Постанова

від 03.04.2024 по справі 910/11198/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11198/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явились,

відповідача 1 - не з`явились,

відповідача 2 - Глови Н.Ю.,

відповідача 3 - не з`явились,

відповідача 4 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 (головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 (суддя Плотницька Н.Б.)

у справі №910/11198/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа-Агро",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Геліос"

про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги (цесії),

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" (даті також - ПрАТ "Агрохолдинг Авангард") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" (далі також - ТОВ "ТК "Кормапром"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" (далі також - ТОВ "Алгоритм Трейдінг"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа-Агро" (далі також - ТОВ "ТД "Константа-Агро"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Геліос" (далі також - ТОВ "Аграрний дім "Геліос") про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2022 №26/09-2022/1, від 21.03.2023 №01/Ц та від 07.04.2023 №05/Ц.

1.2.Позовні вимоги ограновані відсутністю згоди боржника на зміну кредитора у зобов`язанні, обов`язковість якої передбачена договором, що є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) договору про відступлення права вимоги, адже у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини першої статті 516 ЦК.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.31.05.2021 ТОВ "ТК "Кормапром" (постачальник за договором) та ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" (покупець за договором) уклали договір поставки №3105/01, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити й передати у власність покупця, а останній - зобов`язується прийняти та оплатити комбікорм.

2.2.Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити й передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити: комбікорм далі "Товар".

2.3.Відповідно до пункту 2.1 договору ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, від дати їх підписання сторонами.

2.4.В пункті 2.2 договору визначено, що кількість та вартість фактично поставленого товару визначається відповідно до належним чином оформлених видаткових накладних постачальника та/або товарно-транспортних накладних, які є невід`ємною частиною договору. Сторони домовились, що всі видаткові та податкові накладні, відповідно до яких покупцю було поставлено товар в межах строку дії договору, є невід`ємною частиною цього договору.

2.5.Відповідно до пункту 4.1 договору сторони визначили, що ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, кількість поставки відображається у відповідних видаткових накладних на товар.

2.6.В пункті 4.2. договору вказано, що розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.

2.7.26.09.2022 ТОВ "ТК "Кормапром" (первісний кредитор за договором) та ТОВ "Алгоритм Трейдінг" (новий кредитор за договором) уклали договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) №26/09-2022/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги за зобов`язаннями ПрАТ "Агрохолдинг авангард" по сплаті заборгованості за поставлений товар, відповідно до умов договору поставки від 31.05.2021 №3105/01, укладеного між ТОВ "ТК "Кормапром" та ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", а саме заборгованість за поставлений товар в сумі 8 186 320,68 грн.

2.8.21.03.2023 ТОВ "Алгоритм Трейдінг" (первісний кредитор за договором) та ТОВ "ТД "Константа-Агро" (новий кредитор за договором) уклали договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) №01/Ц, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває частину права вимоги, які належать первісному кредитору, за зобов`язаннями ПрАТ "Агрохолдинг авангард" по сплаті заборгованості за поставлений товар відповідно до умов договору поставки від 31.05.2021 №3105/01, укладеного між ТОВ "ТК "Кормапром" та ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", а саме заборгованість в сумі 500 633,16 грн.

2.9.07.04.2023 ТОВ "Алгоритм Трейдінг" (первісний кредитор за договором) та ТОВ "Аграрний дім "Геліос" (новий кредитор за договором) уклали договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) №05/Ц, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває частину права вимоги, які належать первісному кредитору, за зобов`язаннями ПрАТ "Агрохолдинг авангард" по сплаті заборгованості за поставлений товар відповідно до умов договору поставки від 31.05.2021 №3105/01, укладеного між ТОВ "ТК "Кормапром" та ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", а саме заборгованість в сумі 2 953 574,64 грн.

2.10.Позивач стверджує, що вищевказані договори про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 26.09.2022 №26/09-2022/1, від 21.03.2023 №01/Ц та від 07.04.2023 №05/Ц є недійсним, оскільки були укладені без його згоди на таке.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 05.10.2023 у справі №910/11198/23, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 30.01.2024, в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

3.2.Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що при укладанні сторонами (відповідачем 1 та відповідачем 2) договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 11.07.2016 №26/09-2022 не було порушено приписів статей 203, 215 ЦК, а тому відсутні правові підстави для визнання договорів про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 26.09.2022 № 26/09-2022/1, від 21.03.2023 № 01/Ц та від 07.04.2023 № 05/Ц недійсними.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у цій справі і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховали висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.04.2020 у справі №916/2482/18, від 07.06.2022 у справі №910/15998/20, від 22.05.2018 у справі №904/11838/16, щодо застосування статей 203, 213, 514, 516, 517 ЦК (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі також -ГПК).

4.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) зобов`язання за договором поставки складається не тільки з обов`язків сторін, а й з прав, тому передача права вимоги, що виникає на підставі такого договору, має відбуватися відповідно до умов договору та закону, недотримання яких, відповідно до вимог частини першої статті 516 ЦК, є підставою для визнання договору переуступки права вимоги недійсним;

(2) відмовляючи у задоволенні позову з посиланням на умови пункту 11.2 договору поставки №3105/01, укладеного 31.05.2021 між позивачем та відповідачем 1, суди попередніх інстанцій розтлумачили його зміст всупереч нормам ЦК, відповідно до яких при розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників;

(3) мотивуючи оскаржуване рішення, апеляційний суд не врахував, що сторони договору поставки (розділ 9) чітко обумовили заборону на вчинення будь-яких дій, передбачених частиною першою статті 517 ЦК, - передання матеріалів, інформації, відомостей, розголошення умов самого договору поставки, без погодження іншої сторони, в цьому випадку позивача, який своєї згоди відповідачу 1 на розголошення та передання третім особам конфіденційної інформації, пов`язаної з виконанням зобов`язань по договору поставки, не надавав;

(4) укладання договору цесії вчинено відповідачем 1 та відповідачем 2 всупереч умовам договору поставки: пункт 11.2 - жодна із сторін не має права передавати обов`язки за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони; розділ 9 - заборона на вчинення будь-яких дій щодо передання матеріалів, інформації, відомостей, розголошення умов самого договору поставки, без погодження іншої сторони.

4.4.В касаційній скарзі скаржник також зазначив, що розрахунок судових витрат на оплату правничої допомоги, які він планує понести за розгляд справи в суді касаційної інстанції складає 10 000 грн.

4.5.ТОВ "Алгоритм Трейдінг" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

4.6.За твердженнями відповідача 2:

(1) висновки Верховного Суду, на неврахування яких вказує скаржник, не підлягають застосуванню до цього спору, оскільки предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання не є подібними (тотожними, аналогічними, схожими) до спірних правовідносин;

(2) пунктом 11.2 договору поставки передбачено обмеження щодо передачі обов`язків, а не прав;

(3) ТОВ "ТК "Кормапром" передано ТОВ "Алгоритм Трейдінг" право вимоги до ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" зі сплати боргу за поставлений товар за договором поставки, а не обов`язок за договором поставки, як то визначено пунктом 11.2 договору поставки, відповідно, при укладенні договору про відступлення такого права вимоги, не було допущено порушення ні норм статей 203, 215 ЦК, ні умов пункту 11.2 договору поставки;

(4) у цій справі, на відміну від справи №904/11838/16, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, відсутня заборона на передання зобов`язання третім особам без письмової згоди іншої сторони, сума боргу не заперечується позивачем, який своїми конклюдентними діями (здійснення часткової оплати новому кредитору) підтвердив визнання правочину щодо зміни первісного кредитора на нового;

(5) укладенням договорів цесії первісним кредитором та наступними кредиторами не була розголошена конфіденційна інформація щодо позивача, тим більше, що закон не передбачає можливість визнання договору відступлення права вимоги недійсним у зв`язку із можливим розголошенням конфіденційної інформації, на яку посилається позивач, проте визначає необхідність визначення зобов`язання та передачу документації для реалізації права зі зміни кредитора у зобов`язанні.

4.7.У відзиві на касаційну скаргу відповідач 2 зазначив, що за розгляд справи в суді касаційної інстанції очікує понести судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.

4.8.ТОВ "ТД "Константа-Агро" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

4.9.Доводи відповідача 3 зводяться до того, що:

(1) суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що для укладання договорів цесії не вимагається погодження відступлення права вимоги з іншою стороною, яка виступає боржником за договором поставки, а тому відсутні підстави для визнання цих правочинів недійсними;

(2) суди правомірно з`ясували, що пунктом 11.2 договору поставки передбачено обмеження щодо передачі обов`язків, а не прав;

(3) рішення судів не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному у справі №904/11838/16, стосовно того, що зобов`язання за договором складається не тільки з обов`язків сторін, а й з прав, тому передача права вимоги, що виникає на підставі такого договору, має відбуватися відповідно до умов договору та закону. Проте такий висновок й не впливає на вирішення спірного у цій справі питання;

(4) твердження позивача про тлумачення правочину всупереч нормам чинного законодавства є необґрунтованими, оскільки за результатами розгляду вимоги позивача про визнання недійсними договорів цесії, суди вирішили питання по суті, підтвердивши дійсність цих правочинів, їх відповідність договору поставки та законодавству;

(5) позивач не зазначає, яким чином було розголошено конфіденційну інформацію, а зі змісту договорів цесії не вбачається, що їх укладення вимагало розголошення первісним кредитором конфіденційної інформації щодо позивача;

(6) законодавство не пов`язує можливість визнання договору відступлення права вимоги недійсним у зв`язку з можливим розголошенням конфіденційної інформації. Надання відповідачами документів спрямоване на забезпечення укладення зазначених правочинів та не порушує законні права та інтереси позивача.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

5.2.Стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.3.Відповідно до частин першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.4.Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

5.5.Норми частини другої статті 16 ЦК та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК) передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

5.6.ЦК визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

5.7.Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.8.Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.9.Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

5.10.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.12.2023 у справі №916/144/17 зазначила, що сам по собі факт укладення договору купівлі-продажу права вимоги та відступлення права вимоги від первісного до нового кредитора не є втручанням у майнову сферу боржника.

5.11.Унаслідок відступлення права вимоги (цесії) первісний кредитор у зобов`язанні замінюється новим кредитором, але зміст зобов`язання не змінюється: новий кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку в тому ж обсязі, в якому мав право вимагати первісний кредитор до вчинення цесії, і на тих самих умовах (стаття 514 ЦК).

5.12.Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

5.13.Як встановили суди попередніх інстанцій, пунктом 11.2 договору поставки від 31.05.2021 №3105/01, укладеного між ТОВ "ТК "Кормапром" та ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", сторони погодили, що жодна із сторін не має права передавати обов`язки за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

5.14.Отже, пунктом 11.2 вказаного договору поставки передбачено обмеження щодо передачі саме обов`язків сторін, а не їх прав.

5.15.Так, обов`язком ТОВ "ТК "Кормапром" (відповідача 1) за вказаним договором поставки від 31.05.2021 №3105/01 є передача у власність ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" товару, а обов`язком ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" (позивача) - прийняття та оплата цього товару.

5.16.Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, ТОВ "ТК "Кормапром" (первісний кредитор за договором) на підставі договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 26.09.2022 №26/09-2022/1 передало ТОВ "Алгоритм Трейдінг" (новий кредитор за договором) своє право вимоги до ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" зі сплати боргу за поставлений товар за договором поставки, а не обов`язок за цим договором, заборона на передачу якого визначена у пункті 11.2 договором поставки.

5.17.В контекстів наведеного, суди попередніх інстанцій зазначили, що "права кредитора, які передаються іншій особі" та "право вимоги" є тотожними поняттями, так само як і "передача прав кредитора" та "уступка права вимоги".

5.18.Відступлення права вимоги є договірною передачею права вимоги первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

5.19.З огляду на наведене та враховуючи, що договір поставки від 31.05.2021 №3105/01 не вимагає погодження (надання згоди) на відступлення права вимоги (заміну кредитора) з боржником, а визначає заборону передачі лише обов`язків, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано виснували, що при укладанні договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 26.09.2022 №26/09-2022/1 не було порушено норм статей 203, 215 ЦК та умов пункту 11.2 договору, відповідно, що відсутні правові підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 26.09.2022 №26/09-2022/1, від 21.03.2023 №01/Ц та від 07.04.2023 №05/Ц.

5.20.Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.05.2018 у справі №904/11838/16, відповідно до яких зобов`язання за договором поставки включають в себе не тільки обов`язки сторін, але й права, тому й передача права вимоги, що виникає на підставі такого договору, має відбуватися відповідно до умов договору та закону, Верховний Суд відхиляє, адже виснуючи про зазначене, Верховний Суд у справі №904/11838/16 насамперед виходив з аналізу умов договору поставки, пунктом 9.8 якого визначено, що сторони не мають права передавати свої зобов`язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони, в той час як у цій справі пунктом 11.2 договору поставки погоджено обмеження щодо передачі третім особам саме обов`язків за цим договором поставки, а не щодо зобов`язання, яке, як зазначив у вказаній постанові Верховний Суд, включає в себе не тільки обов`язки сторін, а й їх права.

5.21.Відтак, Суд вважає, що оскаржувані у цій справі судові рішення не суперечить висновкам, викладеним у вищезгаданій постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник, а наведені ним в цій частині посилання зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених ними обставин справи.

5.22.Твердження скаржника (позивача) про те, що відмовляючи у задоволенні позову з посиланням на умови пункту 11.2 договору поставки №3105/01, укладеного 31.05.2021 між позивачем та відповідачем 1, суди попередніх інстанцій всупереч нормам ЦК розтлумачили його зміст, Верховний Суд відхиляє, адже заявляючи вимоги у цій справі про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, саме позивач вказував на те, що ці договори суперечать пункту 11.2 договору поставки, відповідно, розглядаючи заявлені вимоги по суті, суди виходили саме з умов цього пункту договору, формулювання якого щодо заборони передавати саме обов`язки за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони є чітким і не потребує тлумачення.

5.23.Зазначення судами в контексті відхилення доводів позивача (скаржника) в цій частині про те, що вказаним пунктом визначена заборона на передачу лише обов`язків, а не прав, не свідчить про тлумачення судами його змісту, про яке в силу статті 213 ЦК суд може постановити рішення на вимогу однієї або обох сторін, а також не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.04.2020 у справі №916/2482/18, на неврахування яких вказує скаржник у своїй касаційній скарзі.

5.24.Суд також вважає цілком обґрунтованим відхилення апеляційним судом посилання скаржника на пункт 9.1 договору поставки, відповідно до якого сторони погодили, що текст договору, будь-який матеріал, інформація, відомості, що стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони, крім випадків, коли така передача пов`язана з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податку, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством України. Сторони домовились, що за порушення цього пункту винна сторона повинна відшкодувати добросовісній стороні всі понесені останньою збитки.

5.25.В контексті доводів скаржника стосовно визначеної пунктом 9.1 договору поставки заборони апеляційний суд обґрунтовано врахував, що в матеріалах справи відсутні докази порушення, зокрема, відповідачем 1 цього пункту договору, яким (зокрема, другим реченням) сторони передбачили відповідальність за порушення вказаного пункту у вигляді відшкодування понесених збитків, а не недійсність укладених договорів.

5.26.Більш того, чинене законодавство також не передбачає таку підставу для визнання недійсним договору відступлення права вимоги як переданням новому кредиторові документів та інформації, що стосуються договору, за яким відступається право вимоги. Навпаки стаття 517 ЦК визначає, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Проте, позивач (скаржник) не доводить, що відступлення права вимоги відбулось з порушенням вказаної норми ЦК, а також, що передавання відповідної інформації призвело до порушення його прав та інтересів, та неможливості виконання ним свого обов`язку за договором поставки щодо оплати товару на користь нового кредитора.

5.27.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судове рішення Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №916/2482/18, правові висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій, Суд, з огляду на відсутність доказів порушення пункту 9.1 договору поставки, встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у справі, на яку посилається скаржник, а наведені ним посилання зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ним обставин справи.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3.За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

7. Розподіл судових витрат

7.1.За загальним правилом статті 129 ГПК у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/11198/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець