Постанова

від 11.04.2024 по справі 910/3830/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3830/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСГ-Україна»</a> - не з`явився,

відповідача - Антимонопольного комітету України - Чернюшок М.І., в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСГ-Україна»</a>

на рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2023 (суддя Щербаков С.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 (головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.)

у справі № 910/3830/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСГ-Україна»</a> (далі - ТОВ «ЕСГ-Україна»)

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет)

про визнання недійсним рішення.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ЕСГ-Україна» звернулося до суду з позовом до Комітету про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 24.11.2022 № 52-р/тк у справі № 63/6-01-89-2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК) в частині, що стосується позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на незаконність та необґрунтованість Рішення АМК.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2023 зі справи № 910/3830/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані з посиланням, зокрема, на повноту дослідження АМК обставин справи та доведення фактів, які покладені в основу висновків про вчинення ТОВ «ЕСГ-Україна» та іншим учасником торгів антиконкурентних узгоджених дій. Суди виходили з недоведеності визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210) підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій у справі, ТОВ «ЕСГ-Україна» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, згідно з якою просить Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права (статей 79, 86 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 зі справи № 910/17126/19, від 27.01.2022 зі справи № 910/16243/20, від 14.06.2022 зі справи № 910/1667/21, від 23.03.2021 зі справи № 910/4542/20, а також з посиланням на неправильне застосування названим судом приписів статті 59 Закону № 2210, без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 зі справи № 904/4598/20.

Крім того, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази, які подавав позивач на підтвердження того, що в його діях відсутні антиконкурентні узгоджені дії (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Доводи інших учасників справи

АМК у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечив, з посиланням, зокрема, на законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій. Також у відзиві на касаційну скаргу Комітет, зокрема, зазначав про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, а у випадку встановлення Судом відповідності касаційної скарги вимогам ГПК України, АМК просив Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

Згідно з Рішенням АМК:

- визнано, що, зокрема, ТОВ «ЕСГ-Україна» вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів «Реконструкція стадіону «Карпати» у м. Хуст по вул. Борканюка, 15 ІІ-га черга - реконструкція спортивних полів та майданчиків» Коригування 2 Закарпатська область» (Реконструкція ДК 021:2015 45454000-4), які проводило комунальне підприємство «Стадіон Карпати» в системі електронних публічних закупівель «Prozorro», ідентифікатор закупівлі UA-2018-11-22-001251-c (пункт 1 резолютивної частини рішення);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на ТОВ «ЕСГ-Україна» накладено штраф у розмірі 2 308 949,00 грн (пункт 2 резолютивної частини рішення).

Рішенням АМК встановлено, зокрема, таке.

Відповідачами в антимонопольній справі є суб`єкти господарювання: ТОВ «ЕСГ-Україна» та товариство з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт».

Комунальне підприємство «Стадіон Карпати» (далі

- замовник) проводило відкриті торги в системі «Prozorro» «Реконструкція стадіону

«Карпати» у м. Хуст по вул. Борканюка, 15 ІІ-га черга - реконструкція спортивних полів та майданчиків» Коригування 2 Закарпатська область» (Реконструкція ДК 021:2015 45454000-4), ідентифікатор закупівлі UA-2018-11-22-001251-c.

Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 07.12.2018 14:00 год.

Очікувана вартість - 22 901 967,74 грн з ПДВ.

Розмір мінімального кроку пониження ціни - 5 000,00 грн.

Розмір мінімального кроку пониження ціни - 0,02%.

Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: з дати підписання

договору (21.12 2018) до 31.12.2019.

Відповідно до Реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі у процедурі

закупівлі свої пропозиції подали два учасники (ТОВ «ЕСГ-Україна» та товариство з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт»).

За результатами оцінки тендерних пропозицій, проведеної автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником в тендерній документації та шляхом застосування електронного аукціону, найбільш економічно вигідною за торгами визначена тендерна пропозиція товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт».

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету замовника від 10.12.2018

тендерну пропозицію товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» розглянуто та визнано такою, що відповідає вимогам замовника, а назване товариство визнано переможцем торгів.

Договір за результатами торгів укладено замовником з товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» 21.12.2018 за № 1/16/К2 на суму 19 657 857,66 грн.

За результатом аналізу інформації та матеріалів, отриманих під час розгляду справи № 63/6-01-89-2020, виявлено обставини, які свідчать про вчинення ТОВ «ЕСГ-Україна» антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються

спотворення результатів торгів, що підтверджується таким.

ТОВ «ЕСГ-Україна» отримувало фінансову допомогу від товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт ЛТД», ФОП Павлишина Ігоря Івановича, ФОП Шеремета В`ячеслава Валерійовича, які є пов`язаними з товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» особами.

Взаємовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» та ТОВ «ЕСГ-Україна», які стосувалися надання фінансової допомоги, свідчать про фінансову підтримку відповідачами в антимонопольній справі один одного в господарській діяльності, що за умов справжньої конкуренції було б неможливо. Наведене свідчить про єдність інтересів відповідачів в антимонопольній справі та відсутність між ними конкуренції.

АМК встановлено, що ще до оприлюднення замовником оголошення про проведення торгів, відповідачі в антимонопольній справі були пов`язані господарськими відносинами та інтересами щодо спільної діяльності, що створювало умови для обміну інформацією та погодженої поведінки під час участі у торгах.

Використання ТОВ «ЕСГ-Україна» контактного телефону, який належить ТОВ «Міленіум ФЛО» (є пов`язаною з товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» особою), а також використання ТОВ «ЕСГ-Україна» під час реєстрації на авторизованому електронному майданчику стаціонарного телефону, що належить засновнику товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» та встановлений за адресою названого товариства, не може бути випадковим збігом обставин та свідчить про спільне здійснення господарської діяльності, доступ до інформації про господарську діяльність, а також про сприяння в обміні інформацією між відповідачами в антимонопольній справі під час підготовки й участі в торгах.

Внесення ТОВ «ЕСГ-Україна» оплати за подання тендерної пропозиції торгів з ІР-адреси, яка використовувалася у господарській діяльності, під час підготовки й участі в торгах товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» за його фактичним місцезнаходженням, свідчить про спільну підготовку й участь відповідачів в антимонопольній справі в торгах.

Cтворення тендерної пропозиції ТОВ «ЕСГ-Україна» мало місце з ІР-адреси, що належить фізичній особі, яка пов`язана трудовими відносинами з товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт».

Подання тендерної пропозиції ТОВ «ЕСГ-Україна» для участі в торгах з ІР-адреси, що належить фізичній особі, яка пов`язана трудовими відносинами з товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт», не може бути випадковим збігом та свідчить про узгодження (координацію) відповідачами в антимонопольній справі своєї поведінки під час підготовки й участі в торгах.

Комітетом також становлено, що відповідачі в антимонопольній справі керують своїми рахунками в банку за допомогою системи «Клієнт-банк» з однієї IP-адреси.

Доступ до рахунків ТОВ «ЕСГ-Україна» для здійснення фінансових операцій, в тому числі, під час проведення торгів, з ІР-адреси, яку використовує в господарській діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» свідчить про спільне ведення відповідачами в антимонопольній справі господарської діяльності.

Оплата за подання тендерної пропозиції відповідачами в антимонопольній справі була внесена в один і той самий день 06.12.2018 з різницею в 4 хв: ТОВ «ЕСГ-Україна» здійснило оплату за подання тендерної пропозиції 06.12.2018 о 13:14; товариство з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» здійснило оплату за подання тендерної пропозиції 06.12.2018 о 13:18.

Через годину після внесення оплати було створено тендерну пропозицію товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» для участі в торгах (06.12.2018 о 14:29).

Електронні файли тендерної пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» для участі в торгах завантажено 06.12.2018 о 14:29 та підписано електронним цифровим підписом директора товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» Павлишиної О.М. 06.12.2018 о 14:31.

Тендерну пропозицію ТОВ «ЕСГ-Україна» для участі в торгах було створено 06.12.2018 о 14:37, тобто через 6 хв після завершення подання тендерної пропозиції товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт».

Електронні файли тендерної пропозиції ТОВ «ЕСГ-Україна» для участі в торгах завантажено 06.12.2018 о 14:38.

Така синхронність дій відповідачів в антимонопольній справі щодо внесення оплати за подання тендерних пропозицій для участі в торгах, створення і завантаження тендерних пропозицій з різницею в 6 хв в один і той самий день, який не був останнім днем подання пропозицій, в сукупності не може пояснюватись випадковим збігом обставин, а вказує на системний погоджений характер поведінки відповідачів в антимонопольній справі та свідчить про спільну участь та домовленість відповідачів в антимонопольній справі щодо результатів торгів.

Крім того, у складі тендерних пропозицій ТОВ «ЕСГ-Україна» та товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» надано ряд документів з однаковими особливостями, однаковими частинами тексту, однаково допущеними помилками.

Спільні особливості оформлення тендерних пропозицій та спільні помилки, допущені в документах відповідачів в антимонопольній справі, свідчать про спільну підготовку цих документів або обмін інформацією під час підготовки цих документів для участі в торгах.

Зазначення в довідках товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» та ТОВ «ЕСГ-Україна» відомостей про одного й того самого працівника Логвиненка Ю.І., який протягом 2018 року не перебував у трудових відносинах з відповідачами в антимонопольній справі, а також зазначення в довідці товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Спорт» працівників ТОВ «ЕСГ-Україна» Григорова Е.М. та Руденка О.А. не може бути випадковим збігом обставин та свідчить про обмін інформацією під час підготовки вказаних довідок.

Вказані факти в їх сукупності свідчать про те, що на всіх стадіях підготовки тендерних пропозицій для участі в торгах відповідачі були обізнані щодо участі кожного з них у зазначених торгах.

Відповідачі в антимонопольній справі під час підготовки документації для участі в торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі».

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, відповідачі в антимонопольній справі тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а, отже, спотворили результат проведення замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату.

За висновками судів попередніх інстанцій, АМК у повному обсязі досліджені обставини справи та доведено факти, які покладені в основу Рішення АМК про вчинення, зокрема, ТОВ «ЕСГ-Україна» антиконкурентних узгоджених дій.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Так, за доводами скаржника, судом апеляційної інстанції не врахований висновок щодо застосування норм права (статей 79, 86 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 зі справи № 910/17126/19, від 27.01.2022 зі справи № 910/16243/20, від 14.06.2022 зі справи № 910/1667/21, від 23.03.2021 зі справи № 910/4542/20, а також неправильно застосовані приписи статті 59 Закону № 2210, без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 зі справи № 904/4598/20.

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним Рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Предметом розгляду справи № 910/17126/19, на яку посилається скаржник, було визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

Предметом розгляду справи № 910/16243/20 було визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

Предметом розгляду справи № 910/1667/21 було визнання недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

Предметом розгляду справи № 910/4542/20 є визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210.

Верховний Суд виходить з того, що вказані справи і справа № 910/3830/23 є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами у кожній зі справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням в частині кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210. При цьому, застосування приписів статті 86 ГПК України як норми процесуального права має загальний характер для усіх справ, в тому числі, які виникають у спорах щодо захисту економічної конкуренції, адже встановлює оптимальний порядок оцінки доказів, на підставі яких вирішується справа по суті, а тому має класичний, регулятивний характер; у кожній конкретній справі оцінюються (стаття 86 ГПК України) докази щодо їх належності (стаття 76 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України) з урахуванням предмету та підстав позову, аргументів і доводів сторін.

Водночас справа № 904/4598/20, на яку посилається скаржник, не є релевантною до спірних правовідносин, з огляду на те, що у справі № 904/4598/20 предметом розгляду було визнання недійсним рішення АМК, яким, зокрема дії позивача кваліфіковані як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом другим статті 50 та частиною першою статті 13 Закону № 2210 у вигляді дій суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

Специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів таких торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону № 2210, зокрема, є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду, кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині. У зв`язку із зазначеним у задоволенні клопотання Комітету про закриття касаційного провадження у справі № 910/3830/23 (клопотання викладене у відзиві на касаційну скаргу) з наведених у ньому підстав Суд відмовляє.

В ході касаційного перегляду судових рішень, предметом яких є визнання недійсним рішення АМК, Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Тобто, господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження.

Правова позиція стосовно дослідження і оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210) та накладення штрафу, є загальною (універсальною) для такої категорії спорів, сталою та послідовною. Про це Верховний Суд виснував, зокрема, й у постановах, на які скаржник посилається у касаційній скарзі, і Суд у справі № 910/3830/23 не вбачає підстав для вирішення питання щодо відступу від неї.

Водночас, суди попередніх інстанцій переглянули судове рішення у цій справі № 910/3830/23 з урахуванням вказаного висновку щодо дослідження і оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та, враховуючи приписи статей 79, 86 ГПК України, дійшли висновку про повноту дослідження АМК обставин справи та доведення фактів, які покладені в основу висновків про вчинення ТОВ «ЕСГ-Україна» та іншим учасником торгів антиконкурентних узгоджених дій.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок, згідно з яким встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Що ж до підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, із посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 тощо.

Проте під час здійснення касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ «ЕСГ-Україна» з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість зазначеної підстави касаційного оскарження. А тому доводи касаційної скарги ТОВ «ЕСГ-Україна» в цій частині не знайшли свого підтвердження, що виключає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень по суті спору.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Доводи касаційної скарги зводяться передусім до переоцінки доказів, водночас у силу імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві Комітету на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу ТОВ «ЕСГ-Україна» без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСГ-Україна»</a> залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 910/3830/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок