Постанова

від 03.07.2024 по справі 910/1387/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р. Справа№ 910/1387/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 03.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024

у справі № 910/1387/24(суддя -Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Промімпекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів"

про стягнення 634 511, 15 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Промімпекс" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" про стягнення 634 511,15 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Промімпекс" суму основного боргу у розмірі 634 511, 15 грн, судовий збір у розмірі 9 517, 67 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 01.05.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/1387/24, в якій просить винести постанову про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/1387/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Промімпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" про стягнення заборгованості.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги цей аргумент та не надав йому оцінку з точки зору того, що Позивач не міг здійснити поставку товару з житлового будинку, а отже заявлені позовні вимоги є безпідставними.

До даної апеляційної скарги скаржником долучено фото з інтернет-сайту Гугл-карти, на якій зображена будівля за адресою: Київ, вул. Сирецька, 96. Належність будівлі на фото до адреси Київ, вул.Сирецька, 96 підтверджується адресною табличкою на фасаді будинку.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Скаржник вказує, що до позову долучені документи, які підписані невідомими особами, повноваження яких не встановлені, а самі особи - не ідентифіковані. За таких обставин неможливо стверджувати про те, що поставка товарів начебто була. Підпис в договорі візуально схожий на підпис, виконаний від імені Анастасії Абашиної на копії наказу про те що Анастасія Абашина приступила до виконання обов`язків директора Позивача. Такий же підпис проставлено на рахунках. А на наданих суду видаткових накладних абсолютно інший підпис, виконаний іншою особою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1387/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

09.05.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/1387/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/1387/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/1387/24 у судовому засіданні 05.06.2024.

20.05.2024 (згідно дати звернення до системи «електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Промімпекс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відзив вмотивовано тим, що відповідач отримав продукцію без зауважень, про що свідчить підпис на вказаних видаткових накладних, копії яких долучені до позовної заяви.

Відповідач частково оплатив вартість Товару отриманого за видатковою накладною №ТП-00007950 від 03.10.2019, рахунок-фактура №ТП-02/10-1 від 02.10.2019, на загальну суму 288 360,00 гривень, сплачено 52 047,00 гривень, заборгованість за вказаною накладною становить 236 313,00 гривень.

Факт поставки Товару та його отримання Відповідачем підтверджується первинними документами (видатковими накладними), які відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, засвідчують здійснення господарської операції та підписані Відповідачем без зауважень.

05.06.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. з 03.06.2024 по 07.06.2024 у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входила до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 прийнято справу № 910/1387/24 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л. Призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/1387/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 на 03.07.2024

У судове засідання, що відбулось 03.07.2024 позивач та відповідач не з`явились, своїх представників не направили, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується інформацією з системи «Електронний суд».

Щодо долучених скаржником фото з інтернет-сайту Гугл-карти, на якій зображена будівля за адресою: Київ, вул. Сирецька, 96, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржник не надав суду апеляційної інстанції докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними в матеріалах доказами на момент винесення оскаржуваного рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Промімпекс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" (покупець) укладено договір № 0000138 на поставку продукції, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений продукцію, найменування (номенклатура, асортимент), кількість зазначені у видаткових накладних та рахунках-фактурах.

Сума договору складається із суми вартості поставленої продукції відповідно до умов договору. Ціна на продукцію визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів від дня отримання продукції. (2.1, 2.2, 2.5 договору).

За змістом п. 3.1., 3.2 договору постачальник здійснює поставку продукції на умовах EXW Інкотермс 2010 (склад постачальника), протягом 14 календарних днів від дня отримання заявки покупця. Покупець надає заявку в усній або письмовій формі, в якій зазначає кількість та асортимент продукції.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.2 договору. При поставці продукції постачальник зобов`язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: - рахунку-фактури, - видаткової накладної. (пункт 5.2, 5.4, 5.6. договору).

Згідно п. 11.1 договору він набирає чинності з моменту його укладення обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині гарантійних зобов`язань постачальника - до повного належного виконання. Якщо за 1 місяць до закінчення строку договору жодна зі сторін не заявить своє бажання розірвати його достроково, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури: № ТП-02/10-2 від 02.10.2019 на суму 288 360,00 грн, № ТП-03/10-1 від 03.10.2019 на суму 109 838,15 грн, № ТП-04/10-1 від 04.10.2019 на суму 288 360,00 грн.

В підтвердження обставин поставки відповідачу товару на загальну суму 686 558,15 грн позивач надав суду видаткові накладні: № ТП-00007950 від 03.10.2019 на суму 288 360,00 грн, № ТП-00007956 від 04.10.2019 на суму 109 838,15 грн, № ТП-00007959 від 04.10.2019 на суму 288 360,00 грн. Всі видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох контрагентів без будь-яких зауважень та застережень.

Як зазначав позивач та не заперечує і не спростовує відповідач, покупцем було частково оплачено вартість отриманого товару у сумі 52047,00 грн.

Не оплаченою лишилась вартість товару у розмірі 634 511,15 грн.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 0000138 від 05.08.2019.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором (п. 2.5) передбачено відстрочення платежу за отриманий товар на 30 календарних днів від дати отримання товару.

Оскільки поставка товару була здійснена 03.10.2019 та 04.10.2019, то отриманий товар мав бути оплачений не пізніше 04.11.2019.

А отже станом на день розгляду справи, відповідач є таким, що прострочив оплату отриманого товару на суму 634511,15 грн. Доказів оплати поставленого товару на вказану суму відповідач суду не надав.

За змістом статті 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Матеріали справи не місять доказів, які б свідчили про не отримання відповідачем Товару, натомість, матеріалами справи навпаки підтверджується прийняття відповідачем товару на спірну суму. Заперечення відповідача щодо автентичності підпису керівника позивача взагалі ніяким чином не спростовують обов`язок відповідача оплатити товар, як не спростовують обставини щодо прийняття відповідачем поставленого товару.

Щодо доводів скаржника в частині відсутності господарської операції з поставки товару, колегія суддів зазначає що частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, за приписами п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, факт поставки товару та його отримання відповідачем підтверджується первинними документами (видатковими накладними), які відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, засвідчують здійснення господарської операції та підписані відповідачем без зауважень.

Заперечення відповідача в яких він посилається на не проведення господарської операції, а лише створення видимості таких дій та неможливість поставки і зберігання товару з огляду на відсутність складських приміщень не підтверджені жодними доказами та не спростовують доказів позивача.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 634 511,15 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/1387/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

При поданні апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" сплачено судовий збір у розмірі 14 276,51 грн.

Виходячи з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника у розмірі 11 421,21 грн, а 2 855,30 грн підлягає поверненню Скаржнику з огляду на приписи ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі № 910/1387/24 - залишити без змін.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Впровадження інженерних зварювальних процесів" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 23, ідентифікаційний код 35018336) з Держваного бюджету України надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 855 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять гривень) 30 коп.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Судові витрати у розмірі 11 421,21 грн, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 09.07.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

К.В. Тарасенко