Постанова

від 09.04.2024 по справі 748/2889/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 квітня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/2889/23

Головуючий у першій інстанції Меженнікова С. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/370/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області,

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року (проголошено о 15:37, повний текст складено 27.11.2023) у справі за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

У С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі по тексту Чернігівська обласна прокуратура) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 7425581000:06:000:0006 для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом ГУ Держземагенства у Чернігівській області №ЧН/7425581000:06:000/00002242 від 26.02.2014 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та надано у власність останнього земельну ділянку площею 2,0га (кадастровий номер 7425581000:06:000:0006) із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Зазначав, що на підставі зазначеного наказу державним реєстратором здійснено реєстрацію земельної ділянки у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 для ведення особистого селянського господарства на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Указував, що відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, як правонаступника ГУ Держземагенства у Чернігівській області, № 10-25-0.3-2092/2-23 від 28.04.2023 встановлено, що управлінням наказ №ЧН/7425581000:06:000/00002242 від 26.02.2014 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не видавався. 24.12.2013 від ОСОБА_1 до Головного управління надходила заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Черниської сільської ради Чернігівського району, за результатами розгляду якої заявнику відмовлено.

Уважав, що право власності держави на спірну земельну ділянку припинено за відсутності її волі, а реєстрацію права власності щодо неї за громадянином здійснено незаконно. Відсутність наказу як підстави для реєстрації права власності свідчить про відсутність вільного та такого, що відповідає внутрішній волі, волевиявлення розпорядника спірної земельної ділянки, а також відсутність спрямування на реальне настання наслідків.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 7425581000:06:000:0006, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 5 798,96 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20.11.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про скасування наказу №ЧН/7425581000:06:000/00002242, або про його недійсність, або про його начебто не існування. Доводи позивача про неіснування наказу Головного управління є лише припущеннями, які не підтверджуються належними та допустимими доказами у справі.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції в належному процесуальному розумінні не встановлено сутність та правову природу листа, який підписаний керівником Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області та не поставлено під сумнів і не перевірено інформацію, яка в ньому містилась.

Зазначає, що відповідач вчинив всі залежні від нього дії для оформлення права власності на спірну земельну ділянку. Згідно із ч. 2 с. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, на що і повинна сподіватись особа, виконуючи певні державні процедури.

Указує, що існував обов`язок реєстратора переконатися, що перехід права власності на земельну ділянку стався відповідно до закону при посвідченні договору. Відповідач не повинен був передбачати наявність ризику того, що право власності на земельну ділянку може бути припинене в зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Стверджує, що судом першої інстанції з порушеннями витребувано спірну земельну ділянку у відповідача, який є добросовісним набувачем, що призвело до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на відповідача буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими, а рішення суду таким, що підлягає залишенню без змін.

Зазначає, що відсутність наказу як підстави реєстрації права власності свідчить про відсутність вільного та такого, що відповідає внутрішній волі, волевиявлення розпорядника спірної земельної ділянки, а також відсутність спрямування на реальне настання наслідків.

Стверджує, що порушення інтересів держави, в даному випадку, полягає у вибутті з власності держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення прощею 2,0 га за відсутності волі її власника держави та всупереч встановленого законом порядку.

Наголошує, що 28.04.2023 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило обласну прокуратуру про те, що наказ, який став підставою для реєстрації права власності на спірну земельну ділянку не видавався, реєстрація земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулась 11.11.2021, реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 у Державному земельному кадастрі 11.08.2021, а факт відсутності рішення щодо надання у власність земельної ділянки та набуття на неї права власності без достатніх підстав був виявлений позивачем у квітні 2023 року. Тож пред`явлення позову прокурором 17.07.2023 відбулося в межах строків загальної позовної давності.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Лисова Д.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення районного суду, прокурора ОСОБА_3 та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області - ОСОБА_4 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, який став підставою для реєстрації права власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, не видавався, що вказує на недобросовісне набуття останнім права власності на спірну земельну ділянку.

Районний суд вважав відсутніми підстави для відмови у задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності, оскільки ГУ Держгеокадастру у Чернігівської області повідомило 28.04.2023 про те, що наказ, який став підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку, не видавався, сама ж реєстрація земельної ділянки відбулась 11.11.2021; отже факт відсутності рішення щодо надання у власність земельної ділянки та набуття на неї права власності без достатніх правових підстав був виявлений позивачем у квітні 2023 року, а позов пред`явлений 17 липня 2023 року, тобто в межах загальної позовної давності.

Однак погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд з огляду на наступне.

Судом у справі встановлено, що 13.07.2011 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської РДА з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею приблизно 2,00 га, яка знаходиться на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району (том 1, а.с. 205).

Розпорядженням Чернігівської РДА № 523 від 15.09.2011 надано громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 6,00 га за рахунок земель запасу для ведення особистого селянського господарства на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (том 1, а.с. 208).

Згідно із зазначеним розпорядженням за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 23.12.2012 ПП «Умань-Земпроект» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 4,9521 га (2,0000 га, 1,5000 га та 1,4521 га) за рахунок земель запасу Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (том 1, а.с. 200-259).

Наказом ГУ Дерземагенства у Чернігівській області №ЧН/7425581000:06:000/00002242 від 26.02.2014 (том 1, а.с. 14):

- затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області»;

- надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною прощею 2,0000 га (кадастровий номер 7425581000:06:000:0006) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

11.08.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Лубенському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Різуненко О.П. відкрито поземельну книгу на земельну ділянку кадастровий номер 7425581000:06:000:0006 та проведено реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (том 1, а.с. 26-35, 192).

11.11.2021 державний реєстратор Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Сидоренко Т.С. зареєструвала за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7425581000:06:000:0006, площею 2 га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, копією реєстраційної справи 2507290174100 (том 1, а.с. 15-17, 179-188). Підставою для державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку вказано наказ ГУ Дерземагенства у Чернігівській області №ЧН/7425581000:06:000/00002242 від 26.02.2014 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Листом № 10-25-0.3-2092/2-23 від 28.04.2023 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило Чернігівську обласну прокуратуру про те, що наказ ГУ Держземагенства у Чернігівській області від 26.02.2014 за №ЧН/7425581000:06:000/00002242 не видавався та земельна ділянка з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 Головним управлінням у власність чи користування громадянам не передавалися (том 1, а.с. 12).

Установлено, що СУ ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №42022270000000020 від 21.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.08.2022 (справа №751/2613/22) у даному кримінальному провадженні задоволено клопотання прокурора про арешт майна.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , у виді заборони права на відчуження та розпорядження (а.с. 168-169).

Листом № 02-18/888 від 04.07.2023 про надання інформації Киселівська сільська рада повідомила, що на момент затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Боромиківська сільська рада не розпоряджалась землями, які знаходяться за межами населеного пункту, розпорядником земель була райдержадміністрація Чернігівського району Чернігівської області. Киселівською сільською радою не вживались заходи щодо витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га кадастровий номер 7425581000:06:000:0006 (том 1, а.с. 21)

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України чітко вказує, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Відповідно статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями статті 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Земельним законодавством встановлено як підстави набуття права на землю громадянами та юридичними особами, так і певну процедуру вирішення питання передачі земельної ділянки.

Зокрема, порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 Земельного кодексу України, визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із ч. 9 статті 122 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування або виконавчої влади на підставі заяв цих громадян, поданих ними до розпорядника земель за місцезнаходженням земельних ділянок.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частина перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У постанові від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18 Верховний Суд сформулював висновки про те, що обов`язок із доказування потрібно розуміти як врегульовану в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Стандарт доказування «вірогідності доказів», передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанова ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, постанова ВС від 29.03.2023 у справі №757/50591/16-ц).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на:

- лист №10-25-0.3-2092/2-23 від 28.04.2023 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому повідомлялося про те, що наказ ГУ Держземагенства у Чернігівській області від 26.02.2014 за №ЧН/7425581000:06:000/00002242 не видавався та земельна ділянка з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 Головним управлінням у власність чи користування громадянам не передавалися;

- заяву від ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Черниської сільської ради Чернігівського району до Головного управління надходила 24.12.2013, за результатами розгляду якої надана відмова.

Проте, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 ще 13.07.2011 звертався до Чернігівської РДА із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею приблизно 2,00 га, яка знаходиться на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району. За результатами розгляду його заяви Чернігівською РДА прийнято розпорядження № 523 від 15.09.2011, яким громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 6,00 га за рахунок земель запасу для ведення особистого селянського господарства на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, згідно з яким останніми виготовлено проект землеустрою.

Дійсно 23.12.2013 ОСОБА_1 звертався до ГУ Держземагенства у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території Черниської сільської ради Чернігівського району за межами населеного пункту, на що отримав відмову від 21.03.2014 (а.с. 13, 195, 196). Однак зазначена заява не стосується спірної земельної ділянки та спірних правовідносин.

Апеляційний суд уважає недоведеною правову позицію прокурора про те, що наказ ГУ Дерземагенства у Чернігівській області №ЧН/7425581000:06:000/00002242 від 26.02.2014 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельною ділянки у власність» ОСОБА_1 не видався з огляду на таке.

На запит апеляційного суду щодо надання належним чином завірених копій матеріалів перевірки, на підставі якої ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області прокуратурі направлено лист № 10-25-0.3-2092/2-23 від 28.04.2023і, останнє повідомило що перевірка не призначалась та не проводилась.

Як вбачається з копії самого наказу він підписаний начальником ГУ Держземагенства у Чернігівській області Ладан Н.М., копія завірена начальником відділу документального, господарського та організаційного забезпечення ГУ Дерземагенства у Чернігівській області ОСОБА_7 , які займали відповідні посади станом на 26.02.2014, наявна печатка Головного управління Держземагенства у Чернігівській області.

На запит апеляційного суду про надання витягу з книги реєстрації наказів щодо реєстрації наказу №ЧН/7425581000:06:000/00002242 від 26.02.2014, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надало копії лише титульного та 1, 17, 83 (останнього) аркушів з книги реєстрації наказів, що розпочата 08.01.2014 і закінчена 03.04.2014, в якій загалом зареєстровано 1280 наказів, із зазначенням, що частина із них не зареєстрована через технічну помилку (збій) у програмі. З наданої інформації достовірно встановити чи реєструвався такий наказ в ГУ Дерземагенства у Чернігівській області не можливо (т. 1 , а.с. 197-199,161, 162).

Матеріали справи не містять доказів підробки чи фальсифікації наказу ГУ Дерземагенства у Чернігівській області №ЧН/7425581000:06:000/00002242 від 26.02.2014, чи неправомірного його видання уповноваженими службовими особами. При цьому триває кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №42022270000000020 від 21.01.2022, в якому, як вбачається із ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.08.2022, встановлено механізм отримання земельних ділянок, в тому числі і спірної, на підставі підроблених документів.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що звернення прокурора до суду із даним позовом є передчасним, у зв`язку із чим в задоволенні позову заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння належить відмовити.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20.11.2023 скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8 698,44 грн (том 1, а.с. 113).

Зважаючи на те, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з відмовою у задоволенні позову заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, з Чернігівської обласної прокуратури підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 8 698,44 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 1,2,4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити.

Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (адреса місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9, код ЄДРПОУ 02910114) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 8698,44 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2024 року.

Головуюча: О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко