Рішення

від 12.04.2024 по справі 910/12999/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2024Справа № 910/12999/23

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Б.П. Агро "

про стягнення 526 972,77 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Б.П. Агро " (далі - відповідач) про стягнення 526 972,77 грн., у тому числі 63 301,72 грн. пені, 89 658,49 грн. 48 % річних, 372 456,95 грн. штрафу, 1 555,61 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Договором про відступлення прав вимоги № 3 від 25.04.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315", за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 839 від 20.02.2019 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову. У відзиві відповідач зазначає про те, що дія договору поставки є припинена у зв`язку з належним його виконанням сторонами 29.11.2019. На час проведення розрахунку за поставлений товар іноземна валюта була дешевше ніж на час поставки, тому постачальник не зазнав жодних збитків чи втрат, а нараховані санкції не є компенсаторними, а є каральними. Відповідач просить звільнити його від нарахованих позивачем штрафних санкцій у зв`язку з форс-мажорними обставинами. Відповідач заявляє про сплив строку позовної давності. Крім того, відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

У відзиві відповідач також просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» арбітражного керуючого Головка Олексія Ігоровича.

21.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наводить свої контраргументи щодо аргументів відповідача, викладених у відзиві.

Також позивач заперечив проти клопотань відповідача щодо залучення третіх осіб.

Щодо залучення третіх осіб, суд бере до уваги таке.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Суд зазначає про безпідставність залучення до участі у справі третіх осіб, оскільки як вбачається з матеріалів справи, Договір відступлення прав вимоги № 3 від 25.04.2022 є виконаним в повному обсязі та рішення у справі № 910/12999/23 жодним чином не впливає та не може вплинути на права та обов`язки вказаного зазначених відповідачем осіб.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Б.П.АГРО» (Покупець) укладено договір поставки № 839, згідно з яким в терміни, визначені договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до п. 3.1. договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.

У п. 3.5. договору встановлено, що товар, що був переданий Покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Згідно з п. 6.1. договору поставка продукції здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього договору.

У п. 6.4. договору вказано, що підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного договору.

Відповідно до п. п. 7.1.1. договору крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору Покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.7. договору сторони встановили, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48 % річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

В разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30 % від суми несвоєчасно сплаченого товару (п. 7.8. договору).

Відповідно до п. 7.10. договору стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжуються до 3 років.

Додатком № 1 від 20.02.2019 до договору поставки сторони у п. 1 визначили асортимент, кількість, ціну та вартість товару. Також цим пунктом встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар за даним договором визначена в національній валюті України (гривня) та грошовому еквіваленті в іноземній валюті (долар США/ЄВРО), виходячи із середньозваженого курсу продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів. Оплата вартості товару, зазначеного в додатку, здійснюється покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів. У п. 2 сторони встановили, що загальна ціна товару за даним додатком складає 1 754 684,87 грн. Термін поставки Товару 15.04.2019.

Відповідно до п. 3 Додатку № 1 від 20.02.2019 оплата здійснюється в наступному порядку: Покупець сплачує Постачальнику 20 % вартості товару до 15.04.2019. Остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 15.11.2019.

На виконання Додатку № 1 від 20.02.2019 ТОВ "Агрозахист Донбас" поставив відповідачу товар на загальну суму 1 754 684,87 грн., про що свідчить підписані між сторонами та скріплені печатками товариств видаткові накладні № 1907 від 08.04.2019 на загальну суму з ПДВ 211 758,12 грн., № 1784 від 09.04.2019 на загальну суму з ПДВ 820 457,87 грн., № 2216 від 15.04.2019 на загальну суму з ПДВ 722 468,88 грн.

В свою чергу, відповідач розрахувався із ТОВ "Агрозахист Донбас" в повному обсязі, проте із порушенням строків оплати, про що свідчить виписка по рахунку коштів ТОВ "Агрозахист Донбас" з 10.09.2019 по 29.11.2019: 10.09.2019 відповідачем сплачено позивачу 50 000,00 грн., 22.10.2019 - 300 000,00 грн., 15.11.2019 - 150 000,00 грн., 19.11.2019 - 190 000,00 грн., 22.11.2019 - 270 000,00 грн., 26.11.2019 - 400 000,00 грн., 29.11.2019 - 249 602,62 грн., всього - 1 609 602,62 грн.

Також встановлено, що 29.11.2019 між сторонами підписано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до цих видаткових накладних: №1853 до накладної № 1907 від 08.04.2019, загальна сума зменшення вартості складає 2 577,24 грн., №1854 до накладної №1784 від 09.04.2019, загальна сума зменшення вартості складає 67 765,05 грн., №1855 до накладної №2216 від 15.04.2019, загальна сума зменшення вартості складає 74 739,96 грн.

У подальшому, 25.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» (Новий кредитор) укладено договір № 3 про відступлення прав вимоги за Договором поставки № 839 від 20.02.2019, згідно з яким Кредитор передає (відступає) Новому кредитору право вимоги, а Новий кредитор набуває право вимоги та сплачує Кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у розмірі та строки, визначені між Новим кредитором та Кредитором в окремій угоді, укладеній між ними.

Відповідно до п. п. 1.1.3 договору право вимоги - усі права вимоги, що належать ТОВ "Агрозахист Донбас", як Постачальнику, по Договору поставки № 839 від 20.02.2019 року, в т. ч. права на стягнення штрафних санкцій по Договору № 839 від 20.02.2019 (штраф, пеня, 48 % річних, інфляційні втрати).

Згідно з п. 3.1. договору оформлення відступлення права вимога відбувається в наступному порядку: право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання Кредитором та Новим кредитором Акту приймання-передачі Права вимоги. Після підписання даного акту Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно відступленого права вимоги. В день підписання цього Договору між Кредитором та Новим кредитором складається Акт приймання-передачі права вимоги. Разом з правом вимоги Новому кредитору переходять всі інші, пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

25.04.2022 між сторонами підписано Акт приймання-передачі права вимоги, згідно з яким ТОВ "Агрозахист Донбас" передало, а ТОВ «Оптіма-315» прийняло права вимоги, що належать ТОВ "Агрозахист Донбас", як Продавцю, по Договору поставки № 839 від 20.02.2019.

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даними позовом про стягнення з відповідача 63 301,72 грн. пені, 89 658,49 грн. 48 % річних, 372 456,95 грн. штрафу, 1 555,61 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначалось вище, на підставі укладеного договору поставки відповідачу був поставлений товар, який прийнятий та оплачений останнім із порушенням встановлених договором строків оплати.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Закінчення строку дії договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

25.04.2022 право вимоги по Договору поставки, в т. ч. право на стягнення штрафних санкцій по Договору (штраф, пеня, 48 % річних, інфляційні втрати) передано Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315", внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги та підписання Акту приймання-передачі права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. п. 7.1.1. договору поставки крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору Покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30 % від суми несвоєчасно сплаченого товару (п. 7.8. договору).

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені та штрафу, який здійснений позивачем, суд вважає його арифметично вірним.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.7. договору поставки в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48 % річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Перевіривши розрахунок 48 % річних та інфляційних втрат, який здійснений позивачем суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Відповідно до п. 19 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до п. 7.10. договору поставки строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 років.

З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом до суду позивач звернувся 16.08.2023, тобто з пропуском встановленого договором строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.

Оскільки у спірних правовідносинах, застосовуються строки позовної давності, визначені договором, а не встановлені Цивільним кодексом України, підстави для застосування п. 19 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України та зупинення строку позовної давності на час воєнного стану відсутні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 63 301,72 грн. пені та 372 456,95 грн. штрафу задоволенню не підлягають, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

У свою чергу, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 89 658,49 грн. 48 % річних та 1 555,61 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Разом з тим, суд відзначає, що застосування обмежень свободи договору носить винятковий характер, а виключність випадку для зменшення розміру процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, має бути підтверджена встановленими судом дійсно надзвичайними обставинами.

Водночас, у даній справі судом не вбачається встановлення обставин такої очевидної неспівмірності заявлених до стягнення 48% річних.

Поряд з цим слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат.

Враховуючи, що у даній справі нараховані позивачем 48% річних та інфляційні втрати не перевищують суму основного боргу, а винятковості випадку для зменшення процентів річних дійсно надзвичайними обставинами не підтверджено, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для їх зменшення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.П. Агро" підлягають частковому задоволенню у розмірі 89 658,49 грн. 48 % річних та 1 555,61 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.П. Агро" про стягнення 526 972,77 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.П. Агро" (03150, місто Київ, вулиця Володимиро-Либідська, будинок 25, ідентифікаційний код 41610351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" (07302, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Грушевського, буд. 3, кв. 31, ідентифікаційний код 43082778) 89 658 (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 49 коп. 48 % річних, 1 555 (одну тисячу п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 1 368 (одну тисячу триста шістдесят вісім) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 12.04.2024.

Суддя С. В. Стасюк