Ухвала

від 15.04.2024 по справі 761/19427/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6290/2024

У Х В А Л А

15 квітня 2024 року м. Київ

Справа № 761/19427/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Ящук Т.І., Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каукасус Авто Імпорт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Каукасус Авто Імпорт» США про зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року,

встановив:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року відмовлено в прийнятті та повернуто позивачу ОСОБА_1 заяву про зміну предмету позовних вимог від 27.09.2021 року.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року справу призначено до розгляду в судове засідання на 17 квітня 2024 року на 17 год. 20 хв.

12 квітня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Ящук Т.І., Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що колегія суддів протиправно не розглянула подане позивачем через особистий кабінет електронного суду ЄСІТС клопотання про підключення до електронної справи від 23.03.2024 року, тим самим не надавши позивачу доступ до матеріалів електронної справи в особистому кабінеті ЄСІТС, порушивши рівність та право на справедливий та безсторнній суд, визначений ст.6 Конвенції. Крім того колегією суддів Київського апеляційного суду протиправно не розглянуто клопотання позивача від 09.04.2024 року про бажання позивача брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, порушивши доступ позивачу до правосуддя, а тому вважає, що колегія суддів є зацікавленою в результаті розгляду справи, що викликає сумніви в її неупередженості або об`єктивності, а тому наявні підстави для відводу.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу на підставі наступного.

Статтею 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Згідно п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, безсторонність має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року відмовлено в прийнятті та повернуто позивачу ОСОБА_1 заяву про зміну предмету позовних вимог від 27.09.2021 року.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року справу призначено до розгляду в судове засідання на 17 квітня 2024 року на 17 год. 20 хв.

25 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з заявою про внесення даних щодо позивача до відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи та переведення в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді.

10 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та про проведення судового засідання в режимі відеокоференції.

12 квітня 2024 року ОСОБА_1 надіслано відповідь про внесення його даних до АСЕД «Апеляція» до відомостей про учасника справи та про неможливість ознайомитись з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки на даний час не реалізовано обмін даними між АСДС та центральним файловим сховищем, що не дозволяє повноцінно використовувати можливості Електронного суду.

Враховуючи, що з заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції ОСОБА_1 звернувся 10 квітня 2024 року, а з заявою про відвід колегії суддів - 12 квітня 2024 року, процесуальне рішення за вказаною заявою ОСОБА_1 на даний період часу не прийнято.

З огляду на викладене та виходячи із підстав заявленого відводу, суд дійшов висновку, що заява про відвід є необґрунтованою, оскільки не містить в собі підстав для відводу, передбачених ст. 36-37 ЦПК України, які б перешкоджали приймати участь у розгляді даної справи чи свідчили б про упередженість чи необ`єктивність колегії суддів Ящук Т.І., Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., оскільки незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, підстав для встановлення будь-якої прямої чи побічної зацікавленості колегії суддів Ящук Т.І., Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., в результаті справи, або інших обставин, що викликають сумніви в їх неупередженості або об`єктивності під час розгляду даної цивільної справи не встановлено.

Частиною 3 ст. 40 ЦПК України визначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

У зв`язку з тим, що заява про відвід у даній справі надійшла 12 квітня 2024 року, справа призначена до розгляду на 17 квітня 2024 року, заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Ящук Т.І., Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М. підлягає передачі відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Керуючись ст.ст.36-40 ЦПК України, суд

ухвалив:

Визнати відвід, заявлений ОСОБА_1 , колегії суддів Ящук Т.І., Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М. - необґрунтованим.

Справу передати для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України - для вирішення заяви про відвід колегії суддів Ящук Т.І., Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.