Рішення

від 15.04.2024 по справі 910/828/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024Справа № 910/828/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС»

про стягнення 127 878,88 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС» про стягнення 127 878,88 грн, з яких: 53 109,00 грн - заборгованість із орендної плати, 16 729,30 грн - пеня, 275,00 грн - 3% річних, 265,54 грн - інфляційне збільшення боргу, 3 550,00 грн - вартість втраченого майна, 29 050,00 грн - витрати на ремонт майна, 16 900,00 грн - витрати з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту, 8 000,00 грн - витрати з очистки майна.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди майна № 01 від 10.07.2023 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів. Крім того, позивач вказує, що внаслідок пошкодження та часткової втрати відповідачем орендованого майна, позивач поніс збитки, які підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/828/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

19.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

28.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначені ухвалою суду від 29.01.2024 строки не скористався.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2023 між Фізичною особою-підприємцем Кулішем Денисом Юрійовичем (орендодавець) та ТОВ «АНТАРЕС» (орендар) укладено договір оренди майна № 01 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне володіння та користування будівельні риштування (найменування майна: Риштування ЛСП) згідно Додатку № 1, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору (надалі - майно).

Об`єкт оренди надається орендарю з метою здійснення будівельних робіт за адресою: Україна, Київська область, смт. Бородянка, вул. Центральна, 222, ЗОШ № 1 (надалі - об`єкт) (п. 1.2. Договору).

Відповідно до пунктів 1.5., 1.6. Договору одночасно із передачею майна в оренду орендодавець зобов`язаний передати орендарю повний пакет технічної документації на майно (інструкцію з монтажу та експлуатації, паспорт, копію сертифікату відповідності державному стандарту тощо). Майно на момент передачі в оренду повинно бути в придатному для експлуатації стані.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціна оренди одиниці майна розраховується з розцінки 1,50 грн за календарний день за 1 кв.м. риштувань (надалі - орендна ставка).

Сума оренди складає добуток метражу 1180,20 кв.м. переданого за актом приймання-передачі (Додаток № 2) в оренду, на орендну ставку 1,50 грн та на 45 календарних діб. Сума орендної плати за весь термін по Договору (45 діб) складає 79 663,50 грн (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору орендар здійснює 100% передоплату за оренду майна за 45 діб оренди шляхом перерахування грошових коштів у гривнях на поточний рахунок орендодавця на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Розрахунковим періодом для внесення орендної плати є місяць, в якому здійснюється оренда майна. Оплата оренди майна здійснюється на підставі рахунків, виставлених орендодавцем (п. 2.6. Договору).

Орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, обслуговування, завантаження, розвантаження, ремонт майна на робочому майданчику орендаря, витрачені орендарем енергоносії та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації майна. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку орендодавця та вважаються наданими орендарю в межах цього Договору (п. 2.7. Договору).

Пунктом 2.8. Договору визначено порядок внесення орендної плати орендарем, а саме: за перший розрахунковий місяць орендна плата відповідно до п. 2.3. Договору вноситься після укладення цього Договору протягом 3 (трьох) робочих днів, однак в будь-якому випадку до дати фактичної передачі майна в оренду; за другий та кожний наступний розрахунковий періоди орендна плата вноситься за 3 (три) дні до початку розрахункового періоду.

Неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за весь час фактичного користування майном. В разі неотримання рахунку на оплату орендної плати, орендар самостійно вираховує суму орендної плати за певний термін оренди майна шляхом множення кількості діб оренди на тариф за 1 (одну) добу. При цьому, у разі виявлення розбіжностей між сплаченою орендною платою орендарем та орендною платою, виставленою орендодавцем, орендар зобов`язаний сплатити різницю між сплаченою орендною платою за розрахунковий період та орендною платою виставленою орендодавцем, протягом 3 (трьох) календарних днів від дати одержання відповідного рахунку (п. 2.9. Договору).

Як визначено у п. 2.11. Договору, в кінці кожного місяця сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг, яким засвідчується факт надання послуг з оренди майна за вказаний період. У разі, якщо орендар з будь-яких причин ухиляється від підписання акту приймання-передачі наданих послуг, послуги з оренди майна вважаються наданими за умови підтвердження факту надсилання акту приймання-передачі наданих послуг орендарю.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендодавець здійснює передачу майна орендарю, який їх приймає на зберігання за актом приймання-передачі (Додаток № 2). Орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження елементів майна, що перебуває в нього.

Вартість елементів або частин майна, якщо такі під час користування майном з вини орендаря будуть втрачені або пошкоджені та не відновлені орендарем власним коштом, підлягає відшкодуванню орендодавцю за цінами, вказаними у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.4. Договору).

За умовами п. 3.5. Договору датою припинення оренди майна є дата передачі майна на склад орендодавця, що фіксується в акті повернення майна. Підтвердженням факту повернення майна орендодавцю є підписаний сторонами акт повернення майна (п. 3.10. Договору).

Строк оренди майна - до 27 серпня 2023 року включно. У разі належного виконання орендарем умов цього договору, відсутності поточної заборгованості з орендної плати, за 5 (п`ять) діб до закінчення строку оренди письмово попередивши орендодавця, орендар має право продовжити термін оренди. При цьому складається відповідна додаткова угода до цього договору. Оплата продовження оренди здійснюється на умовах передоплати, виходячи із ціни оренди, визначеної цим Договором (п. 3.6. Договору).

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до закінчення передбаченого ним строку оренди, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 9.1. Договору).

Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, сторонами погоджено перелік майна, що підлягає передачі в оренду, зафіксовано його вартість.

Сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі майна в оренду до Договору від 10.07.2023, відповідно до якого позивач передав відповідачу в оренду майно (будівельні риштування), згідно з наведеним у цьому акті переліку, із площею метражу - 1180,20 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним належним чином надавались відповідачу послуги із оренди майна, на підтвердження чого надано відповідні акти наданих послуг та рахунки на оплату. В той же час, відповідач за надані послуги оренди розрахувався лише частково, внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість із орендної плати у розмірі 53 109,00 грн. У зв`язку з порушенням строків здійснення оплати, позивач нарахував до стягнення з відповідача також пеню у розмірі 16 729,30 грн, 3% річних у розмірі 275,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 265,54 грн. Також позивач зазначив, що по завершенню строку користування майном відповідач відмовився від підписання акту прийому-передачі майна з оренди та актів приймання-передачі наданих послуг. При цьому, позивач вказує, що після фактичного повернення орендованого майна ним було виявлено нестачу майна на суму 3 550,00 грн, а також пошкодження та забурднення майна, у зв`язку з чим понесено збитки на ремонт, очищення та доставку майна. Вказані збитки та вартість втраченого майна позивач просить покласти на відповідача.

У зв`язку із зазначеним, позивач направив відповідачу претензію від 11.12.2023, у якій просив сплатити суму заборгованості у розмірі 108 906,90 грн, яка складається із заборгованості по орендній платі у розмірі 59 406,90 грн (включно із пенею та 3% річних), вартість втраченого майна у розмірі 3 550,00 грн, витрати на ремонт майна у розмірі 29 050,00 грн та витрати із доставки майна на ремонт/повернення з ремонту в сумі 16 900,00 грн. Втім, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, підтверджуючи надання послуг лише за рахунками від 22.08.2023, від 19.09.2023, від 18.10.2023 та від 27.10.2023, відповідно до яких складено та підписано відповідні акти надання послуг. В той же час, за рахунками від 10.11.2023 (на суму 35 406,00 грн) та від 01.12.2023 (на суму 17 703,00 грн), за твердженнями відповідача, послуги оренди майна не надавались, вказані рахунки та відповідні акти надання послуг позивачем не надсилались. Оскільки відповідач сплатив кошти із орендної плати за користування майном до закінчення строку попередньої оренди, підстав для оплати коштів по рахункам від 10.11.2023 та від 01.12.2023 немає, а тому вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 53 109,00 грн та нарахованих пені, інфляційних та процентів річних вважає необґрунтованими.

Також відповідач заперечує і проти решти позовних вимог, зазначаючи, що протягом дії Договору у позивача не виникало жодних претензій щодо стану майна та його кількості і чистоти, однак після закінчення строку оренди позивач самовільно демонтував майно та вивіз його без повідомлення відповідача та без складання двосторонніх актів. Відповідач зазначив про відсутність будь-яких належних доказів того, що майно було пошкоджене саме під час експлуатації його відповідачем, відсутність доказів ремонту та чищення майна ТОВ «Укрбудреставрація», з яким позивач уклав відповідний договір про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань, а також доказів транспортування позивачем майна для ремонту.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд встановив, що між сторонами внаслідок укладання Договору виникли правовідносини із оренди, що врегульовані параграфом 5 глави 30 ГК України та главою 58 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Матеріалами справи (актом прийому-передачі майна в оренду від 10.07.2023) підтверджується факт передачі в користування відповідачу майна, загальною вартістю 1 029 050,00 грн, метраж якого складає 1180,20 кв.м.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, умовами Договору встановлено строк оренди - до 27.08.2023 включно, однак, як вбачається із матеріалів справи та підтверджується сторонами, строк користування орендованим майном відповідачем за Договором було продовжено.

Позивач зазначив, що фактичне користування відповідачем майном здійснювалось до 10.12.2023, на підтвердження чого в матеріали справи надано:

- рахунок-фактуру № 01/10072023 від 10.07.2023 за оренду риштувань (45 діб) на суму 79 663,50 грн та акт надання послуг № 1 від 28.08.2023;

- рахунок-фактуру № 04/22082023 від 22.08.2023 за оренду риштувань (24 доби) на суму 42 487,20 грн та акт надання послуг № 4 від 21.09.2023;

- рахунок-фактуру № 06-19092023 від 19.09.2023 за оренду риштувань (30 діб) на суму 53 109,00 грн та акт надання послуг № 6 від 21.10.2023;

- рахунок-фактуру № 08/18102023 від 18.10.2023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 17 703,00 грн та акт надання послуг № 8 від 31.10.2023;

- рахунок-фактуру № 10/27102023 від 27.10.2023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 17 703,00 грн та акт надання послуг № 10 від 10.11.2023;

- рахунок-фактуру № 12/10112023 від 10.11.2023 за оренду риштувань (20 діб) на суму 35 406,00 грн та акт надання послуг № 12 від 30.11.2023;

- рахунок-фактуру № 14/01122023 від 01.12.2023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 17 703,00 грн та акт надання послуг № 14 від 11.12.2023.

За вказаними актами та рахунками загальна вартість оренди майна за Договором склала 263 774,70 грн.

Судом встановлено, що відповідачем підписано лише акти надання послуг № 1 від 28.08.2023 на суму 79 663,50 грн, № 4 від 21.09.2023 на суму 42 487,20 грн та № 6 від 21.10.2023 на суму 53 109,00 грн. Решта вказаних вище актів, а саме: № 8 від 31.10.2023, № 10 від 10.11.2023, № 12 від 30.11.2023 та № 14 від 11.12.2023 підпису та печатки відповідача не містять.

Втім, як вбачається із наданої позивачем виписки по його рахунку за період з 10.06.2023 по 30.11.2023 щодо контрагента ТОВ «АНТАРЕС», останнім сплачувались кошти за оренду майна відповідно до рахунків, зокрема, № 01/10072023 від 10.07.2023, № 04/22082023 від 22.08.2023, № 06-19092023 від 19.09.2023, № 08/18102023 від 18.10.2023 та № 10/27102023 від 27.10.2023, всього сплачено коштів у розмірі 210 665,70 грн, що не оспорюється відповідачем.

Відтак, суд доходить висновку про належне виконання відповідачем своїх обов`язків із оплати послуг з оренди майна за виставленими рахунками № 01/10072023 від 10.07.2023, № 04/22082023 від 22.08.2023, № 06-19092023 від 19.09.2023, № 08/18102023 від 18.10.2023 та № 10/27102023 від 27.10.2023.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем рахунків № 12/10112023 від 10.11.2023 на суму 35 406,00 грн та № 14/01122023 від 01.12.2023 на суму 17 703,00 грн, що також підтверджується відповідачем. Так, останній заперечував щодо виставлення йому вказаних рахунків та направлення позивачем відповідних актів надання послуг до цих рахунків.

Суд враховує, що позивачем зазначено про повернення майна станом на день подання позову, однак докази підписання акту повернення орендованого майна відповідачем матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували фактичне повернення майна раніше дати вищевказаних рахунків. При цьому, відповідно до п. 2.9. Договору неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за час користування майном.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 12.12.2023 позивач направив на адресу відповідача, яка відповідає його адресі, зазначеній у Єдиному державною реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, претензію від 11.12.2023 про сплату боргу та вартості втраченого майна, на ремонт майна та на доставку майна на ремонт/повернення з ремонту, до якої долучено, в тому числі, рахунок-фактуру №12/10112023 від 10.11.2023 з актом надання послуг від 30.11.2023 та рахунок-фактуру № 14/01122023 від 01.12.2023 з актом надання послуг від 11.12.2023, які відповідачем не було отримано у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Слід зазначити, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18.

Отже, зважаючи на викладене вище, а також враховуючи те, що самим відповідачем не заперечується факт направлення вказаної вище претензії з доданими до неї документами, з огляду на положення п. 2.11. Договору, згідно з якими, у разі ухилення відповідача від підписання акту наданих послуг, такі послуги вважаються наданими за умови підтвердження факту надсилання акту надання послуг, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними та допустимими доказами факту надання послуг за актами № 12 від 30.11.2023 та № 14 від 11.12.2023 на загальну суму 53 109,00 грн та, відповідно, обов`язку відповідача з їх оплати.

Доказів сплати відповідачем вказаної суми заборгованості, як і будь-яких заперечень щодо її розрахунку, матеріали справи не містять.

Отже, з огляду на встановлені обставини порушення відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати послуг з оренди майна, позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 53 109,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за порушення термінів оплати орендних платежів пеню у розмірі 16 729,30 грн, 3% річних у розмірі 275,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 265,54 грн за загальний період прострочення з 10.11.2023 по 19.01.20241.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, та враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача проти правильності здійсненого позивачем розрахунку, прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 275,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 265,54 грн.

Щодо нарахованої пені суд зазначає таке.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3. Договору за порушення орендарем строку внесення орендних платежів він, на вимогу орендодавця, сплачує останньому пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочки від несплаченої суми.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені, однак за перерахунком суду, пеня за визначені позивачем періоди є більшою. Втім, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, відповідно, з відповідача підлягає стягненню пеня у заявленому позивачем розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задовольняються судом повністю.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків, пов`язаних із втратою майна, його ремонтом, доставкою та очисткою, суд зазначає таке.

Так, позивачем зазначено, що в ході повернення йому майна було виявлено факти нестачі такого майна на загальну суму 3 550,00 грн, що підтверджується Актом нестачі майна, пошкодження майна, про що вказано в Акті повернення-прийому пошкодженого майна після оренди. Крім того, виявлено забруднене майно, про що зазначено в Акті повернення брудного майна.

В матеріалах справи наявні акти повернення-прийому пошкодженого майна після оренди на загальну суму 197 100,00 грн, акт повернення брудного майна вартістю 134 000,00 грн та акт нестачі майна на суму 3 550,00 грн, які підписані в односторонньому порядку лише позивачем. Судом встановлено, що вказані акти були надіслані відповідачу 12.12.2023 разом із претензією від 11.12.2023.

Пунктом 4.3.5. Договору визначено, що орендар зобов`язаний протягом часу фактичного користування майном нести ризик його випадкової загибелі, знищення та зникнення; терміново (протягом 24 годин) повідомити телефоном або факсом, та в подальшому (протягом 2-х робочих днів) письмово повідомити орендодавця про пошкодження, втрату (викрадення), завдання іншої шкоди орендованому майну або його складових частин; вжити необхідні заходи з оформлення події та зменшення можливих збитків (викликати поліцію, пожежних, отримати письмові пояснення робітників, свідків, охоронців та ін).

Крім того, орендар зобов`язаний утримувати майно у повній справності та не допускати його псування чи знищення (п. 4.3.9. Договору), а у випадку його забруднення здійснити очистку за власний рахунок (п. 4.3.10. Договору).

Після закінчення терміну оренди протягом 2 (двох) календарних днів орендар зобов`язаний повернути майно орендодавцеві в повній комплектності за актом повернення майна (п. 4.3.13. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору орендар несе відповідальність за можливі наслідки та збитки, що можуть бути завдані експлуатацією майна, за винятком випадків, якщо такі наслідки настали внаслідок прихованих дефектів майна, про які орендодавець заздалегідь знав, але не повідомив орендаря під час передачі майна в оренду.

У випадку пошкодження, втрати (викрадення) орендованого майна чи його деталей з вини орендаря, останній зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання відповідної вимоги орендодавця відшкодувати останньому вартість майна або його деталей за цінами, вказаними у Додатку № 1 з урахуванням їх доставки орендодавцеві, а також відшкодувати всі обґрунтовані витрати, пов`язані із ремонтом майна (п. 5.6. Договору).

Орендар несе відповідальність за дотримання правил безпечної експлуатації майна та охорони праці на об`єкті під час використання орендованого майна, його монтажу, обслуговування та демонтажу, крім дій, що здійснюються орендодавцем або залученими ним особами (п. 5.7. Договору).

Із наданих позивачем в матеріали справи доказів суд встановив, що 11.12.2023 ним із ТОВ «УКРБУД РЕСТАВРАЦІЯ» було укладено договір про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань, перелік яких визначено у додатках № 1, № 2 до цього договору.

Вартість ремонтних робіт та робіт з очистки майна становить 37 050,00 грн, з яких: 29 050,00 грн - вартість ремонту майна, а 8 000,00 грн - вартість очистки майна (п. 2.1. договору про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань від 11.12.2023).

Відповідно до п. 2.3. зазначеного договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на умовах відстрочення платежу протягом 10 календарних днів від дати компенсації замовнику витрат на ремонтні роботи та роботи з очистки майна з боку третіх осіб.

Крім того, 28.09.2021 між позивачем та ФОП Артьомовим Олександром Сергійовичем укладено договір № 18 про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу, а саме: збирання/розбирання, пакування вантажу у пункті відправлення, доставка вантажу до транспорту та завантаження його у транспорт, перевезення, розвантаження, піднімання, розпакування та розміщення вантажу у пункті призначення відповідно до вказівок замовника.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору терміни, адреса надання послуг, найменування, тип вантажу, необхідність його пакування, кількість працівників, дата та час початку надання послуг, погоджуються в заявці, що є додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 2.2. договору № 18 про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу визначено, що факт підтвердження надання послуг зазначається в робочому листі, зразок якого викладено у додатку № 2 до цього договору. В робочому листі фіксується тип автомобіля, яким надаються послуги, кількість працівників та відпрацьовані години, найменування вантажу та його габарити, використаний пакувальний матеріал.

Остаточна (кінцева) вартість наданих послуг зазначається в Актах надання послуг (п. 4.1. договору № 18 про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу).

За виконання послуг замовник зобов`язаний перерахувати кошти на поточний рахунок виконавця на умовах 70% передоплати, на підставі отриманого від виконавця по електронній пошті рахунку на оплату (п. 4.2. договору № 18 про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу). Остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником рахунку на оплату (п. 4.2.2 вказаного договору).

На підтвердження надання послуг із перевезення позивачу за вказаним вище договором, в матеріали справи надано рахунки на оплату № 45 від 19.01.2024 на суму 13 100,00 грн та № 46 від 19.01.2024 на суму 3 800,00 грн.

Суд зазначає, що одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Відповідач, у свою чергу, має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).

Приписами частин 1-4 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження заявлених до стягнення з відповідача збитків за втрату, пошкодження та забруднення майна, суд доходить висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення вартості втраченого майна у розмірі 3550,00 грн, оскільки позивачем надано більш вірогідні докази на підтвердження втрати майна на вказану суму, в той час як відповідач не довів належними та допустимими доказами (актом повернення майна) того, що ним було повернуто позивачу майно у повній комплектності, у якій воно надавалось за актом приймання-передачі майна в оренду від 10.07.2023.

Аналогічно, керуючись принципом вірогідності доказів, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, пов`язаних із ремонтом у розмірі 29 050,00 грн та очисткою майна у розмірі 8000,00 грн, оскільки відсутні докази повернення позивачу майна в повній комплектності, у якій воно надавалось за актом приймання-передачі майна в оренду від 10.07.2023, а також відсутні докази, які б відповідно до п. 5.4. Договору підтверджували, що пошкодження майна настало внаслідок прихованих його дефектів, про які орендодавець заздалегідь знав, але не повідомив орендаря. При цьому, судом враховано відсутність доказів фактичного понесення позивачем вказаних витрат на ремонт та очистку майна, втім, як вбачається із погоджених у договорі про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань від 11.12.2023 умов (п. 2.3.), оплата позивачем відповідних послуг здійснюється на умовах відстрочки, яка пов`язана із компенсацією йому витрат на ремонтні роботи та роботи з очистки майна з боку третіх осіб (у даному випадку - відповідача).

В той же час, матеріали справи не містять відповідних доказів виконання позивачем умов укладеного із ФОП Артьомовим О.С. договору № 18 про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу від 28.09.2021, а саме, відсутні докази фактичного надання відповідних послуг із перевезення на суми, зазначені у рахунках на оплату від 19.01.2024 № 45, № 46 (заявка із зазначенням найменування вантажу, який підлягав перевезенню; робочий лист; акт надання послуг) та понесення позивачем відповідних витрат на такі послуги. При цьому, суд враховує, що за вказаним договором послуги перевезення надаються на умовах 70% передоплати, доказів здійснення якої позивачем не надано, а відтак не доведено такого елементу складу цивільного правопорушення як наявність збитків, що в свою чергу, виключає можливість з`ясування судом причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою на суму 16 900,00 грн.

Отже, оскільки відсутні докази реального факту понесення позивачем витрат на вказану суму, підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту у розмірі 16 900,00 грн відсутні.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягають стягненню заборгованість у розмірі 53 109,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 265,54 грн, 3% річних у розмірі 275,00 грн, пеня у розмірі 16 729,30 грн, вартість втраченого майна у розмірі 3 550,00 грн, витрати, пов`язані із ремонтом майна у розмірі 29 050,00 грн та очисткою майна у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Виходячи з аналізу ст. 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн позивачем у матеріали справи надано: договір про надання юридичних послуг від 12.12.2019, додаток № 1 до договору про надання юридичних послуг від 12.12.2019, заявку на надання послуг № 2 від 12.01.2024 до договору про надання юридичних послуг від 12.12.2019.

Судом встановлено, що 12.12.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «КПД Консалтинг» (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до п. 2 якого обсяг послуг, розмір винагороди та строки кожного доручення з окремих питань викладатимуться у окремому документі (заявка на надання послуг), що підписується сторонами. Після надання послуг згідно з відповідною заявкою на надання послуг виконавець направляє акт про надані послуги за фактично надані послуги, а клієнт оплачує їх згідно з порядком, передбаченим договором; акт надання послуг є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, якщо інше не передбачено заявкою на надання послуг (п. 3 вказаного договору).

Відповідно до п. 4 договору про надання юридичних послуг один адвокат виконавця буде відповідальним за те, щоб запити клієнта стосовно послуг за кожною із заявок на надання послуг були виконаними.

У додатку № 1 до договору про надання юридичних послуг погоджено порядок виставлення рахунків та здійснення позивачем оплати послуг.

12.01.2024 між адвокатським об`єднанням «КПД КОНСАЛТИНГ» на позивачем укладено заявку на надання послуг № 2 до договору про надання юридичних послуг, якою погоджено надання позивачу послуг із підготовки, подання позовної заяви та комплексного представництва його інтересів в Господарському суді міста Києва під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором оренди № 01 від 10.07.2023, укладеного між ФОП Кулішом Д.Ю. та ТОВ «АНТАРЕС». Визначено, що вартість послуг становить 25 000,00 грн (п. 3.1. заявки).

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява Фізичної особи-підприємця Куліша Д.Ю. підписана самим позивачем, будь-яких доказів здійснення представництва інтересів позивача будь-яким адвокатом Адвокатського об`єднання «КПД Консалтинг», зокрема, видачі довіреності/ордеру матеріали справи не містять. В матеріали справи взагалі не надано жодного доказу, який би підтверджував, що позивачу надавалась правова допомога саме особою, яка має статус адвоката. При цьому, підписання заявки на надання послуг № 2 керуючим партнером Ігорем Калітвенцевим не свідчить безумовно про те, що саме ним надавались позивачу послуги із професійної правничої допомоги, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме ця особа є відповідальною за надання послуг позивачу.

Отже, у суду відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись у дійсному наданні правової допомоги позивачу особою, яка є адвокатом.

З цього приводу, Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі № 757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, якщо така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правничої допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані (п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

Водночас, позивачем не надано до матеріалів справи ні детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом, ні акту прийому-передачі наданих послуг, який відповідно до умов договору про надання юридичних послуг, є документом, що підтверджує факт надання послуг та є підставою для проведення розрахунків.

За наведених підстав суд відмовляє в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують надання правничої допомоги позивачу саме адвокатом та недоведеністю фактичного надання цих послуг на заявлену суму.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС» (вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс 177, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 30973582) на користь Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по орендній платі у розмірі 53 109,00 грн, пеню у розмірі 16 729,30 грн, 3% річних у розмірі 275,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 265,54 грн, вартість втраченого майна у розмірі 3 550,00 грн, витрати на ремонт майна у розмірі 29 050,00 грн, витрати на очистку майна у розмірі 8 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 627,70 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.04.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко