Рішення

від 15.04.2024 по справі 922/467/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/467/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, код ЄДРПОУ 43965848) до Комунального закладу "Зеленогайська cпеціальна школа" Харківської обласної ради (62460, Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 14107285) про стягнення 431 775,90грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 420 871,04грн, пеню в розмірі 9 190,75грн, 3% річних в розмірі 1 158,47грн, збитки від інфляції в розмірі 555,64грн. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-2402-23-b від 01.09.2023 з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Також позивачем зазначено, що докази розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть надані ним протягом 5 днів з дати ухвалення рішення суду відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 16.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, справу №922/467/24 визнано малозначною та її розгляд ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, позивачу встановлено строк на подання до суду відповіді на відзив - 5 календарних днів з дня його отримання.

Відповідач у відзиві на позов вимоги позивача визнає частково в сумі 420871,04грн, посилаючись на те, що на момент виникнення заборгованості мали місце обставини непереробної сили (форс-мажор), тому він має бути звільнений від відповідальності за невиконання вказаних у позові зобов`язань, а позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції є такими, що не підлягають задоволенню.

Також відповідач вважає заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу значно завищеним та таким, що не є співрозмірним з ціною позову, складністю даної справи, часом, витраченим адвокатом та обсягом виконаних ним робіт по цій справі, у зв`язку з чим просить суд зменшити розмір витрат на професійну правову допомогу до 5 000,00грн.

Позивач у відповіді на відзив не погоджуючись із запереченнями відповідача, зазначає, що відповідач до позивача для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами та досудового вирішення спірних питань не звертався. Відповідачем не було надано доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Комунального закладу "Зеленогайська спеціальна школа" Харківської обласної ради за його зверненням, введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за договором про закупівлю електричної енергії № 60B200-2402-23-b від 01.09.2023, шляхом видачі відповідного сертифіката.

Як зазначає позивач, з аналізу ст.617 Цивільного кодексу України вбачається, що випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Інших заяв, клопотань або пояснень від учасників справи на адресу суду не надходило.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на підставі Постанови Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України № 335 від 03.03.2021.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань однією з функцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" є роздрібна торгівля електричною енергією.

01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (позивач) та Комунальним закладом "Зеленогайська cпеціальна школа" Харківської обласної ради (відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 60В200-2402-23-b (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався продати відповідачу електричну енергію (ДК 021:2015-09310000-5 "Електрична енергія"), для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплатити позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до розділу 1 договору, цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 60В200-2402-23-b на умовах комерційної пропозиції № 10Б шляхом підписання заяви-приєднання до нього.

У п.3.1 договору сторони погодили дату початку постачання електричної енергії відповідачу, а саме: такою датою є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору, тобто з 05.09.2023.

Сторони дійшли згоди, що ціна цього договору становить 99937,16грн (п.5.2 договору).

За умовами п.5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Розрахунки відповідача за цим договором, крім оплати за послугу з розподілу електричної енергії здійснюється на поточний рахунок позивача із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, відповідач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в іншій не заборонений законодавством спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок/рахунок позивача надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію/за послугу з розподілу електричної енергії, відповідно до умов цього договору. Спецрахунок/рахунок позивача зазначається у його платіжних документах, у тому числі у разі його зміни (п.5.6 договору).

Порядок оплати за електричну енергію, відповідно до п.5.7 договору, встановлюється згідно з обраною відповідачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії на підставі акта та виставленого позивачем рахунку на оплату у строк, що не перевищує 15 банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі електричної енергії та відповідно до п.6.2 договору забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.13 договору сторони погодили, що порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної відповідачем.

Так, відповідно до умов комерційної пропозиції (п.4 "Спосіб оплати") до договору відповідач здійснює оплату за електроенергію на підставі акту приймання-передачі позивача.

За умовами п.6 "Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електроенергії" комерційної пропозиції № 10Б звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії проводиться в перший робочий день місяця, що слідує за розрахунковим місяцем.

Строк (термін) постачання електричної енергії, сторони узгодили у п.13.1 договору, по 31.12.2023.

Частиною 5 комерційної пропозиції № 10Б у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, позивач проводить відповідачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування;

- 3% річних від простроченої суми.

При цьому сума боргу повинна бути сплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок позивача, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Відповідно до ч.11 комерційної пропозиції № 10Б договір набирає чинності з моменту підписання, діє в частині постачання електричної енергії з 05.09.2023 по 31.12.2023, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Позивач на виконання взятих на себе зобов`язань за договором в період з 01.09.2023 по 30.11.2023 передав відповідачу 53 400кВт/год електричної енергії на загальну суму 420 871,04грн, що підтверджується актами приймання-передачі за вказаний період, підписаними відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень та наявними в матеріалах справи.

