1 статті 1 розділу 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", здійснює розподіл електричної енергії; перевіркою НКРЕКП також встановлено, шо у зв`язку з відсутністю договору спільне використання технологічних електричних мереж між ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" та АТ "Харківобленерго" через відсутність точки підключення до електричних мереж АТ "Харківобленерго", є неможливим укладання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, відтак, на думку ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд", у АТ "Харківобленерго" відсутні правові підстави для здійснення діяльності з розподілу електричної енергії мережами ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд", також, за відсутності доказів приєднання електричної мережі ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" до мереж АТ "Харківобленерго" такі мережі не можуть вважатися територією здійснення ліцензованої господарської діяльності АТ "Харківобленерго" з розподілу електричної енергії, а ДПЗД "Укрінтеренерго" не може вважатися таким, що отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії відповідачу на території діяльності оператора системи АТ "Харківобленерго". ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" просить суд задовольнити апеляційну скаргу відповідача, рішення господарського суду в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. До відзиву додано копії документів, на які ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" посилалося в обґрунтування своєї правової позиції в даній справі.

07.04.2024 ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" також подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі №922/4392/23 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопак-Інжинірінг" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Акціонерного товариства "Харківобленерго", 2) Державного підприємства "Енергоринок", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Трест "Південзахіденергобуд", про стягнення 212111,40 грн, якою встановлено обставини, що, на думку заявника клопотання, мають значення для розгляду даної справи №922/4398/23.

08.04.2024 у зв`язку з навчанням судді Бородіної Л.І. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

08.04.2024 позивач надав заперечення на відзив ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд", в яких зазначає, що вказаний трест не є оператором системи розподілу, не може одночасно здійснювати постачання та розподіл електричної енергії, оскільки Законом України "Про ринок електричної енергії" відокремлено діяльність з розподілу та передачі електричної енергії від інших видів діяльності, що є умовою для запровадження економічної конкуренції на ринку електричної енергії; укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є обов`язковим, однак такий договір між ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" та АТ "Харківобленерго" не укладався. Також позивач звертає увагу на те, що, як зазначає ПП "Зевс", ним не укладався з АТ "Харківобленерго" договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, тому, на думку позивача, договір купівлі-продажу електроенергії № 006-Е від 20.12.2018, на який посилається відповідач, укладений з порушенням норм чинного законодавства та не може бути належним доказом у даній справі. Посилання ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" на судові рішення у справах №922/1804/19 та № 922/4392/23 позивач вважає необґрунтованими, зазначаючи, що ПП "Зевс" не брало участі у вказаних справах.

У судовому засіданні 09.04.2024 представники позивача та відповідача (у режимі відеоконференції), а також представник ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд", підтримали викладену ними письмово правову позицію. АТ "Харківобленерго", належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, не скористалося своїм процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні 09.04.2024.

Розглянувши клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи нових доказів на стадії апеляційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин 2, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 27.03.2024 у справі № 907/439/22 тощо).

У даній справі №922/4398/23 відповідач стверджував, що його не було належним чином повідомлено господарським судом про розгляд справи, внаслідок чого ПП "Зевс" було позбавлене можливості надати пояснення та докази в обґрунтування заперечень проти позовних вимог.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, господарський суд направив копію ухвали від 16.10.2023 про відкриття провадження у справі на належну адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - м.Харків, вул. Балакірева, 20, кв. 371 (відповідну адресу відповідач вказав також в апеляційній скарзі), однак зазначене поштове відправлення було повернуто відділенням зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (т.1, а.с.80).

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частин п`ятої та одинадцятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина 6 статті 242 ГПК України).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21 тощо).

Із введенням в Україні воєнного стану до вищевказаних процесуальних норм не було внесено змін, не змінилася також і практика їх застосування Верховним Судом.

Окрім того, 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX, зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України у редакції вказаного Закону унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Отже, у разі своєчасного виконання вимог вказаної норми закону ПП "Зевс" мало б можливість отримувати процесуальні документи в даній справі в електронному кабінеті та, відповідно, своєчасно надавати до господарського суду пояснення та докази.

Тому посилання апелянта на те, що із початком збройної агресії РФ робота ПП "Зевс" здійснювалася здебільшого в дистанційному режимі, у зв`язку з чим працівники відповідача рідко перебували за зареєстрованою адресою підприємства не можуть бути визнані переконливими доводами, що підтверджували б об`єктивну неможливість довідатися про розгляд даної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання апелянта про врахування долучених до скарги доказів.

Разом з тим, колегія суддів приймає до розгляду докази, надані до суду апеляційної інстанції третьою особою - ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" оскільки вказане товариство не було залучено до участі у справі в суді першої інстанції та, відповідно, об`єктивно не мало можливості надати ці докази до матеріалів справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутні у судовому засіданні учасники справи не висловлювали заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Приватне підприємство "Зевс" відповідно до п. 4 Постанови НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 № 312 приєдналось до публічного договору АТ "Харківобленерго" - договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (розміщеного на офіційному сайті АТ "Харківобленерго") на умовах договору про постачання електричної енергії № 53010.22 від 21.02.2005.

З 01.01.2019 АТ "Харківобленерго" анульовано ліценцію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 р. № 1446 "Про видачу АТ "Харківобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р ДПЗД "Укрінтеренерго" (позивача) визначено постачальником "останньої надії" (далі - ПОН) на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2023 року.

За даними АТ "Харківобленерго", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 ПРРЕЕ, ПП "Зевс" віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з січня 2019 року.

Із посиланням на вказані обставини, позивач, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", 16.10.2023 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Зевс" коштів у розмірі 250455,19 грн, з яких - основний борг у сумі 115938,88 грн; 15 процентів річних у сумі 75160,98 грн; інфляційні втрати у сумі 59355,33 грн, нараховані за період з 26.03.2019 по 31.08.2023. Свої вимоги позивач обґрунтовував посиланням на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", укладеного між сторонами у справі, на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції.

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням у даній справі задовольнив позов з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову в даній справі є вимога до споживача про сплату коштів електропостачальній організації, яка зазначає, що вона у спірних правовідносинах є постачальником "останньої надії".

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу; постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії; розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

Статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку. Визначення постачальника "останньої надії" здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання електричної енергії споживачу у разі настання однієї з таких подій, зокрема, здійснення постачання електричної енергії споживачу іншим електропостачальником на підставі укладеного ними договору постачання електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку.

Пунктом 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 (далі ПРРЕЕ), постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до п. 1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку.

Положеннями п. 6.2.1 ПРРЕЕ визначено, що споживачу здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у випадках, визначених у розділі ІІІ цих Правил.

За умовами п. 6.2.2 ПРРЕЕ у разі банкрутства, ліквідації, завершення строку дії або анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії попереднього електропостачальника, а також у разі припинення його участі на ринку електричної енергії електропостачальник повинен невідкладно повідомити про це споживача (споживачів), відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого знаходиться такий споживач (такі споживачі), із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу (споживачам). Переведення споживачів такого електропостачальника та споживачів електропостачальника, який неспроможний здійснювати купівлю електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку, до постачальника «останньої надії» здійснюється адміністратором розрахунків шляхом внесення в одноденний строк записів до реєстру точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника «останньої надії» та відповідних споживачів, яким він почав здійснювати постачання електричної енергії, у порядку, визначеному Правилами ринку, та одночасного повідомлення операторів системи.

За п. 6.2.3 ПРЕЕ у разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку адміністратор розрахунків в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом зміни записів у реєстрі точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника "останньої надії" у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачу, зокрема, з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається за фактом споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що за даними АТ "Харківобленерго", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 ПРРЕЕ, ПП "Зевс" віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з січня 2019 року, що підтверджено листом з додатком АТ "Харківобленерго" від 14.01.2019 № 07-56к/08-169 (а.с. 31-37).

Із посиланням на вказані обставини, зазначивши, що до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідачем укладено договір на постачання електричної енергії з іншим постачальником, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що в даному випадку підлягає застосуванню пункт 6.2.4 ПРРЕЕ, яким встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи встановлено обставини, які не було з`ясовано господарським судом і які не заперечуються позивачем та АТ "Харківобленерго", а саме: ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" має ліцензію щодо постачання електричної енергії згідно з постановою НКРЕП від 21.12.2018 №2016 та уклало договір купівлі-продажу електроенергії №006-Е від 20.12.2018 з ПП "Зевс" про поставку електричної енергії з 01.01.2019 терміном дії по 31.12.2019.

Факт виконання вказаного договору обома сторонами підтверджується, зокрема, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №30 від 31.01.2019, №28 від 28.02.2019, №26 від 31.03.2019, податковими накладними, які було складено ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" при отриманні оплати від ПП "Зевс" за електричну енергію (т.2, а.с. 115 122).

Частинами 5 та 9 ст. 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживачі мають право вільно обирати електропостачальників. Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

Статтею 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі. Учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням встановлених цим законом обмежень.

Тобто, в даному випадку ПП "Зевс" скористалося правом, наданим йому чинним законодавством, щодо укладення відповідного двостороннього договору з ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд".

Під час апеляційного провадження ДПЗД "Укрінтеренерго" та АТ "Харківобленерго" стверджували, що оскільки між АТ "Харківобленерго" (як оператором системи розподілу) та ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" (як з електропостачальником) не було укладено договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та договору про спільне використання технологічних електричних мереж, то договір купівлі-продажу електроенергії №006-Е, укладений ПП "Зевс" із ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд", не відповідає нормам чинного законодавства.

Стосовно вказаних тверджень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Представниками ДПЗД "Укрінтеренерго" та АТ "Харківобленерго" не наведено посилань на норми закону, з яких би вбачалася недійсність вказаного правочину, а також не надано доказів визнання його недійсним у судовому порядку.

Посилання позивача на те, що додатковою угодою від 01.09.2019 до договору купівлі-продажу електроенергії № 006-Е від 20.12.2018 вказаний договір було викладено в іншій редакції, а також на те, що ДПЗД "Укрінтеренерго" до часу розгляду справи в суді апеляційної інстанції не був відомий текст зазначеного договору вищенаведених обставин не змінюють.

Окрім того, як вбачається з копій листів, наданих до суду апеляційної інстанції третьою особою, ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" (т.2, а.с. 112 114), трест у грудні 2018 року та у січні 2019 року повідомляв ДПЗД "Укрінтеренерго" та АТ "Харківобленерго" про укладання ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" договорів на постачання електричної енергії зі споживачами (перелік яких наведено в листах), у тому числі, з ПП "Зевс".

Отже, у суду апеляційної інстанції немає підстав для неврахування факту існування договірних відносин між ПП "Зевс" із ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" стосовно постачання електроенергії у спірний період та фактичного здійснення постачання електроенергії за відповідним договором.

Під час апеляційного провадження ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" із посиланням, зокрема, на обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції у справах №922/1804/19 та №922/4392/23 зазначало про відсутність приєднання електричної мережі ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" до мереж АТ "Харківобленерго". Натомість позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що з рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2022 у справі №910/1165/22, яким частково задоволено позов АТ "Харківобленерго" до ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення 14676614,92 грн за послуги з розподілу електричної енергії за період лютий-березень 2019 року, вбачається, що АТ "Харківобленерго" здійснювало розподіл субспоживачам ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд".

Стосовно наведених аргументів, колегія суддів зазначає, що ПП "Зевс" не є учасником у справах №922/1804/19, №922/4392/23 та №910/1165/22, у вказаних справах не встановлювалися обставини, що стосувалися б правовідносин зазначеного товариства із ДПЗД "Укрінтеренерго", АТ "Харківобленерго" та ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд". Окрім того, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в інших справах не є обов`язковими для врахування Східним апеляційним господарським судом при розгляді даної справи №922/4398/23.

Також, на думку колегії суддів, обставини щодо наявності або відсутності технічного приєднання мереж ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" до мереж АТ "Харківобленерго" не входять до предмету доказування в даній справі враховуючи, що, як було встановлено вище, ПП "Зевс" у спірний період отримувало від ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд" електричну енергію за укладеним між вказаними підприємствами договором і що відповідний факт не заперечується іншими учасниками справи.

Тому колегія суддів погоджується з доводами відповідача про відсутність передбачених законом підстав для висновку про те, що електроенергія в цей період постачалася відповідачеві позивачем як постачальником "останньої надії", що в силу приписів вищенаведених нормативно-правових актів відбувається лише за фактом споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником, тоді як у даному випадку такий договір з іншим постачальником (ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд") відповідачем було укладено, і ДПЗД "Укрінтеренерго" та АТ "Харківобленерго" не надали доказів, що свідчили б про нікчемність або недійсність зазначеного договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд прийняв рішення про задоволення позову, не з`ясувавши обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме, щодо наявності у відповідача договору з іншим електропостачальником що виключає задоволення позовної вимоги ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення 115938,88 грн основного боргу за послуги електропостачання в порядку, встановленому для постачальника "останньої надії" (відповідно, задоволенню не підлягають і похідні позовні вимоги про стягнення нарахованих на суму основного боргу 75160,98 грн відсотків річних, 59355,33 грн інфляційних втрат).

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам всіх учасників справи, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Тому, враховуючи, що доводи апелянта знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП "Зевс" підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові (з наведених вище підстав).

Розподіл судових витрат за результатами апеляційного провадження має бути здійснено з урахуванням приписів ст.129 ГПК України.

Керуючись п.2 ч.1 статті 275, п.1 ч.1 статті 277, статтями 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зевс" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/4398/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) на користь Приватного підприємства "Зевс" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 20, кв. 371; код ЄДРПОУ 24485083) 5635,24 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.04.2024.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна