Рішення

від 28.03.2024 по справі 910/10443/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2024Справа № 910/10443/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Динекс»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія „Арагон"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловол Сергій Миколайович

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назирович

про визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: ОСОБА_4 ;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1: ОСОБА_4 ;

від третьої особи-2: ОСОБА_4 ;

від третьої особи-3: не з`явився;

від третьої особи-4: не з`явився;

від третьої особи-5: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (відповідач-1) та ОСОБА_3 (відповідач-2) про визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за переконанням позивача, внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було завдано шкоди його правам та інтересам, як законного власника частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Динекс" в розмірі 100%, яку він набув у власність на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2023, що є наслідком безпідставно укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржуваних договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Динекс" від 17.05.2023 та акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Динекс" від 18.05.2023. Позивач вважає, що похідною від зазначеного незаконного продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Динекс" є позовна вимога про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивача спірної частки на підставі статті 387 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 у справі № 910/10443/23 позовну заяву залишено без руху.

Разом із вищевказаною позовною заявою ОСОБА_1 до суду була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

13.07.2022 до суду позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/10443/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Динекс», у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія „Арагон", у якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича, у якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловола Сергія Миколайовича, у якості третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назировича, підготовче засідання призначено на 17.08.2023.

03.08.2023 до Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловола Сергія Миколайовича надійшли пояснення, у яких останній зазначив, що справжність підписів на акті приймання-передачі від 11.05.2023 ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не були нотаріально засвідчені з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

16.08.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві зазначено, що ОСОБА_2 нікому не відчужував свою частку у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Динекс». У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Динекс» не відчужувало нікому свою частку в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія „Арагон". За твердженнями відповідача-1, ОСОБА_2 ніколи не звільнявся з посади директора обох відповідачів та не змінював їх статути та адреси. Оскільки відповідач-1 ніколи не укладав ніяких правочинів, в тому числі, щодо частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» ані з позивачем, ані з відповідачем-2, такі договори є неукладеними, а позов є таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 17.08.2023 розгляд справи відкладено на 14.09.2023.

11.09.2023 до Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловола Сергія Миколайовича надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Розгляд справи у судовому засіданні 14.09.2023 відкладено на 12.10.2023.

05.10.2023 до Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловола Сергія Миколайовича надійшла заява про розгляд справи без його участі.

11.10.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення по справі.

Судове засідання, призначене на 12.10.2023, не відбулося.

18.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення щодо прийняття відзиву та клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 учасників справи було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 16.11.2023.

16.11.2023 до Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловола Сергія Миколайовича надійшла заява про розгляд справи без його участі.

16.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 16.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.12.2023.

07.12.2023 до Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловола Сергія Миколайовича надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Судове засідання, призначене на 14.12.2023, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 учасників справи було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 18.01.2024.

17.01.2024 до Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловола Сергія Миколайовича надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Судове засідання, призначене на 18.01.2024, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 учасників справи було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 22.02.2024.

У судовому засіданні 22.02.2024 розгляд справи відкладено на 14.03.2024.

14.03.2024 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.03.2024 розгляд справи відкладено на 28.03.2024.

26.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

27.03.2024 до Господарського суду міста Києва від адвоката Дідика І.М. надійшла заява, в якій останній зазначає, що його повноваження як представника позивача у справі № 910/10443/23 є припиненими.

У судовому засіданні 28.03.2024 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2023 між ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_6 , консулом Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні, 26.04.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 670/608-23 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) підписано Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс».

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» від 10.05.2023 продавець передає покупцю свою частку у розмірі 100 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс», що еквівалентно 6 000 000,00 грн.

11.05.2023 на виконання умов зазначеного вище договору між ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_5 (продавець) та заявником (покупець) було укладено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс», за яким передано від продавця покупцю зазначену частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» у розмірі 100% номінальною вартістю в 6 000 000,00 грн.

За твердженнями позивача, 17.05.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс», яка у грошовому еквіваленті становить 6 000 000,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» (код ЄДРПОУ 42007039) від 18.05.2023 ОСОБА_2 , який є власником частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства, від імені якого діє ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_6 , консулом Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні, 26.04.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 670/608-23 передав, а ОСОБА_3 прийняла частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» у розмірі 100% (сто відсотків), номінальною вартістю 6 000 000,00 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.06.2023 відносно ТОВ «Динекс» вбачається, що 19.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. проведено:

-державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 19.05.2023 12:10:42, № 1000731070011036626, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;

-державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 19.05.2023 13:03:40, 1000731070012036626, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

Відповідно до вчинених реєстраційних дій кінцевим бенефіціарним власником (контролером), засновником (учасником) та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» вказано ОСОБА_3 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Динекс» є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон».

Позивач зазначає, що йому стало відомо про прийняття 22.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловол С.М. рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, з номером запису: 1000731070014043941, за результатами якого було змінено кінцевого бенефіціарного власника з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 та змінено директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» з ОСОБА_2 на ОСОБА_7 . При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Динекс», в особі новопризначеного директора ОСОБА_7 , було подано реєстраційну заяву про зміну місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон»: з « 03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 1, прим.1028/3» на « 31100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Старокостянтинів, вул. Грушевського, будинок 2», єдиним учасником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Динекс». Відповідно відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміна місцезнаходження юридичної особи, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н. за номером запису: 1000731070015043941 від 12.06.2023.

Підставою звернення до суду із даним позовом, за твердженням позивача, є вчинення відповідачами протиправних дій, а саме: укладення між ними оскаржуваних договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» від 17.05.2023 та Акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» від 18.05.2023, внаслідок чого правам та інтересам позивача було завдано шкоди, як законного власника частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» у розмірі 100%, яку він набув у власність на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2023.

Крім того, позивач вважає, що похідною від зазначеного незаконного продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» є позовна вимога про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивача спірної частки на підставі статті 387 Цивільного кодексу України та скасування реєстраційних дій від 22.05.2023 та від 12.06.2023.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

-зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

-особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

-правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

-правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Стаття 244 Цивільного кодексу України визначає, що представництво може здійснюватися за довіреністю, якою є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Слід звернути увагу, що в Договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» від 10.05.2023 та акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» від 11.05.2023 зазначено, що ОСОБА_5 діяла «на підставі довіреності посвідченої ОСОБА_6 , консулом Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні, 26 квітня 2023 року, зареєстрованої в реєстрі за № 670/608-23».

Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит ОСОБА_2 було надано відповідь за № 91/Р-7059-10529 від 29.05.2023 згідно якої за даними бази «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» вбачається, що останній раз ОСОБА_8 виїхав з України 05.12.2021 та повернувся до України 12.12.2021; іншої інформації виїзду даного громадянина України немає.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що довіреність № 670/608-23 від 26.04.2023 є підробленою.

Статтею 203 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ОСОБА_5 діяла не маючи повноважень, що свідчить на неправомірне відчуження належних ОСОБА_2 корпоративних прав на користь третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

З наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що він був власником 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Динекс».

З наведеного вище судом встановлено, що спірне майно (частка у статутному капіталі Товариства) вибуло з володіння власника ( ОСОБА_2 ) не з його волі (без прийняття рішення єдиного учасника товариства та без видачі ним довіреності на вчинення відчуження частки від його імені).

Крім того, 01.09.2023 року Міністерством юстиції України було прийнято Наказ №3147/5 «Про задоволення скарги», з тексту якого вбачається, що, серед іншого, вирішено:

-скарги ОСОБА_2 від 23.05.2023 та від 15.06.2023 задовольнити;

-визнати вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та анулювати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 19.05.2023 №1000731070011036626 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та №1000731070012036626 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс» (ідентифікаційний код юридичної особи 42007039), від 22.05.2023 №1000731070014043941 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Юрієєм Назіровичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (ідентифікаційний код юридичної особи 42014911).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Частинами першою, другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Водночас відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18 та від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18.

Враховуючи встановлену судом відсутність порушення прав позивача, на захист яких пред`явлено позов, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Динекс», третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія „Арагон", третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича, третьої особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловола Сергія Миколайовича, третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назировича про визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 12.04.2024.

Суддя С. В. Стасюк