Постанова

від 03.09.2024 по справі 910/828/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа№ 910/828/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Палія В.В.

Хрипуна О.О.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024

у справі №910/828/24 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес"

про стягнення 127 878,88 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС» про стягнення 127 878,88 грн, з яких: 53 109,00 грн - заборгованість із орендної плати, 16 729,30 грн - пеня, 275,00 грн - 3% річних, 265,54 грн - інфляційне збільшення боргу, 3 550,00 грн - вартість втраченого майна, 29 050,00 грн - витрати на ремонт майна, 16 900,00 грн - витрати з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту, 8 000,00 грн - витрати з очистки майна.

2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди майна № 01 від 10.07.2023 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів. Крім того, позивач вказує, що внаслідок пошкодження та часткової втрати відповідачем орендованого майна, позивач поніс збитки, які підлягають стягненню з відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 по справі №910/828/24 позов Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича (далі ФОП Куліш Д.Ю.) задоволено частково;

4. - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" (далі ТОВ "Антарес") на користь ФОП Куліша Д.Ю. заборгованість по орендній платі у розмірі 53 109 грн, пеню у розмірі 16 729,30 грн, 3% річних у розмірі 275 грн, інфляційні втрати у розмірі 265,54 грн, вартість втраченого майна у розмірі 3 550 грн, витрати на ремонт майна у розмірі 29 050 грн, витрати на очистку майна у розмірі 8 000 грн та судовий збір у розмірі 2 627,70 грн;

5. - в іншій частині позову відмовлено.

6. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що самим відповідачем не заперечується факт направлення вказаної вище претензії з доданими до неї документами, з огляду на положення п. 2.11. Договору, згідно з якими, у разі ухилення відповідача від підписання акту наданих послуг, такі послуги вважаються наданими за умови підтвердження факту надсилання акту надання послуг, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними та допустимими доказами факту надання послуг за актами № 12 від 30.11.2023 та № 14 від 11.12.2023 на загальну суму 53 109,00 грн та, відповідно, обов`язку відповідача з їх оплати.

7. Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, та враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача проти правильності здійсненого позивачем розрахунку, прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 275,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 265,54 грн. та 16 729,30 грн пені.

8. Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження заявлених до стягнення з відповідача збитків за втрату, пошкодження та забруднення майна, суд доходить висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення вартості втраченого майна у розмірі 3550,00 грн, оскільки позивачем надано більш вірогідні докази на підтвердження втрати майна на вказану суму, в той час як відповідач не довів належними та допустимими доказами (актом повернення майна) того, що ним було повернуто позивачу майно у повній комплектності, у якій воно надавалось за актом приймання-передачі майна в оренду від 10.07.2023.

9. Аналогічно, керуючись принципом вірогідності доказів, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, пов`язаних із ремонтом у розмірі 29 050,00 грн та очисткою майна у розмірі 8000,00 грн, оскільки відсутні докази повернення позивачу майна в повній комплектності, у якій воно надавалось за актом приймання-передачі майна в оренду від 10.07.2023, а також відсутні докази, які б відповідно до п. 5.4. Договору підтверджували, що пошкодження майна настало внаслідок прихованих його дефектів, про які орендодавець заздалегідь знав, але не повідомив орендаря. При цьому, судом враховано відсутність доказів фактичного понесення позивачем вказаних витрат на ремонт та очистку майна, втім, як вбачається із погоджених у договорі про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань від 11.12.2023 умов (п. 2.3.), оплата позивачем відповідних послуг здійснюється на умовах відстрочки, яка пов`язана із компенсацією йому витрат на ремонтні роботи та роботи з очистки майна з боку третіх осіб (у даному випадку - відповідача).

10. Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять відповідних доказів виконання позивачем умов укладеного із ФОП Артьомовим О.С. договору № 18 про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу від 28.09.2021, а саме, відсутні докази фактичного надання відповідних послуг із перевезення на суми, зазначені у рахунках на оплату від 19.01.2024 № 45, № 46 (заявка із зазначенням найменування вантажу, який підлягав перевезенню; робочий лист; акт надання послуг) та понесення позивачем відповідних витрат на такі послуги. При цьому, суд враховує, що за вказаним договором послуги перевезення надаються на умовах 70% передоплати, доказів здійснення якої позивачем не надано, а відтак не доведено такого елементу складу цивільного правопорушення як наявність збитків, що в свою чергу, виключає можливість з`ясування судом причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою на суму 16 900,00 грн.

11. Отже, оскільки відсутні докази реального факту понесення позивачем витрат на вказану суму, підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту у розмірі 16 900,00 грн відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича та узагальнення її доводів

12. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 по справі №910/828/24, Фізична особа-підприємець Куліш Денис Юрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 по справі №910/828/24 скасувати в частини відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС" (02094, місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок 12, офіс 177, код за ЄДРПОУ 30973582) на користь фізичної особи - підприємця Куліша Дениса Юрійовича, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код) НОМЕР_1 витрат з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту в сумі 16900,00 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот гривні 00 копійок) та відшкодування судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги в сумі 25 000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

13. Прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС" (02094, місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок 12, Дениса Юрійовича, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код) НОМЕР_1 витрати з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту в сумі 16900,00 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот гривні 00 копійок) та відшкодування судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги в сумі 25 000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

14. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, на:

15. В процесі виконання договору, повернення майна з об`єкту Орендаря на склад Орендодавця забезпечив Позивач, на підставі укладеного ним договору з ФОП Артьомова О.С. підтвердженням чого є виставлені ним на оплату рахунки від 19.01.2024 №№ 45, 46 на суму 16 900,00 грн.

16. При цьому, за результатами повернення майна з об`єкту Орендаря на склад Орендодавця Позивач виставив Відповідачу претензію на оплату транспортних витрат з повернення майна з оренди.

17. Отже повернення майна з оренди за рахунок і силами контрагентів Позивача, з наступною компенсацією Відповідачем понесених транспортних витрат позивача, не суперечить умовам договору, зобов`язанням сторін та відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки умовами договору саме на відповідача покладався обов`язок забезпечити за свій кошт переміщення орендованого майна на склад Орендодавця та компенсація таких витрат у разі такого переміщення силами та/або за рахунок Орендодавця.

18. Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" та узагальнення її доводів

19. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 по справі №910/828/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 по справі №910/828/24 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

20. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, на:

21. На відміну від документів, що не оскаржуються Сторонами Рахунок №12/10112023 від 10.11.2023 на оренду майна строком 20 днів на суму 35 406,00 грн. та акт №12 від 30.11.2023 та Рахунок №14/01122023 від 01.12.2023 на оренду майна строком на 10 днів на суму 17 703,00 грн. та акт №14 від 11.12.2023 підписані виключно Позивачем та не направлялись Відповідачеві для підписання та оплати в строки, передбачені Договором.

22. Вищенаведені висновки помилково не були взяті до уваги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

23. Стосовно задоволення вимоги щодо сплати пені, відсотків за користування коштами та інфляційних втрат, відповідач зазначив, що заявлені Позивачем вимоги є фактично одними з видів відповідальності за порушення зобов`язання. Оскільки Відповідач не допускав порушення зобов`язань в частині, що зчавлена Позивачем, відсутня правова підстава для нарахування штрафних санкцій, у зв`язку із чим, вважаємо зазначені вимоги необґрунтованими, що також не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

24. Жодних доказів того, що майно було пошкоджено саме під час експлуатації його Відповідачем з боку Позивача надано не було, так само і не надано доказів стосовно того, що ТОВ «Укрбудреставрація» ремонтувало та чистило майно, що перебувало в оренді безпосередньо у Відповідача, що помилково не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

25. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Палій В.В., Хрипун О.О.

26. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Палій В.В., Хрипун О.О.

27. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/828/24; розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

28. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 залишено без руху; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Антарес" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання доказів доплати судового збору в сумі 3 633,60 грн. у встановленому порядку та доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу.

29. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/828/24; розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи

30. Позивач та відповідач відзивів на апеляційні скарги не подали.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31. 10.07.2023 між Фізичною особою-підприємцем Кулішем Денисом Юрійовичем (орендодавець) та ТОВ «АНТАРЕС» (орендар) укладено договір оренди майна № 01 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне володіння та користування будівельні риштування (найменування майна: Риштування ЛСП) згідно Додатку № 1, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору (надалі - майно).

32. Об`єкт оренди надається орендарю з метою здійснення будівельних робіт за адресою: Україна, Київська область, смт. Бородянка, вул. Центральна, 222, ЗОШ № 1 (надалі - об`єкт) (п. 1.2. Договору).

33. Відповідно до пунктів 1.5., 1.6. Договору одночасно із передачею майна в оренду орендодавець зобов`язаний передати орендарю повний пакет технічної документації на майно (інструкцію з монтажу та експлуатації, паспорт, копію сертифікату відповідності державному стандарту тощо). Майно на момент передачі в оренду повинно бути в придатному для експлуатації стані.

34. Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціна оренди одиниці майна розраховується з розцінки 1,50 грн за календарний день за 1 кв.м. риштувань (надалі - орендна ставка).

35. Сума оренди складає добуток метражу 1180,20 кв.м. переданого за актом приймання-передачі (Додаток № 2) в оренду, на орендну ставку 1,50 грн та на 45 календарних діб. Сума орендної плати за весь термін по Договору (45 діб) складає 79 663,50 грн (п. 2.2. Договору).

36. Згідно з п. 2.3. Договору орендар здійснює 100% передоплату за оренду майна за 45 діб оренди шляхом перерахування грошових коштів у гривнях на поточний рахунок орендодавця на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

37. Розрахунковим періодом для внесення орендної плати є місяць, в якому здійснюється оренда майна. Оплата оренди майна здійснюється на підставі рахунків, виставлених орендодавцем (п. 2.6. Договору).

38. Орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, обслуговування, завантаження, розвантаження, ремонт майна на робочому майданчику орендаря, витрачені орендарем енергоносії та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації майна. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку орендодавця та вважаються наданими орендарю в межах цього Договору (п. 2.7. Договору).

39. Пунктом 2.8. Договору визначено порядок внесення орендної плати орендарем, а саме: за перший розрахунковий місяць орендна плата відповідно до п. 2.3. Договору вноситься після укладення цього Договору протягом 3 (трьох) робочих днів, однак в будь-якому випадку до дати фактичної передачі майна в оренду; за другий та кожний наступний розрахунковий періоди орендна плата вноситься за 3 (три) дні до початку розрахункового періоду.

40. Неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за весь час фактичного користування майном. В разі неотримання рахунку на оплату орендної плати, орендар самостійно вираховує суму орендної плати за певний термін оренди майна шляхом множення кількості діб оренди на тариф за 1 (одну) добу. При цьому, у разі виявлення розбіжностей між сплаченою орендною платою орендарем та орендною платою, виставленою орендодавцем, орендар зобов`язаний сплатити різницю між сплаченою орендною платою за розрахунковий період та орендною платою виставленою орендодавцем, протягом 3 (трьох) календарних днів від дати одержання відповідного рахунку (п. 2.9. Договору).

41. Як визначено у п. 2.11. Договору, в кінці кожного місяця сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг, яким засвідчується факт надання послуг з оренди майна за вказаний період. У разі, якщо орендар з будь-яких причин ухиляється від підписання акту приймання-передачі наданих послуг, послуги з оренди майна вважаються наданими за умови підтвердження факту надсилання акту приймання-передачі наданих послуг орендарю.

42. Відповідно до п. 3.2. Договору орендодавець здійснює передачу майна орендарю, який їх приймає на зберігання за актом приймання-передачі (Додаток № 2). Орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження елементів майна, що перебуває в нього.

43. Вартість елементів або частин майна, якщо такі під час користування майном з вини орендаря будуть втрачені або пошкоджені та не відновлені орендарем власним коштом, підлягає відшкодуванню орендодавцю за цінами, вказаними у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.4. Договору).

44. За умовами п. 3.5. Договору датою припинення оренди майна є дата передачі майна на склад орендодавця, що фіксується в акті повернення майна. Підтвердженням факту повернення майна орендодавцю є підписаний сторонами акт повернення майна (п. 3.10. Договору).

45. Строк оренди майна - до 27 серпня 2023 року включно. У разі належного виконання орендарем умов цього договору, відсутності поточної заборгованості з орендної плати, за 5 (п`ять) діб до закінчення строку оренди письмово попередивши орендодавця, орендар має право продовжити термін оренди. При цьому складається відповідна додаткова угода до цього договору. Оплата продовження оренди здійснюється на умовах передоплати, виходячи із ціни оренди, визначеної цим Договором (п. 3.6. Договору).

46. Цей Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до закінчення передбаченого ним строку оренди, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 9.1. Договору).

47. Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, сторонами погоджено перелік майна, що підлягає передачі в оренду, зафіксовано його вартість.

48. Сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі майна в оренду до Договору від 10.07.2023, відповідно до якого позивач передав відповідачу в оренду майно (будівельні риштування), згідно з наведеним у цьому акті переліку, із площею метражу - 1180,20 кв.м.

49. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним належним чином надавались відповідачу послуги із оренди майна, на підтвердження чого надано відповідні акти наданих послуг та рахунки на оплату. В той же час, відповідач за надані послуги оренди розрахувався лише частково, внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість із орендної плати у розмірі 53 109,00 грн. У зв`язку з порушенням строків здійснення оплати, позивач нарахував до стягнення з відповідача також пеню у розмірі 16 729,30 грн, 3% річних у розмірі 275,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 265,54 грн. Також позивач зазначив, що по завершенню строку користування майном відповідач відмовився від підписання акту прийому-передачі майна з оренди та актів приймання-передачі наданих послуг. При цьому, позивач вказує, що після фактичного повернення орендованого майна ним було виявлено нестачу майна на суму 3 550,00 грн, а також пошкодження та забурднення майна, у зв`язку з чим понесено збитки на ремонт, очищення та доставку майна. Вказані збитки та вартість втраченого майна позивач просить покласти на відповідача.

50. У зв`язку із зазначеним, позивач направив відповідачу претензію від 11.12.2023, у якій просив сплатити суму заборгованості у розмірі 108 906,90 грн, яка складається із заборгованості по орендній платі у розмірі 59 406,90 грн (включно із пенею та 3% річних), вартість втраченого майна у розмірі 3 550,00 грн, витрати на ремонт майна у розмірі 29 050,00 грн та витрати із доставки майна на ремонт/повернення з ремонту в сумі 16 900,00 грн. Втім, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

51. Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно визначив і застосував норми матеріального права при вирішені спору у цій справі.

52. Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

53. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

54. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

55. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

56. Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

57. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

58. Статті 626, 628, 629 ЦК України визначають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

59. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

60. Відповідно до ст. 638 ЦК України (у редакції, чинній станом на момент укладення договору), яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

61. Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

62. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

63. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

64. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

65. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

66. Судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), а відповідно до ч. 1, 3 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Об`єктом оренди може бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

67. Наведена норма кореспондується із ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

68. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 1, 3 ст. 760 ЦК України).

69. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення Договору).

70. Приписами частини першої статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

71. В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що в процесі виконання договору, повернення майна з об`єкту Орендаря на склад Орендодавця забезпечив Позивач, на підставі укладеного ним договору з ФОП Артьомова О.С. підтвердженням чого є виставлені ним на оплату рахунки від 19.01.2024 №№ 45, 46 на суму 16 900,00 грн.

72. При цьому, за результатами повернення майна з об`єкту Орендаря на склад Орендодавця Позивач виставив Відповідачу претензію на оплату транспортних витрат з повернення майна з оренди.

73. Отже повернення майна з оренди за рахунок і силами контрагентів Позивача, з наступною компенсацією Відповідачем понесених транспортних витрат позивача, не суперечить умовам договору, зобов`язанням сторін та відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки умовами договору саме на відповідача покладався обов`язок забезпечити за свій кошт переміщення орендованого майна на склад Орендодавця та компенсація таких витрат у разі такого переміщення силами та/або за рахунок Орендодавця.

74. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями позивача, у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять відповідних доказів виконання позивачем умов укладеного із ФОП Артьомовим О.С. договору № 18 про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу від 28.09.2021, а саме, відсутні докази фактичного надання відповідних послуг із перевезення на суми, зазначені у рахунках на оплату від 19.01.2024 № 45, № 46 (заявка із зазначенням найменування вантажу, який підлягав перевезенню; робочий лист; акт надання послуг) та понесення позивачем відповідних витрат на такі послуги.

75. При цьому, суд враховує, що за вказаним договором послуги перевезення надаються на умовах 70% передоплати, доказів здійснення якої позивачем не надано, а відтак не доведено такого елементу складу цивільного правопорушення як наявність збитків, що в свою чергу, виключає можливість з`ясування судом причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою на суму 16 900,00 грн.

76. Отже, оскільки відсутні докази реального факту понесення позивачем витрат на вказану суму, підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат з доставки майна на ремонт/повернення з ремонту у розмірі 16 900,00 грн відсутні.

77. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

78. Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

79. Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.

80. Такі висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17.

81. Отже, резюмуючи викладене, суд апеляційної інстанції робить висновок про те, що надані позивачем до суду докази надання відповідних послуг із перевезення на суми, зазначені у рахунках на оплату від 19.01.2024 № 45, № 46 не є належними доказами на підтвердження понесення позивачем відповідних витрат на такі послуги, а також їх вартості.

82. Що стосується тверджень позивача про те, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

83. 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

84. 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

85. При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

86. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

87. Виходячи з аналізу ст. 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

88. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

89. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн позивачем у матеріали справи надано: договір про надання юридичних послуг від 12.12.2019, додаток № 1 до договору про надання юридичних послуг від 12.12.2019, заявку на надання послуг № 2 від 12.01.2024 до договору про надання юридичних послуг від 12.12.2019.

90. Місцевим судом встановлено, що 12.12.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «КПД Консалтинг» (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до п. 2 якого обсяг послуг, розмір винагороди та строки кожного доручення з окремих питань викладатимуться у окремому документі (заявка на надання послуг), що підписується сторонами. Після надання послуг згідно з відповідною заявкою на надання послуг виконавець направляє акт про надані послуги за фактично надані послуги, а клієнт оплачує їх згідно з порядком, передбаченим договором; акт надання послуг є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, якщо інше не передбачено заявкою на надання послуг (п. 3 вказаного договору).

91. Відповідно до п. 4 договору про надання юридичних послуг один адвокат виконавця буде відповідальним за те, щоб запити клієнта стосовно послуг за кожною із заявок на надання послуг були виконаними.

92. У додатку № 1 до договору про надання юридичних послуг погоджено порядок виставлення рахунків та здійснення позивачем оплати послуг.

93. 12.01.2024 між адвокатським об`єднанням «КПД КОНСАЛТИНГ» на позивачем укладено заявку на надання послуг № 2 до договору про надання юридичних послуг, якою погоджено надання позивачу послуг із підготовки, подання позовної заяви та комплексного представництва його інтересів в Господарському суді міста Києва під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором оренди № 01 від 10.07.2023, укладеного між ФОП Кулішом Д.Ю. та ТОВ «АНТАРЕС». Визначено, що вартість послуг становить 25 000,00 грн (п. 3.1. заявки).

94. Місцевим судом виснувано, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції, що з матеріалів справи вбачається, що позовна заява Фізичної особи-підприємця Куліша Д.Ю. підписана самим позивачем, будь-яких доказів здійснення представництва інтересів позивача будь-яким адвокатом Адвокатського об`єднання «КПД Консалтинг», зокрема, видачі довіреності/ордеру матеріали справи не містять. В матеріали справи взагалі не надано жодного доказу, який би підтверджував, що позивачу надавалась правова допомога саме особою, яка має статус адвоката. При цьому, підписання заявки на надання послуг № 2 керуючим партнером Ігорем Калітвенцевим не свідчить безумовно про те, що саме ним надавались позивачу послуги із професійної правничої допомоги, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме ця особа є відповідальною за надання послуг позивачу.

95. Отже, у суду відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись у дійсному наданні правової допомоги позивачу особою, яка є адвокатом.

96. З цього приводу, Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі № 757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, якщо така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правничої допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані (п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

97. Водночас, позивачем не надано до матеріалів справи ні детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом, ні акту прийому-передачі наданих послуг, який відповідно до умов договору про надання юридичних послуг, є документом, що підтверджує факт надання послуг та є підставою для проведення розрахунків.

98. За наведених підстав місцевий суд правомірно відмовив в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують надання правничої допомоги позивачу саме адвокатом та недоведеністю фактичного надання цих послуг на заявлену суму.

99. В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на відміну від документів, що не оскаржуються Сторонами, Рахунок №12/10112023 від 10.11.2023 на оренду майна строком 20 днів на суму 35 406,00 грн. та акт №12 від 30.11.2023 та Рахунок №14/01122023 від 01.12.2023 на оренду майна строком на 10 днів на суму 17 703,00 грн. та акт №14 від 11.12.2023 підписані виключно Позивачем та не направлялись Відповідачеві для підписання та оплати в строки, передбачені Договором.

100. Вищенаведені висновки помилково не були взяті до уваги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

101. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями відповідача, у зв`язку з наступним:

102. У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

103. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

104. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

105. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

106. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

107. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

108. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

109. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

110. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

111. 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів" .

112. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

113. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

114. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

115. Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

116. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

117. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

118. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

119. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

120. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 53 109,00 грн підлягають задоволенню.

121. Умовами Договору встановлено строк оренди - до 27.08.2023 включно, однак, як вбачається із матеріалів справи та підтверджується сторонами, строк користування орендованим майном відповідачем за Договором було продовжено.

122. Позивач зазначив, що фактичне користування відповідачем майном здійснювалось до 10.12.2023, на підтвердження чого в матеріали справи надано:

123. - рахунок-фактуру № 01/10072023 від 10.07.2023 за оренду риштувань (45 діб) на суму 79 663,50 грн та акт надання послуг № 1 від 28.08.2023;

124. - рахунок-фактуру № 04/22082023 від 22.08.2023 за оренду риштувань (24 доби) на суму 42 487,20 грн та акт надання послуг № 4 від 21.09.2023;

125. - рахунок-фактуру № 06-19092023 від 19.09.2023 за оренду риштувань (30 діб) на суму 53 109,00 грн та акт надання послуг № 6 від 21.10.2023;

126. - рахунок-фактуру № 08/18102023 від 18.10.2023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 17 703,00 грн та акт надання послуг № 8 від 31.10.2023;

127. - рахунок-фактуру № 10/27102023 від 27.10.2023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 17 703,00 грн та акт надання послуг № 10 від 10.11.2023;

128. - рахунок-фактуру № 12/10112023 від 10.11.2023 за оренду риштувань (20 діб) на суму 35 406,00 грн та акт надання послуг № 12 від 30.11.2023;

129. - рахунок-фактуру № 14/01122023 від 01.12.2023 за оренду риштувань (10 діб) на суму 17 703,00 грн та акт надання послуг № 14 від 11.12.2023.

130. За вказаними актами та рахунками загальна вартість оренди майна за Договором склала 263 774,70 грн.

131. Апеляційним судом встановлено, що відповідачем підписано лише акти надання послуг № 1 від 28.08.2023 на суму 79 663,50 грн, № 4 від 21.09.2023 на суму 42 487,20 грн та № 6 від 21.10.2023 на суму 53 109,00 грн. Решта вказаних вище актів, а саме: № 8 від 31.10.2023, № 10 від 10.11.2023, № 12 від 30.11.2023 та № 14 від 11.12.2023 підпису та печатки відповідача не містять.

132. Втім, як вбачається із наданої позивачем виписки по його рахунку за період з 10.06.2023 по 30.11.2023 щодо контрагента ТОВ «АНТАРЕС», останнім сплачувались кошти за оренду майна відповідно до рахунків, зокрема, № 01/10072023 від 10.07.2023, № 04/22082023 від 22.08.2023, № 06-19092023 від 19.09.2023, № 08/18102023 від 18.10.2023 та № 10/27102023 від 27.10.2023, всього сплачено коштів у розмірі 210 665,70 грн, що не оспорюється відповідачем.

133. Відтак, суд доходить висновку про належне виконання відповідачем своїх обов`язків із оплати послуг з оренди майна за виставленими рахунками № 01/10072023 від 10.07.2023, № 04/22082023 від 22.08.2023, № 06-19092023 від 19.09.2023, № 08/18102023 від 18.10.2023 та № 10/27102023 від 27.10.2023.

134. Однак, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем рахунків № 12/10112023 від 10.11.2023 на суму 35 406,00 грн та № 14/01122023 від 01.12.2023 на суму 17 703,00 грн, що також підтверджується відповідачем. Так, останній заперечував щодо виставлення йому вказаних рахунків та направлення позивачем відповідних актів надання послуг до цих рахунків.

135. Суд враховує, що позивачем зазначено про повернення майна станом на день подання позову, однак докази підписання акту повернення орендованого майна відповідачем матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували фактичне повернення майна раніше дати вищевказаних рахунків. При цьому, відповідно до п. 2.9. Договору неотримання орендарем рахунку орендодавця не позбавляє його обов`язку сплати орендної плати за час користування майном.

136. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 12.12.2023 позивач направив на адресу відповідача, яка відповідає його адресі, зазначеній у Єдиному державною реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, претензію від 11.12.2023 про сплату боргу та вартості втраченого майна, на ремонт майна та на доставку майна на ремонт/повернення з ремонту, до якої долучено, в тому числі, рахунок-фактуру №12/10112023 від 10.11.2023 з актом надання послуг від 30.11.2023 та рахунок-фактуру № 14/01122023 від 01.12.2023 з актом надання послуг від 11.12.2023, які відповідачем не було отримано у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

137. Слід зазначити, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18.

138. Отже, зважаючи на викладене вище, а також враховуючи те, що самим відповідачем не заперечується факт направлення вказаної вище претензії з доданими до неї документами, з огляду на положення п. 2.11. Договору, згідно з якими, у разі ухилення відповідача від підписання акту наданих послуг, такі послуги вважаються наданими за умови підтвердження факту надсилання акту надання послуг, місцевий суд, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про підтвердження позивачем належними та допустимими доказами факту надання послуг за актами № 12 від 30.11.2023 та № 14 від 11.12.2023 на загальну суму 53 109,00 грн та, відповідно, обов`язку відповідача з їх оплати.

139. Доказів сплати відповідачем вказаної суми заборгованості, як і будь-яких заперечень щодо її розрахунку, матеріали справи не містять.

140. Отже, з огляду на встановлені обставини порушення відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати послуг з оренди майна, позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 53 109,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

141. Стосовно задоволення вимоги щодо сплати пені, відсотків за користування коштами та інфляційних втрат, то вони теж підлягають задоволенню у заявленому розмірі, оскільки є похідними від основного зобов`язання.

142. Стосовно тверджень відповідача,с що жодних доказів того, що майно було пошкоджено саме під час експлуатації його відповідачем з боку позивача надано не було, так само і не надано доказів стосовно того, що ТОВ «Укрбудреставрація» ремонтувало та чистило майно, що перебувало в оренді безпосередньо у відповідача, що помилково не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, то колегія суддів визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, пов`язаних із ремонтом у розмірі 29 050,00 грн та очисткою майна у розмірі 8000,00 грн, оскільки відсутні докази повернення позивачу майна в повній комплектності, у якій воно надавалось за актом приймання-передачі майна в оренду від 10.07.2023, а також відсутні докази, які б відповідно до п. 5.4. Договору підтверджували, що пошкодження майна настало внаслідок прихованих його дефектів, про які орендодавець заздалегідь знав, але не повідомив орендаря. При цьому, судом враховано відсутність доказів фактичного понесення позивачем вказаних витрат на ремонт та очистку майна, втім, як вбачається із погоджених у договорі про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань від 11.12.2023 умов (п. 2.3.), оплата позивачем відповідних послуг здійснюється на умовах відстрочки, яка пов`язана із компенсацією йому витрат на ремонтні роботи та роботи з очистки майна з боку третіх осіб (у даному випадку - відповідача).

143. Пунктом 4.3.5. Договору визначено, що орендар зобов`язаний протягом часу фактичного користування майном нести ризик його випадкової загибелі, знищення та зникнення; терміново (протягом 24 годин) повідомити телефоном або факсом, та в подальшому (протягом 2-х робочих днів) письмово повідомити орендодавця про пошкодження, втрату (викрадення), завдання іншої шкоди орендованому майну або його складових частин; вжити необхідні заходи з оформлення події та зменшення можливих збитків (викликати поліцію, пожежних, отримати письмові пояснення робітників, свідків, охоронців та ін).

144. Крім того, орендар зобов`язаний утримувати майно у повній справності та не допускати його псування чи знищення (п. 4.3.9. Договору), а у випадку його забруднення здійснити очистку за власний рахунок (п. 4.3.10. Договору).

145. Після закінчення терміну оренди протягом 2 (двох) календарних днів орендар зобов`язаний повернути майно орендодавцеві в повній комплектності за актом повернення майна (п. 4.3.13. Договору).

146. Відповідно до п. 5.4. Договору орендар несе відповідальність за можливі наслідки та збитки, що можуть бути завдані експлуатацією майна, за винятком випадків, якщо такі наслідки настали внаслідок прихованих дефектів майна, про які орендодавець заздалегідь знав, але не повідомив орендаря під час передачі майна в оренду.

147. У випадку пошкодження, втрати (викрадення) орендованого майна чи його деталей з вини орендаря, останній зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання відповідної вимоги орендодавця відшкодувати останньому вартість майна або його деталей за цінами, вказаними у Додатку № 1 з урахуванням їх доставки орендодавцеві, а також відшкодувати всі обґрунтовані витрати, пов`язані із ремонтом майна (п. 5.6. Договору).

148. Орендар несе відповідальність за дотримання правил безпечної експлуатації майна та охорони праці на об`єкті під час використання орендованого майна, його монтажу, обслуговування та демонтажу, крім дій, що здійснюються орендодавцем або залученими ним особами (п. 5.7. Договору).

149. Із наданих позивачем в матеріали справи доказів суд встановив, що 11.12.2023 ним із ТОВ «УКРБУД РЕСТАВРАЦІЯ» було укладено договір про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань, перелік яких визначено у додатках № 1, № 2 до цього договору.

150. Вартість ремонтних робіт та робіт з очистки майна становить 37 050,00 грн, з яких: 29 050,00 грн - вартість ремонту майна, а 8 000,00 грн - вартість очистки майна (п. 2.1. договору про надання послуг з ремонту та очистки будівельних риштувань від 11.12.2023).

151. Відповідно до п. 2.3. зазначеного договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на умовах відстрочення платежу протягом 10 календарних днів від дати компенсації замовнику витрат на ремонтні роботи та роботи з очистки майна з боку третіх осіб.

152. У зв`язку з наведеним, місцевий суд дійшов правомірного та обґрунтованого рішення щодо стягнення з відповідача збитків, пов`язаних із ремонтом у розмірі 29 050,00 грн та очисткою майна у розмірі 8000,00 грн.

153. З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення грошових коштів, у зв`язку з їх доведеністю позивачем в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України.

154. За таких обставин, колегією суддів апеляційної інстанції визнається правильним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

155. З урахуванням викладеного, доводи апеляційних скарг про незаконність оскаржуваного рішення відхиляються апеляційним господарським судом як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження.

156. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

157. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

158. У даній справі скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

159. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

160. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/828/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

161. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційних скарг фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича та товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" відсутні.

Судові витрати

162. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг судові витрати за їх розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на кожного із скаржників відповідно.

163. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Куліша Дениса Юрійовича залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/828/24 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 03.09.2024.

У зв`язку з відпусткою головуючого судді (судді-доповідача) Яценко О.В. з 05.08.2024 по 30.08.2024 та судді Палія В.В. з 19.08.2024 по 01.09.2024 повний текст постанови складено та підписано 03.09.2024.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді В.В. Палій

О.О. Хрипун