Постанова

від 09.04.2024 по справі 904/416/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 року м. Дніпро Справа № 904/416/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

представники сторін:

від позивача: Чудненко В.М.,

від відповідача: не з`явився

від ВДВС: Ванжа О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р.

( суддя Ліпинський О.В., м. Дніпро ) прийнятої за результатами розгляду

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут"

на бездіяльність

Відділу примусового виконання рішень

Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут",

м. Полтава

до

Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат",

Дніпропетровська область, м. Жовті Води

про стягнення заборгованості у розмірі 66 511 890, 71 грн.

за участю:

Відділу примусового виконання рішень

Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ "Полтаваенергозбут" звернулося до господарського суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. За змістом поданої скарги Позивач просив суд зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олену Андріївну провести виконавчі направлені на реальне виконання судового рішення та закінчення зведеного виконавчого провадження № 71263686, до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження № 69275031 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 р. у справі №904/416/21, а саме: 1) Витребувати у наступних контрагентів ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» копії діючих договорів, з обов`язковими відомостями про рахунки на які має відбуватися проплата контрагентами: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький ЄДРПОУ 08541051; Державний воєнізований гірничорятувальний загін державної служби України з надзвичайних ситуацій ЄДРПОУ 33873405; Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом ЄДРПОУ 24584661; Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма СВК» ЄДРПОУ 20257936; Товариство з обмеженою відповідальністю ЕТГ СОЛАР-1 ЄДРПОУ 41581457; Товариство з обмеженою відповідальністю ЕТГ СОДАР-2 ЄДРПОУ 41581331; Філія Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ Українська залізниця ЄДРПОУ 40081279.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. визнано дії Товариством з обмеженою відповідальністю Полтаваенергозбут з подання завідомо безпідставної скарги зловживанням процесуальними правами. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полтаваенергозбут на бездіяльність державного виконавця залишено без розгляду.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Полтаваенергозбут, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. та прийняти нове рішення, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полтаваенергозбут на бездіяльність державного виконавця задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олену Андріївну провести виконавчі направлені на реальне виконання судового рішення та закінчення зведеного виконавчого провадження № 71263686, до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження № 69275031 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 р. у справі №904/416/21, а саме: 1) Витребувати у наступних контрагентів ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат копії діючих договорів, з обов`язковими відомостями про рахунки на які має відбуватися проплата контрагентами: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький ЄДРПОУ 08541051; Державний воєнізований гірничорятувальний загін державної служби України з надзвичайних ситуацій ЄДРПОУ 33873405; Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ЄДРПОУ 24584661; Приватне підприємство Науково-виробнича фірма СВК ЄДРПОУ 20257936; Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТГ СОЛАР-1" ЄДРПОУ 41581457; Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТГ СОДАР-2" ЄДРПОУ 41581331; Філія "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Українська залізниця" ЄДРПОУ 40081279.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про подання Позивачем завідомо безпідставної скарги, а також про те, що такі дії фактично призводять до затягування виконання судового рішення через невиправдане відволікання державного виконавця на підготовку та участь в розгляді даної скарги судом, що свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальним правами.

Скаржник вважає, що ухвалене рішення суду незаконним і необґрунтованим, адже прийняте внаслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного оцінки доказів.

Водночас, на думку Скаржника, п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України не передбачено визнання зловживання процесуальними правами в разі звернення Сторони зі скаргою на бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення.

При цьому Скаржник зазначає, що клопотання Стягувача, за наслідками невиконання яких подано скаргу на бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, містять вимоги саме про витребування документів/інформації. На виконання вимог заявлених клопотань, Державний виконавець мав не лише направити вимогу, а задіяти всі інструменти передбачені законом України «Про виконавче провадження» з метою фактичного отримання потребуючих документів/інформації.

Скаржник наголошує на тому, що метою подання ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» скарги на бездіяльність державного виконавця ні в якому разі не є «затягування виконання судового рішення через невиправдане відволікання державного виконавця на підготовку та участь в розгляді даної скарги судом, що свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальним правам», як вважає суд. Оскарження бездіяльності Державного виконавця має на меті спонукати останнього на вчинення дій направлених на примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на підставі наказу від 02.12.2021 р. у справі № 904/416/21 про стягнення з ДП «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» 68 225 410,72 грн.

На переконання Скаржника ухвалення судом рішень за наслідками розгляду скарг на бездіяльність державного виконавця, в реаліях сьогодення, є/лишилось єдиним дієвим засобом впливу на вчинення Державним виконавцем заходів примусового впливу, звернення стягнення на майно Боржника обов`язок вчинення яких й так покладено на останнього Законом України «Про виконавче провадження». Підтвердженням неналежного виконання Державним виконавцем визначених законом обов`язків є безперешкодне відкриття Боржником рахунків в банківських установах та вчинення видаткових операцій, ведення господарської діяльності підприємством шляхом укладення договорів про надання та закупівлю послуг/ товарів, по яким здійснюються оплати, відомості про що міститься в повідомленні державного виконавця про кримінальне правопорушення (копія додається).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.01.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. у справі № 904/416/21 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 09.04.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" - Чудненко Володимира Миколайовича до суду надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечити участь в судовому засіданні в режимі відеокоференції просить доручити Ленінському районному суду м. Полтави.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2024 р., судове засідання у справі № 904/416/21, призначене на 09.04.2024 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат".

У судовому засіданні 09.04.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Рішенням господарського суду по справі № 904/416/21 від 27.07.2021 р., залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2021 р., частково задоволено вимоги Позивача, стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" заборгованість за спожиту (активну) електричну енергію в розмірі 64 006 112,35 грн., Ккр коефіцієнт кредитування в розмірі 191 536,05 грн., 3% річних у розмірі 1 071 022,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 198 541,76 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 758 197,65 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

02.12.2021 р. на виконання рішення суду видано наказ.

23.06.2022 р. за заявою ТОВ "Полтаваенергозбут" державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем відкрито виконавче провадження № 69275031 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 по справі № 904/416/21 про стягнення з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Полтаваенергозбут" заборгованості за спожиту (активну) електричну енергію у розмірі 64 006 112 грн. 35 коп., Ккр коефіцієнту кредитування у розмірі 191 536 грн. 05 коп., 3 % річних 1 071 022 грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 198 541 грн. 76 коп., витрат зі сплати судового збору у розмірі 758 197 грн. 65 коп.

08.12.2023 р. ТОВ "Полтаваенергозбут" направило до суду скаргу на бездіяльність державного виконавця. За змістом поданої скарги Позивач просить суд зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олену Андріївну провести виконавчі направлені на реальне виконання судового рішення та закінчення зведеного виконавчого провадження № 71263686, до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження № 69275031 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 р. у справі № 904/416/21, а саме: 1) Витребувати у наступних контрагентів ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» копії діючих договорів, з обов`язковими відомостями про рахунки на які має відбуватися проплата контрагентами: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький ЄДРПОУ 08541051; Державний воєнізований гірничорятувальний загін державної служби України з надзвичайних ситуацій ЄДРПОУ 33873405; Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом ЄДРПОУ 24584661; Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма СВК» ЄДРПОУ 20257936; Товариство з обмеженою відповідальністю ЕТГ СОЛАР-1 ЄДРПОУ 41581457; Товариство з обмеженою відповідальністю ЕТГ СОДАР-2 ЄДРПОУ 41581331; Філія Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ Українська залізниця ЄДРПОУ 40081279.

Подану скаргу мотивовано тим, що 01.11.2023 р. Позивачем на адресу державного виконавця було направлено клопотання про вчинення виконавчих дій, за змістом якого стягувач просив витребувати від контрагентів боржника копії діючих договорів за якими ще не проведено повного розрахунку з ДП «СхідГЗК» в незалежності від об`єму наданих послуг та кінцевої дати проведення розрахунків з боржником, з обов`язковими відомостями про рахунки на які має відбуватися проплата контрагентами.

За доводами Скаржника, станом на 07.12.2023 р. державним виконавцем не витребувано копії договорів у контрагентів, які зазначені в клопотанні від 01.11.2023 р., що свідчить про порушення виконавцем вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Орган ДВС подав письмові пояснення на скаргу в яких повідомив, що за результатами розгляду клопотання стягувача, 15.11.2023 р. на адресу контрагентів Боржника були направлені відповідні вимоги державного виконавця. Частина з контрагентів надала відповідь на вимогу виконавця, щодо решти, 15.12.2023 р. направлено повторні вимоги. Відомості щодо направлення вимог виконавця та отримані відповіді, внесені до Автоматизованої системи виконавчого провадження.

03.01.2024 р. Позивач подав пояснення, в яких зазначив, що згідно поданих до справи вимог державного виконавця, останній вимагав надання документів у триденний термін та попереджав про відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця. Проте, всупереч закону державним виконавцем проявлено бездіяльність та станом на 02.01.2024 р. копії відповідних документів від контрагентів боржника не витребувано.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу у даній справі, відповідно до якої визнано дії Товариством з обмеженою відповідальністю Полтаваенергозбут з подання завідомо безпідставної скарги зловживанням процесуальними правами, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полтаваенергозбут на бездіяльність державного виконавця залишено без розгляду.

Судове рішення мотивоване тим, що Позивач звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просить зобов`язати останнього витребувати відповідні відомості, тоді як такі відомості вже витребувані виконавцем шляхом вчинення відповідної процесуальної дії (направлення вимоги), про що достеменно були відомі Скаржнику на час звернення з даною скаргою до суду. Вказані обставини свідчать про подання Позивачем завідомо безпідставної скарги, при цьому, суд вважає, що такі дії фактично призводять до затягування виконання судового рішення через невиправдане відволікання державного виконавця на підготовку та участь в розгляді даної скарги судом, що свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальним правами.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частквому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, про залишення скарги без розгляду на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України, тобто питання порядку застосування судом попередньої інстанції положень п. 4 ч. 2 ст. 43 зазначеного Кодексу у співвідношенні з нормами ч. 3 ст. 43 ГПК України - визнання зловживанням стороною процесуальними правами.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституційний Суд України констатував, що "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод" (п. 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.97 N 9-зп); "Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України" (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 N 8-рп/2002); "в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин" (абз. 4 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 10.01.2008 N 1-рп/2008).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють можливість особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

ТОВ "Полтаваенергозбут" звернулось до суду першої інстанції зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. За змістом поданої скарги Позивач просить суд зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провести виконавчі направлені на реальне виконання судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 ).

Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, зокрема врегульовано Законом України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно з частиною п`ятою ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас, положеннями ст. 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 340 ГПК України).

Приписами статей 339, 340 ГПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

Ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Скаржник ( Позивач ), тобто особа, яка подала скаргу, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави скарги, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи Скаржника ( Позивача ) і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу.

У постанові від 09.02.2022 р. у справі N 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд констатує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 р. у справі N 170/129/21 зазначила, що в рішенні "Меньшакова проти України" (Menshakova v. Ukraine, заява N 377/02) від 08.04.2010 ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: "Суд повторює, що п. 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (див., наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-II).

Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення предмета та підстав спору ( скарги ) є правом саме Позивача ( Заявника ). Тоді як встановлення обґрунтованості позову ( скарги ) - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі N 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі N 308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі N 552/6381/17, від 13.03.2019 у справі N 757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі N 520/13067/17, від 05.05.2020 у справі N 554/8004/16-ц).

У ст. 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто заявлення Позивачем ( Скаржником ), у справі, що розглядається, необгрунтованої скарги є підставою для відмови Позивачеві в задоволені скарги.

Зазначеного не було враховано судом попередньої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

Разом з тим, як зазначалося вище, визначення предмета, підстав поданої скарги, є правом Позивача ( Скаржника ), яким він розпоряджається на власний розсуд.

З огляду на зазначене, Позивач звертаючись до господарського суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, просить суд зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олену Андріївну провести виконавчі направлені на реальне виконання судового рішення та закінчення зведеного виконавчого провадження № 71263686, до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження № 69275031 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 р. у справі № 904/416/21.

Скарга Позивача на бездіяльність державного виконавця має реальний характер, на час розгляду скарги рішення суду не виконане, порушення прав Позивача не усунуто. Звернення зі скаргою у цьому випадку є реалізацією права на судовий захист в обраний Позивачем спосіб.

Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі N 905/945/18, від 16.10.2019 у справі N 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі N 910/6116/20).

Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

Верховний Суд зазначає, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі N 911/2737/17).

Ураховуючи, що зловживання процесуальними правами є процесуальним правопорушенням, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу та з огляду на те, що Позивач ( Скаржник ), звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця обґрунтував підстави звернення і враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлено, що Позивач звернувся з цією скаргою не з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів Позивача та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а з іншою метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, висновки суду попередньої інстанції про визнання дій Позивача зловживанням процесуальними правами є помилковими.

З огляду на зазначене вище, позиція суду першої інстанції, щодо залишення скарги без розгляду на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України, є помилковою. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційних скаргах аргументи є підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи, що в сукупності свідчить про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Позивача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу знайшли свого підтвердження.

Згідно з ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 280 ГПК України підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції 1. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. у справі № 904/416/21 скасуванню з направленням справи № 904/416/21 в частині розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" на бездіяльність Державного виконавця примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Фещук Олени Андріївни, по зведеному виконавчому провадженні № 71263686, до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження № 69275031 за примусовим виконанням наказу господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 р. у справі № 904/416/21, про зобов`язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олену Андріївну провести виконавчі направлені на реальне виконання судового рішення та закінчення зведеного виконавчого провадження № 71263686, до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження № 69275031 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 р. у справі № 904/416/21 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

10. Судові витрати

Оскільки суд апеляційної інстанції направляє скаргу для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. у справі № 904/416/21- задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 р. у справі № 904/416/21 про визнання дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" з подання завідомо безпідставної скарги зловживанням процесуальними правами та залишення без розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Полтаваенергозбут на бездіяльність державного виконавця - скасувати.

Направити справу № 904/416/21, в частині розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" на бездіяльність Державного виконавця примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Фещук Олени Андріївни, по зведеному виконавчому провадженні № 71263686, до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження № 69275031 за примусовим виконанням наказу господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 р. у справі № 904/416/21, для продовження розгляду у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.04.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін