Постанова

від 19.06.2024 по справі 927/156/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. Справа№ 927/156/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2024 (повний текст рішення складено 15.04.2024)

у справі № 927/156/24 (суддя Романенко А.В.)

За позовом Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія"

до Комунального некомерційного підприємства Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради

про стягнення 201002,02 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році Приватне підприємство "Спеціальна енергетична компанія" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Чернігівської обласної ради про стягнення 201 002,02 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, обраховану розрахунковим методом, оскільки при огляді приладу обліку виявлено його несправність, згідно з актом від 16.11.2022 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 10.01.2022 року № 3Т припинив свою дію, у зв`язку з закінченням строку на який був укладений, при цьому, позивач не довів на підставі належних та допустимих доказів, що за відповідачем обліковується прострочена заборгованість по факту спожитих послуг у період з 16.11.2022 року по 22.12.2022 року у сумі 183 747, 24 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Спеціальна енергетична компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2024 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неналежним дослідженням доказів, порушенням норм процесуального і матеріального права. Зокрема скаржник зазначає, що рахунки на оплату були отримані представником відповідача Іващенко С.О. 03.02.2023 року, він же підписував і акти, що додані до позовної заяви, що підтверджується його особистим підписом в реєстрі виписаних рахунків. Також скаржник вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що відповідач не міг не знати про існування заборгованості, оскільки знав і не спростовував факт некоректної роботи лічильника, а законодавством чітко визначений механізм нарахування обсягу теплової енергії, спожитої за час некоректної роботи вузла обліку. Крім того на думку скаржника місцевий господарський суд формально підійшов до розгляду справи, зазначивши, що в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі теплової енергії, складені постачальником у спірному періоді, але ж у законодавстві України немає явної обов`язкової вимоги до наявності акта приймання-передачі в кожній угоді, до того ж факт некоректної роботи лічильника встановлено. Також на думку скаржника суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, не взявши до уваги, як належний доказі реєстр виписаних рахунків, в якому зазначено період, за який виставлено рахунок.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2024 року та витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/156/24.

16.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Чернігівської області надійшли матеріали справи №927/156/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2024 року у справі №927/156/24 та призначено розгляд справи на 19.06.2024 року.

23.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

27.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивач надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу до якої долучено докази, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме договір підряду №31/05/5 від 31.05.2022 року та довідку форми К3, без обґрунтування причин не подання відповідних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції.

28.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі в яких останній заперечує щодо прийняття додаткових доказів.

В судове засідання 19.06.2024 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Щодо додатково долучених позивачем доказів в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем, 27.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів долучено докази, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме договір підряду №31/05/5 від 31.05.2022 року та довідку форми К3.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем на надано будь-якого обґрунтування причин не подання відповідних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

З матеріалів справи вбачається, що подані позивачем докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, як вже було встановлено вище, позивач не наводить будь-яких обґрунтувань неможливості надати відповідні докази в суді першої інстанції.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався, а тому колегія суддів не бере до уваги додатково подані позивачем доказів.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 10.01.2022 року ПП "Спеціальна енергетична компанія" (позивач, постачальник) та КНП "Облцентр екстрмеддопомоги та медицини катастроф" ЧОР (споживач, відповідач) уклали договір № 3Т на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, за п. 1.1. якого постачальник взяв на себе зобов`язання виробляти, транспортувати та постачати споживачу теплову енергію для опалення приміщення по вул. Шевченка, 160а в м. Чернігові, а споживач зобов`язався сплачувати постачальникові за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором. (а.с. 26-31).

Відповідно до п. 1.2. Договору тарифи на послуги регулюються Законами України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про місцеве самоврядування в Україні" та відповідно до статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з п.п. 1.3.-1.5. Договору найменування згідно з ДК 021-2015:09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість послуг з теплопостачання, що може бути отримана споживачем за цим Договором становить 120 Гкал. Ціна Договору становить 451 970,40 грн. (з ПДВ).

За пунктами 2.1., 2.3. Договору теплова енергія постачається споживачу для опалення. Постачання теплової енергії для опалення здійснюється протягом всього опалювального періоду, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування, виходячи з кліматичних умов.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачених Договором (підпункт 3.2.1.); щомісячно здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в порядку, передбаченому цим Договором (підпункт 3.2.10.).

В свою чергу, постачальник, відповідно до підпункту 4.2.1. Договору зобов`язується постачати теплову енергію для об`єктів споживача в обсязі, заявленому споживачем з коригуванням на фактичну температуру зовнішнього повітря згідно з Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводиться приладами обліку або розрахунковим методом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні".

За умовами п. 5.5. Договору обсяг наданих послуг визначається за показанням приладів обліку або, при їх відсутності, несправності або пропуску споживачем строків проведення державної метрологічної повірки - розрахунковим методом у відповідності до встановлених норм споживання теплової енергії, або за середньодобовою витратою за 2 розрахункові місяці, за показаннями приладів обліку.

Пунктом 6.1. Договору визначено, розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем здійснюються в грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника по затвердженим тарифам.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що відповідно до п. 5.3. складається акт приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами.

В свою чергу, пунктом 6.4. Договору передбачено, що розрахунки здійснюються на підставі підписаного споживачем акту приймання-передачі теплової енергії (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним, у разі отримання фінансування на рахунок споживача.

Згідно з п. 6.5. Договору у випадку несплати споживачем за отриману теплову енергію до 10 числа місяця, наступного за звітним, нараховується пеня, згідно з п. 7.3.3. Договору.

За частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови Договору розповсюджуються на відносини, що виникли до його укладання, а саме з 01.01.2022 та діють до 31.12.2022. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. (п. 11.1. Договору).

Відповідно до п. 11.4. Договору дія Договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в Договорі, укладеному в попередньому році.

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що за відповідач наявна основна заборгованість по договору, за спожиту теплову енергію в період з 16.11.2022 року по 22.12.2022 року, на яку позивачем нарахована неустойка (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за спожиту теплову енергію, а також відсотки річних та інфляційні втрати, право на нарахування та стягнення яких обумовлені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного коедксу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 Цивільного кодексу України.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

За приписами частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 7 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV, а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення даного спеціального закону. Відповідно до статті 1 цього Закону постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Як було встановлено судом першої інстанції, 16.11.2022 року представниками постачальника, за участю представника споживача, складений акт про те, що в результаті огляду вузла обліку теплової енергії теплообчислювача SHAPKY SN 60 VT 40 72899499, встановлено, що вузол обліку працює некоректно. Даний акт підписаний спільно представниками постачальника та споживача. (а.с. 32).

В подальшому 22.12.2022 року вказаний прилад обліку був опломбований, про що сторонами спільно складений відповідний акт. (а.с. 33).

За частинами 1, 3 статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині 1 цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

Отже, позивач, відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2018 за № 1502/32954) провів нарахування обсягу теплової енергії, спожитої за час некоректної роботи вузла обліку на об`єкті споживача, в період з 16.11.2022 року по 20.12.2022 року, за яким вартість спожитих послуг склала 183 747, 24 грн., з них за 15 днів листопада 2022 року - 85 927, 63 грн. з ПДВ (за 22,81414 Гкал) та за 20 днів грудня 2022 року - 97 819, 61 грн. з ПДВ (за 25,97151 Гкал).

Частина 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

В свою чергу, відповідно до пунктів пунктів 6.3., 6.4. Договору, розрахунки здійснюються на підставі підписаного споживачем акту приймання-передачі теплової енергії (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним, у разі отримання фінансування на рахунок споживача.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні акти приймання - передачі теплової енергії, складені постачальником у спірному періоді.

При цьому, позивач, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі зазначає, що ним долучені відповідні акти до позовної заяви, однак такі твердження позивача є хибними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Єдині акти, які наявні в матеріалах справи, це акти наданих послуг №№ 6 та 7 б/д (додані відповідачем до відзиву, а.с. 66-68), що були направлені позивачем у вересні 2023 року, разом із супровідним листом від 15.09.2023 року №15/09-23 (а.с. 65), виставлені за споживання КНП "Облцентр екстрмеддопомоги та медицини катастроф" ЧОР теплової енергії в листопаді та грудні 2022 року, проте зазначений в них обсяг споживання та вартість послуг відмінна від тих, що заявлені до стягнення в межах наявного спору.

При цьому, в цих актах наявне посилання на інший договір від 16.02.2023 року № 6/Т.

З огляду на відсутність в матеріалах справи актів приймання-передачі теплової енергії (за звітний місяць), на підставі яких було б можливо встановити початок прострочення відповідачем заборгованості та відповідно наявність самої заборгованості, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості в сумі 183 747,24 грн.

Доводи скаржника, що у законодавстві України немає явної обов`язкової вимоги до наявності акта приймання-передачі в кожній угоді колегія суддів відхиляє, оскільки умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що підставою для розрахунків є підписаний між сторонами акт приймання-передачі теплової енергії.

При цьому, місцевий господарський суд вірно звернув увагу, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 13.12.2022 року № 4702 на суму 24 398, 87 грн. та від 28.12.2022 року № 5034 на суму 42 172, 60 грн., з яких вбачається, що відповідач у грудні 2022 року проводив оплату на користь позивача за послуги з теплопостачання за Договором № 3Т від 10.01.2022 року та актами № 32 від 13.12.2022 року та № 47 від 27.12.2022 року (виходячи з призначення платежу, зазначеного в указаних платіжних документах).

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем так званий реєстр виписаних рахунків не можу слугувати належним та допустимим доказом, оскільки з нього не можливо встановити, з якого саме документу зроблений даний реєстр, які саме рахунки та за який період були вручені та хто є отримувачем цих платіжних документів. (а.с. 99).

Отже, доводи позивача про те, що ним були виставлені відповідачу рахунки на оплату послуг з теплопостачання за період некоректної роботи лічильника (з 16.11.2022 року по 22.12.2022 року) не підтверджені матеріалами справи.

Будь-яких інших доказів на підтвердження звернення позивача з вимогою до відповідача щодо підписання актів приймання-передачі теплової енергії в спірному періоді, вручення споживачу рахунків на оплату таких послуг, звернення до нього в досудовому порядку з метою врегулювання спору, позивач до матеріалів справи не надав.

Колегія суддів також звертає увагу, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком справедливого, розумного та обґрунтованого висновку, що позивач не довів на підставі належних та допустимих доказів, що за відповідачем обліковується прострочена заборгованість по факту спожитих послуг у період з 16.11.2022 року по 22.12.2022 року у сумі 183 747,24 грн., та відповідно відмовив у їх задоволенні.

Також, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 183 747, 24 грн., похідні вимоги про стягнення з відповідача 5 935, 00 грн. 3% річних, 1 978, 43 грн. пені за період з 10.01.2023 року по 07.02.2024 року та 9 341, 35 грн. інфляційних втрат за період з січня 2023 року по січень 2024 року, обґрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Чернігівської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2024 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2024 року у справі №927/156/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2024 року у справі № 927/156/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/156/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.06.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир