Ухвала

від 10.04.2024 по справі 914/493/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.04.2024Справа № 914/493/24

Суддя Господарського суду Львівської області З.П. Гоменюк, за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДЛ», м. Львів

до відповідача Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України, м. Львів

про визнання права оренди приміщення та зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним та зміну п.5.1. договору оренди №240 від 03.09.2019, визнання права ТзОВ «ДДЛ» на відшкодування вартості ремонту та зарахування в рахунок орендної плати.

за участю представників:

від позивача: Фостяк О.Я.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДЛ» до відповідача Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України про визнання права оренди приміщення та зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним та зміну п.5.1. договору оренди №240 від 03.09.2019, визнання права ТзОВ «ДДЛ» на відшкодування вартості ремонту та зарахування в рахунок орендної плати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024, справу №914/493/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

22.02.2024 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів: опис вкладенні у цінний лист та докази надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача (вх.№5248/24).

Ухвалою від 26.02.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У межах наданого судом строку від позивача через систему «Електронний суд» (документ сформовано 11.03.2024) надійшло клопотання (вх.№7040/24 від 12.03.2024), в якому зазначено запитувані відомості та до якого долучено необхідні докази.

Ухвалою суду від 18.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.04.2024.

01.04.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8898/24).

09.04.2024 канцелярією суду зареєстровано клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №914/493/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/3349/23 (вх.№1387/24).

У підготовче засідання 10.04.2024 з`явився представник позивача. Додаткових клопотань, заяв, окрім тих, що містяться у матеріалах справи до суду не подавав.

У підготовче засідання 10.04.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових клопотань, заяв, окрім тих, що містяться у матеріалах справи до суду не подавав.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 09.04.2024 за вх.№1387/24, суд повідомляє наступне.

В обґрунтуванні зазначеного клопотання відповідач повідомляє про те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 у справі №914/3349/23 за позовом Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДЛ» про стягнення заборгованості в сумі 1003382,85 грн та розірвання договору оренди майна (договір №240 від 03.09.2019 року), що належить до майнового комплексу НАН України та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна на надання комунальних послуг.

Таким чином, відповідач зазначає про те, що позовні вимоги у справі №914/3349/23 мотивовані, насамперед, неналежним виконанням договору оренди №240 від 03.09.2019 року та договору про відшкодування витрат балансоутримувача в частині оренди приміщення №№61-77 та №№ НОМЕР_1 загальною площею 979,4 кв.м., які розміщені на четвертому та п`ятому поверхах будівлі.

Враховуючи, що однією з позовних вимог у справі №914/3349/23 є вимога про розірвання договору оренди майна №240 від 09.09.2019 року, Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України просить суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України зупинити провадження у справі №914/493/24 до набрання законної сили рішенням у справі №914/3349/23.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача підлягає задоволенню, а провадження у справі зупиненню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Статтею 169 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Судом встановлено, що заяву про зупинення провадження у справі №914/493/24 подано із дотриманням вимог, встановлених ГПК України, підписано директором відповідача, а також до заяви долучено докази надіслання такої на адресу ТзОВ «ДДЛ», що є підтвердженням належного повідомлення позивача про вчинення процесуальної дії зі сторони відповідача.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що у судовій системі передбачено побудову Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), зміст якої полягає у переведенні всіх судових документів в електронний формат для оптимізації обміну інформацією між усіма учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у судах, Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Державній судовій адміністрації України, їх органах та підрозділах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує: 1) ведення електронного діловодства, в тому числі рух електронних документів у межах відповідних органів та установ та між ними, реєстрацію вхідних і вихідних документів та етапів їх руху; 2) централізоване зберігання процесуальних та інших документів та інформації в єдиній базі даних; 3) захищене зберігання, автоматизовану аналітичну і статистичну обробку інформації; 4) збереження справ та інших документів в електронному архіві; 5) обмін документами та інформацією (надсилання та отримання документів та інформації, спільна робота з документами) в електронній формі між судами, іншими органами системи правосуддя, учасниками судового процесу, а також проведення відеоконференції в режимі реального часу; 6) автоматизацію роботи судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, їх органів та підрозділів; 7) формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) в електронній формі; 8) віддалений доступ користувачів цієї системи до будь-якої інформації, що в ній зберігається, в електронній формі відповідно до диференційованих прав доступу; 9) визначення судді (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи у порядку, визначеному процесуальним законом; 10) добір осіб для запрошення до участі у здійсненні правосуддя як присяжних; 11) розподіл справ у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Вищій раді правосуддя, її органах; 12) аудіо- та відеофіксацію судових засідань, засідань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, її органів, їх транслювання в мережі Інтернет у порядку, визначеному законом; 13) ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; 14) функціонування офіційного веб-порталу судової влади України, веб-сайтів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 15) функціонування єдиного контакт-центру для управління запитами, іншими зверненнями; 16) можливість автоматизованої взаємодії цієї системи з іншими автоматизованими, інформаційними, інформаційно-телекомунікаційними системами органів та установ системи правосуддя, органів правопорядку, Міністерства юстиції України та підпорядкованих йому органів та установ; 17) можливість учасникам справи, які мають намір взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, завчасно перевіряти в тестовому режимі зв`язок із судом; 18) інші функції, передбачені Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Реєстрація осіб в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі здійснюється відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему безоплатно не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідної заяви такої особи.

18.10.2023 введено в дію положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами «№3200-IX від 29.06.2023».

Зазначеним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов`язковому порядку зобов`язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Судом встановлено та до матеріалів справи долучено відповідь №539761 від 22.02.2024 та відповідь від 539757 від 22.02.2024 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС у позивача та відповідача.

17.08.2021 року Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - Положення).

Відповідно до п. 37 Положення, до Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи.

У разі надходження заяви учасника справи про ознайомлення з матеріалами справи чи окремими документами в електронному вигляді через систему Електронний суд, суд, який отримав таку заяву, забезпечує сканування відповідних матеріалів справи у паперовій формі, що перебуває в такому суді, та долучення їх до матеріалів електронної судової справи. У разі відсутності відповідного клопотання учасника справи суд забезпечує сканування матеріалів справи в паперовій формі та долучення їх до матеріалів електронної судової справи з урахуванням наявних у суді можливостей та в разі передання справи до суду іншої інстанції (п. 124 Положення).

Отже, зазначені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва, зокрема, шляхом подання документів до суду через електронні кабінети в Єдиній судово інформаційно-комунікаційній системі або у паперовій формі.

Таким чином, суд зазначає, що усі процесуальні документи у справі №914/493/24, які надходять на адресу суду, обов`язково скануються та долучаються до матеріалів електронної справи в автоматизованій системі діловодства суду. З огляду на наведене, позивач, як юридична особа, яка має зареєстрований Електронний кабінет користувача в ЄСІТС, не була позбавлена можливості ознайомитися з відповідними документами до початку судового засідання, які надійшли на адресу суду, а також подати свої доводи та заперечення щодо таких процесуальних документів. Враховуючи, що позивач не надав будь-яких заперечень, суд вирішує питання про зупинення провадження у справі №914/493/24 за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

При цьому пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта шоста статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Близька за змістом правова позиція наведена в постановах ВС від 14.06.2023 у справі №910/2349/22, від 15.11.2021 у справі №908/309/21, від 29.07.2021 у справі №917/14/20, від 12.05.2021 у справі №922/2838/20, від 08.02.2022 у справі №904/4013/20.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, тобто до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка перебуває на розгляді.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок є усталеним і викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, а також постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.01.2021 у справі №915/646/18).

У свою чергу, предметом спору у справі №914/3349/23 є розірвання договору оренди майна №240 від 03.09.22019 року, що укладений між Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка НАН України (надалі - орендодавець) та ТзОВ «ДДЛ» (надалі - орендар). Даний позов обґрунтовано тим, що на підставі п. 8.4. договору оренди №240 орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору у разі несплати орендарем платежів за цим договором більше ніж за три місяці. Враховуючи, що сторони погодили та виклали пункт 10.7. спірного договору, такий буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд.

При цьому, виходячи із повноти дослідження обставин справи №914/493/24, самостійно встановити наявність чи відсутність підстав для розірвання спірного договору не входить в предмет доведення у межах розгляду зазначеної справи, що охоплюється предметом дослідження у справі №914/3349/23, адже, причина такого є різноплановість предметів доказування у цих справах, так недостатність матеріалів у справі №914/493/24, що стосуються фактів чинності договору оренди №240 від 03.09.2019 року.

Таким чином, під час розгляду справи №914/3349/23 Господарським судом Львівської області мають бути встановлені обставини наявності чи відсутності підстав для розірвання договору оренди №240 від 03.09.2019 року, що укладений між Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДДЛ», що, в свою чергу, може вплинути на подання та оцінку доказів у справі №914/493/24 в частині чинності змін та доповнень до договору оренди №240 від 03.09.2019 року.

При цьому, вказані обставини не можуть бути встановлені судом самостійно в даній справі, оскільки суд обмежений імперативними приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, в той час як вирішення питання недійсності правочинів, не є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд звертає увагу на те, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19.

Суд зазначає, що предметом спору у справі №914/493/24 є, зокрема, визнання права оренди приміщення за договором оренди №240 від 03.09.2019 року, визнання недійсним п. 5.1. договору оренди №240 від 03.09.2019 року та внесення змін у п. 5.1. договору оренди №240 від 03.09.2019 року.

Таким чином, суд приходить до переконання, що прийняте рішення у справі №914/3349/23, яка розглядається Господарським судом Львівської області за позовом Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДЛ» про стягнення заборгованості в сумі 1003382,85 грн, з яких 954783,14 грн орендна плата, 270,58 грн відшкодування земельного податку, 48073,87 грн експлуатаційно-технічні витрати, 136,02 грн комунальні послуги, 119,24 грн. відшкодування електроенергії, розірвання договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №240 від 03.09.2019 року та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю №240 від 03.09.2019 року, безпосередньо впливатиме на встановлення обставин, які є предметом дослідження у даній справі, зокрема щодо чинності договору оренди №240 від 03.09.2019 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, суд зазначає, що вирішуючи питання про необхідність зупинення провадження у справі №914/493/24 через неможливість розглянути її до вирішення іншої справи, судом враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також на те, що в господарському судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування процесу.

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Отже, в кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Зазначене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття розумності строку розгляду справи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини слід розглядати як порушення не лише з точки зору довготривалості розгляду. Занадто швидкий розгляд справи також може свідчити про порушення розумності строку її розгляду.

Відповідно до вище наведеного, розгляд справи №914/493/24 неможливий до вирішення справи №914/3349/23, а відтак, провадження у справі слід зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/3349/23.

Керуючись ст. ст. 227, 229, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України від 09.04.2024 за вх.№1387/24 про зупинення провадження у справі - задовольнити.

2.Провадження у справі зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/3349/23 за позовом Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДЛ» про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди.

3.Зобов`язати учасників процесу:

після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, письмово повідомити про це суд, додавши відповідні докази.

4.Про поновлення провадження у справі, дату, час і місце наступного судового засідання учасники процесу будуть повідомлені ухвалою суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.

У судовому засіданні 10.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст складено 15.04.2024.

Суддя Гоменюк З.П.