Рішення

від 04.04.2024 по справі 914/2847/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024 Справа № 914/2847/23

За позовною заявою: Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства Джеремі, м.Львів

про: усунення перешкод в розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення та припинення права власності на нежитлову будівлю

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: О.М.Наконечна представник

Від відповідача: Л.Б.Бартман представник.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023, справу №914/2847/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 02.10.2023 позовну заяву залишено без руху.

09.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 11.10.2023 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 02.11.2023.

Ухвалами від 02.11.2023 та від 28.11.2023 відкладено судове засідання

Ухвалою від 12.12.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче судове засідання відкладено на 11.01.2024.

Ухвалою від 11.01.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2024.

У судовому засіданні від 25.01.2024 оголошено перерву до 08.02.2024.

Ухвалами від 08.02.2024, від 20.02.2024, від 05.03.2024, від 14.03.2024 та від 21.03.2024 розгляд справи відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2024 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 04.04.2024 представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з листом управління архітектури та урбаністики від 08.06.2023 № 4- 2401-7627, вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) на вул. Стрийській, 71-б у м.Львові не надавались.

Відповідно до листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 05.06.2023 № 4-0006-7425 згідно з даними з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва документи щодо виконання будівельних робіт на об`єкт за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б, що були б зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю - відсутні.

Однак, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 100,1 кв.м.

Як зазначив позивач вказаний об`єкт знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності та станом на момент подання цього позову не передана в користування третім особам.

Первинно, право власності на об`єкт по Стрийській, 71-б (реєстраційний номер майна 25559507) було зареєстровано 26.11.2008 за фізичною особою-підприємцем Михайлівим Євгеном Євгеновичем на підставі рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі № 19/202. Відповідно до рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі 19/202 визнано за Фізичною особою-підприємцем Михайлівим Євгеном Євгеновичем право власності на нежитлове приміщення загальною площею 100,1 кв.м, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 71-б та зобов`язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" здійснити державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за Фізичною особою-підприємцем Михайлівим Євгеном Євгеновичем нежитлове приміщення загальною площею 100,1 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 у справі №19/202 апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009 у справі №19/202 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Михайліва Євгена Євгеновича з доповненням до неї залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 у справі №19/202 залишено без змін.

У судових рішеннях зазначено, що Є.Є.Михайліву був даний дозвіл не на будівництво, а на розміщення малої архітектурної форми значно меншої площі, ніж спірна. Згідно з укладених договорів оренди земельних ділянок позивач отримав право не на забудову, а на розміщення стаціонарних малих архітектурних форм, право власності на які, згідно п.12 Тимчасового положення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, не оформляється.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24.02.2009 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за Приватним підприємством «Мотор» право власності на нежитлове приміщення загальною площею 100,1 яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 71-б (реєстраційний номер майна 25559507). Згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрація права власності за Приватним підприємством «Мотор» відбулася на підставі договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Мотор», реєстраційний №98 від 30.01.2009 посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Волинською Людмилою Василівною.

У подальшому, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 14.04.2009 було проведено реєстрацію права власності за Приватним підприємством «Казка 74». Право власності зареєстровано за Приватним підприємством «Казка 74» унаслідок укладення договору купівлі-продажу між Приватним підприємством «Мотор» та Приватним підприємством «Казка 74», реєстраційний №566 від 10.03.2009 посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцко Тарасом Львовичем. Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу № 566 від 10.03.2009 Приватне підприємство «Мотор» продало, а Приватне підприємство «Казка 74» придбала нежитлове приміщення під літ. «Б-1», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б загальною площею 100,1 кв.м.

24.03.2023 державний реєстратор Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області Душек Ігор Михайлович зареєстрував право власності за Приватним підприємством «Казка 74» на нежитлову будівлю літ. «Б-1» за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 71-б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2711774846060). Підставою для здійснення реєстрації був договір купівлі-продажу № 566 від 10.03.2009 видавник: Стоцко Т.Л., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу та довідка від 03.03.2023, видана ФОП Лопушанським М.Р. Відповідно до вказаної довідки від 21.02.2023 видана ФОП Лопушанським М.Р. для приватного підприємства «Казка 74» про те, що згідно проведеної інвентаризації станом на 01.03.2023 загальна площа нежитлової будівлі, позначена в технічному паспорті літ. «Б-1», за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 71-б, в результаті переобмірів та уточнення площ, становить100,1 кв.м. Дані нежитлові приміщення №1, №2 площею 100,1 кв.м складають нежитлову будівлю «Б-1».

У подальшому, 12.06.2023 ПП «Казка 74» відчужило нежитлову будівлю на вул. Стрийській, 71-б на користь Приватного підприємства «Джеремі» унаслідок укладення договору купівлі-продажу №1111 від 12.06.2023 посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Поповичем Орестом Степановичем.

Позивач звернув увагу, що з моменту укладення вказаних договорів купівлі- продажу власник об`єкта (Приватне підприємство «Джеремі») не звертався до Львівської міської ради та її виконавчих органів з проханням оформлення права користування/власності на земельну ділянку на якій розміщено об`єкт, що був предметом купівлі-продажу.

Відповідно до листа управління державного контролю за використанням та охороною земель від 08.06.2023 № 4-2412-24602 (на виконання наказу департаменту містобудування від 31.05.2023 № 149) спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель за участю управління архітектури та урбаністики проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 71-б та складено акт від 06.06.2023 № 223. За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка на вул. Стрийській, 71-б у м.Львові знаходиться в межах функціональної зони Ж-4 - зона багатоповерхової житлової забудови.

Щодо позовної давності позивач зазначив, що така не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України), оскільки, в такому разі йдеться про так зване "триваюче правопорушення". Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою цього позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову.

Подаючи позов до Господарського суду Львівської області, Львівська міська рада просить усунути перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 716 шляхом знесення самовільно збудованої нежитлової будівлі загальною площею 100,1 кв.м за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 716 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2711774846060) з припиненням права власності Приватного підприємства «Джеремі» на нежитлову будівлю загальною площею 100,1 кв.м за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 716 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2711774846060).

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.

Приватне підприємство «Джеремі» не було учасником розгляду справи №19/202, а також відповідач не знав та не міг знати про наявність спору про визнання права власності на приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Стрийська, буд.71-б.

Відповідач вважає себе добросовісним набувачем - в тлумаченні ст.330 Цивільного Кодексу України. Разом з тим відповідач наголосив, що власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про "те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. Добросовісність набуття виключається лише, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна.

Також відповідач звернув увагу на факти зазначені в рішенні Господарського суду Львівської області від 06.11.2008. Зокрема, як встановлено судом, 27.12.2001 Львівською міською радою прийнято Ухвалу № 1419 «Про затвердження наказів департаменту землеустрою та планування забудови міста». На підставі даної Ухвали, із врахуванням висновків служб санітарного і, пожежного наглядів, 27.05.2002 Департаментом землеустрою та планування забудови міста видано Наказ №143 «Про надання дозволу, приватному підприємцю Михайліву Є.Є. на проектування павільйону на вул. Стрийській, 71-б у м.Львові». Згідно з даним Наказом, Позивачу погоджено місце розташування та надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження та складання проекту влаштування павільйону, який знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б.

Згідно з Висновком Львівського обласного управління земельних ресурсів від 10.05.2002 № 04-14/154, позивачу погоджено вибір і розмір намічених до відводу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б.

Згідно з листом від 09.04.2002 № 1609/374 01-14 Львівського міського управління земельних ресурсів, позивачу погоджено вибір земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б для встановлення та обслуговування павільйону.

27.11.2002 проект відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б погоджено Львівським міським управлінням земельних ресурсів, а 02.12.2002 - погоджено Головним управлінням архітектури і містобудування.

20.03.2003 між Михайлівим Є.Є. та Львівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування павільйону.

27.03.2003 Львівською міською радною прийнято Ухвалу від №к 322 «Про затвердження проекту відведення та надання, земельної ділянки приватному підприємцю Михайліву Є. Є. для встановлення торгового павільйону на АДРЕСА_1 ».

Відповідач звернув увагу, що Львівська міська рада була повідомлена та була учасником розгляду справ про визнання права власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б. Право власності на нежитлове приміщення вперше було набуте ФОП Михайлів Є.Є. - ще 26.11.2008, тоді як Постанова Львівського апеляційного господарського суду у справі № 19/202 була прийнята вже 02 лютого 2009 року, після чого - Львівська міська рада була стороною розгляду вищезазначеної справи у Вищому господарському суді України. Відтак, Львівська міська рада, усвідомлюючи та будучи повідомленою про наявність спору щодо визнання права власності на нежитлове приміщення, «забуває» про такий спір, та протягом усіх цих років не порушує питання про усунення перешкод в користуванні, шляхом знесення, проте лише у 2023 році подає позов вже до добросовісного набувача про усунення перешкод у розпорядженні земельної ділянкою шляхом знесення самовільно збудованої нежитлової будівлі.

На думку відповідача в діях позивача наявні ознаки бездіяльності. В тому числі відповідач покликається на перебіг позовної давності.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

Відтак, виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Львова територіальній громаді міста з визначенням її власником Львівської міської ради.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема, нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Львівська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

24.02.2009 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» було проведено реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 100,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 71-б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2711774846060) на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202. В подальшому вказане рішення було скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009, яка залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2009.

Беручи до уваги, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202 скасовано, відтак, у фізичної особи-підприємця Михайліва Євгена Євгеновича відсутні належні та передбачені законодавством документи, необхідні для оформлення права власності на будівлю літ. «Б-1» загальною площею 100,1 кв.м, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 71-б. Зважаючи на наведене, в подальшому, зазначені обставини мали були б слугувати перешкодою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт за Приватним підприємством «Мотор», за Приватним підприємством «Казка 74» та, в подальшому, за Приватним підприємством «Джеремі».

Натомість в державному реєстрі права власності на нерухоме майно наявна наступна інформація: реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 100,1 кв.м, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 71-б за Приватним підприємством «Джеремі» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2711774846060).

Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно на вул. Стрийська, 71-б, належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради та віднесена до земель комунальної власності відповідно до ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Спірна земельна ділянка у власність чи користування відповідачу та будь-якій іншій особі не надавалась.

Інформація про відсутність належним чином оформленого права користування земельною ділянкою на вул. Стрийська, 71-б у м. Львові підтверджується також листом управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради №4-2403-9806 від 21.07.2023. Так, за змістом вказаного листа, Львівською міською радою рішення (ухвали) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення (магазину), площею 100,1 кв.м за адресою: вул. Стрийська, 71-б, м. Львів (реєстраційний номер майна: 2711790446060) в управлінні земельних ресурсів відсутні. Одночасно повідомлено, що інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25568873) в управлінні земельних ресурсів відсутня.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об`єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.

Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно з висновками Верховного Суду, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

За приписами статей 187, 188 3емельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Як встановлено судом, цивільно-правові угоди щодо спірної земельної ділянки між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались.

Таким чином, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відсутні, що свідчить про самовільне її зайняття.

Оскільки спірне нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, не відведеній для вказаної мети, та за відсутності доказів того, що спірне нерухоме майно в установленому законом порядку введено в експлуатацію, вказане свідчить про відсутність правових підстав вважати, що відповідач набув право власності на нього. Відтак, об`єкт нерухомого майна за адресою: вул. Стрийській, 71-б, м. Львів є об`єктом самочинного будівництва.

Щодо належності способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).

Також необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення наведеного об`єкту нерухомості, правовий режим зазначеного об`єкта будівництва, як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на викладене, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема, земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом, як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Таким чином, з огляду на те, що зазначений об`єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, за змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Львівська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.

Власник має право вимагати від відповідача усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна. Відповідачем набуто усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому він є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2020 у справі №755/3782/17 (провадження № 61-10992св18).

В свою чергу, наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

З огляду на викладене, державна реєстрація права власності за відповідачем на спірну нежитлову будівлю, здійснена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019, який набрав чинності 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 вищеназваного Закону (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Львівській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном - земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: на нежитлове приміщення, загальною площею 100,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2711774846060).

Стосовно покликання відповідача про сплив позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України, а наведений спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

Поряд з тим, покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного прав та, зокрема, застосовується у справах за позовами про усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном.

З огляду на наведене, оскільки вимоги позивача спрямовані на усунення перешкод у користуванні майном, суд дійшов висновку, що на вказані вимоги позовна давність та наслідки її спливу не поширюються.

Стосовно покликань, що ПП «Джеремі» є добросовісним набувачем слід зазначити, що відповідач, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що право власності на спірне майно є скасоване, отримавши інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень та скориставшись відповідною правовою допомогою перед набуттям у власність нерухомого майна. Відтак, ПП «Джеремі» могло і повинно було розуміти, що це майно не належить до об`єктів нерухомого майна, і його отримання у власність є неможливим в силу імперативних вимог законодавства України.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Усунути перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б шляхом знесення самовільно збудованої нежитлової будівлі, загальною площею 100,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна нерухомого майна 2711774846060) з припиненням права власності Приватного підприємства «Джеремі» на нежитлову будівлю, загальною площею 100,1 кв.м за адресою: вул. Стрийська, 71-б, м. Львів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна нерухомого майна 2711774846060).

3.Стягнути з Приватного підприємства «Джеремі» (79031, місто Львів, вул.Гашека Я., будинок 17; ідентифікаційний код 44965325) на користь Львівської міської ради (79008, місто Львів, пл. Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) 2684,00 грн судового збору.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 15.04.2024.

СуддяДілай У.І.