Рішення

від 15.04.2024 по справі 916/308/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Справа № 916/308/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ (67300, Одеська обл., м. Березівка, вул. Пристанційна, 1, код ЄДРПОУ 43418783),

до: Комунального підприємства „МІСЬКІ ДОРОГИ (65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 38, код ЄДРПОУ 32642110),

про стягнення 45177,65 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "МІСЬКІ ДОРОГИ", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 45177,65 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2024 справу № 916/308/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/308/24 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13 лютого 2024 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому КП „МІСЬКІ ДОРОГИ позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що затримка оплати за спожиту електричну енергію з його боку відбулась з причин відсутності коштів на розрахунковому рахунку, а саме пов`язана з затримкою фінансування. З цих підстав, відповідач зазначає, що останнім строком оплати за спожиту електричну енергію є п`ятий робочий день з дня надходження коштів на рахунок КП „МІСЬКІ ДОРОГИ.

Також відповідач зазначає, що невиконання в повному обсязі зобов`язань за Договором з його боку є наслідком виникнення непереборної сили (форс-мажорних обставин). З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 слідує, що Торгово-промислова палата України (далі по тексту - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Тобто, ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнає форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022, та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Відзив на позовну заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

14 лютого 2024 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення КП „МІСЬКІ ДОРОГИ від відповідальності за порушення перед позивачем зобов`язання зі сплати заборгованості за Договором за спожиту електричну енергію. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.07.2019 у справі № 910/4377/18 та від 08.07.2019 у справі № 910/4375/18.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та для доведення їх наявності, в якості доказу, необхідно надати сертифікат Торгово-промислової палати України. Лист ТПП не відповідає вимогам до оформлення сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки в порушення п. 6.11.6 та 6.11.7. Регламенту його не підписано першим віце-президентом Торгово-промислової палати України або віце-президентом Торгово-промислової палати України, а також відсутня печатка Торгово-промислової палати України на підписах вказаних осіб. Регламент затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) і саме Президія ТПП має повноваження приймати рішення щодо спрощення процедури отримання сертифікату про форс-мажорні обставини та вносити зміни до Регламенту. Проте, як вбачається з Листа ТПП, він оформлений не у вигляді рішення Президії ТПП, будь-яке посилання в листі на рішення Президії ТПП відсутнє.

Таким чином, Лист ТПП, розміщений на веб-сайті Торгово-промислової палати України, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України Відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили.

Відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Суд зазначає, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що договірні відносини на роздрібному ринку електричної енергії визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (надалі ПРРЕЕ або Правила).

14 січня 2020 року ТОВ ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, яка видана Постановою державного Регулятора - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) № 103 від 14.01.2020.

Відповідно до Розділу III ПРРЕЕ, місцем провадження господарської діяльності електропостачальника є територія України.

25 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ (надалі - постачальник або позивач) і Комунальним підприємством „МІСЬКІ ДОРОГИ (надалі - споживач або відповідач) був укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу № 16 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору цей Договір є договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням Цивільного кодексу України, шляхом при єднання споживача до умов цього Договору.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору, постачальник постачає електричну енергію, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 „Єдиний закупівельний словник, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість електричної енергії на 2023 рік визначено в обсязі 424515 кВт*год. відповідно до Додатку 3 до Договору „Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу.

Строк постачання електричної енергії: до 31.12.2023 (п. 2.3. Договору).

Згідно умов п. 5.1. Договору ціна цього договору на 2023 рік становить 2177761,95 грн. (два мільйони сто сімдесят сім тисяч сімсот шістдесят одна грн. 95 коп.), у тому числі ПДВ 362960,33 грн. (триста шістдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят грн. 33 коп.). Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Оплата за спожиту електроенергію здійснюється споживачем самостійно, на підставі рахунків та актів прийняття-передавання товарної продукції, на протязі 5-ти банківських днів. У випадку затримки оплати замовником, з причин відсутності коштів на розрахунковому рахунку (затримка фінансування). Замовник зобов`язується провести оплату наданих послуг на протязі 5 (п`яти) робочих днів з дня надходження коштів на рахунок. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про надання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.7. Договору).

Відповідно до умов підпункту 1) пункту 6.1 Договору споживач має право, зокрема, отримувати електричну енергію безперервно, на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до умов підпункту 1) пункту 7.1 Договору постачальник має право, зокрема, отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. Договору).

Відповідно до умов п. 13.1 Договору, він набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2023 року, а у частині взаєморозрахунків до повного виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до умов п. 13.13. Договору, невід`ємною частиною Договору є Додатки:

1) № 1 Заява приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу;

2) № 2 Комерційна пропозиція;

3) № 3 Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу(чем);

4) № 4 Порядок розрахунків.

Як слідує з матеріалів справи, сторонами до Договору № 16 укладено дві додаткові угоди, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни, а саме:

- додаткову угоду № 1 від 09.08.2023;

- додаткову угоду № 2 від 14.12.2023.

Предметом спору у даній справі є стягнення решти вартості спожитої електричної енергії відповідачем у грудні 2023 року.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем за грудень 2023 року було виставлено рахунок на оплату № 313923121 від 31.12.2023 та акт-приймання передачі № 313923121 про споживання 73696 кВт*год на суму 418593,28 грн з ПДВ.

Відповідач за рахунком на оплату та наданим актом приймання-передачі № 313923121 від 31.12.2023 за споживання 73696 кВт*год електричної енергії у повному обсязі не розрахувався.

Позивач зазначає, що рахунок на оплату № 313923121 від 31.12.2023 відповідачем оплачений частково, а відтак заборгованість відповідача за грудень 2023 перед позивачем становить 45177,65 грн з ПДВ.

Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідач борг за спожиту електричну енергію у розмірі 45177,65 грн не сплатив.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

За змістом ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до з ч. 5 ст. 275 ГК України енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Пунктом 4.21 ПРРЕЕ, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 встановлено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Відповідно до умов пункту 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Відповідно до умов пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між сторонами Договору № 16 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 25.01.2023, у відповідача виникло зобов`язання оплатити позивачу вартість спожитої у грудні 2023 року електричної енергії протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання акту прийняття-передавання.

За розрахунковий період грудня 2023 відповідачем спожито електричної енергії 73696 кВт*год на загальну суму з ПДВ 418596,28 грн, вартість якої оплачено відповідачем частково, лише у розмірі 373415,63 грн.

Відтак у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 45177,65 грн.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вищевстановлено судом, відповідач в порушення договірних зобов`язань повністю не здійснив оплату спожитої у грудні 2023 року електроенергії, внаслідок чого за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмір 45177,65 грн.

При цьому, відповідачем не надано до суду жодних зауважень щодо розміру спожитої у грудні 2023 електричної енергії в обсязі 73696 кВт*год.

За таких обставин, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 45177,65 грн.

Станом на 15.04.2024 відповідачем не подано суду доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості, строк оплати якої настав в силу умов Договору.

Також щодо посилань відповідача, що порушення зобов`язань за Договором сталось внаслідок дії непереборної сили - військової агресії Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Комунального підприємства „МІСЬКІ ДОРОГИ за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність.

Суд також зазначає, що відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов`язання зі сплати заборгованості за Договором за спожиту електричну енергію.

Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства „МІСЬКІ ДОРОГИ (65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 38, код ЄДРПОУ 32642110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ (67300, Одеська обл., м. Березівка, вул. Пристанційна, 1, код ЄДРПОУ 43418783) суму заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 45177,65 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 15 квітня 2024 року.

Суддя Нікітенко С.В.