Відповідач за спожиту електричну енергію не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем за період з 01.09.2023 по 30.11.2023 утворилась заборгованість в розмірі 420 871,04грн, яка до теперішнього часу є не сплаченою.

Також позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування пені в розмірі 9 190,75грн, 3% річних в розмірі 1 158,47грн та збитків від інфляції в розмірі 555,64грн, виставлені відповідні рахунки, які відповідачем не оплачені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч.6 ст.276 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії на суму 420 871,04грн у встановлений договором строк не виконав.

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Наявність заборгованості на вказану суму також не заперечується відповідачем, про що ним було зазначено у відзиві на позов.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту в період з 01.09.2023 по 30.11.2023 електричну енергію в розмірі 420 871,04грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1158,47грн за період з 01.11.2023 по 08.01.2024 (за кожен період споживання електричної енергії окремо) та збитків від інфляції в розмірі 555,64грн за листопад 2023 року (нарахованих на суму боргу, що утворилась в жовтні 2023 року), суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 01.11.2023 по 08.01.2024 (за кожен період споживання електричної енергії окремо) та збитків від інфляції за листопад 2023 року (нарахованих на суму боргу, що утворилась в жовтні 2023 року), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, а сума в розмірі 1 158,47грн 3% річних та 555,64грн збитків від інфляції стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені з 01.11.2023 по 31.12.2023 включно у сумі 9 190,75грн, нарахованої за кожен період окремо, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5 комерційної пропозиції № 10Б сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, позивач проводить відповідачу нарахування за весь час прострочення пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування.

Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично правильно.

При цьому, розглянувши матеріали справи, надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 99%, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд визнає, що введення на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року та ведення активних бойових дій на території Харківської області значним чином вплинуло на можливість здійснення господарської діяльності, в тому числі й підприємства відповідача та на фінансовий стан його підприємства. Разом з тим, така ситуація в Україні існує відносно обох підприємств, як відповідача, так і позивача.

В той же час, суд враховує, що територія та приміщення відповідача використовувались для задоволення потреб військової частини, що підтверджується договором № 3 від 28.12.2022 про тимчасове безоплатне користування, укладеним між ним, Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням та військовою частиною, а також договорами про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію а за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії № 1712, № 1848 від 15.12.2023, укладеними між позивачем та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням.

Як зазначає відповідач, в умовах збройної агресії та воєнного стану фінансування КЕУ здійснюється з певними затримками, внаслідок чого відповідна компенсація від КЕУ надходить відповідачу, який також фінансується за рахунок бюджету, несвоєчасно, із запізненням, що підтверджується платіжними інструкціями, наданими ним до матеріалів справи.

На підставі викладеного, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені, заявлений позивачем до стягнення, на 99%.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 91,91грн пені.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про наявність форс-мажорних обставин з посиланням на введення воєнного стану у зв`язку з військову агресію Російської Федерації проти України, строк якого неодноразово продовжувався та до теперішнього часу не скасований.

Суд не приймає заперечення відповідача, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.12.1 укладеного між сторонами договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереробної сили (форс-мажорних обставин).

Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.12.3 договору).

У п.12.4 договору сторони взяли на себе зобов`язання негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов договору.

Суд вважає за необхідне зазначити також, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Проте, відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно із п.п.6.1 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Натомість відповідачем не надано Сертифікату ТПП, отриманого в порядку Регламенту за конкретним зобов`язанням, що випливає із спірного договору.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено наявність форс-мажорних обставин за конкретним зобов`язанням, що випливає із спірного договору, суд не приймає заперечення відповідача проти позову в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції щодо звільнення його від відповідальності за неналежне виконання ним своїх зобов`язань.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

Позивачем надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в розмірі 43177,59грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач звертаючись до суду з позовом, зазначив, що відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, докази про судові витрати, що будуть понесені позивачем будуть надані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

За таких обставин, питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом після звернення позивача з відповідною заявою згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Зеленогайська cпеціальна школа" Харківської обласної ради (62460, Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 14107285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, код ЄДРПОУ 43965848) - 420 871,04грн основного боргу, 1 158,47грн 3% річних, 91,91грн пені, 555,64грн збитків від інфляції, 6 476,64грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 9 098,84грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "15" квітня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк