Рішення

від 12.04.2024 по справі 927/156/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/156/24 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства Спеціальна енергетична компанія,

вул. Любецька, 60А, м. Чернігів, 14021;

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради,

вул. Шевченка, 160, м. Чернігів, 14020;

предмет спору: про стягнення 201002,02 грн

без виклику (повідомлення) сторін

08.02.2024, Приватним підприємством Спеціальна енергетична компанія (далі ПП Спеціальна енергетична компанія) поданий позов до Комунального некомерційного підприємства Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради (далі КНП Облцентр екстрмеддопомоги та медицини катастроф ЧОР) про стягнення 201002,02 грн, з них: 183747,24 грн основного боргу за спожиту теплову енергію за період з 16.11.2022 по 20.12.2022, що виник на підставі договору на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 3Т від 10.01.2022 (далі - Договір); 5935,00 грн 3% річних; 1978,43 грн пені за період з 10.01.2023 по 07.02.2024 та 9341,35 грн інфляційних втрат за період з січня 2023 року по січень 2024 року, нарахованих на підставі п. 7.3.3. Договору та статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, обраховану розрахунковим методом, оскільки при огляді приладу обліку виявлено його несправність, згідно з актом від 16.11.2022.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; установив сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті спору, зокрема відповідачу 15 календарних днів з дня отримання ухвали суду, для подачі відзиву на позов, про що постановив ухвалу від 12.02.2024.

20.02.2024, відповідач, через систему «Електронний суд», подав відзив на позов (у належний строк), яким заперечив проти позову, оскільки на його адресу не надходили документи з вимогою про оплату послуг з теплопостачання в спірному періоді в заявленій сумі. Повідомив, що повністю розрахувався перед позивачем за отримані послуги за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 3Т від 10.01.2022 згідно з виставленими до сплати рахунками на загальну суму 175518,93 грн (про що до відзиву надав засвідчені копії платіжних доручень). Підтвердив факт отримання, 15.09.2023, від позивача листа № 15/09-23 з актами наданих послуг №№ 6 та 7 (теплопостачання за листопад та грудень 2022 року, спірний період), натомість підставою складання цих актів є інший договір № 6/Т від 16.02.2023, у той час як зазначені обсяги теплопостачання та вартість спожитих послуг є відмінними від суми заборгованості, заявленої до стягнення в судовому порядку. На думку відповідача, оскільки позивачем не вчинено дій щодо повідомлення його про наявну заборгованість, не складені акти приймання-передачі теплової енергії в спірному періоді, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

21.02.2024, позивач, через систему «Електронний суд», подав заяву, яка за правовим змістом є відповіддю на відзив, у порядку статей 166, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Спростовуючи доводи відповідача зазначив, що рахунки на оплату послуг у спірному періоді разом з іншими рахунками, виставленими по цьому Договору, отримані представником відповідача своєчасно, що підтверджується проставленням його підписів у Реєстрі виписаних рахунків (доданий до відповіді на відзив), та фактом оплати інших рахунків по цьому Договору. Пояснив, що різниця між сумами, зазначеними в рахунках та сумою, заявленою до стягнення, виникла внаслідок різних підходів розрахунку, проте наведене не спростовує факт наявності заборгованості по факту отриманих послуг.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторони до суду не подавали.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі (ухвала від 12.02.2024).

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

10.01.2022, ПП «Спеціальна енергетична компанія» (позивач, постачальник) та КНП Облцентр екстрмеддопомоги та медицини катастроф ЧОР (споживач, відповідач) уклали договір № 3Т на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, за п. 1.1. якого постачальник взяв на себе зобов`язання виробляти, транспортувати та постачати споживачу теплову енергію для опалення приміщення по вул. Шевченка, 160а в м. Чернігові, а споживач зобов`язався сплачувати постачальникові за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором.

Тарифи на послуги регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про місцеве самоврядування в Україні» та відповідно до статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 1.2. Договору).

Найменування згідно з ДК 021-2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість послуг з теплопостачання, що може бути отримана споживачем за цим Договором становить 120 Гкал. Ціна Договору становить 451970,40 грн (з ПДВ) (пункти 1.3. - 1.5. Договору).

За пунктами 2.1., 2.3. Договору теплова енергія постачається споживачу для опалення. Постачання теплової енергії для опалення здійснюється протягом всього опалювального періоду, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування, виходячи з кліматичних умов.

Згідно з п. 3.2. Договору споживач теплової енергії зобов`язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачених Договором (підпункт 3.2.1.); щомісячно здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в порядку, передбаченому цим Договором (підпункт 3.2.10.).

Постачальник, у свою чергу, відповідно до підпункту 4.2.1. Договору зобов`язується постачати теплову енергію для об`єктів споживача в обсязі, заявленому споживачем з коригуванням на фактичну температуру зовнішнього повітря згідно з Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводиться приладами обліку або розрахунковим методом згідно з «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні».

За умовами п. 5.5. Договору обсяг наданих послуг визначається за показанням приладів обліку або, при їх відсутності, несправності або пропуску споживачем строків проведення державної метрологічної повірки розрахунковим методом у відповідності до встановлених норм споживання теплової енергії, або за середньодобовою витратою за 2 розрахункові місяці, за показаннями приладів обліку.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем здійснюються в грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника по затвердженим тарифам (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.3. складається акт приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами. Розрахунки здійснюються на підставі підписаного споживачем акту приймання-передачі теплової енергії (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним, у разі отримання фінансування на рахунок споживача (п. 6.4. Договору). У випадку несплати споживачем за отриману теплову енергію до 10 числа місяця, наступного за звітним, нараховується пеня, згідно з пунктами 6.5., 7.3.3. Договору.

За частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони домовилися, що умови Договору розповсюджуються на відносини, що виникли до його укладання, а саме з 01.01.2022 та діють до 31.12.2022. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 11.1.). Дія Договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в Договорі, укладеному в попередньому році (п. 11.4.).

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості спожитої теплової енергії в період з 16.11.2022 по 22.12.2022, поставленої на підставі Договору № 3Т від 10.01.2022, неустойки (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за спожиту теплову енергію, а також відсотків річних та інфляційних втрат, право на нарахування та стягнення яких обумовлені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Тобто до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт постачання теплової енергії, обумовленої Договором; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій (неустойки), стягнення 3% річних та інфляційних втрат за фактом порушення грошових зобов`язань.

За приписами частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 7 статті 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За частинами 1, 2 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України Про теплопостачання від 02.06.2005 № 2633-IV, а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення даного спеціального закону. Відповідно до статті 1 цього Закону постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2022, представниками постачальника, за участю представника споживача, складений акт про те, що в результаті огляду вузла обліку теплової енергії теплообчислювача SHAPKY SN 60 VT 40 72899499, встановлено, що вузол обліку працює некоректно. Даний акт підписаний спільно представниками постачальника та споживача.

22.12.2022, вказаний прилад обліку був опломбований, про що сторонами спільно складений відповідний акт.

Наведені обставини відповідач не спростовує.

За частинами 1, 3 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині 1 цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2018 за № 1502/32954) позивач провів нарахування обсягу теплової енергії, спожитої за час некоректної роботи вузла обліку на об`єкті споживача, в період з 16.11.2022 по 20.12.2022, за яким вартість спожитих послуг склала 183747,24 грн, з них за 15 днів листопада 2022 року 85927,63 грн з ПДВ (за 22,81414 Гкал) та за 20 днів грудня 2022 року 97819,61 грн з ПДВ (за 25,97151 Гкал).

Частина 6 статті 19 Закону України Про теплопостачання встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Виходячи з умов пунктів 6.3., 6.4. Договору, розрахунки здійснюються на підставі підписаного споживачем акту приймання-передачі теплової енергії (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним, у разі отримання фінансування на рахунок споживача.

Проте в матеріалах справи відсутні акти приймання передачі теплової енергії, складені постачальником у спірному періоді.

Акти наданих послуг №№ 6 та 7 б/д (додані відповідачем до відзиву), що були направлені позивачем у вересні 2023 року, разом із супровідним листом від 15.09.2023 №15/09-23, виставлені за споживання КНП «Облцентр екстрмеддопомоги та медицини катастроф» ЧОР теплової енергії в листопаді та грудні 2022 року, проте зазначений в них обсяг споживання та вартість послуг відмінна від тих, що заявлені до стягнення в межах наявного спору. При цьому, в цих актах наявне посилання на інший договір від 16.02.2023 № 6/Т.

Доводи позивача про те, що ним були виставлені відповідачу рахунки на оплату послуг з теплопостачання за період некоректної роботи лічильника (з 16.11.2022 по 22.12.2022), суд оцінює критично, позаяк витяг з реєстру виписаних рахунків (доданий до відповіді на відзив) не є належним доказом, оскільки суд позбавлений можливості встановити, з якого саме документу зроблений витяг, які саме рахунки та за який період були вручені та хто є отримувачем цих платіжних документів.

Будь-яких інших доказів на підтвердження звернення позивача з вимогою до відповідача щодо підписання актів приймання-передачі теплової енергії в спірному періоді, вручення споживачу рахунків на оплату таких послуг, звернення до нього в досудовому порядку з метою врегулювання спору, позивач до матеріалів справи не надав.

Суд вважає за доцільне зауважити, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 13.12.2022 № 4702 на суму 24398,87 грн та від 28.12.2022 № 5034 на суму 42172,60 грн, з яких вбачається, що відповідач у грудні 2022 року проводив оплату на користь позивача за послуги з теплопостачання за Договором № 3Т від 10.01.2022 та актами № 32 від 13.12.2022 та № 47 від 27.12.2022 (виходячи з призначення платежу, зазначеного в указаних платіжних документах).

Договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 10.01.2022 № 3Т припинив свою дію, у зв`язку з закінченням строку на який був укладений, при цьому, позивач не довів на підставі належних та допустимих доказів, що за відповідачем обліковується прострочена заборгованість по факту спожитих послуг у період з 16.11.2022 по 22.12.2022 у сумі 183747,24 грн.

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості в сумі 183747,24 грн.

Одночасно позивач заявив до стягнення з відповідача: 5935,00 грн 3% річних, 1978,43 грн пені за період з 10.01.2023 по 07.02.2024 та 9341,35 грн інфляційних втрат за період з січня 2023 року по січень 2024 року (похідні вимоги).

У зв`язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 183747,24 грн, похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на позивача, як постачальника (надавача послуги), покладається обов`язок довести суду належними та допустимими доказами (акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків у сукупності з іншими доказами, тощо) факт поставки товару (надання послуги) відповідачу, як споживачу.

Матеріалами справи дійсно підтверджений факт споживання відповідачем послуг з теплопостачання в спірному періоді та факт некоректної роботи лічильника в період з 16.11.2022 по 22.12.2022 по об`єкту за адресою: по вул. Шевченка, 160, м. Чернігів, що належить відповідачу, натомість, установити який обсяг та вартість послуг з теплопостачання була виставлена останньому до сплати за договором від 10.01.2022 № 3Т в указаному періоді не вбачається за можливе на підставі наявних у справі доказах, так само як і встановити правильність зарахування проведеної відповідачем оплати в рахунок спожитих послуг за цим Договором, у тому числі в спірному періоді.

Провівши аналіз наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем, на підставі належних, допустимих, достатніх та вірогідних доказів, у розумінні статей 76 - 79 ГПК України, порушення відповідачем зобов`язання по оплаті позивачу теплової енергії, спожитої в період з 16.11.2022 по 22.12.2022, тому суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76 - 79, 91, 119, 123, 129, 165, 166, 178, 184, 233, 236, 238, 241, 247 - 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства Спеціальна енергетична компанія (вул. Любецька, 60А, м. Чернігів, 14021; код ЄДРПОУ 35884309) до Комунального некомерційного підприємства Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради (вул. Шевченка, 160, м. Чернігів, 14020; код ЄДРПОУ 38510035) про стягнення 201002,02 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 15.04.2024.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5 - 8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко