Рішення

від 15.04.2024 по справі 910/1387/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2024Справа № 910/1387/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Промімпекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів"

про стягнення 634511,15 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Промімпекс" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" про стягнення 634511,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 0000138 від 05.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строки, для подання заяв по суті спору.

01.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує, оскільки, позивачем не підтверджено обставин щодо дійсної поставки відповідачу товару. Також відповідач вказує, що підпис на первинних документах від імені позивача здійснений не директором, а не встановленою особою.

11.03.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Суд відзначає, що до суду відповідь на відзив від позивача не надходила.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Промімпекс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" (покупець) укладено договір № 0000138 на поставку продукції, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений продукцію, найменування (номенклатура, асортимент), кількість зазначені у видаткових накладних та рахунках-фактурах.

Сума договору складається із суми вартості поставленої продукції відповідно до умов договору. Ціна на продукцію визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів від дня отримання продукції. (2.1, 2.2, 2.5 договору).

За змістом п. 3.1., 3.2 договору постачальник здійснює поставку продукції на умовах EXW Інкотермс 2010 (склад постачальника), протягом 14 календарних днів від дня отримання заявки покупця. Покупець надає заявку в усній або письмовій формі, в якій зазначає кількість та асортимент продукції.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.2 договору. При поставці продукції постачальник зобов`язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: - рахунку-фактури, - видаткової накладної. (пункт 5.2, 5.4, 5.6. договору).

Згідно п. 11.1 договору він набирає чинності з моменту його укладення обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині гарантійних зобов`язань постачальника - до повного належного виконання. Якщо за 1 місяць до закінчення строку договору жодна зі сторін не заявить своє бажання розірвати його достроково, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Позивач долучив до матеріалів справи рахунки-фактури: № ТП-02/10-2 від 02.10.2019 на суму 288360,00 грн, № ТП-03/10-1 від 03.10.2019 на суму 109838,15 грн, № ТП-04/10-1 від 04.10.2019 на суму 288360,00 грн.

В підтвердження обставин поставки відповідачу товару на загальну суму 686558,15 грн позивач надав суду видаткові накладні: № ТП-00007950 від 03.10.2019 на суму 288360,00 грн, № ТП-00007956 від 04.10.2019 на суму 109838,15 грн, № ТП-00007959 від 04.10.2019 на суму 288360,00 грн. Всі видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох контрагентів без будь-яких зауважень та застережень.

Як зазначає позивач та не заперечує і не спростовує відповідач, покупцем було частково оплачено вартість отриманого товару у сумі 52047,00 грн.

Отже не оплаченою лишилась вартість товару у розмірі 634511,15 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Відповідач вказував, що позивачем не надано доказів в підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товару, оскільки, не надані ні ТТН, ні докази відвантаження та завантаження товару для перевезення, як і не надано доказів наявності складів у позивача та відповідача для зберігання товару. Також, відповідач зазначив, що у період з 2019 по 2024 роки у відповідача змінилися директор та власник корпоративних прав, тому встановити фактичні обставини операції, зокрема, її наявність, відповідач не має можливості. Відповідач ставить під сумнів автентичність підпису директора позивача на первинних документах.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі статтями 4, 173-175 і частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором (п. 2.5) передбачено відстрочення платежу за отриманий товар на 30 календарних днів від дати отримання товару.

Оскільки поставка товару була здійснена 03.10.2019 та 04.10.2019, то отриманий товар мав бути оплачений не пізніше 04.11.2019.

А отже станом на день розгляду справи, відповідач є таким, що прострочив оплату отриманого товару на суму 634511,15 грн. Доказів оплати поставленого товару на вказану суму відповідач суду не надав.

За змістом статті 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що вимога про стягнення 634511,15 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Викладені у заявах по суті справи заперечення відповідача суд відхиляє, оскільки такі зводяться до небажання сплачувати грошові кошти за отриманий товар. Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про не отримання відповідачем Товару, натомість, матеріалами справи навпаки підтверджується прийняття відповідачем товару на спірну суму. Заперечення відповідача щодо автентичності підпису керівника позивача взагалі ніяким чином не спростовують обов`язок відповідача оплатити товар, як не спростовують обставини щодо прийняття відповідачем поставленого товару.

Оцінюючи заперечення відповідача в частині відсутності господарської операції з поставки товару, суд зазначає що частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, за приписами п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, факт поставки товару та його отримання відповідачем підтверджується первинними документами (видатковими накладними), які відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, засвідчують здійснення господарської операції та підписані відповідачем без зауважень.

Заперечення відповідача в яких він посилається на не проведення господарської операції, а лише створення видимості таких дій та неможливість поставки і зберігання товару з огляду на відсутність складських приміщень не підтверджені жодними доказами та не спростовують доказів позивача.

Беручи до уваги надані позивачем докази, суд вважає суму основного боргу обґрунтованою, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 23, ідентифікаційний код 35018336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Промімпекс" (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, 96, к. 8, ідентифікаційний код 38233883) суму основного боргу у розмірі 634511 (шістсот тридцять чотири тисячі п`ятсот одинадцять) грн 15 коп., судовий збір у розмірі 9517 (дев`ять тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 67 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко